 Залізничний вокзал New Delhi Зранку нам все ж таки потрібно було придбати квитки на потяг як мінімум до Агри, а в принципі було дуже бажано і по маршруту далі, щоб почувати себе в цьому плані впевнено. Для цього ми поїхали на залізничну станцію New Delhi. Коли ми підійшли від метро до станції, то побачили, що на станції іде ремонт. Працювали лише якісь віконечка під навісом, які виглядали відверто жахливо: бруд, довжелезні черги, поміж людьми, що стоять, лежать бомжі. Інтуїтивно було схоже на приміські каси, але підійти туди не виникало жодного бажання. Зовсім поруч в будівлі, в якій в розпалі був ремонт, ми побачили саморобну гойдалку з будівельних матеріалів, поруч з гойдалкою лежала іграшка. Все говорило про те, що на цьому будівництві живуть діти. Одразу пригадалися деякі кадри з фільму ?Міліонер з нетрів?, але повірити в те, що ти бачиш щось таке ж саме на власні очі було важко. Можливо навіть важче було повірити в те, що ти знаходишся в цьому середовищі і це відбувається насправді, а не чиясь видумка, яку показують по телебаченню. Намагання поміркувати над тим, що відбувається навколо тебе, і зрозуміти де ти знаходишся не давало жодних результатів і відверто вганяло в ступор. Ми не розуміли, що саме потрібно робити в цьому середовищі, в якому знаходились, тому навіть про такі прості речі як купівля квитків було важко думати.  Залізничний вокзал New Delhi Тим не менш на сьогодні це було наше завдання ?1 і без його виконання не могло бути й мови про щось інше. Ми вирішили обійти вокзал і подивитись чи нема ніде якихось більш менш нормальних кас. Дійсно з іншого боку вокзал виглядав абсолютно дієздатним і були значно кращі на вигляд каси. Контингент, який там був також вказував на те, що це не приміські каси, а саме далекого сполучення. Ми зраділи і вирушили до кас, щоб все ж таки придбати квитки, але як тільки ми підійшли до одного з входів в будівлю на нашому шляху намалювався чоловік, який показав посвідчення працівника індійської залізниці та сказав, що ми маємо їхати до спеціальних кас для туристів і зможемо придбати квитки лише там. Ми в черговий раз були конкретно здивовані розвитком подій, але цей чоловік начебто говорив від імені державної структури і фактично особливих приводів для недовіри йому не було. Він підійшов до рикші, сказав куди нас потрібно відвезти і сказав нам яка має бути вартість послуг рикші. Ціна була зовсім невисокою, рикша скривив пику і було видно, що він відверто незадоволений перспективою везти нас за такі гроші, але він підкорився людині з залізниці і це нас ще більше переконало в тому, що варто з ним їхати до того спеціального офісу для туристів, хоча ми не дуже розуміли чому ми не можемо придбати квитки на вокзалі як це роблять індійці.  Залізничний вокзал New Delhi Рикша привіз нас до цього так званого офісу продажу залізничних квитків для іноземців, але зовні він таким не виглядав. Тим не менш там дійсно продавали квитки для іноземців на залізницю. Нас запросив до себе один з менеджерів і почав з нами працювати. Ми готувалися до поїздки і точно знали які саме нам квитки потрібні і скільки вони мають коштувати. Він почав нам парити дорогі квитки в дорогі вагони за ціною вище їх реальної вартості і ми одразу зрозуміли що це за офіс, але так чи інакше нам потрібно було придбати квитки принаймні до Агри на завтра, а на вокзал нас відверто не пустили. Ми продовжували розмову далі, пояснювали цьому манагеру, що нам потрібний більш дешевий клас і таке інше, але найцікавіше, що в кінці кінців виявилось, що в наявності немає ніяких квитків взагалі, на жоден потяг... Навряд чи перебільшу, якщо скажу, що для нас це була чергова шокова терапія. Єдині квитки, які ми мали на потяг, це квитки з Мумбаї на Гоа, які я придбав ще в Києві наперед і в яких ми не були впевнені на 100%. Тут було над чим поміркувати. Весь наш маршрут по Індії на 80% був складений з прив?язкою до потягів, оскільки в Індії це найшвидший наземний вид транспорту. Територія Індії просто величезна і нам потрібно було покривати зовсім немалі відстані. Зокрема у нас було заплановано 4 нічних переїзди на відстані до 1 000 км.  