Турсекція Національного авіаційного університету
Звіт
про пішохідний туристський
спортивний похід першої категорії складності Карпатами
що був здійснений з 28.04 по 06.05 2012 р.
Маршрутна книжка - 08/12
Керівник групи Білецька В.В.
Адреса керівника: Biletskaya[at]ukr.net
Маршрутно-кваліфікаційна комісія Київської міської федерації Всеукраїнської громадської організації ?Федерація спортивного туризму України? розглянула звіт і вважає, що похід може бути зарахований усім учасникам та
керівникові як похід першої категорії складності
Зміст
1. Довідкові дані про туристський спортивний похід
2. Організація туристського спортивного походу
2.2. Варіанти під?їзду та від?їзду. Обґрунтування вибору точок початку та кінця маршруту
2.3. Аварійні виходи з маршруту та його запасні варіанти
3. Графік руху та технічний опис проходження маршруту
3.2. Висотний профіль маршруту
4. Висновки та рекомендації щодо проходження маршруту
5.1. Перелік особистого, групового та спеціального спорядження. Склад аптечки.
1. Довідкові дані про туристський спортивний похід
1.1. Параметри походуВид туризму | Категорія складності | Довжина маршруту, км | Тривалість | Термін проведення | |
Загальна | Ходових днів | ||||
Пішохідний | перша | 130,4 км | 9 | 9 | 28.04 - 06.05 2012 р. |
1.2. Характеристика району проведення походу
Закарпаття? історико-географічний край на південному заході України, у Центральній Європі, обіймає південне узбіччя Карпат та прилеглу до них частину низовини, положені в басейні р. Тиси. Приблизно збігається з територією сучасної Закарпатської області.
Загальні відомості
Загальна площа краю складає 12 800 кв.км. Закарпаття має 13 районів, 10 міст, 28 містечок, 561 сільське поселення. Обласним центром є місто Ужгород, містами обласного підпорядкування - Мукачево, Берегово, Хуст, а районного - Свалява, Іршава, Тячів, Виноградово, Рахів, Чоп, Воловець, Міжгір'я, Перечин, Великий Березний.
Більшість території краю займають гори (найвищою точкою є вершина Говерла - 2061 м., а найнижча в районі села Руські Геївці Ужгородського району - 101 м. над рівнем моря). Карпатські гори мають вік 1,2 млрд. років. Найвищі гори після Говерли: Бребенескул - 2035 м., Піп-Іван - 2022 м., Петрос - 2020 м., Гутин-Темнатик - 2017 м., Ребра - 2007 м., інші - менше 2 тис.
Найдовша річка Закарпаття - Тиса. Довжина її в межах краю становить 223 км. Крім Тиси протікають ще три річки. (Уж, Латориця, Боржава). Усіх річок, струмків і потічків у краї 9429, озер - 137, з яких водойм (постійних озер) - 32. Найбільше озеро Закарпаття - Синевир, утворене 10 тисяч років тому на висоті 989 м. площею 7 га, з глибиною 27 м. Найбільший гірський водоспад - Воєводин , а найвищий - Трофанець.
Загальна протяжність кордонів Закарпаття становить 460 км. На півночі та північному сході Закарпаття межує з Львівською (85 км.) та Івано-Франківською областями (180 км.).
До сьогодні в Закарпатті збереглися 12 середньовічних замків, серед яких Ужгородський, Мукачівський, Невицький, інші в руїнах і залишках. Закарпаття багате своєю історією. В краї нараховується 1817 пам'яток історії, 496 - археології, 48 - мистецтва. найдавніша стоянка первісної людини у Центральній і Східній Європі знаходиться в Королеві Виноградівського району і датується близько 1 млн. 100 тис. років.
Географічне положення, кордони
Закарпаття - це єдина частина України, розташована за Головним Карпатським хребтом, яка входить до обсягу паннонського басейну. Сполучення з Україною полегшують численні карпатські перевали. Вздовж південного краю Карпат та р. Тиси проходить Мармароська котловина, яка пов'язує Закарпаття із Словаччиною і Чехією на заході та з Семигородом і Молдавією на сході. Таке переходове положення вплинуло на те, що Закарпаття входило впродовж ряду століть до складу Угорщини. Проте, Закарпаття не лежало на головних шляхах і було надто мале, щоб відіграти більшу роль, і тому становило лише крайню провінцію Угорщини, в складі якої не творило навіть однієї адміністративної одиниці.
Закарпаття охоплює дві різні географічні країни - Потиську низовину (її тепер називають також Закарпатською низовиною) та частину Східних Карпат. Потиська низовина обіймає 15% Закарпаття і становить собою алювіяльну, легко хвилясту, часто підмоклу рівнину, з острівними вулканічними горами. Разом з підгір'ям Карпат це найбагатша частина Закарпаття завдяки корисному рельєфу і кліматичним умовам та найкращим на Закарпатті ґрунтам. Карпати мають на території Закарпаття типову для Східних Карпат смугову будову, що полягає в чергуванні повздовжніх високих гірських смуг з нижчими повздовжніми заглибинами. На Закарпаття вони виступають в напрямі з півдня на північ: Вулканічні Українські Карпати разом з підгір'ям, відділені вузькою Внутрішньою Карпатською долиною і Мармароською улоговиною від високого Полонинського Бескиду, в свою чергу відділеного Середньо-Карпатською улоговиною від розкиненої на півночі високої смуги Середнього Бескиду, Високого Бескиду і Ґорґанів.
Найбільше на схід висунену частину Закарпаття займають Гуцульські Альпи. Ці повздовжні смуги перетинають поперечні притоки Тиси і сполучають усю країну в одне ціле. Західне Закарпаття (Пряшівщина) входить здебільша до складу Низького і Західного Бескиду.
Клімат Закарпаття помірно-континентальний; завдяки Карпатам, що охороняють Закарпаття з півночі, він тепліший від інших частин України, розташованих в такій самій географічній широті. Клімат зокрема сприятливий на низовині й підгір'ї та дозволяє вирощування садів і винограду, і навіть деяких субтропічних рослин (температура Ужгорода на висоті 132 м: в січні ?3,1°С; в липні +20,1°C; 770 мм опадів); в горах клімат змінюється залежно від висоти (напр., Ясіня на висоті 652 м? в січні ?7,7°С, в липні +16,9°C, 1 030 мм опадів). Ще більше впливає висота на рослинність, яка поділяється на ряд смуг: лісостеп, рослинність на низовині, підгірська смуга до 400 м, нижча і вища смуга лісів та смуга полонин із субальпійською рослинністю.
Багатою є флора і фауна. Із близько 2 тис. видів вищих рослин - 67 занесено до ?Червоної книги?, а із 546 видів тварин - 43. На Закарпатті збереглися 10 історичних парків-пам'яток (парк Лаудона і Підзамковий в Ужгороді, парк Перені у Виноградово, парк Шенборнів у Карпатах, парк із 140 екзотичних дерев і кущів у Мукачево, парк Вагнера в Невицькому замку) та 415 природних заповідників.
Перелік основних історичних місць, природних та архітектурних пам?яток, з якими учасники походу мали змогу ознайомитися протягом походу та після нього:
- с. Воловець (місцевість сучасного Воловця була заселена в добу бронзи )
- Вододільний хребет (Східні Бещади або Верхови?нський Вододі?льний хребе?т)
- г. Пікуй 1408,3 м (найвища вершина Вододільного хребта)
- с. Щербовець (засноване у 1612 р.)
- Водоспад ?Воєводин?
- Полонина Руна 1479 м (Рівна, Полонина Рівна)
- с. Лумшо?ри (бальнеологічний курорт)
- Лумшорські водоспади (водоспад Партизан - висота падіння води 4 м та Соловей)
- с. Чорноголо?ва (було заселено ще у 1-му тисячолітті до н.е.)
- Церква св. Миколи, XVII ст., 1794 (с. Чорноголова)
- с. Великий Березний(перша згадка поселення припадає на 1409 рік)
- Невицький замок (ХІІ-ХІV ст.)
- У?жгородський за?мок (ІХ ст.)
Воловець - перевал Середнє Верецький - г. Високий Горб - г. Пікуй (1408 м) - с. Пашківці - урочище Прелука - г. Полонина Руна (1479,7 м) - озеро Комсомольське - с. Лумшори - Полонина Гнила - р. Люта - с. Чорноголова ?хребет Яворник - с. Великий Березний
1.4. Дані про досвід учасників
| П.І.Б. | Рік народження | Обов?язки в поході | Туристський досвід | Контактна інформація | |
 | Білецька Вікторія Вікторівна | 1975 | керівник | У V К ІІІ | Biletskaya[at]ukr.net |
 | Білецький Василь Петрович | 1959 | заступник керівника | У V К ІV | bil_v[at]ukr.net |
 | Шемшур Альона Олександрівна | 1993 | літописець | У І | shemshur_alona[at]ukr.net |
 | Петренко Катерина Іванівна | 1993 | зав. мед. | У І | pkatenk[at]i.ua |
 | Ковальський Олексій Олегович | 1993 | фотограф | У І | porcupine-koval7[at]yandex.ru |
 | Камінська Олександра Сергіївна | 1994 | казначей | ПВД | yalovesebia[at]mail.ru |
 | Никифорук Ірина Володимирівна | 1992 | зав. харч. | У І | nuk92[at]mail.ru |
 | Лимар Іван Дмитрович | 1991 | зав. ремонт. | У І | Xopop81[at]gmail.com |
 | Загорський Денис Олексійович | 1991 | розвідник | ПВД | zagorsky[at]me.com |
2. Організація туристського спортивного походу
Маршрут подорожі був запланований на травневі свята 2012 р. В Україні, найпривабливішими районами, в яких можна здійснити похід І к.с. є райони Кримських гір та Карпатських гір.
На користь походу Кримськими горами виступали погодні умови, але в період травневих свят Крим відвідують багато туристичних груп з пішохідного, кінного, велосипедного, автомобільного туризму. Це викликає певний дискомфорт при проведенні подорожі:
- проблема покупки квитків на період травневих свят;
- проблема зі стоянками (велика кількість людей на маленьких площах для ночівлі);
- ?полювання? на туристів лісників, які вимагають сплачувати кожне місце ночівлі, навіть якщо воно не обладнане під туристичну стоянку, що значно здорожує подорож. А грошові питання були актуальними для студентів, які складали основу нашої групи.
Тому було прийнято рішення здійснити подорож Карпатами. Так як основу групи складали не спортсмени, а студенти, за плечима яких був лише один похід, а для деяких - це перший категорійний похід, крім того, деякі учасники походу за станом здоров?я були віднесені до спеціальної медичної групи для занять фізичним вихованням, то ми вирішили мандрувати не Центральними Карпатами (де велика вірогідність непогоди, снігових заносів, ожеледі і потрібне спеціальне обладнання та навики подолання таких місць, що не було метою даного походу), а районом Закарпаття, кліматичні умови якого ідеально підходять для мети і завдань нашої подорожі.
Завдання походу:
- спортивні - підвищити рівень загальної та спеціальної фізичної підготовленості, оволодіти та вдосконалити техніко-тактичні навички подолання схилів, спусків та підйомів, фізично та морально підготуватися до походу ІІ к.с.;
- освітні - закріпити знання з краєзнавства, природознавства, топографії, ознайомитися з новим для учасників маршрутом, ознайомитися з пам?ятками природи та архітектури; здійснити екскурсійну програму;
- естетичні - сформувати здатності насолоджуватися, розуміти красу в її різноманітних проявах, але й головним чином виховати здатність втілити її в реальних діях і вчинках;
- виховні - формування почуття колективізму, підпорядкування особистісних інтересів суспільним; виховання витривалість і морально-вольових якостей людини;
- рекреаційні - забезпечувати змістовне дозвілля.
