Новорічна казка 2010

Таким мав бути наш маршрут :)

Минулий Новий рік (НР) я зустрів в теплих краях на узбережжі моря.

Лягаєш на пляжі на лежак і слухаєш як на берег одна за одною накочуються хвилі. Піднімаєш голову і споглядаєш як на безкрайньому зоряному куполі неба виблискують такі далекі від нас зірки. Уявіть собі, і все це на НР!:) Надзвичайно полюбляю спати на березі моря, але на НР це було якось дуже незвично. Все ж таки НР асоціюється з зимою, а не з літом і моя душа підсвідомо жадала саме зими. Цей НР я вже хотів зустріти посеред справжньої зими, але останніми роками зима на НР в Україні нас не балує, тому для вірності було вирішено зустріти НР 2010 у Карпатах на Чорногорському хребті. Де ж в Україні ще бути справжній зимі як не там?:)

Вийшов Лехтур із туману...

Подорож до князівства зими мала відбутися у форматі походу. Для походу у нас підібралась компанія з 4-ох перевірених любителів гір. Троє мали досвід сходження на вершини вищі за 5000 м, а ще одна людина - чималий досвід зимових походів у Криму. Зараз про це казати смішно, але наш маршрут мав виглядати так: Кваси - пол. Мінчіль - г. Петрос - ур. Скопеска - г. Говерла - Козьмещик - Лазещина. Автобус з Івано-Франківська до Квасів прибуває аж о 13-30, тому для того, щоб набрати висоту і знайти затишну галявинку для зустрічі Нового року у нас залишалось менше 3 годин. Ми були єдиними туристами, що прибули до Квасів на автобусі, проте чимало людей прибуло до Квасів залізницею. Їх ми почали зустрічати одразу як вийшли з автобуса і продовжували зустрічати далі протягом підйому на висоту. За попереднім планом ми хотіли заночувати на полонині Мінчіль біля

Новорічна казка 2010

біостаціонару, оскільки там поруч є чимало дерев?яних будиночків, в яких мало б бути трохи тепліше, ніж в наметах на снігу. Був щільний туман, видимість була абсолютно нульова і ми бачили лише тих людей, яких обганяли по дорозі, але їх кількість говорила нам про те, що на НР в горах зібралося дійсно багато людей. Попри це надихало те, що чим вище ми підіймалися у гори, тим більше там було снігу.:) На висоті 1070 м ми зрозуміли, що час до заходу сонця і приходу темряви зайти вище за біостаціонар нам не дозволяє, а ще потрібно розбити табір та готувати новорічне меню. Зустрічати НР поруч з іншими людьми у нас не було жодного бажання, тому ми одразу вирішили, що будиночки відпадають і ми будемо шукати якусь галявинку подалі від людей. Попри щільний туман ми доволі швидко знайшли галявинку з симпатичною ялинкою, на якій можна було розбити табір і поруч з якою були вода та дрова.

Ми з Сергієм по черзі просимо вогонь, щоб він горів :)

Час, який залишався до темряви був використаний для розгортання табору та приготувань до НР. Волога просто висіла у повітрі, щільний туман не давав можливості зробити майже ніяких фото, але температура повітря була 0 ?С і це дозволяло досить вільно сидіти на вулиці. Ми розчистили місце та встановили намети, прикрасили ялинку, розпалили багаття та почали готувати новорічні страви. Дрова були настільки насичені вологою, що вони не горіли, а просто варилися. Вогонь доводилось прямо просити, щоб він горів. Попри те, що одна-дві людини постійно займалися багаттям і майже не відходили від нього, зробити новорічне піонерське багаття нам так і не вдалося. Навіть гілки від ялинок з голками майже не спалахували, а просто тліли. Добре, що для приготування харчів у нас був пальник на бензині. Основною гарячою стравою, на приготування якої потрібно було багато часу у нас була солянка. Задля того, щоб не змерзнути доки вона приготується, можна було ганяти чаї, але мене особисто чай не надто надихав.

4 хлопця, яким не сидиться вдома :)

Інша справа для аперитиву по 50 коньячку під бутерброди з червоною ікрою. Чай гріє тіло, а такий аперитив зігріває душу.:) Ми були в горах і хотілося НР зі справжньою живою новорічною ялинкою. Це нам коштувало зайвих декількох кілограм ваги та зайвих декількох годин прикрашання ялинки і збирання прикрас наступного дня. Зайві кілограми ми перенесли досить спокійно, а от зайвий час витрачений протягом світлового дня коштував для нас справді багато. Проте вважаю, що ми отримали достойний результат і були винагородженні за наші зусилля. До того ж ближче до 0 годин туман розсіявся і погода сприяла максимально комфортній зустрічі НР.