Вид з гол. входу залізн-ої станції New Delhi Ми розуміли, що в індійських реаліях навіть таксі за будь які найшаленіші гроші не дозволить нам здійснити необхідні переміщення в просторі за необхідний час. Фактично одразу ж в перший день перебування в Індії весь наш маршрут став під великим питанням. Ми ще не встигли розпочати наш маршрут, а вже потрібно було розмірковувати над тим як ми можемо його скоротити. Не можу сказати, що ми відчували паніку, але нам довелося докласти певних зусиль, щоб відкинути емоції і мозок запрацював на повну потужність. Тут я пригадав, що квитки на потяг з Мумбаї на Гоа я придбав на поїзд, якого не було в розкладі на офіційному сайті індійської залізниці. Я запропонував манагеру перевірити наявність квитків через сайт, яким я користувався, але виявилось, що він про нього навіть не чув. Тоді я просто запитав згоди на користування його комп?ютером і він погодився. За допомогою цього чарівного сайту мені одразу ж вдалося придбати електронні квитки на потяг, на який не було місць за відомостями офіційного сайту індійської залізниці. Ми не були на 100% впевнені, що цей сайт працездатний і ми дійсно забронювали за собою свої місця, але відверто зітхнули з полегшенням. Принаймні це був шанс на те, що ми все ж таки зможемо здійснити всі подальші переїзди як і запланували і весь подальший маршрут тепер вже не здавався нам нереальним.  Поблизу площі Конаут, Делі Досить цікава картина вийшла з цим начебто офісом продажу квитків для іноземців. Вони не змогли придбати нам необхідні квитки і я придбав їх власноруч за допомогою своєї платіжної картки та їх інтернету. Ми отримали квитки на потяг, яких могло і не бути в касах на вокзалі, а контора, яка намагалася непогано наварити на продажі цих квитків і напевно той мужик на вокзалі залишилися з носом. Прямо як в казці про колобка. :) І від бабці утік, і від дідуся утік, і від тебе втечу. :) Наші емоції за якихось 5-10 хвилин змінилися на прямо протилежні і тепер ми відчували певну ейфорію від того, що складна і важлива ситуація з квитками вирішилися на нашу користь попри всі перешкоди на нашому шляху. До того ж тепер ми вже знали як нам потрібно діяти в майбутньому для того, щоб купувати квитки на потяги без зайвих проблем і витрат, але вже й без того невисокий рівень довіри до місцевого населення просто котився в прірву. Звичайно, ми були в іншій абсолютно інакшій країні і багато питань без допомоги місцевого населення ми не могли б вирішити, але в Індії виявились такі професійні помічники, що надто дорого було користуватись їх послугами і отримувати їх уроки. Коли ми виходили з офісу я помітив двох білих хлопців, які сиділи в кабінці у іншого манагера цієї контори.  ПУЕ в Індії На вигляд їм було років по 20 і на обличчях в них була повна розгубленість, навіть певних переляк. Їх стан не важко було зрозуміти. Ми були старші їх за віком, мали певний досвід мандрівок до різних країн, але нам доводилося докладати надзусиль для того, щоб вирішувати звичайні побутові справи. Ми були в Індії менше доби, а вже встигли пережити 2 конкретних халепи. Нехай вчора з готелем нас застали зненацька і результат був 50 на 50, але сьогодні з квитками на потяг до Агри вважаю ми отримали переконливу перемогу над обставинами. Ми були більш холоднокровними і це дало нам змогу швидко оцінити ситуацію, знайти оптимальний варіант вирішення питання та витиснути все, що було можна і навіть трошки більше, а заодно і отримати суттєву порцію адреналіну в кров. :) Повірте бути холоднокровним при цьому було дійсно нелегко.  Джама Масджид, Делі Після придбання квитків до Агри ми вже спокійно могли займатися оглядинами місцевих пам?яток. Першим пунктом нашої програми була Джама Масджид. До неї вирішили добиратися на метро до Чанді Чок, а потім іти пішки вздовж Червоного форту, який був в цей день зачинений. По дорозі до Червоного форту нам трапився Макдональдс і ми зрозуміли, що це було перше місце за день, в якому можна було поїсти. В Києві я в Макдональдсах не їм, але для Індії це справжній ресторан. Чисто, нема бомжів і є надія, що після цієї їжі не доведеться обіймати білого друга. Що ще потрібно від ресторану? :) Ми їли в Макдональдсі. :) Не жартую. :) Їжа попри начебто міжнародні стандарти все ж таки виявилась з індійськими спеціями, але напевно в Індії без них не можна. Так чи інакше ми підкріпилися і готові були до сприйняття прекрасного. Підійшли до входу Червоного форту. Його масштаби справляли враження. Пофоткали його через огорожу, і вирушили далі. Нам потрібно було перейти дорогу і через особливості дорожнього руху в Індії ми відверто зраділи від того, що неподалік побачили пішохідний перехід. Ми вирушили до нього, але чим ближче ми до нього підходили тим менше радощів було. На вході в перехід лежав хлопчик років 12-ти. Він був надзвичайно брудний та смердючий, але в Індії це майже норма життя і в інших обставинах не викликало б особливо здивування, хоч це і був наш перший повний день в Індії. Нашу увагу привернуло те, що цей хлопчик лежав у відверто неприродній позі.  