- науково-дослідницькі - оцінити ефективність впливу засобів спортивного туризму на показники функціонального стану серцево-судинної системи (за значеннями частоти серцевих скорочень);
- оздоровчі - серед учасників походу були студенти, які за показниками здоров?я віднесені до спеціальної медичної групи (із захворюваннями: міопія, астигматизм, після травми колінного суглобу, сколіотична осанка, остеохондроз). За результатами медичного обстеження у медичному центрі Національного авіаційного університету вони отримали дозвіл на здійснення категорійного походу І к.с. Протягом року вони займалися у секції спортивного туризму, ходили у походи вихідного дня, що підвищувало рівень загальної і спеціальної витривалості, рівень силових можливостей за рахунок зміцнення м?язів та підвищувало рівень функціонування кардіо-респіраторної системи за рахунок впливу навантажень аеробного характеру.
За основу маршруту був обраний район Вулканічних Карпат, який на півночі відмежовується Вододільним хребтом, починаючи з перевалу Ужок, на сході - Боржавським хребтом, на Заході - залізницею від Ужгороду до Сянок, на Півдні - Вулканічним хребтом, районом Свалява - Мукачево.
Вивчення району було розбито на декілька етапів:
І етап - в 2011 р. учасниками походу був пройдений маршрут І к.с. за маршрутом:
Сянки - г. Дрогобичський камінь (1186 м) - г. Пікуй (1408 м) - пер. Середнє Верецький - пер. Бескид - г.Великий Верх (1598 м) - ст. 1662 км - г. Базьово - Воловець.
ІІ етап - для подальшого ознайомлення з районом Вулканічних Карпат ми розробили маршрут нашої подорожі:
Воловець - перевал Середнє Верецький - г. Високий Горб - г. Пікуй (1408 м) - с. Пашківці - урочище Прелука - г. Полонина Руна (1479,7 м) - озеро Комсомольське - с. Лумшори - Полонина Гнила - р. Люта - с. Чорноголова - хребет Яворник - с. Великий Березний
Під час розробки маршруту планувалися пізнавально-екскурсійна програми, ознайомлення з пам?ятками природи та архітектури, історією та культурними особливостями району.
ІІІ етап - планується похід І к.с. Боржавським хребтом, вулканічним хребтом, до Сваляви у 2012 році.
Перелік та характеристика основних історичних місць, природних та архітектурних пам?яток, з якими учасники походу мали змогу ознайомитися протягом походу та після нього:
| ? | Назва | Характеристика |
| 1 | Воловець | Розташований у високогір'ї Українських Карпат, на південь від Вододільного хребта та на північ від масиву Полонина Боржава, в долині річок Вича (притока Латориці) та Волівчика, при підніжжі гір Темнатик та Плай, на висоті біля 500м над рівнем моря. Через Воловець проходить залізниця, котра сполучає Київ та Чоп. За 11км від Воловця через с. Нижні Ворота проходить міжнародна траса М06 (Київ - Чоп). Відстань до обласного центру (Ужгород) 115км, до Львова 190км, до Києва 750км. Археологічні знахідки свідчать, що місцевість сучасного Воловця була заселена в добу бронзи. У 1930 році тут знайдено два скарби, які налічували 23 бронзових та 5 золотих предметів, які підтверджують існування тут поселення у кін. ІІ тис. до н.е. За переказами, назва Воловця походить від назви річки Волівчик, в якій пастухи в давнину напували волів, які паслись на багатих травами полонинах. Перша згадка про Воловець відноситься до 1433 року, коли він разом з навколишніми землями належав феодалам Переньї та частково Білкеям. В наступні роки Воловець переходив від одного до іншого, а на початку XVIIст. його включили в Мукачівську домінію. У 1625 році начальник гарнізону Мукачівського замку Янош Балиндя подарував його Олексі Шімону. В дарчій грамоті, підтвердженій 1628 року, вказувалося, що новий хазяїн зобов'язаний поселити тут своїх кріпаків. У 1645 році трансільванський князь Дердь ІІ Ракоці, який вів активну боротьбу за розширення своїх володінь, приєднав до них і Воловець. Село в той час було невеликим, в ньому проживало кілька десятків сімей. Основним заняттям жителів було тваринництво. На початку XVIст. селяни були повністю закріпачені. Феодальні війни і міжусобиці неодноразово приводили до розорення Воловця. Так, в 1657 році польські війська на чолі з воєводою Любомирським зробили наїзд на володіння цього князя. Багато сіл, у тому числі Воловець, були зруйновані і спустошені. Після придушення визвольної війни угорського народу 1703?1711рр. всі володіння її керівника Ференца ІІ Ракоці були конфісковані і в 1728 році перейшли до графа Карла Шенборна. Воловець увійшов у Мукачівсько-Чинадіївську домінію. Перша половина XIXст. характеризувалася розширенням поміщицького господарства за рахунок наділів кріпаків і посиленням їх експлуатації. Пригнічені селяни не мирилися з кріпосницькими порядками і неодноразово виступали проти експлуататорів. У 1761?1762рр. 33 жителі Воловця перебували в тюрмі за непідкорення адміністрації домінії. Влітку 1831 року на Закарпатті вибухнуло повстання селян, в якому взяли участь і жителі села. В результаті революції 1848?1849рр. кріпосне право відмінили. У другій половині XIXст. Воловець був порівняно великим селом на Верховині. У 30-ті роки XIX ст. у Воловці почало діяти напівкустарне підприємство по виготовленню черепиці і цегли. У 1872 році італійськими промисловцями було розпочато будівництво залізниці. У 1882 році у Воловці почав діяти перший навчальний заклад? державна початкова школа. В 1900 році в селі проживали 1284 чол., в тому числі 839 українців, 253 німців, 177 угорців, 3 словаки, 1 румун, 11 євреїв; в селі було 198 будинків, з яких 24 кам'яних та 174 дерев'яних. Триповерховий будинок належав багатому Грімбергу. У 1900 році тільки 346 жителів вміли читати і писати. В 1909 році двоє вчителів навчали 107 учнів. У 1901 році одна із будапештських фірм змонтувала у Воловці лісопилку, яка виготовляла будматеріали, на ній працювало 25?30 чоловік. В 1906р. її переобладнали, обладнавши паровим двигуном. 1914 рік? російські війська оволоділи селом, 200 воловчан приєднались до війська. 1919 рік? проголошено Радянську владу, а в кінці квітня цього року чехословацькі війська ввійшли у Воловець.1929?1933 роки? мітинги і демонстрації проти соціального гноблення. 1932?1933 роки? судові процеси проти непокірних 36 селян, шо пасли худобу у лісі біля Латориці, демонстрації голодних селян. 1938 рік? у Воловці проживало 2350 чоловік, у школі навчало семеро вчителів 132 дітей. 1939 рік? Угорська окупація. Страчено 3-х чоловік, 11 кинуто в тюрму, 93 відправлено на примусові роботи. 9 жовтня 1944 року у Воловець увійшли радянські війська 351 стрілецької дивізії. Листопад 1944 року? створено Народний комітет, який передав землі селянам і націоналізував лісопильний завод. У 1944 році почала функціонувати початкова школа, а в 1945 році на її базі? середня. 1946 рік? почав діяти медпункт. 1947 рік? відкрито лікарню на 30 ліжок. 1948 рік? створено колгосп ?Радянська Верховина?. 1950 рік? відкрито клуб і бібліотеку з книжковим фондом 18000 екземплярів. 1957 рік? Воловець став селищем міського типу. 1958 рік? почав працювати соко-винний завод. 1963 рік? створено лісокомбінат. 1973 рік? почала функціонувати ?нижня площадка? філіалу Львівського заводу ?Електрон?. 1978 рік? почала функціонувати ?верхня площадка? філіалу Львівського заводу ?Електрон?. Цікаві факти. У 1850-х рр. в Воловці було збудовано найкращий в Австро-Угорщині на той час лижний трамплін. У 1862 року монарх Австро-Угорської імперії Франц-Йосип відвідав Воловець у супроводі герцогів Шварценберга та Естергазі. Тут вони весело провели час: спускалися з гір на лижах, стрибали з місцевого трампліна. Про цей цікавий історичний факт можна довідатися, оглянувши оновлені фотоекспозиції районного краєзнавчого музею у смт Воловець. На жаль, за стільки років від унікального трампліна вже практично нічого не залишилося. Досі збереглись тільки бетонні тумби поміж ялинками в лісі? колишній фундамент трампліну. |
| 2 | Вододільний хребет | (Східні Бещади або Верхови?нський Вододі?льний хребе?т)? гірський хребет в Українських Карпатах (східна, внутрішня смуга Бещад), на межі Закарпатської і Львівської та (частково) Івано-Франківської областей. Простягається від витоків річок Уж і Сян до верхів'я річки Ріки (від Ужоцького до Торунського перевалу). Висоти гір до 1405м (г.Пікуй). Складається з пісковиків кросненської світи. Хребет має звивисті лінії гребенів, асиметричну форму: його південні схили круті, урвисті, північні? пологі. По вершинній лінії Верховинського Вододільного хребета проходить головний Карпатський вододіл, звідки беруть початок річки Карпат? Латориця, Стрий, Ріка та інші. Кілька зручних перевалів, зокрема Ужоцький перевал, Верецький перевал. Схили до висоти 1200?1250м вкриті смереково-буковими лісами (лісистість 30?47%), вище? полонини (переважно пустищні, біловусникові, з чагарниковими заростями чорниці). Переважають верховинські ландшафти. |
| 3 | г. Пікуй | - найвища вершина Вододільних Бескидів і всього пасма Бещад, найвища географічна точка Львівської області. Розташована на межі Львівської та Закарпатської областей. Висота гори - 1408,3 м (за іншими даними - 1405 м). Поверхня конусоподібна, асиметрична: південно-західний схил крутий, північно-східний та північний - більш пологий. Гора складається з флішу. Схили вкриті буковим і ялицевим лісом. Завдяки значній відносній висоті для вершини Пікуя характерна наявність субальпійського поясу рослинності, верхня межа лісу тут проходить на висоті 1200?1250 м н.р.м. Це дозволяє туристам на короткому відрізку маршруту познайомитися з ландшафтами та своєрідною флорою (на вершині зростають рідкісні види рослин). Вершина оздоблена мальовничими скелями та стрімкими урвищами - невеликими куестами. Краєвиди з г. Пікуй своєю протяжністю перевищують бачені з будь-якої іншої вершини Львівської області. Дістатися гори Пікуй можна по-різному. Польські туристи зазвичай прямують зі Львова електричкою до станції Сянки. Можна й автобусом доїхати до села Кривка, Біласовиці або до Гусного. Та все ж найкраще добиратися до Либохори. Тут працівники місцевого лісового господарства гостинно зустрінуть і за певну оплату довезуть до перевалу ?Руська Путь?, що на висоті бл. 1200 м над рівнем моря. Від Либохори до перевалу шлях недовгий - трохи більш ніж 30 км, однак стрімкий. З перевалу до вершини гори - вісім кілометрів - доведеться підніматися пішки втоптаною віками стежкою. |
| 4 | с. Щербовець | засноване 1612 року. У середині XVII ст. в селі було 19 хат та дерев?яна церква, яку розграбували татари в 1691 р. Відомо, що в Щербовці, за всю його історію, було кілька дерев?яних церков і знаходились вони на різних кутках села, але всіх їх спіткало одне лихо? були знищені вогнем. Сьогодні в селі зберігся мурований храм св. Духа, збудований в 1882 р. на місці дерев?яної церкви. В 1928 р. за сприяння Андрія Тидіра та Василя Гамовича біля церкви збудували дерев?яну дзвіницю. Вона має чотири дзвони. Найдавніший дзвін називається "Іван", а наймолодший? "Олекса". Його 1936 року подарувала храму Марія Ряшко в пам?ять про свого чоловіка Олексу Беренича. Сьогодні населення села складає близько 250 осіб. |
