Збори на Мармаросах 2016

фото 1Після вдалого виїзду в 2015 році на Піп Іван Мармароський перед походом по Паміру 2015 прийшла пора використати цей полігон для великих зборів. На цей раз традиційний восьмеберезневий глобусівський виїзд складався з тренувань п'яти груп. Цей міні звіт розрахований на тих, хто захоче використовувати район для підготовки до сходжень та походів.

Учасники.
Загалом у зборах брали участь п'ять команд турклубу Глобус. На жаль одесити не змогли приєднатися. Були дві команди, які тренувалися під свої походи:
фото 2
Люди Данилейко — під 3ку,
Андрія Дубка — під 3ку,
Богдана Грабця — під 4ку,
Олексія Келіна — під 5ку,
Насті Волкової — під 6ку.
Загалом 39 людей.

Заїзд.

фото 3фото 4В цьому році, крім Івано-Франківського потягу, було ще три доданих поїздів до Рахова. Який є найкращою базою для початку сходжень на Піп Іван Мармароський. Але для тих, хто працює до 18:00 найкращим варіантом залишається все таки 43 потяг та замовлений автобус до Богдана. Заїзд в Богдан, другу кращу точку старту. Але від Богдан довше йти до технічної частини маршруту. Тому час перемагає гроші.
Автобус на 42 місця коштує 3900грн. Може доїхати тільки до центру Богдана, до КПП не доїде.
В Богдані ми зайшли до погранзастави. Та знайшли транспорт до верхів'я річки Білої, за злиттям з струмком Маслокрут. У вантажівку влізло 35 людей, яка провезла 12 км по поганій грунтовці. Коштувало це 1000грн. Знову гроші перемагають час.
Група Насті їхала з Ділового до перехрестя за лісопилкою на Ниві за 200грн.
Виїзд з Ділового у Рахів був на рейсових маршрутках, які коштують по 10грн з людини. Зазвичай маршрутки ходять раз на пів години.
Виїзд до Києва був на рахівському потягу. На який ми замовили груповий білет у “свій” вагон.

Підходи.
Завдяки вдалому під'їзду, скоротилися у часі підходи. Підхід від Маслокрута зайняв майже три переходи по 45 хвилин. Ввечері ми вже були в котлі ПІМа та мали змогу дві години оглянути схили та маршрути. Тропу краще знати, бо під снігом вона не явна, та не знайомому з нею знайти буде важко.
З Ділового Настя по світлому встигла піднятися на полонину Лисичу. Для цього треба йти не по дорозі, а по стежці, яка починається праворуч дороги через 50м після останнього мостика на річці. В цьому місці дорога різко уходить по правому берегу від річки та набирає висоту.
На Лисичій дров мало, краще стояти трохи нижче.
Вихід з Лисичої до Ділового зайняв 3-3,5 години.

Маршрути.
Загалом на ПІМ з котла ми сходили 7 маршрутів. Але в цьому році майже не було лавинної небезпеки. В цей ж час минулого року було набагато небезпечніше, й реальними були лише 5 маршрутів.

фото 5фото 6фото 7

Якщо перелічувати з котла зліва на право:
1. Довгий північний гребінь ПІМа — гребінь довжиною з пів кілометри. Захід по сніжному схилу 30-35 градусів. Гребінь часом звужується до ступні, але схили не дуже стрімкі. Лише окремі ділянки потребували взаємної страховки. Є виступи, за які можна закладати мотузки. Але на гребні є три злети з більш складним рельєфом. Перший — фірновий схил до 40градусів 30м на початку останньої третини маршруту. В залежності від стану снігу та кваліфікації може потребувати позмінної страховки, або перил. Дуже цікавий маршрут для тренування ходіння по гребням.
Другий та третій майже перед самим ПІМом. На скелях по сфірнованим або заледелілим ділянкам. Довжина загалом до 80м. Тут ми використовували перила. Маршрут цікавий можливістю тренувати переходи між різними типам страховки.

2. Перший західний контрфорс північного гребня ПІМа. Ребро довжиною на три мотузки. Стрімкість до 45 градусів з пологим викотом. Весь схил сніжний. Але в залежності від умов снігу, маршрут може бути лавинонебезпечним. Маршрут більш цікавий для спусків та підйомів по фірновим схилам з використанням перил.

фото 8фото 9фото 10

3. Перший північний контрфорс західного гребеню ПІМа. Крутий контрфорс на три мотузки та карнизом в 2,5м зверху. Стрімкість до 50градусів. Маршрут може бути небезпечним. Цікавий тим, що можна потренувати долання карниза в умовно безпечних обставинах.

фото 11фото 12

4. Скельний контрфорс “перевалу” ПІМ Центральний. В цьому маршруті карниз західного гребню ПІМа сходить нанівець, а до самого контрфорсу веде вузенький срімкий гребінь довжиною до 20м. Від кінця гребня вниз веде скеля 20м до 90 градусів. Потім схил 10м, та скелі ще на 25м. Звідти контрфорс ще продовжує, але для спуску вже не має логіки. Треба ще однією мотузкою уходити в сусідні кулуари. Маршрут цікавий психологічним ефектом роботи на вертикалі, та роботою на скелях. Один з найбезпечніших маршрутів навіть при великій лавинній небезпеці.

