Опубліковано natika
Тема для загальноклубного обміну враженнями від літніх походів, сходжень, мандрівок та інших цікавих заходів.
Пишіть, як воно там, у горах :)
Продовження весняної теми.
Опубліковано natika
Тема для загальноклубного обміну враженнями від літніх походів, сходжень, мандрівок та інших цікавих заходів.
Пишіть, як воно там, у горах :)
Продовження весняної теми.
.
Zheka replied on #
На Конституцию удивил почти безлюдный Сокол - гуляющих курортников на вершине было больше, чем альпинистов! Очередей нигде не было вообще, и никто не обгонял, что не типично для простых маршрутов. Гора как всегда прекрасна. Сходили новую версию единицы (начало левее Истукана, а окончание по старой единице) и классическую любимую всеми гребневую двойку. Как всегда душевно, в Судак едешь почти как домой. Жары почти не было, море в меру теплое, вино вкусное, что еще сказать :)
.
kelyn replied on #
Про девушек? :)
.
Zheka replied on #
Ну, девушки, как всегда, хороши :)
.
Shurik Barkov replied on #
а слайды будут?
Подольские "качели"
enelya replied on #
На Конституцию поехали покатать в "Подольские Товтры". Началось наше путешествие из Каменец-Подольского и пролегало вниз к Днестру через Китайгород -Бакоту - Старую Ушицу а дальше в Новую Ушицу - Бар и закончилось в Жмерынке.
Получилось очень насыщенно и интересно. Тихие спокойные места с прекрасной чарующей природой. В лежащих на пути селах, людей практически не встречали. Видимо все отмечали Конституцию. Огромное буйство полевых цветов вокруг. Множество ярких красок и запахов просто кружили голову! А вот для ягод и прочих съедобностей в тех местах был явно самый не сезон. Черешни и горох уже отошли, а вишни, малина, земляника и прочее только-только начинали поспевать.
Но нам все таки удалось полакомиться на огромной одиноко стоящей в поле дикой черешне.
Очень запомнились местные дороги с "покрытием". Настолько разбитые, что даже на достаточно пологом спуске постоянно на тормозах приходилось ехать.
А вот грунтовки, напротив - одно удовольствие: в большинстве своем шикарно укатанные. Отдельного внимания заслуживает местный рельеф. Крутые 150-ти метровые каменистые спуски и сразу же такие же подъемы. Правда, отъезжая от Днестра, "качели" становились более плавными, но были постоянно на всем пути. Когда приходилось ехать по ровному, то было даже как-то не привычно. В качестве тренировки перед каким-нибудь походом - очень подходящие места.
Яркие впечатления оставил Днестр и его притоки. И, конечно же, Бакота. Уставшие, но довольные, любовались мы Днестровским водохранилищем в лучах вечернего солнца, пробивающегося сквозь тучи после дождика. А после - ночевка на Днестровских кручах с прекрасным закатом с одной стороны и успешно проспанным нами рассветом - с другой. И все это было дополнено переправой на лодочке через Ушицу (притоки Днестра).
Кроме того, огромное количество речушек и озер, пришлось даже пару раз побродить, перенося велосипед на себе. Особенно много озер во второй части было - в окрестностях Новой Ушицы и Бара. Местечко, чтоб поваляться в обеденую жару в тенечке у озера, всегда можно найти.
Очень понравилось. Надеюсь дальше будет "Подольские Товтры. Часть 3" :)
.
nata replied on #
Ух ты, интересная поездка! Те места вообще - замечательные (и старых развалин замков много, и природные достопримечательности!).
Так а в Баре - замок какой то есть (или таки нету :))?
.
enelya replied on #
В Баре много церквей и очень красивый костел. Вроде, как есть какая-то усадьба, но мы ее не искали :)
Интересно еще получилось, проезжая через поселок Маньковцы наткнулись на достоточно таки внушительные развалины старинной польской церкви. Там сохранились даже узенькие боковые хода наверх на балконы.
.
Zheka replied on #
В одном из эпизодов Огнем и Мечем, помню, на горизонте горит барский замок :)
Так что как минимум какая-то гора с развалинами должна быть.
.
enelya replied on #
ага, по ходу он таки там и есть, точнее его остатки:
http://castles.com.ua/bar.html
кстати там же, довольно интересно про костел в Маньковцах:
http://castles.com.ua/mankowce.html
.
kyivfan replied on #
9 августа вергнулся из пешеходного похода 5 к.с по Приполярному Уралу.
[текст удалён по просьбе автора]
.
Melor replied on #
продолжаешь холивар?)))
.
Реаниматолог replied on #
Грабец, не подкидуй)) а ваще мотоциклы круче всего)))
.
Zheka replied on #
С возвращением!
Сколько дней?
И какой стартовый вес рюкзака?
Комаров много было?
.
kyivfan replied on #
спасибо
ходовых было 21 день + 3 дня запасных из-за непогоды использовали.
весь маршрут прошли без забросок, поэтому стартовый вес рюков был довольно большой у некоторых - у меня был 29 кг, у жены 25, у остальных - у девочек около 28 парней примерно 33-35, плюс мы ж еще гитару с собой брали)))
комаров - нам с одной стороны повезло - первых три дня было довольно жарко и помимо комаров была еще и мошкара и оводы. потом немного похолодало, и комары (а что самое приятное мошка и оводы) нас особо не доставали вплоть до аранецких болот . В некоторых местах (например во вьетнаме Вангыра_ - комаров было много, на болотах их тоже хватало - но - т.к. мы в начале августа попали уже почти в осень - днем температура была в районе +15 - комаров было не особо много. терпимо.
наши оффы, гардексы и т.д. помогают от кровососущих там минут на 15-20. когда идешь - особо не достают, достают только на привалах.
хотя важен еще психологический аспект - под конец похода мы привыкли к комарам уже, но когда вышли из машины после приезда - их было...ВАЛОМ))
фотки можно тут глянуть) http: / / vk . com / album6582738_161159774
.
natika replied on #
пыталась все честно прочесть :) могу сказать одно - когда не хватает слов, обычно помогает чтение хороших книг :)
.
kyivfan replied on #
Натика...подожди отчет - там все будет более литературно))
.
kyivfan replied on #
Видео с похода на Урал:
http://www.youtube.com/watch?v=lQJ8EzWioZY&feature=g-upl
http://www.youtube.com/watch?v=ASbTKjSJ6ZQ&feature=youtu.be
Jostedalsbreen, 2 к.с. горный
Zheka replied on #
Массив Йостедалсбрээн - очень интересные горы, достойные внимания.
Прелесть этих гор в том, что в них компактно представлена вся Норвегия - от фьордов, пологих долин, тучных пастбищ, густых лесов, до ледников и безжизненных скально-осыпных пустошей. Район обладает максимальным в Европе оледенением, которое конечно же является следствием значительного количества осадков и высоты. Перепад высоты в районе - от уровня моря до двух тысяч, причем перепад этот резкий. Как следствие обильных осадков, растительность столь же буйная, как и в наших Карпатах. Все эти факторы делают этот район очень интересным для туризма. Остается определиться с тактикой.
Горные походы в нашем стиле ходить вполне можно, но есть свои особенности. Очень мало пологого рельефа, горы крутые, у норгов считается туристическим маршрутом любой путь наверх, где можно хоть как-то пробраться, и потом спуститься живым. Многие очень красивые и достойные маршруты рассчитаны на прохождение налегке, как там и принято ходить. Поэтому при выборе существующего норвежского маршрута всегда надо задумываться, проходим ли он с походным весом рюкзака. Наличие простого лазания на турмаршруте - почти норма. Там, где рельеф наконец-то выполаживается, начинается асфальтированная дорога. Все это очень склоняет в пользу подъездов на машине и радиального хождения налегке. Я и сам поначалу не хотел устраивать там полноценный поход, но группа в большинстве своем очень хотела получить походный опыт, и я решил попробовать состряпать горную двойку.