| 5 | Водоспад ?Воєводин? | - гідрологічна пам?ятка природи місцевого значення. Знаходиться на річці Воєводин (Державний заказник ?Соколові скелі?) в 12км від с. Тур?я Поляна Перечинського района. Має наукове, естетичне та рекреаційне значення. Річка Воєводин бере початок на горі Полонина Руна (1479 м), протікає глибокою ущелиною та впадає у р. Шипот. Вважається, що водоспад утворився внаслідок землетрусу, під час якого в гірських породах поперек вузької долини виникла тріщина. |
| 6 | Полонина Руна (Рівна, Полонина Рівна) | - гірський масив в Українських Карпатах, у межах Перечинського та Великоберезнянського районів Закарпатської області. Масив розташований у західній частині Полонинського хребта, між річками Лютою, Шипотом і Турицею. Висота до 1482 м (за іншими джерелами - 1479 м). Полонина Рівна - це широкий лагідний хребет, вкритий полонинами та переважно буковими лісами (на схилах). Стрімко спадає на північ та схід. Масив має кілька помітних вершин, наприклад, гора Полонина Руна (1479 м, у північно-західній частині масиву), Менчул (1295 м, у південній частині), Руна-Плай (1227 м, у південно-східній частині). На Рівній розташований орнітологічний заказник Соколові Скелі, на південно-східних схилах - Тур'є-Полянський заказник, заповідник Шипіт. Найближчі населені пункти: села Лумшори і Липовець. |
| 7 | с. Лумшо?ри | (словацькою Lum?ur, Lum?ory, угорською R?naf?red) - село в Перечинському районі Закарпатської області на ріці Туричка. Входить до складу Туричківської сільської ради. Бальнеологічний курорт. Перший лікувальний заклад - з 1600 року. У XVIII ст. вже існував ?Курорт Лумшори?. Біля села розташована пам'ятка природи - Лумшорський водоспад. Лумшо?рські водоспади - група водоспадів в Українських Карпатах, у Перечинському районі Закарпатської області. Водоспади розташовані за 3,5 км на північний схід від села Лумшори, на річці Туричці (притока Тур'ї), неподалік від північно-західних схилів Полонини Рівної. |
| 8 | Лумшорські водоспади | Найбільші Лумшорські водоспади: Соловей, Буркач, Давір (Партизан), Переступень та Крутило. В одному з найвищих водоспадів, який має назву Давір (за радянських часів його назвали Партизан), вода падає зі скелі потужним прямовисним струменем заввишки понад 4 м, утворюючи біля підніжжя невелике озеро. |
| 9 | с. Чорного-ло?ва | - село в Україні, Закарпатській області, Великоберезнянському районі. Населення 1348 чоловік. Село було заселено ще у 1-му тисячолітті до н.е. Про що засвідчують дані археологічних розкопок,зокрема вироби з бронзи та могильник. Перші письмові згадки про село датуються 1552 р. У державному податковому списку за цей рік йдеться про те, що Чорноголова належить до володінь Ужгородської домінії графів Другетів. Згідно з урбарієм 1691 Чорноголова і навколишні села на правах округу входив у 4-й дискрит Ужгородської домінії графа Берчені, спадкоємця Другетів. На розвиток ремесел у селі, зокрема гончарства і куховаріння, великий вплив мали переселені у 1788 р. словаки, які заснували своє поселення. З того часу на розвиток культурних традицій Чорноголови мала вплив культура сусідніх словаків. Дуже важливою подією для економічного і культурного життя села стало на початку століття прокладання його територією однієї з віток залізниці, яка зв?язувала більші населені пункти не лише з обласним центром, а й Львовом. Велику роль у культурному житті с. Чорноголова зіграло товариство ?Просвіта?, яке починаючи з 20-х років, діяло дуже активно. Проводилися мітинги, політичні акції. Іван Шелепець організував театральний гурток, який об?їздив з виставами усі села району. У 1939-49 роках чимало чорноголівців поповнили ряди карпатських січових стрільців. А Іван Рогач був секретарем уряду Августина Волошина, за що був страчений 1941р. у Бабиному Яру. Така ж доля спіткала і його сестру Ганну - члена уряду Карпатської України. У давні часи село простягалося на схід від річки Лютянки, в урочищі Солоний. Там на Куртаничівському груні стояла попередня дерев?яна церква, можливо, перша в селі, заснування якого датується 1552 р. Споруджена в 17 ст. і перебудована 1794 р. Будували церкву з ялини триверхої, у бойківському, або, можливо, лемківському стилі. Сучасного ?барокового? вигляду вона набула після перебудови 1794 р. за священника Василя Івашковича. Згідно з написом на одвірку, перебудову здійснив майстер Матій Химич з с. Лучки, завершивши роботу 2 червня 1794 р. Маленька одноярусна дзвіниця - підкреслено функціональна, але саме своєю простотою підсилює враження від церкви. Особливою подією в історії церква с. Чорноголова є те, що о. Юлій Бачинський з 1 вересня 1913 по 31 жовтня 1924 рр. був парохом церкви св. Миколая-Чудотворця. |
| 10 | Церква св. Миколи, XVII ст., 1794 (с. Чорно-голова) | Чорноголівську церкву можна споглядати зусибіч. Якщо дивитися з пагорба, то церква обернена до нас вівтарем і навою, візуально в ній домінують горизонталі - і вона ідеально гармонує з лініями схилу і гірських хребтів. Якщо ж спуститися до потічка, то над нами ледь не до неба ?виростає? вежа - дзвіниця в оточенні таких самих високих смерек. І зблизька церква виглядає бездоганно. Можна годинами ходити навколо, роздивляючись і фотографуючи окремі деталі і конструкції: відкриті галереї з різьбленими стовпчиками, кутові замки зрубів, барокового баню, гонтові дахи і описання. |
| 11 | с. Великий Березний | - селище міського типу на Лемківщині, адміністративний центр Великоберезнянського району Закарпатської області України. Знаходиться на правому березі р. Уж у підніжжя гір. Через нього проходять автомобільна траса та залізниця Ужгород-Львів. Перша згадка поселення, названого від берези, припадає на 1409 рік, коли кенез (староста) Бонча притягнув винного за якийсь злочин до відповідальності і над ним відбувся суд. У державному податковому списку за 1427 рік йдеться про те, що Великий Березний належить до володінь Ужгородської домінії графів Другетів. Згідно з урбаром 1691 року теперішній район (центр і навколишні села) на правах округу входив у 4-ий дисткрит Ужгородської домінії графа Берчені, спадкоємця Другетів. Станом на 1427 рік тут налічувалося 33 селянські двори, тобто приблизно 150 душ. За урбаріальним переписом 1791 року у селі 80 кріпацьких сімей з наділом і 70 безземельних желерів. Жителі Березнянщини брали активну участь у визвольній війні 1703?1711 років. Загони повстанців під керівництвом Івана Беци, що спустилися з гір, у вересні 1703 року взяли в облогу Ужгородську фортецю. За переписом 1751 року, в селі 40 дворів і більше 200 жителів. 12 квітня 1770 року Великий Березний здобув статус містечка і зв'язане з цим право проводити великі ярмарки, куди стікався народ з обох боків Карпат. Станом на 1825 рік тут 126 будинків і 1309 жителів. За Географічним словником Угорщини, станом на 1839 рік тут 1216 душ, із них 750 греко-католиків, 300 римо-католиків, тобто угорців і німців, і 160 євреїв. З відкриттям ділянки залізниці Ужгород? Великий Березний у 1897 році і будівництвом лінії до Ужка спостерігається інтенсивне зростання населення Великого Березного. Напередодні першої світової війни тут уже близько 3000 жителів. Ще через 30 років (у 1944 році) у 547 будинках тут мешкали 4032 чоловіка. Станом на 1980 рік у селищі міського типу (із 1947 року) кількість жителів становила 6200 душ. Уродженцем Великого Березного був відомий скульптор Єден Самовольський (1878?1914 pp.), чиї пам'ятники були встановлені в Ужгороді, Кошице, Будапешті. У нинішньому районному центрі народився також графік- карикатурист, співробітник ряду будапештських газет Атанас Гомічков (1854?1916). Уродженцями села Ставне є відомі діячі культури краю лінгвіст і журналіст Іван Раковський (1815?1871 pp.) і літературознавець та публіцист Кирило Сабов (1838?1914 pp.). На печаті Великого Березного першої половини XIX століття в обрамленні лаврового вінка герб Угорщини. Напис угорською мовою: ?Печать міста Великий Березний?. |
| 12 | Невицький замок | - напівзруйнований замок біля села Кам'яниця Ужгородського району Закарпатської області. Замок уперше згадується на початку XIV ст., як опорна база місцевого феодального бунту проти королівської влади Карла Роберта Анжу. У XIV ст. замок переходить до володінь роду графів Другетів, які будують на місці дерев'яного замку кам'яний. У 1644 р. під час релігійних воєн трансільванський князь Дьордь ІІ Ракоці зруйнував замок. Історія Невицького замку починається приблизно у XII столітті. Його будівництво було пов'язане з активною проруською політикою угорських королів, зростанням ролі гірських перевалів і шляхів, які вели через Карпати на північ і схід до Галича та Києва. Тоді замок був земляним городищем невеликих розмірів, укріплення якого складалися з валів, ровів. У березні 1241 року монголо-татари ввірвалися в Угорщину через Верецький перевал, зруйнували укріплення в Невицькому. В другій половині XIII століття його знову відновили. В 1279 році угорський король Ласло IV (1274?1290) передав усі володіння комітату Унг і його управління трансільванському воєводі Фінті з роду Обо. Після його смерті господарем Ужанщини і Невицького замку став його брат Омодей, який володів замком до 1311 р. В Угорському королівстві почалась епоха міжусобиць, боротьби магнатів за королівський престол. Омодей і його сини брали в ній активну участь. Невицьку фортецю, що була місцем перебування жупана та його помічників, укріплюють. Саме на межі XIII?XIV століть на місці круглої башти будується новий чотирикутний донжон, а біля нього колодязь для збору дощової води завглибшки 4,5 м. На Ужанщині був спокій, поки жив старий Омодей - вірний прихильник Карла Роберта з династії Анжу, котрий у впертій боротьбі завоював угорський королівський престол (1301?1343). Але, коли в 1311 році повсталі кошицькі селяни вбили Омодея, Карл Роберт вирішив зламати владу роду Обо в Північно-Східній Угорщині. Проте замок у Невицькому й надалі залишився в руках Омодеїв. У 1317 році Ласло, син Омодея, знову повстав проти королівської влади, але зазнав поразки. Невицький замок штурмом взяли королівські війська. Нова епоха в історії замку розпочинається в 1328 році, коли Карл Роберт передає його спочатку в тимчасове, а з 1333-го в постійне володіння князів Другетів. Дарчу грамоту Другетам у 1343 році підтверджує новий угорський король Людвік I Великий. З того часу і аж до моменту загибелі фортеці в середині XVII століття саме Другети володіли замком. До середини XV століття Невицький замок тільки номінально вважався центром домінії - володінь Другетів на Ужанщині. Тут вони тримали лише власного каштеляна. Ситуація змінилася, коли 1440 року в Угорщині розпочалася громадянська війна, і Другети знов стали помітними фігурами в політичному житті країни. Постійні військові сутички, поширення вогнепальної зброї змушують князів частково перебудувати і значно укріпити Невицький, єдиний на Ужанщині, замок. Перебудова була викликана суворою необхідністю, адже археологи знаходять в об'єктах середини XV століття величезні кам'яні гарматні ядра діаметром до 25 см. Поширення вогнепальної зброї вимагало додаткового зміцнення замкових стін, в першу чергу зі східної, найдоступнішої сторони, та побудови додаткової лінії укріплень. Для меншої вразливості від вогнепальної зброї зовнішня кам'яна стінка була зроблена нижчою. Додаткові ускладнення для наступаючого ворога створювала висунута на південь триповерхова вежа, що була з'єднана з центральним замковим двориком двоповерховою критою галереєю завдовжки 35 м. Бійниці південної башти та галереї контролювали дерев'яний міст, який був перекинутий через рів перед другою захисною лінією і вів у другий замковий дворик. Провідний вчений Інституту карпатознавства Ужгородського національного університету, професор, доктор історичних наук Едуард Балагурі говорить: ?