Альпвыезд на майские 2014

Лена - завхав.
Марина, Катя - финансистки.
Зайцев - снаряжение общественное, логистика (если нужно кого-то в помощь, подключай)
Халимончук - снаряжение личное.
нас 9 человек

Олекса Довбуш - відомий образ закарпатського ?Робін Гуда? і серед сучасної української молоді, і серед людей старшого покоління.

Ріс Олекса простим сільським хлопцем, але з фізичними вадами - до 6 років він не міг ходити. А одного разу побачив маленький хлопчик, як у загорожі душиться телятко. Шкода стало хлопцеві маленьку тварину, той взяв і врятував її. З того дня Олекса почав ходити.

Так ріс і мужнів Олекса Довбуш. Першим ремеслом, яке він освоїв, було пастухування. Одного разу, коли Олекса пастухував овець, йому зустрівся справжній чорт. Але юнак не злякався і вистрілив у нього. Аж тут з небес злетів янгол та мовив: ?Твоє життя буде недовгим, але твої подвиги надовго залишаться в пам'яті людей. Ти помреш від власного волосу та ярої пшениці?.

Так пройшов час. Довбуш освоїв друге ремесло - ковальство, і кував із батьком. Третьою професією було будівництво, в тому числі - церков. Він будував церкву у Космачі і угледів гарну дівчину - гуцулочку Марічку, яку відразу покохав.

Одного дня пан Яблонський приїхав до селища зі своїм сином на службу. І син, аби підтвердити статус тутешнього пана, набрав для розваг місцевих дівчат, і Марічку в тому числі. Але Олексі ця новина дуже не сподобалася і він вбив одним ударом молодого нахабного пана прямо під церквою.

Якось Олекса сказав, побачивши знущання панів над селянами: ?Я не буду ґаздувати, а пани не будуть панувати!? Подейкують, що після цієї події Довбуш втік у гори, де його прийняв старий опришок. У горах молодий Олекса зібрав загін сильних, вірних, мужніх парубків. Але спочатку кожний чоловік, хто бажав служити в загоні Довбуша, мав пройти нелегкі випробування. Наприклад, треба було пройти по зрубаному дереву, що лежало між двома скелями. Хто не втримається на дереві - тому не місце в загоні. А потім випробували на мужність і стійкість: клали руку на пеньок, а сокирою забивали попри самі пальці, іноді зачіпаючи навіть нігті. Хто забере руку - тому не місце в загоні.

Так загони Довбуша почали бити і грабувати панів і віддавати бідним панське майно. Звісно, жодному панові це не подобалося і кожен із них мріяв про смерть нахаби. Назрів у них план: схопити Марічку в надії на те, що на допомогу приїде Олекса, і вони його вб'ють. Так і схопили Марічку та повезли в Коломию. Дізнавшись про це, Олекса сів на коня та таємно від хлопців поїхав визволяти Марічку. На щастя, хлопці із загону дізналися про наміри Довбуша, поїхали за ним слідом та встигли визволили Марічку і врятувати парубка, якого пани вже вели на шибеницю.

Після цих подій батьки Марічки віддали її заміж за заможного гуцула Двінчука, якого дівчина зовсім не любила. І після весілля закохані зустрічалися і не цуралися своїх щирих відкритих почуттів.

Окрім панів, у Довбуша було немало ворогів, які несамовито бажали йому смерті. Був такий Дідушко, який оголосив чималу винагороду за Довбушеву голову. Одного дня Олекса відправив до Дідушка свого опришка, аби той поговорив із ним, але здоровий міцний Дідушко навіть не схотів слухати опришка та побив його. Розлютився на це Олекса, прийшов до хати Дідушкової, зв'язав його сина та почав танцювати Аркан, тримаючи гуцульського сина однією рукою. А після танку порубав повстанець і сина, и Дідушка, а молоко коров'яче вилив у річку, назва якої відтепер - Білий Черемош.

Пани втратили всяку надію на знищення Довбуша і його загону. Аж тут спала їм на думку ідея: підкупити Дзвінчука - Марічкіного чоловіка. Дзвінчук працював у лісі і ходив на працю на тиждень чи два. За цей час Дзвінчук зробив смертельну кулю із ярої пшениці і поклав туди волос майбутньої жертви. Перед вбивством над тією кулею було проведено 12 богослужінь.

І настав момент розправи. Двінчук повернувся додому раніше і вичікував Довбуша на горищі. Тут прийшов бравий Довбуш і почав стукати. Але Марічка розуміла, що на нього чекає смерть і не пускала в дім. Але сильного Олексу не спинити, і він вибив двері. Тут-то у нього Дзвінчук і вистрілив у праве плече, і так, що витікала кров із лівого.

Існує багато версій щодо подальшої долі Олекси. Подейкують, що вони з Марічкою втекли в ліс. Вона його вилікувала, і жили закохані довго, щасливо і мали багато золота.

Розказують також, що Олекса відразу помер від фатальної кулі, і пророкування янгола здійснилося. Три дні лежав хлопець мертвий, аж поки на третій день пани не заплатили чоловікові для того, щоб той пішов глянув, чи є мертвий славнозвісний Довбуш. Після того, як той повернувся з очікуваною звісткою про смерть Олекси, його тіло було порубано на 20 частин і відправлено по місцям, де жили опришки аби налякати та показати, що їхній захисник помер.

Т.к. мы выезжаем из Киева 29.04 в 18.37 поезд ?081. Вагон 17, то собираемся в 18:00 возле аптеки на центральном вокзале.
С собой нужно взять документы подтверждающие личность и около 200-300 грн и про запас и просто на банош, сувениры и т.д.

По личному снаряжению стоит взять:
- техническое: каски, системы, карабины, шайбы
- беговое: кроссовки, шорты, штаны и т.д.
- что-то, что можно использовать для переправ через реку. Т.е. тапочки, сандалии, купальники и т.д.
- по прогнозу там обещают небольшие дожди, поэтому теплые вещи на вечер и силиконку.

По общаковой:
Нам нужно около 4-х веревок статик 40+, одна-две динамики, оттяжки.
Я еще беру котел здоровый, на 7 литров, как второй.