Поиск логичных технических перевалов - отдельная нетривиальная задача. Норги редко ходят из долины в долину - ведь их машина остается в одной долине, и в другую сама не переедет. А рейсовый транспорт под маршруты, увы, не ходит, и такси дорогое. Описаний перевалов как таковых нет - их приходится собирать из кусочков описаний радиальных маршрутов. К тому же, не все возможные пути норги считают нужным описывать - у них человек имеет право где-то и почувствовать себя первопроходцем. Почти все долинные ледники в верхней части образуют эффектные ледопады, на которых нечего делать новичкам (а возможно и вообще никому), поэтому подавляющее большинство маршрутов на ледниковое плато - скально-осыпные, выходящие на ледник уже на самом верху.
Рецепт счастья походника в Йостедалсбреене - как можно больше ходить радиально и налегке, как ходят сами норги, а для линейной части маршрута с полным весом выбирать как можно более простой путь, в то же время по возможности избегая асфальтированных дорог. Легко сказать, труднее придумать такой маршрут. Оптимальная тактика походов в этом районе еще ждет своего разработчика. Возможно, это будет развозка забросок по долинам на прокатной машине, и сотрудничество группы походной и матрасно-машинной, с разделением затрат на прокат. Или что-то еще, что мне пока не приходит в голову. У нас же тактика была проста - линейный маршрут с ответвлениями на радиалки. В итоге, горный поход 2 к.с. с одним первопроходом 1Б мы успешно прошли.
Подробности будут в отчете :)
.
natika replied on #
хотим подбор фоток :) и собственно про ваш поход кроме слов, что это был линейный маршрут с радиальными выходами :)
подборка фото
Zheka replied on #
http://picasaweb.google.com/andriy.nykonov/2012NorwaySandvikaJostedalsbreenAreaTrekking
.
Nikonov-CT replied on #
во-во, как раз о Норвежских перевалах:
.
Zheka replied on #
Что порадовало, так это разнообразие природы :)
Борнео:
Карпаты:
Гренландия:
.
enelya replied on #
ну вот, разогрели интерес и... "подробности в отчете". Поскорее бы! :)
... Мы готовились к этому
Melor replied on #
... Мы готовились к этому походу весь сезон: осень, зиму и весну. Пробежки, технические тренировки, участие в соревнованиях, сборы у руководителя дома с раздачей обязанностей и выпиской пилюлей. Ну вот вроде бы все было готово, все сделано, все упаковано и мы очутились в купешном поезде с кучей мешков с едой и снарягой. Проводнице мы сразу не понравились=)
Промахнули через границу и очутились в Пятигорске, где нас встретил первый мною увиденный настоящий кавказец, он отвез нас прямо в Тырныауз, к старту маршрута. Удивительно, но доехали мы за 3 часа... не успел уснуть в маршрутке, а уже в горах... Высадили нас под разрушенной селевой плотиной, мы переоделись, переобулись в походные вещи, оставили все ненужное и городской пыл, суету, взвалили рюкзаки на плечи и погнали вверх. Неудобно сидели на нас 30кг рюкзаки (первую заброску завести не удалось... да и паковать еще не вспомнили как...) натужно скрипела кожа на ботинках, но мы потихоньку шли по тропе. Уперлись в речку и тут у нас был первый брод. Довольно таки серьезное мероприятие... Стали стенкой, и погнали бороться с водой. Вывернутый мною камень з грохотом перекатывался в реке, а мы все таки взяли и прошли этот брод. В этот день было три брода... идти тяжело, намокшие ботинки весят наверное все 3-4 кг... В первую ночь не спалось из-за коров и быков, которые бегали и цепляли за оттяжки.. стремное это дело...
Проснувшись, начали подниматься на наш первый перевал. Так как мы стартовали в конце июня, то горы еще помнили что такое зима и погода была снежная и туманная, где-то в тумане затропили на перевал высотой 3500м и значит не долго сидя в тумане потопали вниз, в долину р. Керстанты, по чудестному описанию нашего товарища. Чудестное описание забыло упомянуть о уходящей в туман 30-ти градусном травяном склоне, который заканчиваеться чудным каньоном. С последних сил руководитель и наш могучий процентник нашли спуск и мы спустились прилично такие уставшие в долину. Только прийдя на стоянку повалил лохматый снег и не приминул намочить все наши вещи. А еще я первый раз увидел яков. Это такие большие лохматые быки. Смешные точки на горизонте, которые умеют быстро исчезать. Дальше был перевал 1А, 3400 было уже легче. Прошли и спустились вниз, в Башиль. О эта чудная трава, о эта чудная река. В общем удалось скупаться)
Дальше переходя к т/б Чегем я нашел подкову... и пер её окаянную целых два перехода в своих негнущихся ботинках, тяжелым рюкзаком по прямой дороге... но у меня была цель! Подложить эту подкову руководителю, которая меня загнала окончательно в первые дни))))) Это у меня получилось. Забегая наперед скажу что Лена носила её почти на все перевалы вверх, потом вниз она подсовывала мне её))) Подходя к т/б Чегем Бузулук на спор с Данилейко на карманку подтянулся с рюкзаком 3 раза. С 26-ти килограмовым то? Я значит не отставал от него и подтянулся раз))))
С красной строчки скажу что мы шли на первую нашу 2Б. А именно зашибенный траверс пика МВТУ. Подходили мы под него долго, в день штурма перевала мы встали рано, и начали тропить по леднику, вскоре мы устали и пошли медленее... Вышло солнце, там где оно светило нагретое термобелье аж горело, а с другой стороны было холодно=) счасть в контрастах блин!
Фух.. ели завалили на перевал, голова уже прилично так чувствуеться, делать ничего не хочеться, высота 4100. Но пришлось вырывать место под палатку. Вырыли и пошли с юнгой и Леной в разведку, нам предстояло подойти под грозную стенку и псмотреть как это всё дело можно облезть. В итоге разведав повесили одну веревку и наметив для второй станции и все такое. Голова почему-то немного перестала болеть, в отличии от тех кто остался на перевале. С утра мы вышли по перилам вверх, а дальше в связках по гребню... честно говоря было стремно))) так и хотелось где-то забить крюк или положить закладочку.. слева снежный отбрыв, справа скальный, а ты посерединке и дорога только одна... вверх. Сделал 10 шагов, минута отдыха, потом еще 10. Вот и вышел на всю веревку, пора искать где бы сделать станцию. А виды то какие... ух! Внизу простилается ледник, какие-то перевалы, все такое снежное и грозное, скальное. Величие вокруг. А ты стараешься взойти на вершину и мало того - спуститься... В общем вылезли, съели там неучтенный СУПЕР СНИКЕРС! После чего завхоз пошел заметно легче и веселее. Потом долго спускались вниз, на морену. В общей сложности провесили 8 веревок. Укатались на славу. Грабец уже не тот, как и впрочем Ноздрин, Бузулук, Шинкевич, Саков, Данилейко, Кислицина, Трегубова=)
Проснувшись спустились на Безенгийский ледник и увидели там стену. Там собрано много пятитысячников, но нам не туда, а вниз к альплагерю, в горячий душ (представляете???? - матрасники блин) Заброска, торт и все такое. Много альпинистов, есть даже смешные альпинисты)))) Наваливши значит рюкзаки под завязку пошли вверх в Теплый угол, который нифига не теплый. Про нас начинает уже ходить слава - как про группу киевских туристов - конечно цырк то приехал))) шапито целое=) Стали на ночевку, а альпинисты то идут дальше, проходя нас радуються как дети)))
Дальше вышли по леднику на пер. Укю. Мои впечателния: утро, туман, морена, покровная морена, ледник, закрытый ледник, связка, Лена говорит: "посмотрите направо - пер. Урал 2Б". Мы говорим : "Угу", смотрим направо, видим туман. дальше перевал. Крутой день))) но короткий. На перевеле озеро. Утром спустились, потом поднялись на еще один перевал, спустились. То вверх, то вниз. А потом опять с утра вниз, с божественным рассветом, вот почему блин я хожу в горы))))
Следующая 2Б називается Улу-Герты. Бузулуку она очень понравилась! Да и всем тоже) С нее открываются горы Осетии, красивые ледниковые плато, и какие-то они все разноцветные. Открывается, к стати, и спуск на 3 веревки по "гов...ному" кулуару. Но мы парни осторожные, у нас все хорошо. А вечером ледовые занятия и просто сдача экзамена по очередной постановке шатра. И вообще почему на захоженном Кавказе мы каждый день ровняем площадку? Что вообще за фигня такая?))