Археолого-архітектурні дослідження вказують, що десь на зламі XV?XVI століть замок набуває сучасного вигляду. Дослідженнями вдалося також установити, що зі східної сторони існувала і третя захисна лінія, яка складалася з валів та дерев'яно-глиняних конструкцій. Вали замикали трапецієподібний простір із двома напівкруглими бастіонами. Залишки цих валів добре простежуються і тепер. Між другою та третьою захисними лініями існував невеличкий посад (0,7 га), де проживало і працювало ремісниче населення, яке обслуговувало володарів замку (гончарі, ковалі тощо). В разі штурму замку населення ховалося за надійними замковими мурами. Звичайні підрахунки вказують, що кількість замкових захисників разом із населенням палісаду могла сягати понад півтисячі осіб... Але замок не був непохитною цитаделлю і часто переходив із рук в руки, особливо в кінці XVI - на початку XVII століття, коли між Другетами почалися родинні чвари. Відомо, що у 80-х роках XVI століття королівські війська, вибивши із замку Гашпара Другета, допомогли заволодіти ним Дьордю II Другету?. 1879 року поруч із замком заклали сад Вагнера (на честь угорського вченого - садовода Карла Вагнера) та спорудили фонтан із природним тиском води. |
| 13 | Ужгородський замок | - фортифікаційна споруда в Ужгороді (Закарпатська область, Україна). Розташований поруч із центром міста, на вулиці Купітульній. Нині використовується як краєзнавчий музей. Перші згадки про замок відносяться до IX століття. Це була твердиня на одному з горбів над поселенням білих хорватів. На той час замок мав вигляд дерев'яної фортеці, що складалася з дитинця і частоколу. Тоді ця територія була заселена слов'янами - білими хорватами. Тут було князівство, на чолі якого стояв князь Лаборець. Літописець ?Геста гунгарорум? зазначає, що Ужгородський замок і вся прилегла територія належала Лаборцю. Коли на князівство напали мадяри, населення стало до боротьби. Про це також пише Руський Літопис Нестора 898 року: ?Пришедше от востока (угри) и устремяшеся через горьі великьія, иже прозвашася горьі Угорьскьія, и почаша воєвати на живущая ту?. Перший організований опір закарпатці дали під Ужгородом, де князем був Лаборець (Анон. кап. XIII), Мадярська орда була численною й захопила Ужгород, спаливши замок. Князь Лаборець втікав до своєї далекої фортеці? Земплина, але його наздогнали і над річкою Свіржавою повісили. Відтоді народ ту річку назвав Лаборцем? на пам'ять про князя. Але в бою за Ужгород був убитий і вождь мадярів Алмош. Мадярські кочівники поховали його у валі Земплинського городища? фортеці, яку також здобули. Могилу й багато оздоблене золотом поховання Альмоша виявили чехословацькі археологи. В кінці Х? на початку ХІ століть, коли рівнинна частина Закарпаття підпала під владу Угорського королівства, в Ужгороді будується кам'яний замок як адміністративний центр комітату Унг. Це вже була могутня оборонна споруда, про силу якої свідчить той факт, що в 1086 році під час набігу половецької орди під верховодством хана Кутеска, яка прорвалась через Карпатські перевали в Дунайську низовину, Ужгородський замок кочівники взяти не змогли. Історичні документи підтверджують, що кам'яні замки на Закарпатті почали дуже інтенсивно будуватися після татарської навали. І хоч татари відійшли, страх у мадярів залишився і король Бела IV наказав на стратегічно важливих пунктах зміцнити замки. Епоха Другетів. У 1312 році, після того, як італійські брати Другети допомогли королю Карлу Роберту з нової династії Анжу придушити повстання наджупана Петра Петені, Карл Роберт подарував братам Ужгородський замок та землі. Вони володіли ним 350 років. У період, коли замок перебував у володінні роду Другетів (1322?1691 рр.), в фортифікаційному мистецтві відбувалися великі зміни, викликані переважно появою нових видів зброї, і в першу чергу зброї вогнепальної. Це все вимагало докорінної реконструкції замку, яка була здійснена в кінці XVI століття з використанням найновітніших досягнень фортифікаційного мистецтва Європи. В Ужгородському замку за проектом італійських інженерів було проведено повну реконструкцію з метою посилення його обороноздатності? було вимуровано міцніші стіни на певній відстані від палацу, на кожному розі споруджено ромбоподібний бастіон, висота якого досягає 10?15 м, висунутий за лінію квадрата стін. На майданчиках бастіонів розміщувалися гармати, які тримали під обстрілом підступи до замку. Для посилення міцності бастіонів їхні роги викладені квадратними плитами з білого каменю. Замок був майже неприступним. Неприступність його особливо підкреслена з північного боку масивною гладдю високих стін, позбавлених навіть бійниць. Стіни побудовані з каменю. Північну частину замку захищав кільоподібний бастіон. У плані замок був неправильним чотирикутником? це зумовлено рельєфом Замкової гори. З трьох боків споруду оточував рів завглибшки 8?10 метрів, через який до в'їзної брами було перекинуто підйомний міст. До наших днів збереглись отвори для ланцюгів, за допомогою яких міст піднімався. Товщина зовнішньої кріпосної стіни досягала від 2,5?3 м до 10-метрової висоти, вона збереглася і дотепер. У кінці XVII століття (1684 р.) рід Другетів по чоловічій лінії вимирає, останній Другет був страчений у Кошицях за наказом Текелі. Вдову взяв за дружину граф Міклош Берчені, і Ужгородський замок переходить у його володіння. Новий господар перебудовує та укріплює фортецю за планом французького інженера Лемера. Стіни замку та бастіони позбавлені оздоблень, за винятком карнизу з білого каменю, який до певної міри пом'якшує їхню суворість. Замок у визвольній війні 1703?1711 років. Під час визвольної війни угорського народу один із загонів під проводом Івана Беци в 1703 році захопив Ужгород і оточив замок, але взяти його так і не зміг. Тільки в 1704 році гарнізон замку покинув фортецю і відійшов у Польщу. У 1707 році замок урочисто зустрічав послів Петра I на переговорах із представниками Ференца II Ракоці. Після поразки повстання у 1711 році Ужгородський замок перейшов у розпорядження австрійської корони. Саме в цей час із нього до Відня вивезено всі матеріальні цінності: картини, меблі, колекцію дорогоцінного посуду, зброю. Австрійська імператриця Марія-Терезія у 1775 році передала замок Мукачівській греко-католицькій єпархії, аби там створити богословську академію, тоді ж була проведена незначна перебудова замку і знищений рицарський зал. Палац розташований навпроти головних в'їздних воріт, у північно-східній частині Замкової гори, на краю обривистого схилу. Він являє собою сувору двоповерхову споруду прямокутної форми, на кожному розі якої є квадратна вежа. На верхньому поверсі веж, товщина стін яких сягає 2,5?3 м, видно темні отвори бійниць. У фортифікаційній системі замку палац, він же і цитадель, займав домінуюче положення. У випадку проникнення ворога у двір замку, захисники його могли успішно продовжувати оборону з палацу, в якого була добре продумана система оборони? з трьох сторін палац був оточений глибоким ровом, через який у східній частині був перекинутий підйомний міст, котрий у разі підйому закривав отвір воріт. При спорудженні замкового палацу будівельники врахували рельєф місцевості, якому в фортифікаційній системі палацу відводилась важлива роль? сам палац є ніби продовженням схилу Замкової гори, на якому він стоїть. Північна частина палацу зведена прямо над прірвою, схил настільки стрімкий, що ворог ні разу не пробував штурмувати замок з північного боку. В замковому палаці є просторі підземні каземати, які в мирний час служили коморами, а під час облоги замку? сховом. У підземеллі була також в'язниця та камера катувань. Церква на подвір'ї. У XIII столітті була збудована замкова церква. Вона була давно зруйнована, а про її наявність лише здогадувались. При дослідженні знайдено письмову згадку про церкву Св. Юрія від 1248 р. Підмурки зруйнованого храму відкриті під час археологічних розкопок. Залишки законсервовані та музеєфіковані. Про повне відтворення храму поки що не йдеться. До замкового двору перевезено бронзового птаха. Це турул - міфічний птах стародавніх угрів. За переказами, турул колись приніс шаблю ватажку національного повстання проти австрійського поневолення - Ференцу Ракоці. І той отримав перемогу над ворогами. Птах дістався музею вже без шаблі і постаменту. До замкового подвір'я перенесено також залишки бронзового фонтану. Колись він стояв у селі Ужок на території санаторію за часів СРСР. Це бронзова копія ?Відпочиваючого Гермеса? (давньогрецький скульптор Лісіпп. Римляни ототожнювали Гермеса з Меркурієм). Скульптура втратила руки і потребує реставрації. Сучасний стан. Від 1947 року замок використовується як краєзнавчий музей. Пам'ятка архітектури стало лишається одним з найвідвідуваніших туристичних об'єктів Ужгорода й України. У 2009 році, Ужгородський замок посів II місце у конкурсі ?7 чудес Закарпаття?. |
2.2. Варіанти під?їзду та від?їзду. Обґрунтування вибору точок початку та кінця маршруту
Місце початку маршруту - смт. Воловець, що має добре залізничне сполучення. Також із Воловця розпочинається значна кількість туристських маршрутів, що не потребує додаткових під?їздів.
Розклад руху поїздів
- потяга | Маршрут | Час відправлення з Києва | Час прибуття у Воловець | Примітки |
81 | Київ - Ужгород | 18.58 | 7.55 | |
99 | Київ - Ужгород | 15.24 | 4.47 | |
13 | Харків - Ужгород | 20.06 | 8.47 | |
7 | Київ - Чоп | 23.58 | 13.22 | |
Ми їхали потягом - 7 Київ - Чоп до станції Воловець.