фото 13фото 14фото 15фото 16фото 17

5. Північно-східний контрфорс західної передвершини ПІМу. Сніжний контрфорс на три мотузки. Зі стрімкістю 35 градусів, та виходом скель в нижній частині. Цікавий для тренування спуску та підйому по фірновим схилам.

фото 18фото 19фото 20фото 21

6. З через седловину в північному гребені західної передвершини ПІМа. Фірновий схил 30-40 градусів з виходом скель в місці виходу з сідловини на гребінь. Довжина до чотирьох мотузок. Цікавий для тренування зв'зок та перил на фірновому схилі.
фото 22

7. Північний гребінь західної передвершини ПІМа. Довгий, до 1км вузький гребінь з ділянками скель та стірмких схилів. Але дозволяє майже всюди йти з одночасною страховкою. Цікавий для тренування роботи зв'язки на гребнях. Та навчанню індивідуальної техніки.

фото 23фото 24фото 25фото 26

Крім того існує ще довжелезний траверс всього північного схилу масива ПІМа. Але то виглядає дуже лавинонебезпечно. Та все ж такі сліди ми бачили як у минулому році, так й у цьому.
Ще при виході з гребня ПІМа на полонину Лисичу є широкий (до 300м) довгий (до 150м) сніжний схил десь 20-25 градусів з пологим викотом. На якому за різних обставин можна тренувати спуск потерпілих у волокушах або зарубання льодорубами.

Також можна тренувати біваки.
Минулого року ми вчилися робити печеру на західному плечі масиву. Там доводилося копати в надувах. Але цього року ми мали змогу рити печери прямо в котлі. Загалом група Насті вирила простору печеру на 4 людей. А група Келіна печеру на 7-10 людей.

Також була побудована іглу на 2-4 місця.

фото 27фото 28фото 29

Про стінки, вибір місця годі вже казати. Того було.
А ще можна було попалити багаття на снігу, навіть у котлі ПІМу.
З великих бонусів було те, що за перегином схилу та нижче Лисичої є вода та немає потреби топити сніг.

А ще там можна тренувати лавинну небезпеку та пошук у лавині.
Але то не цього разу.

Що хто сходив:
Група Люди — підйом по 5му маршруту, спуск по 6му, самозатримання в перший день, та 6й з бонусами зі спуском та транспортуванням волокуш у другий. Та багато різних біваків з багаттям. Все з повними рюкзаками та гітарою. Що привносило багато шарму їхній колоритній компанії.
Група Дубка — траверс Петроса Мармароського, спуск по перилах на 5му маршруті в перший день, та підйом по тому ж маршруту в другий день.

фото 30фото 31фото 32

Група Грабця — без рюкзаків пройшли перший вгору та другий маршрут спуском в перший день. Та підйом по третьому маршруту, спуск по другому без рюків. Та з рюкзаками вихід по шостому на індивідуальній техніці. Самозатримання в котлі.
Група Келіна — з рюкзаками вгору сьомий маршрут, спуск по перилах по п'ятому в перший день. Та перший вгору, другий вниз, п'ятий вгору в другий день. А також порили печери та збудували іглу. Самозатримання в котлі.

Група Насті — з рюкзаками п'ятий маршрут на спуск та вирили печеру в перший день. Сьомий маршрут вгору, траспортування волокуш та збудували іглу на Лисичій в другий день.
Загалом вийшло дуже продуктивно.
А бонусом був вихід в останній день під зливою у Ділове.

Враження про місце й сніг.
В цьому році було багато фірну в перший день. Деінде навіть пробити сходинку неможливо було. Тому ходіння на кішках було де відпрацювати. У другий день сніг розкиснув, й все стало набагато легше. А можливо всі вже встигли навчитися ходити.
Дуже приємним було те що можеш побачити як росте індивідуальна техніка. Як при самозатриманні, так й при самому русі на рельєфі.
Тому виїзд був дуже продуктивний.

фото 33фото 34фото 35фото 36

Що треба мати на увазі.
Погода може бути далеко не така гарна, як у нас в ці два роки. Й тому треба добре розуміти причини та наслідки знаходження на тих чи інших схилах.

фото 37
Що ще.
А ще були теплі стосунки між групами та взаємодопомога. За що дякувати всім учасникам зборів, а особливо керівникам та досвідченим учасникам, які задавали тон у спілкуванні. Але все одно — головне це людяність та велике бажання бути кращими у всіх хто був там.

Фото Олега Малкова, Маринки Рубан, Міши Мхеяна, Ігора Дьяченка, Андрія Дубка.

Альбом на Гугл-диску.
kmz-файл з маршрутами.