В светрі, лижних штанях, дощовику та... літніх шльопках на снігу :)

Проте 1 січня погода у нас немовби забирала борги. Майже весь світловий день йшов дощ і ми не могли зібрати табір і вирушити далі за нашим маршрутом. Температура повітря на нашій висоті була все ще 0 градусів, але на вищий висоті вона була нижчою. Не скажу, що ми готувалися до походу під дощем, але якби це трапилось на верхівці хребта і нам потрібно було спускатися до низу, щоб повертатися додому, то ми б знайшли спосіб здійснити перехід під дощем так, щоб змокнути та замочити речі якомога менше, але при наборі висоти це було майже неможливо. Мокрі намети, скоріш за все мокре взуття, а можливо й мокрий одяг за вітру вдень та морозу вночі могли б для нас стати фатальними. За ідеального збігу обставин могло б вийти й так, що при сходженні вгору ми б досить швидко дісталися зони, в якій дощ перетворювався б на сніг, але зазвичай перед нею іде зона з мокрим снігом, коли все прилипає до твого одягу, замерзає на ньому і поступово тане знизу від тіла. До того ж за найгіршого розкладу, при мокрих взутті та одягу і швидкому пониженні температури, ми могли б перетворитися на крижані фігури безпосередньо на

Так я провів ту частину 1 січня, яку не проспав :)

ходу.:) Ціна питання була надзвичайно високою, тому ми не мали права ризикувати і були змушені весь день 1 січня провести в наметах. Ще вчора ми розмірковували над тим, щоб лягти спати раніше, тому що потрібно буде йти далі, а сьогодні ми півдня просто безперервно спали.:) Десь біля 16-ої години надзвичайно наполегливе бажання сходити до вітру змусило мене остаточно прокинутись і поміркувати над тим як би мені вийти з намету. Ще позавчора в потязі нам було смішно, що Сергій у зимовий похід взяв літні шльопки, а як виявилось, вже сьогодні вони виявились надзвичайно доречними. Хоча картина була ще та. На мені були одночасно теплий светр та лижні штани разом з дощовиком та літніми шльопками.:) Також добре, що я про всяк випадок вирішив захопити з собою колоду гральних карт. Інакше я не знаю чим ще можна було б зайняти нас 4-ох на півдня одночасно.:)

Було й сонце

Ранок наступного дня подарував нам зовсім протилежну погоду. Був невеликий морозець (-4?С) та було сонячно. Настрій був піднесений і хотілося вже просто зараз йти далі, але ще потрібно було снідати та збирати табір. Як виявилось зимою на це іде більше часу, ніж літом. Просто банально потрібно виконувати більше процедур і кожна з них займає більше часу. Знімати/одягати потрібно набагато більше одягу, намет зсередини обмерзає і його навіть до чохла важко вмістити, взуття дерев?яніє... Будь-які елементи живлення, телефон, фотоапарат та взагалі все, що вам в цьому житті дороге, потрібно постійно носити під курткою, а на ніч ховати до спальника. Бажано навіть взуття. Часу на збори та розгортання табору потрібно більше, а світловий день аж занадто короткий. Хоча маю сказати, що прокинулись ми відверто пізно, десь о 10-ій, попри те, що будильники

Тільки після Вас :)

налаштували на 8-му. Особисто я свій будильник не почув банально через те, що він був всередині спальника під багатьма шарами одягу. Починалося все просто чудово. Гарячий чай, збори табору, фотографування на фоні сонячних засніжених краєвидів з блакитним небом, натоптана стежка... Десь біля 13-30 ми були поруч з біостаціонаром і тут до нас почало приходити розуміння того, що до наступної запланованої стоянки ми сьогодні не дійдемо. Мало того, що ми втратили зранку чимало часу, а світловий день не дозволяв його надолужити, так дорога після біостаціонару значно ускладнилась. Якийсь час ми йшли по 2-х кроках, але вони досить швидко розчинилися в снігу і нам довелося в буквальному сенсі прокладати собі дорогу серед суцільного білого шару. Ставиш ногу вперед, поступово переносиш на неї вагу і як тільки вже здається, що можна випрямити ногу і стати, одразу ж верхня скоринка від вчорашнього дощу тріскає і нога майже по коліно

Через гори, через ліс ми йдемо до своєї казки :)