Розклад руху поїздів по ст. Воловець
- потяга | Маршрут | Час прибуття у Воловець | Примітки |
14 | Ужгород - Харків | 1.05 | |
16 | Ужгород - Москва | 6.42 | |
100 | Ужгород - Київ | 17.50 | |
82 | Ужгород - Київ | 19.10 | |
8 | Чоп - Київ | 20.29 | |
Точка кінця походу - с. Великий Березний, що також має не тільки автобусне, але і залізничне сполучення. Це дозволяє зручно подорожувати групою у кількості 9 чоловік з рюкзаками, так як при пересуванні залізницею не потрібно оплачувати багаж на відміну від автобусного сполучення.
Ми їхали дизелем Сянки-Ужгород о 17.47. Через годину дісталися до Невицького замку.
Розклад руху поїздів по ст. Великий Березний
| Маршрут | Час відправлення з Великого. Березного | Примітки |
| Сянки-Ужгород | 5.20 | |
| Сянки-Ужгород | 6.22 | |
| Волосянка - Ужгород | 10.21 | |
| Сянки-Ужгород | 15.33 | |
| Сянки-Ужгород | 17.47 | |
| Кострино-Ужгород | 16.44 | (по п?ятницям і неділям) |
| Ужгород-Волосянка | 7.58 | |
| Ужгород-Сянки | 9.46 | |
| Ужгород-Сянки | 11.58 | |
| Ужгород-Сянки | 19.15 | |
| Ужгород-Сянки | 21.36 | |
| Ужгород-Кострино | 15.30 | (по п?ятницям і неділям) |
| Пасажирські поїзди | ||
| - 802 Солотвино-Львів | 1.04 | |
| - 801 Львів-Солотвино | 1.37 | |
Тариф на проїзд
Відстань | повний | студентський | дитячий |
191-200 км | 12 грн. | 6 грн. | 9 грн. |
2.3 Аварійні виходи з маршруту та його запасні варіанти
Заявлена нитка маршруту:
Воловець - перевал Середнє Верецький - г. Високий Горб - г. Пікуй (1408 м) - с. Пашківці - урочище Прелуки - г. Полонина Руна (1479,7 м) - озеро Комсомольське - с. Лумшори - Полонина Гнила - р. Люта - с. Чорноголова - хребет Яворник - с. Великий Березний
В зв?язку з проходженням протягом маршруту населених пунктів: с. Щербовець, с. Пашківці, с. Лумшори, с. Чорноголова, в яких є регулярне автобусне сполучення, будь-яке з них у разі необхідності могло бути використане як аварійний схід з маршруту, як для всієї групи, так і для окремих її учасників.
2.4 Зміни маршруту та їх причини
Пройдено маршрут без змін. Додатково здійснено радіальний вихід від урочища Прелуки до Воєводиного водоспаду (8 км).
2.5 Інформація про проходження маршруту кожним учасником
Маршрут пройдений всіма учасниками в повному обсязі.
3. Графік руху та технічний опис проходження маршруту
| Дата День походу | - ділянки маршруту | Назва ділянки | Час проходження | Відстань та перепад висот | Метеоумови | Опис ділянки | |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | |
| 28.04 1 день | 1.1 | Вокзал Воловець - перевал Менчил - газокомпресорна станція Воловець - г. Корна - Вододільний хребет - р. Стрий | 13:35 - 14:09 14:25 - 15:17 15:47 - 16:20 16:41 - 17:03 | 12 км +372м -86 м | Ясно та сонячно. | Рух до перевалу Менчил, далі через ?Газокоомпресорну станцію Воловець? вийшли на г. Корна, далі на Вододільний хребет. Спустилися до р. Стрий. | |
| Всього | 2 год. 21 хв. | 12 км +372 м -86 м | | | |||
| 29.04 2 день | 2.1 | р. Стрий - Вододільний хребет - Середнє Верецький перевал - ліс після Середнє Верецького перевалу | 09:15 - 10:00 10:23 - 11:02 11:34 - 12:20 12:52 - 13:29 13:55 - 14:10 | 11 км +115 м -101 м | Ясно та сонячно, небо безхмарне. | Рухаємося вздовж р. Стрий до Середнє Верецького перевалу - далі по маркуванню ?жовто-біле ?14? лісосмугою. | |
| | 2.2 | ліс перед Латорицьким перевалом? Латорицький перевал | 16:33 - 16:56 17:12 - 17:39 | 5 км +130 м -93 м | Ясно, сонячно, спекотно. Надвечір з?являються хмари. | Рух маркованою стежкою ?жовто-біла ?14? лісом до Латорицького перевалу | |
| Всього | 3 год. 52 хв. | 16 км +245 м -194 м | | | |||
| 30.04 3 день | 3.1 | Латорицький перевал - г. Високий Горб - ліс на підйомі до г. Пікуй | 08:40 - 09:25 09:36 - 10:30 11:06 - 11:43 12:14 - 12:34 | 10,8 км -19 м +224 м | Сонячно. Спекотно. Вітер відсутній. | Від Латорицького перевалу дісталися г. Високий Горб | |
| 3.2 | ліс на підйомі до г. Пікуй - г. Пікуй | 15:56 - 16:20 16:39 - 16:53 17:00 - 17:14 17:31 - 17:45 17:53 - 18:08 18:30 - 18:50 | 3,6 км +366 м -288 м | Сонячно. Спекотно. Вітер відсутній. | Прямуємо лісом вгору, вийшли на взліт перед г. Пікуй, далі по снігу, потім по зарослям кустів піднялися на вершину г. Пікуй, Спустилися до найближчих дерев за г. Пікуй. | ||
| Всього | 4 год. 17 хв. | 14,4 км -19 м +590 м | | | |||
| 01.05 4 день | 4.1 | г. Пікуй - с. Щербовець | 08:51 - 08:57 09:10 - 09:34 10:12 - 10:31 10:42 - 11:43 12:06 - 12:45 | 8,4 км -510 м | Ясно і сонячно, спекотно. | Траверс хребта, спуск лісом вниз до с. Щербовець, вийшли на дорогу Ждєнєво - Пашковці. | |
| 4.2 | с. Щербовець - с. Пашковці - ліс за с. Пашковці | 15:24 - 15:46 15:58 - 16:11 16:27 - 16:53 | 5 км - 150 м +247 м | Ясно і сонячно. Спека. | По дорозі Ждєнєво-Пашковці дійшли до с. Пашкові, повз лісництво та церкву, за мостом вліво, через Мисливське угіддя до кінця стежки | ||
| Всього | 3 год. 30 хв. | 13,2 км -660 м +247 м | | | |||
| 02.05 5 день | 5.1 | Ліс за с. Пашковці - урочище Прелуки | 09:10 - 09:48 10:05 - 10:27 10:38 - 11:13 11:31 - 11:51 11:59 - 12:21 12:28 - 12:45 | 6 км +213 м | Ясно і сонячно | Лісом без тропи піднялися на хребет (маркування з?явилося ??1 біло-жовте?. По маркуванню до перемички, потім по маркуванню до урочища Прелуки | |
| 5.2* | Урочище Прелуки - водоспад Воєводин - урочище Прелуки | 15:00 - 15:35 15:50 - 16:45 17:10 - 18:05 18:15 - 18.55 | 8 км -100 м | Хмарно, пішов дощ | Від урочища Прелуки радіаль-ний вихід на Воєводин водоспад* (вка-зано рух в одно-му напрямку) | ||
| Всього | 5 год. 39 хв. | 14 км +213 м -100 м | | | |||
| 03.05 6 день | 6.1 | Урочище Прелуки - Полонина Руна - озеро Комсомольське | 09:17 - 09:54 10:06 - 10:45 11:01 - 11:35 11:57 - 12:24 12:44 - 13:23 13:38 - 14:10 | 13,2 км +559 м -622 м | Ясно, сонячно. | Від урочища Прелуки піднялися лісом на Полонину Руну, повз руїни військової бази, спуск до руїн метеостанції, спуск лісом до озера Комсомольське | |
| 6.2 | озеро Комсомольське - с. Лумшори - ліс за с. Лумшори | 16:38 - 17:28 17:39 - 18:07 18:27 - 18:57 | 7,2 км -457 м | Ясно, сонячно. Ввечері і вночі йшов дощ | Спуск лісом від озера Комсомольське в с. Лумшори, до водоспаду Партизан, далі правим берегом р. Туриця до повороту дороги, вліво до галявини. | ||
| Всього | 5 год. 16 хв. | 20,4 км +559 м -1079 м | | | |||
| 04.05 7 день | 7.1 | Ліс за с. Лумшори - полонина Гнила - р. Бистриця | 09:06 - 09:27 09:32 - 09:54 10:05 - 10:17 10:53 - 12:25 12:45 - 13:16 13:39 - 14:07 | 7,2 км +495 м -367 м | Вітер слабкий. Проливний дощ. Туман. | Підйом вгору до полонини Гнила, пройшли через всю полонину. Спуск стежкою, далі спуск річкою Бистриця по воді - тропу розмило, а річка змінила русло. Стали на стежку, подолали 3 броди. | |
| 7.2 | Р. Бистриця - р. Люта | 16:13 - 16:46 17:15 - 17:35 19:00 - 19:54 | 9,6 км -100 м | Хмарно з проясненням | Дісталися зруйнованого мосту - переправа вбрід через р. Люта із самостраховкою палицями, йдемо по каменям лівим берегом р. Люта - тропи немає, схил підмито і він складається виключно з кам?яних брил, на ?полиці? стали на ночівлю | ||
| Всього | 4 год. 13 хв. | 16,8 км +495 м -467 м | | | |||
| 05.05 8 день | 8.1 | р. Люта - околиця с. Чорноголова | 09:50 - 10:57 11:17 - 11:48 12:01 - 12:18 | 6,0 км -191 м | Вітер, Хмарно з проясненням. | Йдемо лівим берегом р. Люта. Вийшли на ґрунтову дорогу, дісталися саду, хатинки (приватна власність), перейшли дерев?яний місток. | |
| 8.2 | Околиця с. Чорноголова - с. Чорноголова - хребет Яворник | 15:00 - 15:55 16:31 - 16:55 17:10 - 17:52 | 10,8 км +351 м | Ясно. Сонячно. | Вниз стежкою до с. Чорноголова, увійшли в село, не доходячи центру пішли вправо вгору на хребет Яворник (маркування маршрут - 15) до басейну з водою та джерелом | ||
| Всього | 3 год. 56 хв. | 16,8 км +351 -191 | | | |||
| 06.05 9 день | 9.1 | Хребет Яворник - г. Яворник - Великий Березний околиця | 08:49 - 9:42 09:54 - 10:40 10:48 - 11:30 11:45 - 12:11 12:44 - 13:17 13:27 - 13:37 | 9,6 км +429 м -500 м | Вранці дощ. | Рух по хребту до до г. Яворник 1017 м - далі повз притулок туристів вниз до дороги | |
| 9.2 | Великий Березний околиця - залізничний вокзал Великий Березний | 15:43 - 16:50 | 7,2 км -415 м | Дощ | Дорогою до залізничного. вокзалу с . Великий Березний | ||
| Всього | 4 год. 37 хв. | 16,8 км +429 м -815 м | | | |||
| Всього за похід: | 37 год.41 хв. | 138,4 км* +3501 -3611 | | | |||
* шлях до Воєводиного водоспаду та назад вважається радіальним, він не планувався в нитці маршруту (8 км).
