Враження зими 2011/2012

в Цьому поході з 27,12 по 02,01,2012 планували з с. Кваси-г. Петрос-г. Говерла-г. Піп Іван-с. Шибене. Ну погода не пустила , такшо 01,01,12 Були на Говерлі а на Попа не пішли, звернули на Заросляк. Але одно було класно. Йшли в двойом. Робили похід комбінований, а саме час від часу ставали на лижі. Правда снігу там хватає)). Після Петроса зламли одну лижу, Ми не розмтроїлися, завдчки неї розпалили вогнеще на ночівлі)). ночували на Біостацеонарі, за 1 км. від вершини Петросв, в підніжжі петроса, на перемички (КПП) в Екопункта.
Можу викласти фото, але не знаю як , підскажіть???
Всіх зі святами!!!

Новина про те, що моя підміна по роботі пихтить над дипломним проектом до 16 лютого, перечеркнула плани піти на Новий Рік в гірську одиничку зі своєю командою, та численними новачками набраними в цьому сезоні. Тому було вирішено на Новий Рік, на тих декілька вихідних, піти в Карпати зі ?своїми? туристами(чоловіком сестри, який в свою чергу відкрив для мене світ Карпат, та їх сином).
Хлопці мають певний туристичний досвід в теплу пору року(піші одинички), але хотілося показати, які вони зимові Карпати. Через брак часу був обраний маршрут, який був добре відомий та який не потребував багато часу, ну і був більш-менш безпечний, а саме с.Кваси-полонина Менчул(зі своїми колибами та цілий рік працюючим Біостаціонаром)-перевал між Шешулом та Петросом та у випадку гарної погоди вихід на Петрос як бонус і тим же шляхом назад.
Наближення Нового Року відчулося в Івано-Франківську коли декілька чималих груп молоді, які їхали на НР на різні туристичні бази кататися та святкувати, були в прямому сенсі обложені пакунками з пивом, притому що відчувалося що чимало його(?пива?) їде в них, деякі взагалі ледь ?роздуплялися? що відбувається. Проте радувало, що були і інші туристи.
Приємно ступати ногами на сніг виходячи з дизель-поїзда. Пролітає думка, що тільки заради снігу варто було їхати.
Радував сніг, знайомі місця, ?знайомий? єгер, який спочатку провів роз?яснюючу та попереджувальну роботу, наголосив про необхідність реєстрації за символічну плату(5грн. з чоловіка) і попросив передзвонити йому на номер, який він напише на квитанції, коли ми закінчимо похід чи в випадку НП, та коли він дізнався, що в нас є його номер з минулого НР походу на Петрос бо саме він нас реєстрував майже на тому самому місці рік тому, приємно було почути:?не треба грошей хлопці, це вам подарунок на НР, але обов?язково зателефонуйте мені?.
Ми поволі піднімалися все вище та вище, а снігу ставало все більше і більше. Шлях був знайомий, а стежка протоптана. В Карпатах зимою по-своєму дуже гарно, шкода лиш, що видимість слабенька, але надія...
На жаль видимість не стала кращою, ні ввечері, ні вночі, а зранку взагалі...(((Тож коли ми піднялися на перевал і побачили, що видимість людського силуету від 10 до 15 метрів, після невеличкого перекусу та фотографування до-ни-зу(((
А далі ознайомлення з Біостаціонаром(можливо на майбутнє), класичне катання на каріматах, чудове зимове багаття...
Основна ціль походу була досягнута(можливо не в повній мірі, зато є стимул): близькі мені люди побачили цю красу на власні очі, зрозуміли, що зимою в горах ваще ніж їм здавалося, відчули тепло дружньої зшивки...Гарно сходили.
Шкода лише за одше, що з нами в гори ходить лише частина тих людей яких ми хотіли б бачити поруч...

Ходили експерементальну гірську двійку.
Пройшли маршрут:
пос.Виноградний - Бабуган - Узень-баш (1А-1б)- вдп.Головкінського - пос.Розовий - Еклізі-Бурун Пд-Сх-ІІ (1Б) - плато Чатирдага - Каменний ниж(1А) - пер.Ангарський - Хаос(1А) - Дімерджі яйла - ущ.Джурла-Алака (1Б) - с.Генерельське - вдп.Джур-Джур - т\с Ай-Алексій- Карабі яйла - т/с в.Кок-Асан. - т/с Ворон - т/с Маски - хр.Орта-Сирт - с.Веселе. Закінчили в Судаку. На все-провсе 13 ходових днів. Жаль не вдалося пройти Холодний кулуар - погода не пускала. Ідейно переночували на всіх чотирьох яйлах які відвідували.
Погода... хм... ну погода трохи помотала нас. Сімферополь зустрів нас снігом з морозом - це почало радувать туристів, що виїхали з теплого Києва - це додавало оптимізму.
Перші 2 дні чудової погоди із чудовими видами на засніжену яйлу. А далі 4-и дні жопи :) Туман,вітер, рідкі осади знизу замерзаючі з підйомом на плато, орієнтування по GPSу рулить :)
Взагальному, не дивлячись на мороз всього в 5-7 градусів, після підмочування переходи з ллюсової погоди на мороз було дещо жосткувато :)
Далі ж до кінця погоду нас радувала чудова погода.
Компанія зібралась своєрідною - не та команда називається тролями :)
В загальному похід вдався - свою дозу цікавих вражень та досвіду ми отримали - і учасники і я як керівник.