Обходя каньоны Герты мы подняли на следующий перевал и спустились к самому "легкому" перевалу нашего похода 1А Дополнительный... люди - не водите туда единички, пожалуйста!!!! 1,4 км сброса высоты просто так не даються... потому что нельзя взять так просто и пройти перевал 1А
Сбросив думаем: "Фух, отдохнем в долине!" А фигушки!!! Вали давай сквозь траву, по скользкому мху, через березняк молодой... Давай вали по сыпухе я сказал. Это пешеходный туризм, детка. Эй детка, вот смотри фантик от конфетки, какой фантик? тут людей сто лет не было?:) О чёрт, а что это за стремное одеяло на камне валяется?..
Ели ноги унесли... и знаете куда вышли? на траву, к деревьям, которые ростут... тадада да.. на ЛЕДНИКЕ!!!! повторюсь, на леднике:) нет, не вру. Какая-то жесть и разрыв шаблона. Дальше - больше, выйдя по морене под перевал, переваливаем в сторону Безенгийского ледника. Стоим в мульде. и как же тут красиво. вокруг тебя царство льда. Ночью конечно же туч нету и тепло улетучивается в космос.
С утра было ну где-то -15, потомы мы шустро сганяли в альп стиле на пик Селлы. Да так шустро, что обогнали альпинистов, которые правда шли по маршрутам сложнее, но мы то ведь туристы, а на вершине первые... мелочь, но приятно... видно Эльбрус, Стену, Дых-тау. А ты значит такой маленький, но довольный.
Не успел очнуться, а уже на Джангикош, в куче радостных альпинистов - цирк, то ведь приехал)))) Ночью значит была гроза, а что за гроза без града спросите вы? а я скажу, правильно! град и молнии - ночь сверкает. Альпинисты где-то в ночи бегают, ловят свои палатки... значит теперь наша очередь смеяться)))
Ну а дальше был ледник, много километров и а/л Безенги. А по дороге туда мы опять оставили свое сердце, чтобы оно билось в горах, ему ведь там нравиться...
Вот так сходили...
p.s. Кравчук, я без тебя скучал=)
p.s.s. Ну и вообще было неплохо....
фотки тут: http: / / vk . com / album2527181_160436411
спасибо
okravchuk replied on #
красиво пишешь, Богдан!
.
kyivfan replied on #
класс!
хорошие впечатления
.
DefteZ replied on #
Тут вже Нік мої демотиватиро відковиряв, а я все ніяк не можу перепостить з бложика враження. Переробить не вийшло, буде так:)
------------------------------------------------------------------------------
Враження про гірський похід 4 к.с. влітку 2012 року
Ходили прикольну 4-ку на Кавказі під керівництвом Лєнки Трегубової
Чому прикольна? Бо на "захоженому" Кавказі ми якось багатенько будували майданчики для бівака :)
Я веду до того що Лєнкі за маршрут 5:). Казалось би що там такого? Перевали були прикольні, їх було в міру, ходили ми їх часто в протилежному від захоженого напрямку. А каньон Дихсу і льодових Дихсу з ростущою на ньому травою та деревами, по-моєму фішка маршрута:)
А маршрут наш виглядав так:
Тирниауз - дол.р.Сакашильсу - пер.Сакашиль(1Б) - дол.р.Керстанти-пер.Сарин(1А) - дол.р.Саринсу - дол.р.Башильаузсу - дол.р.Гарааузсу - лед.Тютюргу - [звязка Пер. Шаурту Східний - траверс п.МВТУ - пер. Спортивної дружби] (2Б) - льод.Безенги - а/л "Безенги" - ур. "Теплий кут" - льод.Малий Укю - пер.Укю (2А*) - льод.Укю - пер.9 Травня(1Б) - льод.Уллуаузна - пер.Уллу-Герти (2Б) - льод. Герти - пер.Шести(1Б) - пер.Додатковий (1А) - р.Черек Балкарский - дол.р.Дихсу - льод.Дыхсу - пер. Дихниауш(2Б) - пік Селли(2Б, радіально) - льод. Безенги - а/л "Безенги"
Нам обіцяли "теплий і сонячний Кавказ", а попали ми на початку липня в щось типу новорічного Крима :) Літо на Кавказ прийшло ближче до 10-их чесел липня. Короче, щоб там не казали, а досвід Кримо-Карпат ой як грає!
Людей в горах практично не бачили. Бачили тільки декілька на турбазах Башиль і Четем, ну і звісно на альпбазі Безенги і сусідніх долинах альпіністів багато.
Наш оранжевий шатер походу приковує до себе неабияку циркову увагу:) Здалося що кожен альпініст на Джангі-коші хоче дізнатися "чи то Ваш ... стояв на льодовику..." - ми стояли добу посеред білого рівного льодовика, який чудово видно з усіх навколишніх, популярних у альпіністів вершин.
Ближче до хронології...
День 0. Другий похід за рік потребував другого звільнення з роботи :) А від так я ще мав три вільних дні на владнання справ, і як завжди дещо дороблялось перед виїздом:) Закон підготовки до походу: Об"єм підготовчих робіт за одиницю часу обратно пропорційний квадрату днів до виїзду :) Таким чином в день виїзду ми досягаємо КПД (ККД) в одиницю :)
... вокзал...поїзд - ну все відірвались... Як же я не люблю купейні вагони - добре що ми в гірський похід ішли, а не в вело. З Іловайська до Пятигірська їхали вже в православному плацкарті :)
День 1. З Пятигірська заїхали до Тирниауза на замовленому бусіку. В Баксанській долині розум потроху починає переходить в режим (рус)"Это блджад горы"
Першу заброску (на т/б Чегем) не вдалося організувать тому з гордістю на обличчі за збільшену автономність допаковуємо додатковий вантаж із заброски в рюкзаки :) Ну от закінчилось добиралово, і рюкзаки далі їдуть уже на нас.
Довелося в цей день раза три бродить річку. Іноді "було хвилююче". Чудовий старт - боти вже мокрі :)
Вночі нас окружали корови та бики з пасовища. Довелося серед ночі їх розганять щоб бува не знесли шатра :)
День 2-6. Погода перший тиждень часто нас випробовувала на міцність туманами, мокрим снігом та дощем, а ми ішли.
Так пройшли ми перші наші перевали Сакашиль 1Б і Сарин 1А та спустились в долину Башиля.
Тільки на наш 5-ий походний день ми змогли насолодиться сонячною погодою (дищик був тільки ввечері)
Також в цей день, вівший розмови про втому Бузулук, зміг за карманку підтянуться з рюкзаком на турніку турбази Чегем два рази :)
В долині є ліс, а відтак і гриби. Цим ми і користуємось. Ще є трішки суниць, але їх мало - літо на Кавказі тільки починається.
Наступного дня виходимо до льодовика Тютюргу. Знову дощ в обід :) Будуємо майданчик...
День 7-8. Ішли по льдовику та піднялись на сідловину перевала Шаурту Східний. Висота його 4150м і це відчувається, важкувато йдеться і ввечері у мене несильно поболювала голова.