провалюється у сніг. Це був просто жах. Наша і без того не реактивна швидкість пересування впала майже до 0. Сил витрачаєш багато, а результату нема. Ні про який маршрут і заплановане місце для ночівлі вже мова не йшла, всім було зрозуміло, що з такими темпами нам до нього потрібно йти тиждень.:) До того ж знову спустився туман і навколо було суцільне молоко.4 полярники посеред білої пустелі.:) Через певний час ми зрозуміли, що десь раніше нам потрібно було звернути з траверсу гори, по якому ми постійно йшли. Також було розуміння того, що до темряви ми не встигнемо не те, що надолужити не пройдену частину маршруту, а навіть не встигнемо повернутися до того місця, в якому ми йшли ще вірно, хоча ми й не знали де саме воно було.:) Ми йшли досить крутим схилом по траверсу гори, на якому навіть самому потрібно добре фіксуватися, щоб не

Через 30 хвилин стемніє, а цим хлопцям ще немає де заночувати :)

злетіти донизу, а про місце для наметів нічого було навіть і гадати. До того ж з нашою швидкістю до темряви ми навіть не встигли б дійти до повороту гори, за яким можливо була б якась полонинка, щоб на ній заночувати. В ці дні був повний місяць і вночі була непогана видимість, але йти вночі в горах все ж занадто ризиковано і це можна було б робити лише тоді, коли інакшого виходу для того, щоб вижити вже не було б. І що тепер робити? Де ночувати? Нічого, отримувати насолоду від перебування у справжній зимі.:) Адже ми саме для цього сюди і приїхали. І яка різниця де саме доведеться ночувати?:)

Новорічна казка 2010

Попри всю пікантність ситуації, місце для стоянки на цю ніч нам випало просто фантастичне. Перед заходом сонця туман розсіявся і з під важкої сірої хмари, що стелилася по небу немовби дим від величезного вогнища, визирнуло червоне напівколо сонця. Всі хмаринки поміж холодними гірськими хребтами та похмурою сірою хмарою набули зовсім незимових червоно-жовтих кольорів. Небо стало надзвичайно контрастним і набуло якихось драматичних кольорів. Можна було навіть подумати, що хтось має загинути.:) Стежку по траверсу гори перетинав широченький струмок і стежка біля нього була ширшою, тому ми змогли поставити 2 намети безпосередньо на стежці біля струмка. Крутий засніжений схил гори зверху та такий самий білий обрив донизу, поміж ними в?ється вузенькою смужкою стежка, поруч дзюрчить струмок, а навколо нього під вагою снігу вклонилися гілки дерев. Справжня зимова казка, новорічна казка.:)

Новорічна казка 2010

Наш термометр показував лише -8?С, але за відчуттями було дуже холодно. Сергій сказав, що -15?С, які були у нього в Криму відпочивають. Швиденько двома пальцями знімаєш гарячу кришку з каструлі, кидаєш її на сніг поруч, береш дерев?яною ложкою кілька макаронин з каструлі на пробу і поки доносиш їх до рота на них вже не потрібно дути, вони вже тільки трошки теплі. Кришку зі снігу також можна піднімати абсолютно спокійно, вона вже холодна. Солоні огірки буквально за секунди перетворюються на крижані фігурки і таке враження, що ти їх зубами вигризаєш з криги. Можливо через струмок поруч була підвищена вологість, але ми кожної ночі стояли поруч з водою і попри нижчу температуру за термометром так холодно нам не було. До того ж ми стояли з південного боку гори. Для того, щоб вночі було максимально тепло намагалися використовувати весь наявний ресурс та навіть йшли на певні експерименти. Так наприклад, на низ спальника, щоб було тепліше

Сало в шоколаді :)

ногам вирішили натягти великий пакет для сміття. Задум був такий, що вночі від тіла буде йти тепло, проходитиме крізь спальник та буде залишатись всередині пакета і таким чином буде тепліше. Краще так не робіть.:) Тепло всередині пакета у вигляді випаровувань дуже швидко замерзає і низ спальника стає повністю обмерзлим. Він не просто потім дерев?яний та його важко засунути до компресійного мішка. Коли наступної ночі я дістав свій спальник з замерзлим низом і засунув туди ноги, то у мене було таке враження, що я їх засунув до морозильника.:) Як виявилось ховати свій ніс на ніч під якусь одежу я не можу, бо хочеться дихати свіжим повітрям. Але все, що не ховається на ніч під теплу одежу, до ранку замерзає і мій ніс не був виключенням.:) Зранку він був такий холодний, що як тільки я доторкався до нього руками, які щойно дістав з теплого спальнику, вони одразу ж замерзали. Оскільки у нас почалася справжня зима, то відбулися і відповідні