Червоний форт, Делі Він лежав на спині, його руки та ноги були розкинуті, але не було схоже на те, що він відпочиває. Його очі були заплющені, рот трохи розкритий, а по надутих губах повзали мухи? Не гадав, що коли не будь посеред будь-якого міста в мирний час доведеться побачити таку картину. Особисто у мене таке в голові не вкладається. А між іншим кругом повно людей і ніхто ніяким чином на це не реагує. Сказати, що я відчув шок, це нічого не сказати. Дивитись на таке видовище не було сил і як тільки ми спустилися до переходу, я відчув певне полегшення. Можете собі уявити мій стан, коли я побачив, що знизу в переході знаходиться? поліцейський відділ!!! Те, що я бачив зверху вже було занадто, але після того, що я побачив знизу мій шок поглибився разів в 10. Не можу напевно сказати чи живий той хлопчик, чи ні, але його сусідство з поліцейським відділком? Напевно раніше я не розумів значення слова ?шок?. Таке відчуття, що тебе чимось важким вдарили по голові. Мозок не може витримати і просто вимикається, твоє тіло починає жити власним життям. Лише підсвідомо з?являється бажання швидше залишити це місце. Ми синхронно прискорили крок, йшли мовчки і не звертали ніякої уваги на те, що було на нашому шляху.  Усипальня Хумаюна, Делі Серед історичних пам?яток чогось надзвичайного в цей день нам побачити не довелось. Єдина пам?ятка, яка дійсно була варта уваги - це гробниця Хумаюна. Після оглядин гробниці Хумаюна ми мали зайти до усипальні Нізамуддіна, яка була зовсім поруч, але пішли трошки не туди і потрапили до одного з безкоштовних парків Делі. Те, що ми там побачили, примусило нас забути про усипальню Нізамуддіна. В цьому парку жило багато людей. В певних місцях були натягнуті якісь ганчірки між деревами та розкидане на землі якесь лахміття, які символізували щось на зразок будиночку. Прямо перед нами сиділа жінка, котра мила каструлю в калюжі. Поруч з нею лежала купа паперу з сміттям, яка тліла і ніяк не хотіла запалюватись. Навколо бігали дітлахи і бавились без жодних іграшок. Наша поява в парку їх зацікавила і вони періодично на нас позирали. Під парканом на землі лежав чоловік похилого віку, він нічого не робив, просто лежав і дивися кудись в нікуди. Ти стоїш посеред парку і бачиш все це на власні очі, але не можеш повірити в те, що це реальність. Все життя ти вважав, що бомжі - це люди, які ні до чого не прагнуть в житті, опускаються все нижче та нижче, спиваються і вмирають.  Типова картина в Індії А тут виявляється є люди, які вже народжуються на смітнику і вони бомжі від народження. Що може зробити людина в своєму житті, якщо вона народилася на смітнику? Те, що я бачив не було схоже на нічліжку для бомжів, всі ці люди там не ночували, вони там жили. Якщо абстрагуватись, то це нагадувало буцімто нормальне життя людей з повсякденними побутовими справами? але на смітнику. Європейцю надзвичайно важко усвідомити, що в цьому світі є люди, які народжуються на смітнику, там виростають, заводять там свою сім?ю, народжують своїх дітей, зістаріються і там саме вмирають.  Мобільна вулична кухня, Делі Насправді в Індії дуже важко провести рису між тим хто бомж, а хто ні. В Індії навіть люди, що працюють, можуть бути бомжами. Так, наприклад, велорикші ввечері після роботи залишаються спати прямо на вулиці на своїх велосипедах. Можливо десь в іншому місці у них і є якась своя хатка, а вони приїхали до міста на заробітки, але з індійськими тарифами на велорикш навіть не знаю за що вони купують свої велосипеди. І взагалі у індійців будь яка людина в будь якому місці може постелити ряднинку і лягти на підлогу. Це стосується навіть нормально одягнених та чистих людей. Що вже казати про тих, від яких не дуже гарно пахне і які не надто чисті на вигляд. Коли пізно ввечері заходиш до вокзалу, то нерідко можна побачити таку картину, що на підлозі штабелями лежать тіла, а між ними ходить корова. В той же час доводилося бачити багатоповерхові будинки, що були за огорожею, а на воротах на вході сидів черговий, щоб не пускати на територію різних жебраків. Гадаю, що в цих будинках мешкає індійський середній клас. Багатих бачити не доводилося, але вони там є. :) При чому вони значно багатші за наших багатих.  