Російську методику див. тут
Виконкому Федерації спортивного туризму України
(протокол ?7-06, п.8, від 25.02.2006 року)
МЕТОДИКА КАТЕГОРУВАННЯ ПОХОДІВ
З ВЕЛОСИПЕДНОГО ТУРИЗМУ
У данній методиці пропонується при оптимальній (рекомендованій) тривалості походу (Т реком.) протяжність (L) велосипедних походів кожної наступної к.с., починаючи з 250 км для I-ої к.с.
(традиційної ще за часів СРСР), збільшувати з урахуванням загального критерія для більшості видів туризму - зниження щоденної середньої швидкості V, (км/день) для кожної наступної к.с. походу. Досвід велопоходів показав, що якщо у походах І-ої к.с. група може проходити 40 - 60 км за день, то у походах V-ої к.с. дуже часто буває подолання за день відстані 5 - 10 км. Ще менші денні переходи можна очікувати при введенні у велотуризм походів VІ-ої к.с., бо на тих ділянках маршруту, де велотуристи змушені йти пішки, швидкість їх пересування значно нижче, ніж у туристів-пішохідників.
При цьому, часто подолання складних перешкод здійснюється за чергою: спочатку переноситься вантаж, потім повернення до велосипеду і перевезення (або переніс) його. Тобто, той шлях, яких пішохідний турист проходить за один раз, вело туристу потрібно пройти його тричі.
Розрахунки, проведені з урахуванням вказаних вище особливостей вело туризму та положень даної методики, при умові долання традиційних перешкод, дозволили зробити висновок, що для велотуризму вказане співвідношення денних швидкостей складає (у середньому) близько 1,2.
Але для велотуризму є ще одна особливість, яка пов'язана з більш інтенсивним рухом, що викликає таку істоту перешкоду, як опір повітря. Ця перешкода збільшується пропорційно квадрату швидкості. Очевидно, саме це і було основою для попередньої методики визначення категорії складності велопоходів (до 1991 року), в якій було значне відхилення від загальноприйнятої для більшості видів туризму вказаної вище закономірності.
При цьому, щоденна швидкість, як одна з основних перешкод, зростала з кожною наступною категорією складності походу і у поході V к.с. була у 1,65 рази вищою ніж у поході І к.с.
Постановою Президії всесоюзної федерації туризму (?20-2 від 16.03.91) цей недолік у деякій мірі було ліквідовано, а саме: частково зменшено кілометраж і введено окремо основні види перешкод:
- для рівнинної місцевості (грунтові дороги, лісові стежини, пересування по пустелі, тундрі, тайзі, у тому числі з переправами через річки вбрід);
- для гірських районів (сумарний набір висоти).
Але використання вказаної методики в сучасних умовах, коли велотуристам у багатьох випадках доводиться подорожувати закордоном і стикатися з відсутностю грунтових доріг та інших природних перешкод, постає необхідність у збільшенні такої перешкоди, як відстань у поході "L" і, відповідно, більш інтенсивному зростанні середньої швидкості при пересуванні на рівнинній місцевості і загальної набраної висоти у гірській місцевості.
При цьому слід враховувати, що поняття "рівнинна місцевість" є дуже умовним, адже на такій місцевості, як правило, завжди є ділянки з перемінним профілем, які складаються з відносно незначних відхилень від горизонталі (від 5 до 15 м).
Як правило, такі підйоми та спуски велотуристи не враховують при побудові висотної схеми, хоча подолання таких ділянок також потребує значних додаткових зусиль. Для вказаних випадків пропонується збільшити кілометраж L для рівнинних ділянок з коефіціентом 2,0 (крім походів V-VI к.с.), а збільшення висоти у гірських районах - з коефіцієнтом від 1,7 до 2,0.
Врахування цих критеріїв передбачено в табл.1.
Таблиця 1.
| Катего-рія складн. походу | Кількість ходових днів походу, Т рекоменд .* | Протяж-ність, L км, | Додаткова характеристика природних перешкод * * | |
| на рівнинній місцевості | у гірській місцевості | |||
| 1 | 2 | 3 | 4 | |
| I | 4 -6 + (1) - (на днюван.) | 250 | не регламентується | не регламентується |
| II | 7 - 8 + (1-2) - (на днюван.) | 400 | Не менше 150 км грунтових доріг При відсутності цих перешкод - L >= 800 км | Не менше 75 км грунтових доріг , сумарний набір висоти не менше ∑ Н = 2 000 м При відсутності грунт. доріг ∑ Н= 4 000 м |
| III | 9 - 10 + (2) - (на днюван.) | 5 00 | Не менше 200 км грунтових доріг, польових та лісових стежок. При відсутності цих перешкод - L >= 10 00 км | Не менше 100 км грунтових доріг, ∑ Н = 40 00м. При відсутн. грунт. доріг ∑ Н = 7 000 м |
| IV | 11 - 13 + (2-3) - (на днюван.) | 6 00 | Не менше 300 км грунтових доріг, польових та лісових стежок. При відсутності цих перешкод - L >= 1200 км | Не менше 150 км грунтових доріг, ∑ Н= 70 00 м. При відсутн. грунт. доріг ∑ Н= 10 000 м |
| V | 14 - 16 + (3) - (на днюван.) | 7 00 | Не менше 400 км грунтових доріг з піщаними або заболоченими ділянками, по лісових хащах з подоланням водних перешкод вбрід. | Не менше 200 км грунтових доріг ∑ Н=100 00 м . При відсутн. грунт. доріг ∑ Н = 15000 м |
| VI | 17 - 20 + ( 4 ) - (на днюван.) | 800 | Не менше 500 км доріг, що важко долаються на заболочених чи піщаних ділянках, лісових хащах, подолання річок з наведенням не менше однієї переправи. | Не менше 250 км грунт. доріг, ∑ Н = 12 000 м, подолання не менше одного категорійного перевалу 1-А або річки з наведенням переправи. При інших умовах - ∑ Н= 20 000м |
*Примітки:
-*допускається зменшення ходових днів "Т реком." до 4-х днів у походах І к.с., а для походів ІІ-VІ к.с.
- до ("Т реком."+1) походів кожної попередньої к.с.
- ** для велопоходів, що включають рівнинні та гірські ділянки, перешкоди враховуються у відповідних (до відстані та подоланих перешкод) пропорціях;
- ** радіальні кільцеві виїзди (не більше 10% від загальної протяжності маршруту) як у рівнинній так і у гірській місцевостях зараховуються в повному обсязі;
-** лінійні радіальні виїзди у гірській місцевості, на велосипедах з вантажем, зараховуються у обидві сторони, а без велосипедів (підняття на вершини, спуски до джерел, інші вилазки тощо) - зараховуються в одну сторону;
- ** не менше ніж 50% ночівель для походів усіх к.с. повинно бути в польових умовах.
