Враження зими 2016-2017

З 03.03 по 07.03 команда Сагарматха, турклубу КПІ Глобус відпочивала та тренувалась в Українських Карпатах, хоч це вже і весна, але снігу ми трошки побачили!
Як полігон для підготовки до майбутнього походу, цього року було обрано район Говерли зі сторони спортивної бази Заросляк, з Говерлянським водоспадами, можливістю сходження на найвищі вершини Чорногірського хребта: Брескул та Говерла. Дана місцина має ряд переваг:
1. Дуже зручна логістика: наш потяг прибув о 6 ранку в Івано-Франківськ та вже о 10 ми були біля спортивної бази Заросляк, ще через годину ми почали встановлювати наш триденний табір в долині річки Прут, нижче від унікального Говерлянського льодовикового кару.
2. Близьке розташування до цікавих (технічно) об'єктів: Говерлянські водоспади, синій туристичний маршрут на г. Говерла (взимку підйом ускладнюється наявністю фірнового покриву, та є гарним майданчиком для пересування в кішках.), наявність категорованих альпіністських маршрутів (http://4sport.ua/articles?id=26746)
3. Серед наявної інформації не було знайдено жодної згадки про маршрут по північно-східному ребру г. Брескул. Дане ребро, його технічну цікавість та перспективу я побачив ще 2015 року і лише цієї весни ми перевірили його на міцність

.

На фото видно розташування північно-східного реба, та схеми маршрутів.

Отже, що ми встигли зробити за два дні:
1. Субота (04.03) - встановили шатер та провели технічні заняття з техніки пересування по схилу, організації точок самостраховки та страховки. Потренувались робити сніжні станції.

Увага! При закопуванні льодоруба горизонтально, необхідно обов'язково вирити канавку для стропи, в інакшому випадку льодоруб вириває при найменшому навантаженні.

А дівчат можна використовувати для більшої надійності сніжних станцій :)

2. Субота (04.03) - пройшли на підйом схил, правіше (тут і далі орографічно) від Говерлянських водоспадів - нижня та верхня станція: сніжні з двома проміжними точками страховки - теж сніжними, маршрут номер 1 (на схемі позначено червоним - маршрути підйому, синім - маршрути спуску, пунктиром - рух з самостраховкою). Безпосередньо над Говерлянським водоспадом нависав карниз висотою 2-3 метри, тому вирішили йти водоспади на спуск правіше від карнизу, маршрут номер 2 - нижня та верхня станції сніжні, останній рухався на три такти. Для себе обрав саме таку тактику проводження сніжних схилів - повна відмова від льодорубного хреста, останній з нижньою страховкою.

Група підходить до Говерлянських водоспадів. Після сніжних занять готові до справжнього випробування.

Проходження першого на підйомі (маршрут 1). Тут побачили тернопільських туристів, які організовували льодову станцію.

Спуск учасника на маршруті 2

Після сніжної практики та проходження двох маршрутів, ми зробили висновок, що сніг не так вже й погано - головне в якому він стані та чи правильно ви організовуєте точки страховки. Це і було приводом гарно відпочити біля теплого вогнища (тепер зрозуміло, чому лижники беруть кострові сітки - в нас розтанув цілий каньйон під вогнищем)

На ранок неділі (05.03) в нас було заплановане проходження північно-східного ребра вершини Брескул, сходження на гору Говерла та спуск вже знайомими Говерлянськими водоспадами. Вийшли о восьмій годині, з собою не забули обід, термоси з чаєм, теплі речі та технічне спорядження. Готуючи інформацію я зовсім не знайшов згадок про дане ребро (хіба що про чемпіонат з фрірайду 2007 року, та й учасники його були далеко від кромки цього ребра), проте є згадки проходження Говерлянських водоспадів туристами клубу "Глобус" та "Крокус".
Небо було похмурим, відчувались пориви вітру і в цей час ми почали провішувати першу ділянку перил (з вигляду найкрутішу). Верхня станція була організована на смерічці, проміжні точки страховки та верхня станція на кущах ялівцю. Середня крутизна схилу до 40 градусів, ключова ділянка - дві скельні полиці, до 60 градусів. такий собі карпатський альпінізм з присмаком кримських станцій на сосонках :)

Десь станції на хвойних деревах я вже бачив!