Цивілізовані індійці відпочивають в парку Окрім гробниці Хумаюна в цей день ми відвідали Джаму Масджид, меморіал Махатми Ганді Радж Гхат, Пурана Кілу та Браму Індії. Всі ці місця об?єднує наявність чималої території з парками або зеленою зоною в будь-якому іншому вигляді. Зауважте, платних парків. :) В іншій країні це би не мало ніякого значення і ніхто би не звернув на це уваги, але тут все інакше. Кожна пам?ятка була начебто оазою добробуту. Це була можливість вирватися зі скаженої індійської реальності, потрапити на територію шматочку цивілізації і хоча б трохи перевести подих. Як не дивно, більшість відвідувачів цих визначних місць були індійцями, а не іноземцями, але це були нормальні цивілізовані люди. Чисті, охайні, відпочивали самі і не заважали іншим. Для них вхідна плата чисто символічна, але як виявилось це ефективний захист від жебраків та бомжів, тому вони приходять сюди вигулювати малечу, на побачення з дівчиною або просто почитати книжку на свіжому повітрі.  Брама Індії, Делі Чим довше ми ходили і їздили по різних пам?ятках, тим сильніше хотілося їсти. :) Так, зранку ми перекусили в Макдональдсі, але часу пройшло вже чимало і голод все голосніше нагадував про себе. Звичайно, що не хотілося витрачати дорогоцінний світловий день на посиденьки в ресторані, тому ми запланували собі вечерю на вечір після оглядин Брами Індії. Тим більше, що це центр міста і там має бути вдосталь ресторанів для європейців. Навряд чи перебільшу, якщо скажу, що до Брами Індії нас вів шлунок. :) Можете собі уявити, наш стан, коли виявилось, що навколо Брами Індії немає жодної споруди, а лише парк на десятки гектарів. Чомусь одразу пригадалося, що взагалі протягом дня, ми не бачили жодного місця де можна було б поїсти. Була лише вулична їжа для індійців, але європеєць швидше помре від голоду ніж буде там їсти. Ці думки аж ніяк не надихали, але потрібно було щось робити. Вирішили іти в напрямку висотних будівель, там мають бути люди і їм потрібно щось їсти. Не знаю чому ми не взяли рикшу, йти довелося надто довго і жодним рестораном навіть не пахло. Ми вже були в такому стані, що вчули б його за кілометр. :) Сили нас вже залишали, аж раптом ми відчули як запахло здобою. Дійсно, на вулиці під огорожею стояло щось на кшталт кіоску і там продавались якісь булочки.  На запах їжа, на вигляд їжа, на смак гидота Я спробував розпитати продавця з чого вони і з чим, але не скажу, що це занадто прояснило ситуацію. В перший день одразу ж ночувати на унітазі бажання не було жодного, але який у нас був вибір? Іти або їхати невідомо куди у пошуках їжі? Їсти хотілося вже давно і серйозно, і до того ж тістечка дійсно пахли. :) Якщо ми вже в Індії і тут такі проблеми з хавкою, то вирішили, що вже потрібно починати звикати до місцевої їжі і варто спробувати що це за тістечка. Продавець тістечка брав тими самими руками, якими щойно брав старі брудні гроші, і завертав в газету! :) У нас була істерика. :) Чомусь одразу згадалося, що в Туреччині навіть, коли воду в автобусі пропонують, користуються одноразовими рукавичками та стаканчиками. Тим не менш, булочки з?їли. Вони були мало їстівні і до того ж надто гострі, тому ми одразу ще й пляшку води випили. :)  Швидка їжа по індійські, Делі Індійці, коли хочуть їсти, зазвичай їдять рис на вулиці. Виглядає це приблизно так. Стоїть собі віз посеред вулиці, а на ньому величезні сковорідки та каструлі. Спочатку я не зрозумів, що їх гріє. Було видно, що звідкись іде трохи диму, але що саме горить не видно. Коли я обійшов віз з іншого боку, то побачив звичайні дрова. :) Можливо, що готують там не лише рис, але якщо до нього щось і додають, то цього щось надзвичайно мало і його не видно. Насправді, в Індії окрім рису і в ресторанах не багато що готують. Коли рис готовий, то його насипають в страшні алюмінієві