Але на ранок всі свіженькі і ми провісивши три мотузки піднімаємося на вершину піка МВТУ 4300м та через сідловину пер.Спортивної дружби спускаємося на льодовичок під перевалом. На спуск повісили ще 2.5 мотузки перил.
А забув. На п.МВТУ наш завхав роздав кожному по суперснікерсу :) Ці батончики мали бути в забросці і тому він їх ніс, не жалкуючи себе, як невраховані :)
Погода в цілому наладжувалась, але постійної і повної видимості на сходженні не було - періодично нас задувало хмарами.
День 9. Спустились в альплагерь Безенги. Ну це там де гарачий душ, магазини, наша заброска з кучою ніштяків. Гарячий душ посеред маршруту - це круто :)
Так вийшло що ми були досить свіженькими на той момент і вирішили не сидіти дньовку в лагері а підти далі по маршруту наступного дня. До чого це я? А до того що ми змогли з'їсти за вечір та ранок все гастрономічне розмаїття, яке нам наготував завхоз на вечір, ранок та ще цілий день:) Sagarmatha way!
Дні 10-11. Вранці ми донищили забросочні пірства та відправились в мандрувку на велике кільце.
В перший день піднялись в ур.Теплий кут, а ще наступного дня піднялись на пер.Укю 2А* і стали на ночівлю в ... 10 годин ранку :) Щоб я так жив :)
День 12. Пройшли два перевали: спустились з пер.Укю та перевалили через пер.9 травня 1Б.
Людей далі немає. Альпіністи дальше хребта в якому пер.Укю не ходять.
Щодо "теплого і сонячного Кавказу" про який все говорив керівник до походу все продовжували мучить сумніви від яких відволікали тільки мерзнучі пальці на ногах ...
День 13. Наступний наш перевал був Уллу-Герти 2Б.
Мені та Андрюхі Бузулуку він мабуть на довго запам'ятається розвідкою підйому. Короче укатав Бузулука та й сам "нагулявся" по самі помідори. Ми в розвідку, а решта знову будувать - майданчик:)
Дні 14-20. Пройшли перевал Уллу-Герти. Повісили 5 мотузок на підйом і ще три вниз. Спустились на льод.Герті і що б Ви думали? Правильно, збудували майданчик під шатер на осипному острівцю.
Наступний день був вражаючий. Пройшли ми два перевала: пер.Шести 1Б, і перевал Додатковий 1А.
Так от оця 1А багатого варта:) Потрібно було скинуть 1400м висоти по осипним, конгломератним і травянистим схилам.
На цю тему зробив демотоватор.
P.S. Ці та інші фотки можна подивиться тут:
.
kelyn replied on #
Демативаторы - зачетные
.
DefteZ replied on #
Там ще парочка не увійшла в основну розповідь (вони є в альбомі)
Про корисність лавинної лопати в гірському поході :)
І про бережливість та уважність
Велопоход по Индийскому Тибету
Enigman replied on #
14 августа мы вернулись из потрясающе красивого и сложного велопохода по индийскому тибету.
Маршрут: Дели - Шимла - долина реки Спити - долина реки Чандра - высокогорная дорога Манали - Лех - оз. Пангонг-Тсо - долина реки Нубра - Лех - Дели
> 1000 km
21 день
.
Rsk replied on #
Посмотрите в личные сообщения, будь-ласка.
Впечатление первое. От Него.
nata_mik replied on #
выход на экраны полной версии в сентябре :)
.
Silentor replied on #
Стильно :)
Впечатление третье. От Нее )))))
Гість replied on #
http://www.ytime.com.ua/ru/50/4407
Ферганский 2012!
Lis replied on #
Закат на Суулы-Сары-Таш
Мы ходили в горный поход, четверку, на Ферганский хребет. Помню как я первый раз услышал про этот район: было лето 2007 года, мы сидели на берегу реки Караарык в Джунгарии. Нам оставалось ещё километров 40 выходить из района до первых людей (но тогда мы этого не знали, но понимали что далеко ещё). И вот нам на спутниковый телефон приходит смс-ка с рассказом о невероятном, как тогда показалось, походе Шапика и описанием его варианта завершения маршрута с помощью плота. Это крепко засело в памяти :) и, спустя пять лет, мы (на самом деле только двое из той группы 2007г) оказались на Ферганском.
Спускаемся с пер. ОчиКоман 2Б
Говорят, спорт в горном туризме начинается с четвертой категории сложности (ну, несколько раз встречал такую фразу). А вот как-то для нас спорт, похоже, в четверке так и не начался. Поход вышел очень ненапряжным. Кажется, за весь месяц сильно не уставали ни разу. Объективно опасных моментов тоже не было - даже камни рядом не летали, только однажды при прохождении Бодиного перевала по имени Затяжной за нами метрах в 300 обвалилось нависавшее со склона соседней горы многотонное ледовое нагромождение, перекрыв обломками наши следы; выйди мы со стоянки на 40 минут позже - может и задело бы. Помню, я ещё в начале подъема сказал всем что ?вот эта штука, наверное, раз в год обваливается? :) А так больше ничего такого не вспоминается. Даже броды были несерьезными.
Вверх по долине р. Каракол
Во многом ?ненапряжность? объясняется везением - удачно вышло начало маршрута. При планировании кольца у меня было три примера (Бодя, Никоноров, Гладилин) того, как делать, пожалуй, не стоит :) - во всех трех маршрутах вначале были сверхусилия при заносе заброски. Отдельное спасибо Боде - без него, без того что он разведал в 2008, наш поход 100% не получился бы.
Так вот. Мы решили сделать заброску и акклиматизацию полностью завязанной на первопроходах. Повезло - все перевалы оказались вполне проходимые и даже, наверно, не сложнее 2А. А дальше мы еще слегка упростили себе маршрут (где-то из-за погоды, где-то просто так - описание перевала не понравилось, ?сыпуха на льду?, видите ли), и, в итоге, закончили поход изрядно позагорав, отдохнув, забив 40+Гб фотографиями и таймлапсами, покупавшись в озере Кулун при отличной погоде, но, в то же время, пройдя какую-то 4ку.
Ну и рожи (панорама в шатре)
Вообще, Ферганский мне напомнил Джунгарию (с моим огромным опытом я могу сравнивать его еще с Кавказом и Памиром - понятно, что так полмира будет напоминать джунгарию:) - та же автономность (ну чуть меньше), те же заросшие долины (ну кое-где не такие заросшие) с намеком на какую-то неуловимую таёжность, с таким, что ли, пешеходным привкусом - долины, каньончики и прижимы в которых нужно обходить вброд по воде под дождем, не прекращающимся по полдня. Тот же ?заряд снега в морду ровно в 12 часов?. Небольшие высоты (до 5к). Но вот перевалы в среднем 2Б и сложнее. Короче, район очень приятный :) И было в нем всего три с половиной туристические группы! (а считая с нашей и не считая водников на заре времен - четыре с половиной). Куча долин, где вообще никого не было, даже фоток этих долин нет. Непонятно, почему на Ферганский никто не ходил вот с 2008, фактически с момента его открытия... хотя, наверно, понятно.
Культовое озеро Кулун
В общем получился поход.
Где-то через неделю выложу ещё какое-то видео (его в сумме вышло немного, ~10мин, но необычного - снимали с помощью GoPro на каске + таймлапсы фотиком; для первого раза нормально).
Радуга во время дождя
.
vovchenya replied on #
Поздравляю с удачным походом! Вы молодцы!
Ты так расписал Ферганский, что я уже туда захотела :)
.
Lis replied on #
Спасибо, вас тоже!
.
Jain replied on #
Ще й фотки, як з якоїсь фантастичної планети.
.
Lis replied on #
Маєш на увазі http://i.imgur.com/ztj6g.jpg ?:)
.