3.2. Висотний профіль маршруту
Місця виміру:
| ? | Назва місця | Висота, м | ? | Назва місця | Висота,м |
| 1 | Воловець | 500 | 16 | с. Щербовець | 610 |
| 2 | перевал Менчил | 618,2 | 17 | с. Пашківці | 460 |
| 3 | газокомпресорна станція | 722,4 | 18 | ночівля за с. Пашківці | 707 |
| 4 | г.Корна | 878,2 | 19 | Воєводин Водоспад | 820 |
| 5 | р. Стрий | 786 | 20 | урочище Прелуки | 920 |
| 6 | Вододільний хребет | 832 | 21 | Полонина Руна | 1479,7 |
| 7 | Середнє Верецький перевал | 839 | 22 | озеро Комсомольське | 857 |
| 8 | ліс | 901 | 23 | с. Лумшори | 400 |
| 9 | ліс | 800 | 24 | Полонина Гнила | 895 |
| 10 | ліс | 930 | 25 | р. Люта | 528 |
| 11 | Латорицький перевал | 837 | 26 | с. Чорноголова | 237 |
| 12 | г.Перегиб | 818 | 27 | хребет Яворник | 588,9 |
| 13 | г. Високий Горб | 1042 | 28 | г. Яворник | 1017,1 |
| 14 | г. Пікуй | 1408,3 | 29 | с. Великий Березний | 202 |
| 15 | ночівля за г. Пікуй | 1120 | | | |
3.3. Технічний опис проходження маршруту
Береги річок та долин вказуються в орографічному значенні якщо не сказано інше
День 1.
28.04.2012.
13.22 | | Вийшли з потяга - 7 Київ - Чоп на станції Воловець (фото 1). | с. Воловець | 500 м |
13.35 | | Вихід на маршрут. | | |
13.35-14.09 | 34 хв. | Дорогою піднялися до перевалу Менчил (фото 2). | Перевал Менчил | 618,2 м |
14.25-15.17 | 52 хв. | На перевалі основна дорога пішла прямо, а ми йдемо направо в напрямку ?Газокомпресорної станції Воловець?. Ввійшли на територію станції через шлагбаум, далі повернули направо перед цистернами. | Газокомпресорна станція | 722,4 м |
15.47-16.20 | 33 хв. | Піднялися на Вододільний хребет (h=867 м), зліва видно г. Пікуй та Полонину Руну, дісталися г. Корна, Вододільного хребта, є маркування ?? 14?. | Вододільний хребет г. Корна | 722 м 878,2м |
16.41-17.03 | 22 хв. | Прямуємо за маркуванням ?маршрут - 14). Справа внизу видно р. Стрий, спустилися до річки. Стали на ночівлю на галявині біля річки Стрий (фото 3). На протилежному боці (пройти через дерев?яний місток) з джерела брали воду, вздовж річки проходить дорога, по ній курсує рейсовий автобус. | р. Стрий | 786 м |
| | 2 год. 21 хв. | 12 км | | |
 Фото 1. Початок маршруту. Залізнична станція Воловець |  Фото 2. Перевал Менчил (618,2м) |  Фото 3. Стоянка на галявині біля річки Стрий |
День 2.
29.04.2012.
9.15 | | Стаємо на стежку на хребті, через 15 хв. проходимо ЛЕП, на 23 хв. проходимо зліва хрест, на 31 хв. на протилежному боці річки (правому) видно церкву. | р. Стрий | 786 м |
09:15 - 10:00 | 45 хв. | Рухаємося стежкою. | | |
10:23 - 11:02 | 39 хв. | Дійшли до Середнє Верецького перевалу (фото 4). На перевал приїхав автобус угорців на екскурсію, потім ще один зі школярами, теж із Угорщини. | Середнє Верецький перевал | 839 м |
11:34 - 12:20 | 46 хв. | Рухаємося стежкою, на 19 хв. проходимо хрест, беремо праворуч, є маркування жовто-біле маршрут - 14 (маршрут - 14 Закарпатського туристичного шляху). | | |
12:52 - 13:29 | 37 хв. | Рухаємося лісом вгору, стежки майже немає, іноді з?являється, але вона дуже заросла. | Ліс | 901 м |
13:55 - 14:10 | 15 хв. | Спуск лісом, дісталися галявини, у хащах знайшли струмок. Стали на обід (фото 5). | Ліс | 800 м |
16:33 - 16:56 | 23 хв. | Піднімаємося вгору лісом, тропи майже немає, вона сильно заросла в?юнами, дуже багато повалених дерев, просуваємося досить повільно в зв?язку з необхідністю постійно долати перешкоди - великі повалені дерева, що лежать на значній висоті від землі, тому доводиться їх перелазити. Значно допомагає наявність маркування ?біло-жовте маршрут - 14?. | Ліс | 930 м |
17:12 - 17:39 | 27 хв. | Спускаємося вниз в напрямку Латорицького перевалу. Стежка дуже заросла в?юнами, кущами і паростками молодих дерев. Переходимо автомобільну трасу, фотографуємося (фото 6) і стаємо на ночівлю. Воду брали в готелі біля траси. На перевалі зустріли групу туристів, які їхали до Воловця (проїзд мікроавтобусом на замовлення до 18 чоловік від Латорицького перевалу до Воловця - 150 грн.). | Латорицький перевал | 837 м |
| | 3 год. 52 хв. | 16 км | | |
 Фото 4. Середнє Верецький перевал (839м) |  Фото 5. Обід на галявині |  Фото 6. Латорицький перевал (837 м). Зустріч з групою туристів. |
День 3.
30.04.2012.
08:40 - 09:25 | 45 хв. | Від Латорицького перевалу стежкою прямуємо до г. Високий Горб. | Латорицький перевал г. Високий Горб | 837 м 1042 м |
09:36 - 10:30 | 54 хв. | Перед підйомом на г. Пікуй зліва на великій галявині набираємо води на схилі. | | |
11:06 - 11:43 | 37 хв. | Стежкою піднімаємося вгору у напрямку г Пікуй. | | |
12:14 - 12:34 | 20 хв. | Прямуємо лісом вгору. Стаємо на обід - вниз від дороги зліва у розщелині є вода. | | |
15:56 - 16:20 | 24 хв. | Продовжуємо підйом після обіду. Стежкою лісом піднімаємося на взліт перед г. Пікуй. Зустрічаємо 4 туристів що спустилися з Пікуя. | | |
16:39 - 16:53 | 14 хв. | Далі піднімаємося по снігу в напрямку г. Пікуй (фото 7). | | |
17:00 - 17:14 | 14 хв. | Піднімаємося трав?яним схилом. | | |
17:31 - 17:45 | 14 хв. | Піднімаємося кущами, потім знов трав?яним схилом. | | |
17:53 - 18:08 | 15 хв. | г. Пікуй | 1408,3 м | |
18:30 - 18:50 | 20 хв. | За Пікуєм спускаємося вниз до перших дерев - зліва у зеленій траві є джерело, вниз через 50-80 м є ще одне джерело. Стаємо на ночівлю (фото 10). | Стоянка | 1120 м |
| | 4 год. 17 хв. | 14, 4 км | | |
 Фото 7. Підйом по снігу на г. Пікуй |  Фото 8. Вид з вершини г. Пікуй на Вододільний хребет в напрямку перевалу Руський Путь |  Фото 9. г. Пікуй (1408,3м). З прапором Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету |  Фото 10. Стоянка за г. Пікуй біля перших дерев |
День 4.
01.05.2012
08:51 - 08:57 | 6 хв. | Спускаємося трохи нижче місця стоянки. | | |
09:10 - 09:34 | 24 хв. | Траверс хребта без тропи, дісталися тропи, йдемо вниз у напрямку с. Щербовець. Є вказівник на г. Пікуй. | | |
10:12 - 10:31 | 19 хв. | Спускаємося лісом до села Щербовець, йдемо через село повз церкву. | с. Щербовець | 610 м |
10:42 - 11:43 | 61 хв. | Рухаємось селом, виходимо на автомобільну трасу із с. Ждєнєво до с. Пашківці. | | |
12:06 - 12:45 | 39 хв. | Продовжуємо рух асфальтованою трасою вздовж річки. Біля джерела біля дороги стаємо на обід. | | |
15:24 - 15:46 | 22 хв. | По дорозі, яка з?єднує с. Ждєнєво і с. Пашківці дійшли до с. Пашківці. Проходимо повз церкву зліва та лісництво справа. | с. Пашківці | 460 м |
15:58 - 16:11 | 13 хв. | За лісництвом проходимо через міст і уходимо наліво. Трохи далі за мостом є магазин. Рухаємося лівим берегом потоку Пашковкі. З правої сторони проходимо колодязь. Попереду шлагбаум з вказівником та дерев?яний місток. Переходимо через місток і рухаємося правим берегом потоку Пашковскі. | | |
16:27 - 16:53 | 26 хв. | Прямуємо через Мисливське угіддя правим берегом потоку Пашковскі до кінця стежки. На карті в цьому місці намальований сарай, але насправді його там немає. Стаємо на ночівлю (фото 12). | Ночівля за с. Пашківці | 707 м |
| | 3 год. 30 хв. | 13,2 км | | |
 Фото 11. Обід біля річки між с. Ждєнєво та с. Пашківці |  Фото 12. Стоянка за с. Пашківці |
День 5.