тарілки, які невідомо коли мились в останнє і як саме. Таке враження, що ці тарілки залишились в Індії ще з часів колонізації від англійців. Уявіть собі, ці тарілки дістаються лише обраним, а решті просто насипають рис на газетку, яку вони кладуть прямо на асфальт посеред міста і їдять з неї руками. Для тих, кому дісталися тарілки, ложки до речі теж не передбачені. :)  Будівля індійського уряду Ввечері ми хотіли поїхати оглянути палаци уряду та парламенту і зробити їх нічні фото. Принаймні я ж для чогось взяв штатив до Індії. :) Зупинили рикшу, але як ми не намагалися йому пояснити куди нам потрібно він чомусь не міг зрозуміти. Він покликав на допомогу декілька місцевих з кафе поруч, але вони всі разом також не розуміли про що ми говоримо, а ми не розуміли чому вони не розуміють чого ми хочемо. :) Після повернення додому я частково зрозумів чому вони нас не розуміли. Виявилось, що назву району Райсін Хіл, яка наводилась в путівнику National Geographic, Вікіпедія також не знає. :) Не дивно, що місцевим рикшам вона ні про що не говорить. Але погодьтесь, досить дивно, коли людина не розуміє такі інтернаціональні слова як парламент або президент. Ми хвилин 15 намагалися пояснити куди нам потрібно і врешті решт нам щось вдалося. Тепер вже індійці вимовляли слово парламент і ми намагалися їх зрозуміти. :) В їхній вимові воно аж ніяк не було схоже на парламент, але чисто інтуїтивно та за певною мімікою нам здавалось, що вони все ж таки нас зрозуміли. Та і врешті решт вже просто потрібно було кудись їхати. :)  Будівля індійського уряду Ось тут і почалось найцікавіше. Індійці тепер почали про щось говорити між собою і періодично щось перепитувати в нас. В мене було таке враження, що я розмовляю з Windows, бо в мене разів 5 перепитали чи точно я туди хочу їхати і навіщо. Парламент? Парламент! Президент? Президент! Вам дійсно туди потрібно? Так! Було таке враження, що рикша боявся нас туди везти! :) І дійсно. Навіщо троє білих хочуть вночі їхати до будинку уряду та запитують про президента? :) Та ще й в одного за плечем якась штука в чорному чохлі. Не знаю чи він нас сприймав за іноземну делегацію, чи за терористів, чи ще за когось, але було кумедно. :) А будівлі уряду та парламенту вночі не підсвічувались. :)  Метро, Делі Назад вирішили їхати на метро. Було пізно, людей в метро мало, а проміжки між потягами великі. Тим не менш, коли ми почали заходити до вагону, мене обступив натовп місцевих хлопців і було таке враження, що я маю їхати в метро в годину пік. На фоні майже вільного метро це було занадто неприродно, я відчув, що щось не те і насторожився. В цей момент Сергій сказав мені: ?Обережно, тримай кишені?. В Києві я зазвичай їжджу в метро, тому сумочку через плече в транспорті завжди на автопілоті обертаю наперед і кладу на неї зверху руки. Звичка виявилась корисною. :) Сергій своїми словами допоміг мені швидко зорієнтуватись і я просто навалився на хлопця, який спереду заважав мені нормально зайти до вагону, проломився крізь нього і в кишенькових злодіїв вже не було жодного шансу. Важко сказати на що вони розраховували, коли намагались обкрасти мене в порожньому вагоні. Ймовірність того, що це могло пройти непоміченим була мінімальною. Їх було 5-6, підлітки, маленькі, щупленькі, а нас троє молодих, відносно здорових і купа ?позитиву? від зустрічей з місцевим населенням, тому настрій був би такий як треба. Все закінчилось непогано, але настрій був зіпсований. До готелю ми повернулися з певним розчаруванням від того, що вечірня фотосесія не вдалась, але цей день і без того був надто насичений різноманітними подіями. Відвідини вокзалу New Delhi, купівля квитків на потяг в ?туристичних? касах, перехід поруч з Червоним фортом, гробниця Хумаюна та безкоштовний парк поруч з нею, місцева їжа на вулиці, рикша до парламенту, кишенькові злодії в метро. Це був лише наш перший повний день в Індії, а вже було таке враження, що пройшло ціле життя. Було про що згадати і над чим поміркувати, але фізична втома взяла своє і, на щастя, часу на роздуми перед сном не було. Чомусь про багато з того, що довелось побачити сьогодні, думати не хотілося. Всі фото з цього дня в Делі http://nicks.io.ua/album350942_1. Всі відео з цього дня в Делі http://nicks.io.ua/video16643 |
Один день в Індії - Доброзичливий Делі