Jain replied on #
це її підкорювачі)
.
homul replied on #
Ферганський - ідеальний район для серйозної 4-ки. Тут є все для хорошого походу, як написав Лис.
.
Lis replied on #
Меня тут спрашивают, так вот, на этот раз плот мы не строили)
.
Lis replied on #
Видео: http://vimeo.com/48226221
.
DefteZ replied on #
Класний ролік.
І від першого обличчя і цейтраферна зйомка чудово вийшла.
.
Fabio replied on #
Прикольно снято!
Саша, а не стрёмно забивать ледоруб айсбайлем? Он на такое вряд ли рассчитан...
.
Lis replied on #
Стремно, но я старался аккуратно.
Очень плохой лед был, первый раз такое вижу: слой льда 1-2мм, под ним снег пару см, потом опять корочка льда и так дальше. Бур не вкрутишь, ледоруб клювиком - ненадежно. Пришлось придумать вот такой способ.
Причем такой лед на всех перевалах был. Наверно, очень неравномерная погода в этом году.
В двух словах
kelyn replied on #
Сходили. :)
Первое - дивная компания биороботов:
Коля Стукало - завснар, ремонтник, фотограф. А по сути мотор команды. При этом все моторы, что мне попадались раньше были говорливые и все из себя лидеры. Это же - просто молчаливый, неприхотливый, МОЩНЫЙ мотор. Поход состоялся, в первую очередь, благодаря ему. Сперва собрал всю группу, потом ее провел по всем технически сложным препяствиям, и пронес за ней весь груз :) Заряжается от солнца.
Димон Стариков - терминатор-киборг известен своей работоспособностью и неприхотливостью по предыдущим сериям нашего сериала. :) Но его роль в том что группа вышла на маршрут огромна. В походе открылись и новые качества - вроде чуства такта, сочуствие и т.п. Но гиборгом он быть не перестал.
Игорь Барыло - поисковый робот. Способен как выполнять поисковые запросы, так и вживую разведовать местность. Обладает нечеловеческой раблотоспособностью в вопросах перемешивания снега на больших высотах и глубинах оного :) Не унывает. При этом даже в самой сложной ситуации способен задать самый неожиданный и сложный вопрос, и с неподдельным интересом рассматривать как ты, краснея(от стыда естественно), будешь отвечать.
Настья - новая разработка женщин-биороботов. Кроме исключительной надежности, может чинить поломанных биороботов.
Саня Павлов - единственный человек на леднике Большая Саукдара и 50км окресностей к нему. Со всеми, присущими человеку, достоинствами и недостатками.
Ну и я, на правах вычислительного центра.
Район.
Еще зимой, готовлясь к Китаю, меня мучали смутные сомнения. С такими вводными данными.
"6-7 чел. хочется 6ку с 7К.
Скорее всего разрешительных документов делать не будем, т.к. китай и так в поряде денег тянет. Максимум регистрацию, и может быть пропуск в погранзону Кыргызстана.
Желательно что бы маршрут не был клоном известных походов (х.з. как это сделать на Заалае и с пиком Ленина)."
Но мысли не работали в эту сторону без пинка. Пинком стал ответ нашего китайского туроператора за пару недель до похода. Что сори, он нам отдает бабки назад, но военные запретили ходить в Китайском Памире кроме Музтаг-Аты. Работа мысли в течении недели. И:
Вышел линейный маршрут с юга на север в Центральном Памире. Почти по меридиану к пику Ленина и загибом в форме буквы Г вдоль границы Таджикистан-Киргизия на восток к тракту. Порядка 250км.
В месте загиба находился пик Ленина с южной стороны, с которой никого летом нет. По маршруту первовосходителей с перевала Крыленко.
Но для 6ки этого может быть маловато, да и с ледника Большая Саукдара нужно как-то выйти. И вышли мы через перевал Единства 3А*-3Б. Фактически это птраверс через вершинное плато шеститысячного пика Единства. С набором/спуском 1,5км. по крутым сн-лд склонам и заходом/выходом по ледникам Октябрьский и Б.Саукдара.
А под это все нужно было акклиматизироваться сперва на 6+ тыс высоты - подошел замечательный радиальный траверс 6009-6246. Красивенный перевал Урицкого и ледник Володарского. Загадочный перевал Эдельвейс. И стартовый перевал Джангидаван. Со стартом в почти самой низкой части центрального Памира - урочище Кек-Джар, что есть приток Танымаса.
Но на такой маршрут нужно ложить заборску, а лучше две. Но вышла одна. И история ее закладывания достойна отдельного поста под названием Kara-kul racing :) где были и ослы, и off-road с выкапываниями джипов, и тридцатидвухкилометровый ночной забег и еще много приключений.
Но вернемся к походу. И что получилось.
Спустя три года - снова все тот же Ош и та же гостепреимность Лады. Тепло, все в срок, радушно. Есть что поесть, можно все купить. Класс!
Заезд - Аскар все так же ловко проводит через погранцов, не смотря на хорогскую заворуху.
Ноумстей у озера Каракель - все так же ночью готов нас принять, накормить. А теперь стать нашей базой на три дня.
Kara-kul racing
И после, мы наконец-то выезжаем на маршрут.
Очень красивая, и непривычная для Памира, роща в Кек-Джаре. Впереди большой Танымас. За ним где-то Федченко - район похода 2010 Насти.
Вверх идет долина Янгидавана с красивым каньоном.
В ней мы въезжаем в наше месторасположение.
И переваливаем в долину Биляндкиика.
Разгадываем ребус перевала Эдельвейс, который ходили латыши в 74 году в обратном направлении. И приходится проходить новую дырку чуть западнее - Эдельвейс Западный 3А. Первая техническая работа. Очень много снега, даже на очень крутых склонах.
Спуск в психоделическую долину Зулумарта. Чрезвычайно красивую и дикую.
Подход под пик Урицкого и проход перевал-ребус Урицкого/Разноцветный. Внимательно порассматривав пик Урицкого, я решил на него не идти. Стремный он какой то, а запасные дни мы съели, да и МКК мы обещали идти на одну из двух акклиматизационных вершин. Снова снег, пикеты, громкий выдох всей группы при ответе первого что станция наконец-то на льду.
Красивый выбег по р. Байгашка, где встретили и кииков, и снежного барса.
Заброска... не буду я больше ходить на 750гр сушенной расладки ни в 3 части похода, ни в какой другой. Ну его, это насить за собой, и не мочь съесть.
первый снегопад
Знакомство с ледником Октябрьский - таки 8е чудо света.
Красивое место старта старых экспедиций.
тяжеленный физически и морально перевал Профсоюзов 2А.
Восхождение на вершины 6009-6248, после которых был тост "за трезвый рассчет и стальные яй..нервы". у всех новый высотный опыт.
Потом погоду выключили.
Ну то есть мы на ледник Большая Сукдара посмотрели. даже пощупали. Идешь как в сказке из льда. В середине.
Оставив часть вещей под пиком Единства, пошли на Ленина.
Два дня на плечо 6180. Очень напрягает, особенно погода.
И тут нам включили погоду. Снегоступы к нашим услугам. Саня решил остаться, подняв на 1000м. свой предел от прошлой попытки.
Длииинннныыыыыййййй гребень с тропежкой в снегоступах по колено, перелазы гребешков, взлеты. И перед вершиной тебя ждет крутой сн-лд склон, весь из себя готовый для веревок. Последняя веревка выводит за карнизик на плато. там 200-300м и вершина. Бюст на месте. Жумарение на 7к - как и провешивание веревок это отдельный вид спорта.
Пара лемингов спрашивает у Коли - ты откуда? Он - я с Крыленко. Херасе.
И пошли вниз. в 21 мы сваливаемся в объятья к Сане. Котел чая. Есть сил нет.