02.05.2012
09:10 - 09:48 | 38 хв. | Від місця ночівлі продовжуємо підйом на хребет лісом по бездоріжжю, немає навіть тропи. Переправилися через потік, є невелике болото. Піднімаємося круто вгору, з правої сторони від нас в ущелині далеко внизу чутно потік Пашковскі. | ліс за с. Пашківці | 707 м |
10:05 - 10:27 | 22 хв. | Піднімаємося вгору. Дісталися тропи на хребті, є маркування ?біло-жовте - 1? (фото 13). | | |
10:38 - 11:13 | 35 хв. | По хребту рухаємося за маркуванням, на шляху багато струмків, болото, є питна вода. | | |
11:31 - 11:51 | 20 хв. | За маркуванням дісталися перемички на хребті. | | |
11:59 - 12:21 | 22 хв. | За маркуванням дісталися урочища Прелуки, вийшли на галявину, видно хату та коней (фото 14). | | |
12:28 - 12:45 | 17 хв. | Рухаємося у напрямку Полонини Руна(фото 15). Пройшли повз хату, через місток перейшли і стали біля потоку на обід (фото 16). | урочище Прелуки | 920 м |
15:00 - 15:35 | 35 хв. | Від урочища Прелуки радіально пішли стежкою на Воєводин водоспад. | | |
15:50 - 16:45 | 55 хв. | На перехресті пішли вгору направо у напрямку водоспаду. Дісталися водоспаду Воєводин (фото 17). Краєвид на водоспад трохи затьмарили повалені дерева, як біля водоспаду, так і у воді. Але загалом краєвид чудовий. | водоспад Воєводин | 820 м |
17:10 - 18:05 | 55 хв. | Рухаємо вниз від водоспаду до перехрестя. Повертаємо ліворуч. | | |
18:15 - 18.55 | 40 хв. | Рухаємося у напрямку урочища Прелуки. Дісталися урочища Прелуки. Пішов дощ. Стали на ночівлю трохи вище місця обіда. | урочище Прелуки | 920 м |
| | 5 год. 39 хв. | 14 км | | |
 Фото 13. Рух хребтом за маркуванням в напрямку урочища Прелуки |  Фото 14. Урочище Прелуки |  Фото 15. Урочище Прелуки. Рух у напрямку Полонини Руна |  Фото 16. Обід в урочищі Прелуки |  Фото 17. Воєводин Водоспад | |
День 6
03.05.2012
09:17 - 09:54 | 37 хв. | Вранці ясно, сонячно, сушимо речі після дощу. Підйом на Полонину Руну стежкою лісом круто вгору. | урочище Прелуки | 920 м |
10:06 - 10:45 | 39 хв. | Вийшли з лісу (фото 18). Підйом на Полонину Руну стежкою. | | |
11:01 - 11:35 | 34 хв. | Вийшли на Полонину Руну, фото на фоні руїн військової частини (фото 19). Сфотографувалися на фоні хреста на Полонині Руна (фото 20). | Полонина Руна | 1479,7 м |
11:57 - 12:24 | 27 хв. | Спускаємося вниз із Полонини Руна вздовж дороги із бетонних плит. Дісталися руїн метеорологічної станції (фото 21). Біля них є джерело з водою, невеликий лісок з ялинками, можна розпалити вогнище. | | |
12:44 - 13:23 | 39 хв. | Спускаємося вниз вздовж дороги із бетонних плит. Дорога повертає круто вліво та йде вниз. Ми рухаємося прямо стежкою, заходимо у ліс, тропою спускаємося у напрямку озера Комсомольське. | | |
13:38 - 14:10 | 32 хв. | Спускаємося лісом тропою до озера Комсомольське. Стаємо на обід біля озера Комсомольське (фото 22). | озеро Комсомольське | 857 м |
16:38 - 17:28 | 50 хв. | Спуск лісом від озера Комсомольське до с. Лумшори (фото 23). На фоні вказівника ?Клуб водоспад? фотографуємося (фото 24). | с. Лумшори | 400 м |
17:39 - 18:07 | 28 хв. | Рухаємося у напрямку водоспаду Партизан. Дісталися водоспаду Партизан (фото 25). | | |
18:27 - 18:57 | 30 хв. | Рухаємося вгору правим берегом р. Туриця до повороту дороги, ми йдемо ліворуч лісосмугою до галявини зліва. На ній стаємо на ночліг. Починається дощ. | | |
| | 5 год. 16 хв. | 20,4 км | | |
 Фото 18. Підйом на Полонину Руна |  Фото 19. Полонина Руна (1479,7м). На фоні зруйнованої військової частини |  Фото 20. Полонина Руна (на фоні хреста) |
 Фото 21. Руїни метеорологічної станції на спуску з Полонини Руна |  Фото 22. озеро Комсомольське |  Фото 23. с. Лумшори, на фоні басейну |
 Фото 24. с. Лумшори. На фоні вказівника ?Клуб водоспад? |  Фото 25. Водоспад Партизан, с. Лумшори |  Фото 26. Стоянка вище с. Лумшори |
День 7
04.05.2012
09:06 - 09:27 | 21 хв. | Вранці похмуро, йде дощ, туман. Стежкою лісом піднімаємося вгору в напрямку полонини Гнила. | | |
09:32 - 09:54 | 22 хв. | Піднімаємося круто вгору, стежки немає. | | |
10:05 - 10:17 | 12 хв. | Піднялися на поляну перед полониною Гнила. Туман не дозволяє добре роздивитися шлях. Пішли у розвідку. | Полонина Гнила | 895 м |
10:53 - 12:25 | 32 хв. | Рухаємося через полонину Гнила, пройшли через всю полонину, перед лісом перпендикулярно до нас йде стежка, направо рухаємося стежкою вниз вздовж р. Бистриця. | | |
12:45 - 13:16 | 31 хв. | Стежку розмило, йде сильний дощ, річка Бистриця вийшла з берегів, змінила русло і затопила стежку, тому йти доводиться по воді, шукаючи мілкі місця. | | |
13:39 - 14:07 | 28 хв. | Вийшли на стежку. Рухаємося поперемінно то правим, то лівим берегом р. Бистриця. Перетинаємо 3 броди (фото 27). Дістаємося стежки, з квартальним стовпом, стаємо на обід на правому березі р. Бистриця (фото 28). | | |
16:13 - 16:46 | 33 хв. | Рухаємося вниз стежкою, долаємо ще 2 броди. Дісталися місця злиття р. Бистриця і р. Люта, але ми знаходимося високо над річками, схил дуже крутий, місця для спуску немає. Довелося йти стежкою в обхід лівим берегом р. Люта, стежка поступово знижується над водою, спустилися до р. Люта і вже прямо над водою прямуємо лівим берегом р. Люта в зворотньому напрямку.  Дісталися місця злиття р. Бистриця і р. Люта. Міст зруйновано, лишилися лише кам?яні опори. Переправляємося вбрід через р. Бистриця в місці її впадіння у р. Люта (фото 29). Фотографуємося після переправи, вид на зруйнований міст через р. Люта (фото 30), вид на зруйнований міст через р. Бистриця (фото 31). | | |
17:15 - 17:35 | 20 хв. | Рухаємося лівим берегом р. Люта, стежки немає, рух схилом вгору. Дісталися місця обвалу схилу, попереду схил з кам?яних брил. Пішли у розвідку. Стежки немає, рухатися схилом неможливо - сильно крутий, зарослий кущами. Вирішили спуститися схилом з кам?яних брил до річки і йти каменями або по воді. | р. Люта | 528 м |
19:00 - 19:54 | 54 хв. | Спустилися кам?яними брилами по схилу до р. Люта. Рухаємося великими каменями, іноді по воді по р. Люта. Рух дуже повільний. Вже темніє, а місця для ночівлі немає. Знайшли полицю, стали на ночівлю, палатки ставимо впритул одна до одної (фото 32). | | |
| | 4 год. 13 хв. | 16,8 км | | |
 Фото 27. Переправа вбрід через р. Бистриця |  Фото 28. Обід на р. Бистриця біля квартального стовпа |  Фото 29. Переправа вбрід через р. Бистриця |
 Фото 30. Вид на зруйнований міст через р. Люта |  Фото 31. Вид на зруйнований міст через р. Бистриця |  Фото 32. Ночівля на полиці на р. Люта |
День 8.
05.05.2012
09:50 - 10:57 | 67 хв. | Від місця ночівлі рухаємося далі лівим берегом річки Люта, тропа сильно заросла, часто зникає. Місця для стоянки немає. Іноді йти доводиться кам?яним парапетом, що лишився від опорної стінки схилу, вийшли на ґрунтову дорогу. | | |
11:17 - 11:48 | 31 хв. | Рухаємося вниз лівим берегом річки Люта, доходимо до садиби, де написано ?приватна власність?. Вздовж дороги цвітуть сади (фото 33). Переходимо через дерев?яний місток через річку Люта (фото 34). | | |
12:01 - 12:18 | 17 хв. | Спускаємося далі вниз правим берегом р. Люта, зліва на обочині є бесідка зі столом та лавами, стаємо на обід (фото 35). | | |
15:00 - 15:55 | 55 хв. | Далі рухаємося вниз вздовж правого берега р. Люта до с. Чорноголова. | с. Чорноголова | 237 м |
16:31 - 16:55 | 24 хв. | Рухаємося направо вгору на хребет Яворник. Є маркування ?маршрут ?15?. | | |
17:10 - 17:52 | 42 хв. | Рухаємося вгору на хребет Яворник. Дійшли до джерела з басейном на горі. Стали на ночівлю (фото 36). | хребет Яворник | 588,9 м |
| | 3 год. 56 хв. | 16,8 км | | |
 Фото 33. Яблуневі сади перед дерев?яним мостом |  Фото 34. Дерев?яний міст перед с. Чорноголова |  Фото 35. Обід в бесідці на р. Люта за дерев?яним мостом |  Фото 36. Ночівля на хребті Яворник |
День 9.
06.05.2012
08:49 - 9:42 | 53 хв. | Продовжуємо підйом хребтом Яворник. | хребет Яворник | 588,9 м |
09:54 - 10:40 | 46 хв. | Рух по хребту до до г. Яворник (фото 37). Нагорі є вказівник ?до с. Чорноголова 7,5км?, ?до зал. вокзалу Великий Березний 13,5 км?. | г. Яворник | 1017 м |
10:48 - 11:30 | 42 хв. | Прямуємо вниз стежкою у напрямку с. Великий Березний, на 30 хв. проходимо повз притулок, за притулком на дорозі є джерело. Є маркування ?маршрут ?15?. | | |
11:45 - 12:11 | 26 хв. | Рухаємося вниз стежкою лісом у напрямку с. Великий Березний. | | |
12:44 - 13:17 | 33 хв. | Рухаємося вниз стежкою лісом у напрямку с. Великий Березний. На 15 хв. дісталися дороги. Рухаємося вниз дорогою. | | |
13:27 - 13:37 | 10 хв. | Рухаємося вниз дорогою. Вздовж дороги тече потік, стали на обід. Воду набираємо на схилі із струмка, що впадає у потік. Йде дощ | | |
15:43 - 16:50 | 67 хв. | Рухаємося вниз дорогою через поселення циган у Великий Березний. Дісталися залізничного вокзалу. Проливний дощ. | с. Великий Березний | 202 м |
| | 4 год. 37 хв. | 16,8 км | | |
 Фото 37. г. Яворник | г. Яворник, надписи на вказівниках: з/с Кострина - 6 км (2 год). Рятувальна служба (+380312) 660701 Під Явірником притулок (940 м) - 1,8 км (35 хв.) Руський Мочар - Клуб Слідопит - 5, 3 км (1год.35 хв.) Великий Березний зал. вокзал - 13,3 км (2,5 год.) с. Чорноголова - 7,5 км (2,5 год.) |
Ми їхали дизелем Сянки-Ужгород о 17.47. Через годину дісталися до Невицького замку.
Розклад руху поїздів по ст. Великий Березний вказано у п. 2.2. ?Варіанти під?їзду та від?їзду. Обґрунтування вибору точок початку та кінця маршруту?. Повний квиток від В. Березного до Невицького коштує 5,50 грн.
Заночували під Невицьким. Вранці залізницею дісталися Ужгорода.
В Ужгороді відвідали Ужгородський замок та оглянули місто (фото 38-39).
 Фото 38. Ужгородський замок |  Фото 39. Зал. вокзал у м. Ужгород |
 Карта маршруту, частина 1 |  Карта маршруту, частина 2 |  Карта маршруту, частина 3 |
4. Висновки та рекомендації щодо проходження маршруту
Запланований маршрут був пройдений групою в повному обсязі та може бути оціненим як пішохідний похід 1 к.с. Всі поставлені групою цілі було досягнуто. В результаті походу група отримала навички пересування крутими трав?янистими схилами, навички пересування по снігу, подолання затяжних спусків та підйомів, подолання бродів із самостраховкою.
В естетичному і пізнавальному плані похід був максимально насиченим, можливості району максимально використанні. Побудова маршруту дала змогу якомога повніше оглянути район походу. Оглянуто розвалини військової частини на полонині Руна, водоспад Воєводин та водоспад Партизан у с. Лумшори, старовинна центральна вулиця у с. Великий Березний, Невицький замок, Ужгородський замок, старовинні квартали м. Ужгород.
