Похід до Піренеїв

Частина групи, яка їхала з Києва, добиралася через Францію (Париж), бо були французькі візи, комбінацією поїздів (до Кракова), лоукост літаків (WizzAir, EasyJet) та поїздів на південь країни і автостопу у горах у Іспанію. Конкретний маршрут можу написати, але, оскільки варіантів багато і ціни дуже часто змінюються, оптимального на всі випадки не існує і все залежить від району (гори довгі). Істотно дешевше можливо було б добиратися через Барселону (Жирону), бо набагато ближче до гір, ніж Париж. З іншого боку, якщо велика перед/післяпохідна програма (як у нас) і Франція теж цікава, то можна так як ми -- ціни на фр. залізницю, якщо за 2-3 місяці купувати квитки, там майже по українським цінам.

Отримувати візу під похід довелося лише одній учасниці. Отримувала як звичайно, у французькому консульстві у Києві за місяць до виїзду. На співбесіді чесно сказала, що йде в гірський похід в Піренеї -- дали дуже швидко і без проблем. Звісно треба мати всі стандартні і допоміжні документи у нормі, і адекватно відповідати на питання.

У нас ночівлі були в наметах, але прихистків там повно - на маршрутах типу HRP чи GR10/11 великі з персоналом, на другорядних маршрутах - маленькі порожні. Оскільки там багато нацпарків, то режим перебування в них регламетований. Як правило (у кожному парку правила різняться), ночувати не в притулці заборонено у зеленій зоні. Починаючи з певної висоти (умовно це -- у льодовиковій або, рідко, у альпійський зонах) ночувати можна у наметах. Зроблено це через міркування безпеки -- вихід на певні маршрути іноді складний через віддаленість прихистків. При цьому ставити намет можна пізно ввечері і він має бути зібратий зі сходом сонця (у правилах саме так і сформулювано "з першими променями сонця") -- намет не повинен стояти у світлий час доби. Ватри заборонені.
Випереджуючи стандартні (нажаль) на наших туристів питання -- сховатися і стояти у лісі, щоб вас не бачили, можна. Але дуже рекомендуються виконувати ВСІ правила нацпарків -- їх придумали не просто так. Вражає збережена природа, коли всі виконують правила. Проте будь-яке перебування людей у нацпарку йому невідворотньо шкодить, навіть якщо все по правилам і люди прибирають за собою. Запахи (особливо від туалету) примушують звірів йти подалі - а в маленьких парках їм дітися нікуди, особливо з таким рельєфом і оточенням цивілізацією.

Приблизно 450 євро на все, без врахування післяпохідної програми (але з врахуванням переїздів для неї) - ми ще трохи погуляли Арагоном, Країною Басків, Парижем та дехто навіть Кьольном:) Не напружуючись можна зекономити ще 50 євро, а то і більше. З цієї суми десь 50 євро (дуже приблизно) пішло на харчування (можна дешевше - закупалися в центрі Тулузи, це як у нас розкладку купувати на Хрещатику). Решта на транспорт (як я вище казав він був неоптимальний по ціні, Київ-Париж-Київ вийшов десь у 270 євро), візу (30 євро), страховку.

Залежить від планів. Гори дуже незвичайні - мабуть найкрасивіші, які я бачив, принаймі такої швидкої зміни пейзажів, ніде я поки був, немає. Різні породи у комбінації з льодовиковою та іншою ерозією таке начудили, що капець. І це все змінюється кожен день. Від водоспадів голова може запоморочитися, є місця де бачиш штук 20 одночасно (кожен по метрів 100-150), а два-три водоспади - там просто всюди (знову ж таки особливості ерозії - вертикальні стіни, ущелини каньоного типу і багато води). Найбільший каскад -- 400 метрів. Там можна у одному поході об'єднати все від парапланерів, спелеології і каньонінгу до термальних джерел і ще римських замків.

У технічному плані - там у міжсезоння можна придумати до 2Б включно, а з довгими скельними траверсами і сходженнями може і більше. Ми через різні причини (один учасник не приїхав разом зі спеціальною спорягою, погода тощо) не пішли на більшу частину запланованого (планували максимум 2А), а зараз, дивлячись назад, розумієш, що то б було складніше. Бо вигрібли на рівному місці перевал, де ну дуже хотілося 200 метрів перил на 40-градусному схилі -- це був "простий запасний варіант" замість запланованого перевалу "1Б", про який ми подумали, що стінні сходження це мабуть занадто. Де сніг -- там стандартно лавинонебезпечно як у Болгарії, Туреччині навесні. Одна сім'я байбаків зірвала лавинку (~80х20 метрів) прямо перед нами і там куди ми б через 5 хвилин дотропили:)

Одночасно з цим людей там майже немає (у міжсезон, пік сезону - це середина липня- середина вересня). Є тількі всякі альпіністи у приютах біля визначних вершин та цирків.

Одну пораду можна дати напевно - вчіть іспанську, каталонську або французьку мови:) Дуже треба при підготовці, найцікавіші родзинки описані цими мовами, англійською лише поверхнево і мало. Власне це для будь-яких гір у інших країнах так (у Болгарії, наприклад).

Судячи з того, що у мене ще ненаписаний звіт про похід 2-річної давнини - боюся, що скоріше ніколи. Тому краще питати тут, якщо треба подробиці.