Утром за два перехода сбегаем то, что поднимались два дня. Отдыхаем, полудневка в санотории "Еднисть" на 5380.
Санаторий "Еднисть" продолжается. Но теперь мы идем по 25-35градусов сн-лд склону. Часто местами и круче, но участки короткие и вешать их смысла нет. Было бы это длиной хоть 200-300м. все бы завесил перилами. А так - Беги Форест... Временами на передних зубьях.
Ближе к вечеру вылезли в красивенный берг и там поставили лагерь. С кофортом и стенками. Санаторий.
Следующие три дня я бы назвал кульминацией похода. День ходьбы по крутому снежному склону, лазание по скалам в снегу, тропление вершинного плато, бешенный ветер, лагерь на плато. Ночь в "товарном поезде". утрений запуск на Марс клавы Стариковым. День поиска спуска в разрывах тумана. Спуск, аналогичный подъему, но с поиском пути в разломах. День спуска по красивому, но порванному ю-в сколону. Станции на снегу при разрывах по 15м. Развод на доверии на последней веревке. Долгий бег на интуиции среди трещин. И наконец то первая за 10 дней морена.
Дальше ледопад притока Октябрьского.
Перевал Горбунова с красивым ледником Уйсу и выход в пустыню Маркансу.
Ош.
В награду за везение с погодой и прочим нам достался ужасный перелет домой с опазданием стыковочных самолетов. Закон сохранения энергии. Чо.
Удивило то что при том что автономность вроде и большая, но это не давило. За все время поход мы встретили пастуха в Биляндкиике. Коля на Ленина двоих пацанов. Да Саня группу Лебедева из МАИ во время нашего восхождения на Ленина. Но как то не давило.
Понравились горы, в которых не только никого нет. Но и практически нет следов деятельности человека.
Ледники Большая Саукдара и Октябрьский достойны просмотра и ощупывания.
Долины внутрененнего Памира - очень красивы своей красотой.
Погода - я бы сказал хорошая в целом. Хотя были заряди по 3-4 дня так себе.
Что порадовало. Сборы шли тяжко. У нас с Настей сезон перерыва по важному поводу. В процессе сбора были мысли что вообще все развалится. Но чем ближе к походу, тем яснее становилось что мы идем. И в походе везло или складывалось в тех местах где это было нужно. Какой то зеленый коридор что ли.
И спасибо этой группе, что она дала возможность почуствовать что мы в горах для чего-то еще нужны. Без усилия каждого кто пошел, поход бы не сложился.
И очень хотлеось бы что бы этот поход был новым стартом для новых походов.
Фактически мы использовали все свои проверенные технологии - раскладка, график движения, снаряга, техника, тактика. Из нового - это марафон в процессе подготовки. Но после похода пришло желание сделать лучше и новее.
И именно за это чувство спасибо команде.
Хочу еще.
.
homul replied on #
Ура! Дякую Лису і Льоші за десяток хвилин добрих заздрощів ;)))
+1.
Anechka replied on #
Поздравляю вас всех с отличными походами и потрасяющими впечатлениями и уже воспоминаниями )) Отзывы очень интересные и душевные )) Давайте все встречаться вживую и обмениваться фотками и эмоциями ))
.
vovchenya replied on #
Самое смешное в этой всей истории, что мы как-то психологически готовились что самое сложное это 7К.
А по факту оказалось что Ленин это еще цветочки, и вообще не так уж сложно. Хотя маршрут конечно очень достойный.
.
enelya replied on #
Может, кому из биороботов пригодиться ;)
http://nn.hh.ru/vacancy/6494774
Мрії збуваються; або туристичне, але не походне літо
Jain replied on #
Розкажу і про своє літо. Вона, нажаль, не було походним, але теж пов'язане з туризмом.
Так ось, була у мене колись мрія потрапити у Артек, але в дитнстві її втілити не вдалося.
Цієї весни, коли я їхала у Крим разам з сестрою глобусятника у мене з'явилася ця геніальна ідея. І ось я, людина яка ніколи не працювала з дітьми, без педагогічної освіти, але із величезним бажанням, вирішує спробувати свої сили. І саме цікаве що резюме з вказівкою турклуба КПІ, дає мені таку можливість.
І 16 липня я вирушаю до "країни дитинства". Хто там був, тому не потрібно знову і знову нагадувати що це і як там здорово. Починаючи від площі 207 га і берегової лінії у 7 км, табір зачаровує, а ще своїм ставленням до дітей. Перша фраза яку я почула від свого головного керівника: дітям ми не кажемо слова "ні". Щось у цьому, напевно, є.
Пройшовши кілометрів ен, по території, я потрапила у центр туризму МДЦ, де і пропрацювала наступні півтори місяці. Робота інструктора з туризму не стільки складна, як відповідальна. Маючи спортивний досвід провести 2 тренування з техніки в день не складало великої важкості. Однак завдання стояло дещо більше - виховати у дітей командний дух, навчити відповідальності і таке інше, подібні педагогічні моменти давалися мені значно важче. Але на допомогу прийшла педагогічна база, яка складалася протягом майже 90 років існування табору. Тому досить велику частину часу я проводила за турметодичками, вміст яких хотілося б реалізувати і у нас в клубі.
Дуже порадували діти, зі своєю беспосередністю, щирістю та жагою до перемоги. Так, я думаю, для вас не стане несподіванкою що вони вивчали вузельну техніку, але покажіть мені хоч одного майстра спорту, можна навіть і з дитячого туризму, який зав"яже набір з 12 найпопулярніших вузлів за 40 секунд, або команду з 5 чоловік, яка зв'яже і переправить кокон за 2хв 40с. Я думаю не поганий орієнтовний час для чемпіонату України.
Протягом зміни діти відвідували заняття, ходили і у міні-походи до печер та підіймалися на Чати-Даг та Аю-Даг, 21 денний заїзд закінчувався змаганнями з техніки, на яких діти показували усе чому навчилися. А я крім організації цих заходів щодня ходила на море, гуляла парками таборів та відвідувала артеківські заходи, і так півтори неповторгних місяці без шуму, метушні, негативу дорослого життя та усіх інших "благ великого міста". Прокидаючись від перших сонячних променів, що з'являлисся з-за Аю-Дагу, та проводячи його на розкішному балконі з видом на море та весь Артек.
Во-істину божественне місце!!! Сюди хочуть повернутися не лише діти, але й дорослі, які хоч раз тут побували.
Доречі, запрошення на наступний рік для членів нашого клубу у мене є, тому навіть якщо з походом не вийшло, у вас все одно э шанс не розлучатися з туризмом.
P.S. Маючи не дуже рівненькі ручки пост залишається без ілюстрацій, їх можна подивитись ось тут http: / / vk . com / album20950427_161992973, або підказати мені як підправити і я дооформлюю його вже сама)
.
homul replied on #
Хм... :) Дякую за відгук. Колись в дитинстві, як і багато моїх ровесників, дуже хотів потрапити до Артеку. Потім розвалився Союз і з часом (скоріш за все безпідставно) я почав сприймати табір як якийсь заповідник совковості ;)). Але такі відгуки, як твій, змінюють враження. Ти могла б написати детальніше про табір: яким чином туди попадають діти, які там порядки і взагалі, яка атмосфера?
Існує думка що кожна дитина повинна побувати там хоча б раз
Jain replied on #
Табір і досі працює та продовжує радувати дітей.
Коли заходиш на його територію з'являється єдине враження - тут все для дітей.Величезна площа парків, пляжів, музеї, стадіони, а також кілька тисяч людей працюють, щоб діт почували себе щасливими. Не зважаючи на те, що працює близько 3 тисяч людей а відпочиває близько 5 тисяч дітей, доглядають як за власними.
Спочатку мене здивувало, як за нашою роботою практично ніхто не наглядав, але кожен виконує свої обов"язки сам, при чому дуже відповідально, розуміючи що за цим лежить. Головний девіз: діти це головне, вони не будуть чекати поки ми підготуємся, тому све повинно бути в бойовій готовності.