5.1. Перелік особистого, групового спорядження та склад аптечки
Перелік особистого спорядження
| ? | Назва | Вага, г | ? | Назва | Вага, г |
| 1 | Рюкзак (100л) | | | КЛМН | |
| 2 | Каремат | | | Ліхтарик | |
| 3 | Спальник (t комфорту 0?-2°С) | | | Зубна щітка | |
| 4 | Накидка на рюкзак | | | Зубна паста | |
| 5 | Пончо | | | Мило | |
| 6 | Плівка із поліетилену 2х3 м (товщина не менше 120 мкн) | | | Рушничок | |
| 7 | Сидуха | | | Туалетний папір | |
| 8 | Термобілизна верх, низ | | | Ручка, олівець | |
| 9 | Нижня білизна - 2 комплекти | | | Блокнот | |
| 10 | Шкарпетки ходові - 2 пари | | | Гігієнічна помада | |
| 11 | Шкарпетки шерстяні - 1 пара | | | Телефон | |
| 12 | Сорочка байкова (або полартек) | | | Фотоапарат | |
| 13 | Штани | | | Окуляри сонцезахисні | |
| 14 | Куртка мембранна | | | Аптечка особиста | |
| 15 | Шапка полартрек | | | Запальничка, сірники | |
| 16 | Кепка (панамка) | | | Документи: | |
| 17 | Черевики | | | Сумочка для документів | |
| 18 | Фонарики (бахили) | | | Паспорт | |
| 19 | Рукавички полартек | | | Студентський квиток | |
| 20 | Футболка | | | Гроші | |
| 21 | Сандалі | | | | |
| 22 | Товстий полар або жилетка (пух, синтепон) | | | | |
| 23 | Плавки (купальник) | | | | |
| 24 | Для сну: | | | | |
| | Білизна натільна | | | | |
| | Шкарпетки шерстяні | | | | |
| | Рейтузи | | | | |
| | Футболка з довгими рукавами | | | | |
| | Полартек або светер | | | | |
| | Шапка | | | | |
Перелік групового та спеціального групового спорядження
| ? | Назва | Вага, г |
| 1 | Тент - 1 шт. | 1500 |
| 2 | Котел 12 л. - 1 шт. | 1760 |
| 3 | Котел 10 л. - 1 шт. | |
| 4 | Костровий набір - 1 шт. | 480 |
| 5 | Сковородка | 650 |
| 6 | Половники, дерев. ложка, скатертина | 270 |
| 7 | Дощечки для нарізання продуктів | 360 |
| 8 | Мотузка (30 м.) - 1 шт. | 1100 |
| 9 | Карабіни - 3 шт., система - 1 шт. | 880 |
| 10 | Картографічний матеріал паперовий | 250 |
| 11 | GPS - 1 шт., компас - 1 шт. | 400 |
| 12 | Аптечка - 1 шт. | 600 |
| 13 | Ремнабір - 1 шт. | 950 |
| 14 | Фотоапарат - 1 шт. | 680 |
| 15 | Топор - 2 шт. | 620+750 |
| 16 | Пила - 1 шт. | 550 |
Склад групової аптечки
| Назва | Кількість | Назва | Кількість |
| Перев'язувальний матеріал | Антисептики | ||
| Бинт стерильний (7x14) | 1 шт. | Йод розч. спиртовий 5% | 1 фл. |
| Вата | 30 гр. | Перекис водню розч. 3% | 1 фл. |
| Лейкопластир бакт. | 10 шт. | Спирт етиловий | 50 мл. |
| Бинт еластичний | 1 шт. | Засоби при шлунково-кишкових захворюваннях | |
| Лейкопластир рулон | 1 шт. | Лоперамід | 1 уп. х 10 таб. |
| Серцево-судинні засоби | Смекта | 5 пак. | |
| Корвалмент | 20 таб. | Вугілля | 1 уп. х 10 таб. |
| Валідол | 10 таб. | Регідрон | 3 пак. |
| Знеболюючі засоби | Протизапальні та жарознижуючі засоби | ||
| Кетанов | 10 таб. | Краплі в нос (назол) | 1 фл. |
| Цитрамон | 10 таб. | Парацетамол (325 мг) | 2 уп. х 10 таб. |
| Дротавертин (Но-шпа) | 10 таб. | Сульфацил натрію | 1 фл. |
| Мазі | Сильні знеболювальні та протишокові | ||
| "Спасатель" | 1 шт. | Кетанов | 4 амп. |
| Диклофенак-гель 5% | 1 шт. | Шприц одноразовий (5мл.) | 5 шт. |
| Антибіотики | Рукавички стерильні | 3 шт. | |
| Аугментин (625мг.) | 14 таб. (2 пласт.) | ||
Загальна маса аптечки - 600 г
5.2 Загальна вага продуктів та спорядження на групу та в середньому на людину, розподілення ваги між учасниками
| П.І.Б. | Перелік | Вага (кг) | Загальна вага (кг) |
| Білецька Вікторія | Топор Страх. система, карабіни Продукти | 620 880 6140 | 7640 |
| Білецький Василь | Фотоапарат GPS, компас Картографічний матеріал бумажний Продукти | 680 400 250 6350 | 7680 |
| Шемшур Олена | Тент Продукти | 1500 5950 | 7450 |
| Никифорук Ірина | Пила Костровий набір Продукти | 550 480 5790 | 6820 |
| Камінська Олександра | Аптечка Сковородка Продукти | 600 650 5850 | 7100 |
| Петренко Катерина | Мотузка Продукти | 1100 5905 | 7005 |
| Лимар Іван | Рем.набір Дощечки для нарізки харчів Продукти | 950 360 6200 | 7510 |
| Ковальський Одексій | Котли Продукти | 1760 5970 | 7730 |
| Загорський Денис | Топор Половники, ложка дерев., скатертина Продукти | 750 270 6100 | 7120 |
| Витрати | На 1 особу | На групу |
| Проїзд Київ - Воловець | Студентський=43.18 х 6 чол. Повний=83.36 х 3 чол. | 509,16 |
| Аптечка | - | 150 |
| Страховий поліс | 33,60 | 302,40 |
| Групове спорядження | - | 130 |
| Екскурсії Ужгородський замок | 20 | 180 |
| Продукти на похід | 360 | 3240 |
| Проїзд Великий Березний - Невицьке Невицьке - Ужгород | - | 60 |
| Проїзд Ужгород - Київ | Студентський=58,11 х 6 чол. Повний=89,18 х 3 чол. | 616,20 |
| Всього: | 576 грн. | 5187,76 грн. |
5.4. Результати науково-дослідної роботи студентів.
В процесі підготовки до походу (січень-квітень 2012 р.) студенти теоретично вивчали та здійснювали аналіз літературних джерел щодо особливостей різних видів туризму, їх впливу на організм людини, засобів здорового способу життя. Результати своєї наукової роботи вони доповіли на І Міжнародній конференції студентів і аспірантів ?Сучасні фітнес-технології у фізичному вихованні студентів?, яка відбулася 11-12 квітня 2012 р. в Національному авіаційному університеті. За результатами роботи конференції було опубліковано збірник наукових праць [9], в якому представлені роботи 6 учасників походу:
1. Загорський Денис ?Інтернет-проект як засіб маркетингу фітнес-послуг?
2. Камінська Олександра ?Туризм як спосіб активного і здорового життя?
3. Ковальський Олексій ?Автостопний рух в Україні як різновид туризму?
4 .Лимар Іван ?Розвиток автотуризму в Україні?.
5 .Никифорук Ірина, Шемшур Альона ?Велотуризм в Україні?
Наступним етапом наукової роботи був моніторинг частоти серцевих скорочень протягом походу.
Завдання досліджень - оцінити ефективність впливу засобів спортивного туризму на показники функціонального стану серцево-судинної системи (за значеннями частоти серцевих скорочень).
Протягом походу проводився вимір частоти серцевих скорочень (ЧСС) у учасників походу. Вимірювали ЧСС вранці після сну, після кожного переходу, в період відновлення (після 5-ти або 10-хвилинного відпочинку після переходів), після тривалих або інтенсивних переходів, ввечері перед сном. Результати фіксували у кожного учасника. Це дає змогу контролювати фізичне навантаження протягом переходів, контролювати стан кожного учасника окремо в різні дні походу, визначати тренувальний вплив засобів спортивного туризму за швидкістю відновлення ЧСС після навантажень (переходів рівниною, спусків, підйомів).
Наприклад, на графіку представлено значення ЧСС кожного з дев?яти учасників походу відразу після 39 хвилинного переходу, а також після 10 хвилинного відпочинку. Видно, що швидкість відновлення ЧСС (зменшення після відпочинку) у всіх учасників різна, що свідчить про різний рівень функціональних можливостей серцево-судинної системи.
Результати своїх досліджень деякі з учасників походу представлять на ІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів і молодих учених ?Сучасні фітнес-технології у фізичному вихованні студентів?, яка відбудеться 18-19 11-12 квітня 2013 р. в Національному авіаційному університеті.
5.5. Список використаної літератури
- Благий А.Л. Оздоровительный туризм и ориентирование / А.Л. Благий, Е.В. Андреева // Метод. реком. к практ. занятиям. - К., 1997. - 28 с.
- Вяткин Л.А. Туризм и спортивное ориентирование /Л.А. Вяткин, Е.В. Сидорчук. - М.: Академия, 2001. - 207 с.
- Грицак Ю.П. Организация самодеятельного туризма: учеб. пособие для студ. специальности ?туризм? / Ю.П. Грицак. - Харьков: Экограф, 2008. - 164 с.
- Дурович А.П. Организация туризма: учеб. пособие / А.П. Дурович, Н.И. Кабушкин, Т.М. Сергеева. - Минск: Новое знание, 2003. - 632 с.
- Мацюк О. А. Замки і фортеці Західної України (історичні мандрівки). - Львів.: Центр Європи, 2005. - 192 с.
- Поп Д.И. Путешествие по архитектурным памятникам Подкарпатской Руси / Д.И. Поп, И.И. Поп. - Ужгород: ТОВ "ІВА", 2007. - 184 с.
- Рекреалогия: тренировочный процесс в активном туризме: учеб. пособие / А.И. Аппенянский. - М.: Советский спорт, 2006. - 196 с.
- Сокол Т.Г. Організація туристичної діяльності в Україні: навч. посіб. / Т.Г. Сокол. - К.: Музична Україна, 2002. - 256 с.
- Сучасні фітнес-технології у фізичному вихованні студентів: матеріали І Міжнародної конференції студентів і аспірантів, м.Київ, 11-12 квітня 2012 р., Національний авіаційний університет. - К.: НАУ, 2012. - 128 с.
- Туризм и краеведение: образовательные программы для системы дополнительного образования детей / Под ред. Ю.С. Константинова, А.Г. Маслова. - М.: Советский спорт, 2005. - 324 с.
- Уильмор Дж.Х. Физиология спорта и мышечной деятельности / Джек Х. Уильмор, Д. Костилл. - К: Олимпийская литература, 1997. ?504 с.
- Федорченко В.К. Педагогіка туризму / В.К. Федорченко, Н.А. Форменко, М.І. Скрипник, Г.С.Цехмістрова. - К.: Видавничий дім ?Слово?, 2004. - 296 с.