Хто тут? :)

корегування в меню. На аперитив сьогодні окрім по 50 грам пішло сало з аджикою та зубчиком часнику. Ммм... Я сало вдома ніколи не їм, але це була найсмачніша та найкраща страва в цьому поході. Це напевне єдиний продукт, який так приємно їсти холодним. Як тільки його кладеш до рота, воно одразу ж здається теплим. А ще й з аджикою та часником... неперевершений смак. До того ж воно калорійне і дозволяє непогано заморити хробака на певний час. Треба брати на озброєння для зимових шашликів. До речі гаряче м'ясо в літню спеку я також не розумію. Консерви у зимовий похід можна брати лише в олії, тому що інші перетворяться на суміш криги з попереднім змістом банки.

Новорічна казка 2010

Вечірня нарада з мапами та чаєм з десертом після вечері нам чітко показала, що ми в... тому самому місці, куди ніколи не потрапляють промені сонця.:) Нам не залишалось жодного іншого варіанту окрім того, щоб повертатися наступного дня назад до Квасів. Щоб було трохи не так сумно, вирішили повертатися іншою дорогою. Окрім серії фотографій з циклу "полярники на схилі білої пустелі" та спостерігання слідів різних звірів на снігу, ця дорога нічим особливим не запам?яталась. Коли щось завершується завжди трохи сумно, але у нас попереду ще залишалась одна ночівля на снігу.:) Термометр ввечері показував -11?С, але було враження, що надворі тепло. Цього вечора я навіть рукавички майже не одягав. До того ж у нас нарешті було справжнє багаття з гарячим полум?ям. Дрова були промерзлі наскрізь, вони навіть звук від доторків один до одного

Наше єдине повноцінне багаття за 4 ночі в горах

давали зовсім інший, але тим не менш горіли чудово. Можливо в них вимерзла волога. Попри багаття цього вечора у нас з?явилося багато питань до термометра. Кожного вечора в Карпатах як тільки ми його діставали його покази аж до самого ранку не змінювалися більше ніж на 1 ?С. В моєму розумінні температура має знижуватись аж до 5-6-ої ранку, коли вона досягає свого мінімуму. Пояснити такий феномен кожної ночі ми ніяк не могли, але певні експерименти з термометром показали, що він не змерз і його покази змінюються. Розумійте, це явище як хочете, я його до цих пір не розумію. Також не знаю чому, але цієї ночі на внутрішньому тенті намету утворилася не крига, а сніг. На підтвердження коректності термометру зранку ми побачили на ньому -14?С. Сергій розбивав свої боти сокирою, щоб хоча б якось їх натягти на ноги.:) Це був час заварювати справжній травневий чай.:) Якщо хтось ще не знає що це, то це будь-який чай, який заварюється на снігу при -15?С.

Новорічна казка 2010

Те, що у нас відбулося на НР у Чорногорах важко назвати походом, адже ми занадто довго спали, багато розслаблялись і замало проходили. Проте всі учасники цієї мандрівки за зимою отримали від відпочинку справжні насолоду та задоволення. Хоча для просто відпочинку на природі у нас було замало спиртних напоїв.:) Раніше мені доводилось бувати в холодних умовах під час походів та сходжень, але у повноцінних зимових походах я раніше не був. Не скажу, що раніше не мав жодного досвіду щодо зимових походів, але тепер він став значно повнішим і охоплює значно більше аспектів. Тепер можу сказати, що з нашим спорядженням ми можемо ходити у походи до -15?С. Якщо температура буде нижчою, то потрібен кращий ніж 2 каремати утеплювач для дна намету. Зверху в спальнику тепло, а знизу від землі йде холод. Через нього під ранок вже зовсім не спиш, а лише ворочаєшся, щоб не примерзнути до землі.

Новорічна казка 2010

Це лише певні деталі, а найголовніший висновок, що задля того, щоб проходити нормальні відстані потрібно використовувати весь світловий день. Тобто прокидатись до світанку (десь о 6-ій) та о 8-ій вже вирушати за маршрутом. Тим більше, що повноцінного сну після 6-ої вже майже нема. Розгортати табір для ночівлі потрібно вже по темному, заощадивши лише хвилин 30 для вибору місця під нього поки ще світло. Також можу констатувати, що ця вилазка до зимового князівства засвідчила, що нас не можливо збити з маршруту, нам байдуже куди йти.:)

Декілька відеороликів про те, як ми святкували, пересувались та наш побут nicks.io.ua/video15414.

Всі фото з нашої новорічної казки nicks.io.ua/album337234