Ну це з організаційної точки зору. Діти цього не бачать.
Вони бачать усміхнених вожатих та чисті пляжі( на відміну від решти Кримських). У них заповнена кожна хвилина загонними справами, екскурсіями, концертами, змаганнями та конкурсами. Тому додому вони повертаються з купою вражень, новими друзями та значно подорослішавшими. Кожен з них зберігає теплі спогади про цей відпочинов все життя. Несподіваним доказом чого є відгуки моїх друзів під фотографіями.
Щодо до впливу совка: це величезний пам'ятник Леніну, який розташовується по-центру, але забути та закинутий, ще кілька інших пам'ятників, форма, яка видається усім дітлахам( хоча на неї ніхто не нарікає, оскільки коли поруч відпочивають діти нардепів та сироти, вона зовсім не заважає) та , як на мене, російська мова, але вона панує по-всьому Криму і не для всіх є мінусом( можливо вам пощастить і ваші вожаті розмовлятимуть українською).
А потрапити туди можна різними шляхами. Найпростіше - купити путівку на сайтах Артеку та дистрибюторів, але доступність цін це уже інше питання.
Дітям сиротам, напів-сиротам, з багатодітних сімей, які мають та проявляють таланти варто написати заяву у соціальний фонд, вони отримують путівку безкоштовно або за символічну плату.
Найкращі школи, атакож колективи, гуртки отримують путівки і розприділяють їх між своїми найталановитішими дітьми.
Якщо ваша дитина займається у танцювальному чи співочому колективі, то він може взяти участь у одному з багатьох конкурсів як там відбуваються, або отримати путівку як нагороду.
Варіанти є, головне задатися ціллю, а вона того варта!
.
kelyn replied on #
Хороший опыт - работа с детьми.
Заходи в гости рассказать про сви наработки :)
.
vovchenya replied on #
це так приємно читати!!!
Ти мабуть провела літо з найбільшим сенсом з усіх можливих ...
.
mirana replied on #
Так заразительно рассказала...
Молодчинка!
для новини
natika replied on #
http://promin.fm/online - посилання для прослуховування Проміня онлайн (актуально 7 вересня)
Я таки начала писать впечатления от похода
vovchenya replied on #
.
Zhenya replied on #
Эх, помню я хоумстей в Каракуле. Это первое место, где нас покормили после похода, я до сих пор помню эту яичницу и лепёшки с каймаком и сахаром))))
.
Belka replied on #
этот хоумстей у нас, наверное, все помнят.
Его хозяин даже меня вспомнил, когда я со своей группой там ночевала :) :) :)
5 днів Карпат наприкінці літа
natika replied on #
(похід лише на 4 дні та один відпочинковий, але після нашої невдалої Туреччини не маю відпустки на щось більше)
Маршрут: с. Мислівка - р. Свіча - р. Правич - г. Яйко-Ілемське - хребет Яйка - пол. Солотвинка - р. Молода - Гроф?янський став - східний траверс г. Грофа - пол. Плісце - г. Паренки - г. Попадя - г. Верх Чорної Ріки - стовпчик 8 - р. Озерянка - колишня кляуза біля Музею лісу та сплаву - переїзд до с. Колочава.
Діючі особи: бойова команда з усіх поколінь ?Глобусу? та трьох міст України.
Дати: 22-26 серпня 2012.
Що можна очікувати від околиць села, навіть на гербі якого зображено лісорубів та жереп?
Отак і від нашого походу через море жерепів до осередку гірської цивілізації, Колочави, очікували ми тільки струменів поту під час денного набору висоти у 1200 м та горизонтальних 18 км, та хіба що зажерливих мошок, що обгризають ваші рідні вуха, варто лише зупинитись. І це насправді було, але із компенсацією - 5 видів ягід, у які так приємно впасти обличчям на привалі та споживати, споживати, поки не виникне потреба переповзти на метр до незайманих площ; кримська спека (і це наприкінці серпня, майже осінь!), що навіть вночі на хребті висотою 1300м не дає закопатись у спальник; дикі безлюдні гори, незважаючи на популярний період Дня незалежності; купання у ріках та мінеральні джерела при дорозі; гірськокоров?яче молоко та ріплянка з фрігов.
Варто було лише прорватись крізь заслони лісорубної техніки та наїжджених шляхів, що оточують Мислівку-Людвиківку, у чому нам допоміг нещодавно зруйнований міст через Свічу. І поки легкові машини по цей бік річки із сумом дивились на вертикальну перешкоду, що колись була мостом, та уявляли грибні плантації потойбіч, 12 туристів вже радісно долали останні дерев?яні метри. Карпати наприкінці літа розпечені на сонці, чорні від афини, сині від лохини, знову чорні від ожини, почервонені брусницями... Кольори, що розписали наші обличчя на всі 4 дні, адже зупинитись було важко, а інколи неможливо, що без сумніву підвищило категорію складності походу.
Види переправ:
Може тому наша бойова розмальована група і не зустріла нікого крім важких, але добрих хмар, на хребті Яйка Ілемського; і тільки відвідувачів історичного притулку на полонині Плісце впродовж хребта Грофи-Попаді; і лише поодиноких місцевих мешканців із горілкою вздовж Озерянки. На полонині Плісце до нас приєднався дивний ескорт з трьох хлопців, із яких очевидно тільки один був до того в горах. Так би і стояли вони нерішучими примарами на перетині шляхів на Грофу та Паренки, ні з ким не вітаючись та не розмовляючи, якби не побачили нашу групу, що швидко промайнула повз них угору, на південь. Мабуть вирішили, що ми йдемо найлегшим шляхом, якщо нас так багато... Вже поночі доповзли вони до нас крізь незаймані жерепи, довелось допомагати їм віднайти воду на лісовому хребті вздовж колишнього кордону початку 1920-х (вода там таки є, біля стовпчика 3). Приємно прямувати вздовж старого кордону від самого першого стовпчика на Попаді з гербами країни Польщі та неіснуючої Чехословаччини. Десяток років тому стовпчиків було більше, поки вправні ділки не розтащили найбільш доступні по своїх городах або не продали за кордон, а що буде ще через десяток? Стоять чи лежать вони, перекособочені та одинокі, у диких горах, посеред нахабних вирубок, та завжди на найвищих точках хребта, і тільки ми поляками ходимо та ностальгуємо за ними як за принадою наших гір. Залишились ще в горах і магічні стежки - минулого року ми присвятили похід проходженню райштока 19 сторіччя, а цього разу випадково натрапили на добре второвану стежку в обхід гори Молода на спуск до одноіменної ріки. Раніше вона мабуть робила повний траверс та виходила до відомого будиночка на полонині за горою, проте зараз через суцільну вирубку на схилі спускається по боковому хребтику повз порослий мохом будинок у лісі - ходять нею мабуть тільки ми та коні, судячи із слідів та посліду - і на півдорозі, як це завжди буває в Карпатах, коні розчиняються у повітрі, і далі спускатись доводиться навпростець вертикальним лісом.