Проходження першого учасника на маршруті 3

Після підйому до верхньої станції я зрозумів, чому тут ніхто не ходить! Далі ребро повністю було вкрите ялівцем, який докучав нам навіть взимку - гарно провалювались по пояс. Пройшовши ребро наступних 500 метрів з самостраховкою, сніг далі виявився зфірнованим та критузна схилу збільшилась до 30 градусів, в тренувальних цілях було вирішено організувати перильну страховку з розбитими перилами посередині. Станції на ялівцях.
Пройшовши останні метри до вершини 1736, нас почали збивати з ніг дужі пориви вітру. Брескул хоч і пручався, але все-таки пустив нас на свою вершину і шлях на найвищу точку нашої держави для нас був відкритий. Вершина Говерли зустріла нас дружньо та дала змогу пофотографуватись, подзвонити перевізнику та зробити невеличкий піар компанії керівника. На вершині ми зустріли декілька відважних альпіністських собак (дві з них прийшли туди самі).

А далі був спуск в льодовикову кару Говерли, спуск на дві мотузки вже відомим нам маршрутом (маршрут 4 - лівіше маршруту 1 - дві сніжні станції, останній рухався на три такти), відпочинок та дорога додому.
"Ітогі падвєдьом":
1. Дана локація має гарне розташування та можливості для трансферу з обласного центру та найближчих залізничних вузлів
2. Технічно придатні маршрути Говерлянського водоспаду та північно-східного ребра г. Брескул.
3. Залишились великий полігон для досліджень (фото нижче) та маршрути 2 та 8 зазначені в статті (http://4sport.ua/articles?id=26746)

Или история о том, как сбываются желания.

И так, 10-13.02. Маршрут построен! Феникс+Альгадра наступают!

Взят курс на Поп-Иван Чорногорский!

За это приключение спасибо Оле Черниенко, которая загорелась желанием увидеть Белого Слона укутанного в снегу; Вите Пришляку, который поддержал идею и, особенно, всем кто пошёл на эту авантюру и быстренько сорганизовался.

Мы были рады выгрузиться из микроавтобуса в котором всю дорогу (Ивано-Франковск - Шибене) крутили клипы русской эстрады, и окунуться в тишину заснеженных Карпат. Около 10 утра. Стартуем.

Готовимся к подъему.

Когда активно идёшь в горку, нужно вовремя опомниться, развернуться и посмотреть на всё те просторы, которые открываются с набором высоты.

Полонина Веснарка. 2 колыбы. Рядом нашли источник воды - горный ручей.

Много проваливались в снег. Солнышко хорошо пригрело. Температура близка к 0. Можно загорать! (А ведь и правда загорели)

Мы готовы были к тому, чтобы ночевать в шатре. Но ведь есть колыбы!
Идёт активная подготовка к ночи. Настолько активная, что мужская часть команды от заготовки дров опомнилась только на закате. И все успели вдоволь напилиться и нарубать дровишек.

Спортивные девушки вытаскивают бревна вверх по склону.

Сноубордист с бревном.

Да-да, пилим.

И, да, мы были не одни. Подошли еще пару групп, которые так же разместились в колыбах. И заходили к нам погреться и еду приготовить на печи. Вместе с ними пришёл и лохматый четвероногий друг, который сопровождал нас всю оставшуюся часть пути.

А какой же вкусный грибной суп приготовили наши дежурные! Ведь особенно вкусный он в полутьме колыбы под звук потрескивающих дровишек в нашем пристанище размером 4х4. Комнатка хорошо разогрелась. Даже слишком тепло было тем, кто был на верхних нарах.

Утро, подъём в 5. Чтобы выйти с рассветом.

Мы на фоне скрытого снежным одеялом оз. Маричейка.

Пока мы идём, активно идём, наш четвероногий друг всё выбегает вперед и возвращается к нам. Мол, чего вы, давайте быстрее, доганяйте!

Да, мы у цели! 2020,5 м.

Выше над уровнем вершины.

Много Fram Equipment не бывает.

Долго не хотели уходить и оставлять Белого Слона.

Но грела мысль найти баньку в Шибеном.
Не нашли..
На КПП договорились с дежурными, чтоб приехала машина, которая отвезет нас в Ворохту - попытать счастья с баньками там. Только ждали мы водителя больше 2 часов. За это время успели придумать столько авантюрных вариантов продолжения приключения!

Загрузились в машину. Поехали. А пёс все бежит за машиной. А он ведь сопровождал нас всю дорогу. Сколько там кусочков колбаски ему скормили?)

Только вот когда приехали - уже были уставшими.
Сняли двухэтажный дом в Ворохте. Долго искали дом - для хозяйки поменялись местами лево и право. 10 вечера. Не все же совы.

Утро. Нужно и по самой Ворохте погулять. Увидеть виадук через Прут. Построенный в 1895 г. Один из самых длинных и самых старых виадуков Европы.

А прям перед поездом прогулялись по горкам и увидели панораму Ворохты. Охватили всю одним взглядом. Теперь можно и домой.

Итого.

Никто не хворал, так что медик был счастлив. Ей довелось спасать только себя и свою коленку :)