П.С. пишу з КСС Судака - ми з Людою поїхали "доганяться" на Сокол:)
Пізніше можливо зберусь на більш розгорнутий пост.

вообще, всё это очень притягательно. Заполярье, лыжные походы - книжку Бермана я перечитывал не знаю сколько раз и был твердо намерен когда-то забраться за заветные 66° СШ, увидеть небывалые морозы, холодное зимнее солнце и северное сияние. Когда мне предложили поучаствовать в авантюре - лыжном походе в заполярье (Финская Лапландия) зимой, согласился без колебаний и без особого беспокойства - я был уверен что, в случае чего, выеду на ?общетуристическом? горном прошлом - ограниченный опыт сильных морозов у меня уже был, да и голова на плечах тоже. В группе все остальные были новичками в лыжном туризме, лыжи в первый раз надели только по выгрузке из финского такси. Только у руководителя было какое-то карпатское лыжное прошлое.

А морозов-то и не было. Как, впрочем, и северного сияния. Все 10 дней была ужасная погода, постоянный снег, туман и аномально тепло (≈-10°); из-за погоды даже в ?дневное? время суток - когда солнце почти вставало - дневного света как такового не видно, только всё вокруг заливалось серой мглой. Большая часть похода представляла собой хождение на ?снегоступах? (а именно так себя ведут лыжи с камусом в глубоком снегу) ночью в лесу по азимуту, сквозь простенькие буреломы, болота и одну незамерзшую речку. Часто казалось, что гуляешь где-то под Киевом в хороший снег, и тогда начинались невольные аллюзии на какие-то мультигонки - из-за комбинации ?ночь+зима+движение без тропы?. Меньшая же часть похода - участки безлесого пологого хребта, того самого Pallas - смахивала на какой-то ?Touching the Wind?. Т.е. ветер и ничего не видно.

В общем, с погодой сильно не повезло, а так потенциально район интересный.

В качестве лыж использовали ?скитуры за 900 грн?, которые, на первый взгляд, неотличимы от старых горных лыж - ?классики?. Каждая скитурина требовала существенной обработки напильником, после чего она с горем пополам начинала становиться на рантованный кожаный ботинок в тканевой лыжной бахиле от Волкова. Очень повезло что не нужно было надевать поларовый подбахильник, уверен, были бы проблемы. После ещё некоторой обработки на эту скитурину начинал надеваться камус. Весь поход эти лыжи по-разному выходили из строя - отпадал, отщелкивался, растягивался камус, расщелкивались крепления в самый неподходящий момент, при тропежке в гору (и тогда ночная тайга оглашалась ревом раздосадованного неандертальца) и т.п. Но вообще лыжи оставили позитивное впечатление - при небольшом уклоне вниз скользить довольно приятно, по укатанному насту тоже можно развивать сравнительно большую скорость. Интересно попробовать ходить ещё на современных скитурах.

У нас была интересная логистика. Вначале, из любви к прекрасному, мы ехали из Киева до Питера на поезде (Украина-Белоруссия-Россия). Потом из СПБ на маршрутке в Финляндию, в Хельсинки. Затем из Хельсинки на самолете в Киттилу. Обратно так же, но чуть быстрее. Не советую.

Всю еду везли полностью с собой, в Финляндии ничего не покупали - экономили. Только газ купили на месте, что нам, кажется, обошлось в тысячу гривен.

Финскую визу получить довольно просто, по страндартной схеме с бронированием отелей-хостелов.

В нацпарке расставлены удивительные колыбы. Они двухстенные, с теплоизоляцией. Окна с двойными стеклами. Печка. Рядом - сарай, полный дров. На кухне - плита с газовым баллоном. Таких колыб несколько десятков, все в идеальном состоянии. Всё открыто, бесплатно.

Пару раз видели оленя - один ел ягель на хребте, второй, похоже, в пургу принял нас за своих и радостно бросился навстречу. Ещё сову (неполярную), и зайчика на газоне в центре Хельсинки.

В походе фотоаппарат не использовался.
Такое вот.