Щодо етнічного компоненту походу, то двійко наших хлопців останнього вечора повернулись дуже вражені із лінійної радіалки за пивом (5 кілометрів в один бік). Перші півгодини від сміху не могли просто нічого пояснити, тільки давали охочим прослухати записану розмову з місцевими чоловіками. Так, наші столичні вуха не змогли розрізнити жодного знайомого слова, проте хлопці змогли порозумілись і без слів. Згадалась казка про циганку-царицю місцевим діалектом, яку ми читали на ніч напередодні. Так дався взнаки кількастолітній вплив різних держав із своїими мовами на місцевих мешканців, адже регіон перебував під усіма можливими державами: казали, що живуть у Чехословаччині , прати ходять до Польщі, а худобу випасати до Австроугорщини... До того ж у регіон свого часу емігрувало багато німців, і місцеві євреї крім своєї мови знали ще й офіційну німецьку. Останнього дня нам вдалося дістатись до нових Колочавських музеїв під відкритим небом. Як сталося, що з гір, де зв?язок є тільки біля двох хат на пагорбах, що відомі на все село, нас забрав великий сучасний Мерседес та відвіз до Колочави? Дуже просто - напередодні ми зустріли невелику (на той час в ній замість 24 вже залишилось 20 чоловік) заклопотану групу з т/к ?Університ?, та таку ж заклопотану, що навіть нас не впізнали та не привітались. Було справою техніки домовитись із їхнім перевізником, що пару годин очікував, поки група збереться докупи.
Гаджети походу:
Отже, Колочава римується з музеями. Наразі всі музейні принади регіону втягуються до Колочави як до велетенської вирви - колишній Музей лісу та сплаву, що простояв на Озерянці десяток років після повені 2002-го, коли біля нього була змита кляуза для сплаву лісу, і той почав переміщуватись у бік Колочави - наразі він вже товчеться на в?їзді до Озерянки, а скоро вже зовсім переїде на галявину колочавського скансену Старе село, де вже стоїть двадцяток хат, вагончики і Волга на вузькоколійці та інші принади цього особливого місця. Чого вартий лише перегляд під викритим небом фільму ?Марійка-невірниця? 1935 року із тодішніми колочавцями у всіх ролях (кожен розмовляє на своїй мові, озвучував сам себе - вийшло дуже не зрозуміло для нас, але безумовно колоритно). Хоча після поїдання місцевих страв у сусідньому закладі не всі змогли дивитись із відкритими очима на сплав деревини справжніми бокорашами та інші цікавини фільму. Отже, музеї втягуються ближче до вже існуючого десятку музеїв Колочави, до її півсотні пам?ятників (наприклад, єдиного у Європі пам?ятника заробітчанам), більшість з яких дуже зручно вишикувались при дорозі 14-ти кілометрового села. Ще тримаються тільки ведмеді у резерваті біля Синевірського озера, не поспішають поколачивитись. Одностайним рішенням було закінчувати наступні 4 походи Карпатами у Колочаві, бо за півдня перебування можна оглянути лише малу частку цікавинок цього цілком музейного,а проте дуже живого та гостинного, села.
Дякую всім учасникам за вклад у груповий естетичний дух та послідовність у подоланні всіх видів перешкод, окрема подяка завгоспу за французький суп та інші звичні походні страви. Хай не заплутає вас Блуд, як деяких наших чоловіків, а на маршруті зустрічатимуться тільки нявки, а не лісовиці.
Наступний похід банди очікується по Криму, буде продовженням циклу ?Кримські ісари? (попередні походи циклу: Кримські ісари-І на 8 березня, Кримські ісари-ІІ на травневі), можу взяти пару додаткових учасників.
(с) використані фотографії Іри Шартавської та Онойків-Сараєвих, клацайте, їх за посиланнями багато.
наш трек
постлітній настрій
okravchuk replied on #
не знаю чи відповідає формату гілки, але теж про літо 2012).
Скільки б ти не тікав у пошуках жовтогарячого літа, скільки б ти не переховувався в аквамаринових балаклавських бухтах в сподіванні обдурити закони природи, тебе все одно наздожене зима.
Звісно, ти можеш змайструвати човен і відправитись разом з перелітними птахами крізь Чорне море до нащадків Ататюрка, справедливо розраховуючи на східні солодощі та халявний апельсиновий сік. Але одного жовтневого ранку тобі доведеться пробиватись через Дарданелли у Середземномор?я, тримаючи перед собою замість компасу вистигаюче сонце. Далі, розриваючи міграційні потоки атлантичних косяків, ти змушений будеш набирати вузлів на своєму незламному ?Кон-Тікі?, в напрямку омріяного Півдня.
І знай, що за мисом Доброї Надії тебе врешті-решт стрінуть юрби королівських пінгвінів, вітаючи білими хустинками, печально махаючи дзьобами з крижин Антарктиди. Пританцьовуючи в такт хуртовині і холодній течії Західних вітрів.
Адже кожен гарячий Південь неминуче веде нас до льодяної Півночі. Тоді можливо ти збагнеш, що тепло і сонце слід шукати не в атмосферних проявах, а в середині наших душ?
Про Дземброню, відбудову обсерваторії і Гуцульщину
Galya_T replied on #
Була на цих вихідних на Чорногорі і місцеві знавці етнографії просили нас "рознести по світу вість",
що Піп Іван Чорногірський правильно зветься Попіван, тому що вітри там дують так, що він аж "попіває".
Ось таке його справжнє, "місцеве" ім'я.
а ще з хороших новин - на горі з вересня почали відбудову обсерваторії! уже заклали всі вікна і переклали балками другий поверх.завезли на місце купу будматралів і мідну бляху на верх (типа такої як раніше стояла). роботи будуть продовжуватися до перших сильних морозів і снігопадів. працюють по 4 людині в бригаді по тижню, потім міняються.
жили ми у туриському притулку в Верхній Дземброні - у київських туристів, родини Шклярів. там дуже затишно і добре, є хороші місця для скітурних ПВДшов і фрірайду. влітку і осінню - для чорниць, брусниці, трав і, звичайно, грибів.
а ще, прогулянок: господар розробив дуже хороший маршрут по околицях села з відвідуванням сироварні, де роблять бутс (коровячий сир), знайомством з місцевими етнографами, екскурсією до музею народного мистецтва. чесно, ніколи не бачила настільки "живих" картин з гірськими пейзажами.
кому цікаво - поділюся контактими у приват.
а ще нам пощастило побачити "Гуцульщину з глибин" - у Верховині
явки і паролі - це музей Параджанова і музей Музичних інструментів (вхід 10 і 15 гривень)
дуже давно не бачила людей, які настільки живуть своєю роботою.
що в одному, що в другому музеї - зібрано абсолютно унікальні (саме так!) штуки і екскурсоводи, з якими народ і плаче, і сміється, і брутальнічає, і просто проживає дуже цікаві історії.
В Музей Параджанова варто їхати за колекцією національного одягу і побутових штук (вишиванок, кожухів, барток
і т.д.) + за згадками про зйомки "Тіней забутих предків". Сенйьоріти, готуйте хустинки, бо історія бере дуже сильно за душу.
Музей музінструментів - це мініконцерт на годинку від пана Романа (брутального і чарівного персонажа), який грає на 22 (!!!) національних інструментах, і в якого зібрано тільки близько 15 видів різних скрипок:)
Між грою він нас ще радував гуцульськими байками і історіями про всяких тещ і політиків.
Одним словом, я вже знаю, що туди повернуся:)
PS текст інформаційний, на критику не розрахований:)
У мене є фото з відбудови обсерваторії, але як сюди її вставити - не знаю. Кому цікаво, кидайте мило - вишлю, там вже багатенько зробили.
.
vovchenya replied on #
В предверии рассказа о нашем походе выкладываю кусочек своих походных записей. Немного сумбурно, но так это воспринималось там. Поэтому не правила.
=========================================================================================================================
Озеро. Небольшое, укрытое от ветра. Вода голубая. В ней отражается гора. И ты в воде. Вода не обжигает, а дает приятную свежесть.
=====================
Бытует мнение, что Памир это суровая горная страна, где только лед и камни. Но нет. На проверку Памирские озера, ничуть не хуже Алтайских. Просто знают об этом только те, кто там был!
Дол. р. Байгашка, Центральный Памир,
горным озерам, таким как это, посвящается )
nata_mik replied on #
Настоящее.
Вечно живое.
Изумрудное сердце воды.
Красота, которую трудно вместить в слова!
.
vovchenya replied on #
точно !