Концепція розвитку гірського туризму

ПРОЕКТ

I. Передумови розвитку виду спортивного туризму в Україні (історія виникнення та розвитку, сучасний стан розвитку, поширення в регіонах, природні ресурси, матеріальна база, кадри, партнери та інші істотні умови розвитку тощо).

1.1. Історія виникнення та розвитку

Початком розвитку туризму в нашій країні варто вважати створення в 1890 році "Кримського гірського клубу", що організовував експедиції, далекі екскурсії, складав описи маршрутів. Таким чином, туризм в Україні, як і в Росії в цілому, бере свій початок з гірського туризму. В ті часи туризм носив чисто пізнавальний характер, а надалі - як одна з форм активного відпочинку.
Спортивний туризм насамперед одержав свій розвиток як похідний.

В 1949 р. він уперше був уведений у спортивну класифікацію із правом присвоєння розрядів та звання "Майстра спорту з туризму".

З 1964 р. туристам за спортивні походи стали присвоювати звання "Майстер спорту СРСР".

За радянських часів туристи України здійснювали гірські походи в численних гірських районах (наприклад, Памір, Тянь-Шань, Алтай, район Матчі, Фанскі гори) і, насамперед, у найбільш територіально близькому до нас регіоні - на Західному та Центральному Кавказі.

Це було викликано тим, що на території України ні в межах Карпат, ні, тим більше, Криму полігони для прокладки гірських маршрутів відсутні.

Змагання проводилися, як правило, у рамках зльотів, на регіональному рівні. Вони дозволяли оцінити рівень масовості в районах, містах і в областях у цілому.

В 1974 р. вперше на Україні були проведені республіканські, а потім і Всесоюзні змагання з техніки гірського туризму. Однак і після цього змагання продовжували носити характер огляду по розвитку окремих видів туризму в областях, а більше низького масштабу, крім усього іншого, як одна з форм підвищення технічної майстерності і перевірки готовності груп до спортивних походів.

І тільки в останні роки спортивні змагання відокремились в самостійний напрямок у гірському туризмі, що розвивається паралельно зі спортивними походами. Переможці і призери змагань, залежно від класу дистанції та рангу змагань, одержують відповідні розряди і звання, аж до Майстра спорту.

1.2. Сучасний стан розвитку

В 2006 році за даними ЦМКК проведено 130 категорійних гірських походів, що складає 16% загальної кількості походів.

Кількість всеукраїнських гірських змагань поступово зростає 2003 - 1, 2006 - 3, 2004 - 2, 2007 - 5. 2005 - 2, Календар всеукраїнських та відкритих обласних змагань з гірського туризму 2007 року налічує понад 30 змагань.

1.3.Поширення в регіонах

Походи. За даними ЦМКК похідний гірський туризм поширений в 23 регіонах. Жодного гірського походу з 1999 року не було в Івано-Франківській, Полтавській, Хмельницькій та Чернігівській областях

Змагання. Протягом останніх 5 років у всеукраїнських змаганнях з техніки гірського туризму брали участь команди з 24 регіонів. Не брали участі в жодних змаганнях за останні 5 років команди Рівненської, Тернопільської та Черкаської областей.

Максимальна кількість команд на всеукраїнських змаганнях - 26 (Кубок Хортиці), мінімальна - 5 (Чемпіонат України 2004 року, м. Южноукраїнськ Миколаївської області).

1.4. Природні ресурси

Гірський похід являє собою маршрут, що передбачає, у першу чергу, проходження перевалів нормативної кількості і категорії трудності, які при відповідній протяжності і тривалості визначають категорію складності гірського походу.

Гірські перевали являють собою набір різноманітних перешкод у вигляді:
а) осипів - з різною товщиною покриття основи і різною власною структурою, які самі містяться на різній основі (скельній, льодовій або скельно-льодовій), можуть бути різного стану навіть на протязі одного дня (сухі, вологі або такі, що змерзлися) тощо;
б) моренних відкладень - що складаються з каміння різної величини та ступеню злежаності, рухливих і нерухливих тощо; в) сніжних і фірнових полів - різного ступеня ущільнення (нещодавно утворені і багаторічні), на льодовій і скельній основі тощо;
г) льодовиків - закритих і відкритих, із тріщинами різної спрямованості і ширини, з перепадами бортів і рівновисокими бортами (у тому числі рантклюфти і бергшрунди);
д) скельних ділянок - на недавно утворених схилах і зализаних льодовиками з різною формою, структурою та характером макро- та мікрорельєфу, покритих снігом, фірном, льодом та ін.

Характерною рисою гірського маршруту є чергування в різній послідовності, у різному кількісному і якісному наборі різних вище перерахованих гірських перешкод, що забезпечується за рахунок проходження в рамках гірського походу декількох різнопланових перевалів (наприклад, скельно-осипних, сніжно-льодових і ін.).

До цього варто додати тривалу (до 5?7 днів) і хворобливу адаптацію до висоти, а також перебування і життєзабезпечення в незвичному і суворому середовищі високогір'я при повному автономному існуванні.

Важливе значення має також не просто абсолютний перепад висот, але й чергування кліматичних і природних поясів часом протягом одного дня (зима, альпійська зона, спекотне літо).

Тільки при наявності усіх вище зазначених та багатьох інших факторів можна говорити про можливість здійснення гірського походу.

У зв'язку з відсутністю вище зазначених характерних рис для високогір'я як в плані рельєфу так і природних умов, природні ресурси для проведення категорійних гірських походів на території України відсутні. Це стосується як середньогір?я Карпат, так і тим більше, "Малих гір" Криму, які за багатьма критеріями не відповідають вимогам до спортивних гірських походів навіть І к.с.

Наше середньогір?я завжди використовувалося і повинно надалі використовуватися для підготовки до гірських походів у високогір'я тільки як навчальні полігони для проведення учбово-тренувальних занять по відпрацьовуванню окремих технічних прийомів пересування по снігу (Карпати) та для скельної підготовки (Крим) і не більше.

Наявність тільки окремих перешкод навіть найвищої категорії трудності не дає право вважати гірськими походи в Карпатах (наявність снігу) або в Криму (додатково скель).

1.5. Матеріальна база

Незалежно від виду туризму ФСТУ повинна мати свою матеріальну базу, як найменше, у вигляді спорядження для проведення учбово-тренувальних заходів та змагань з видів туризму. Це спорядження повинно систематично оновлюватися та поповнюватися новим та більш досконалим.

На сьогоднішній день слід констатувати, що матеріальна база практично відсутня.

1.6. Кадри

Гірська комісія починаючи з 2005 р. регулярно проводить роботу по підвищенню кваліфікації суддівських кадрів. Зокрема, проведено всеукраїнських семінарів:

За період з 01.04.2004 присвоєно звання судді І категорії з ТСТ - 7 суддям, національної категорії - 4, за суддівство походів 3 звання судді національної категорії та 11 - І категорії.

Питаннями підготовки інструкторських кадрів займається кадрова комісія і данні про їх наявність і кваліфікацію у Гірської комісії відсутні.

Слід зазначити, що будь яка зацікавленість на місцях в підготовці інструкторських кадрів відсутня, оскільки неодноразово наголошувалося, що відсутній зв'язок між присвоєнням розрядів і звань і наявністю інструкторської підготовки.

1.7. Партнери

1.7.1. Нашими стабільними партнерами є, перш за все, гірська комісія туристсько-спортивного союзу Російської Федерації.
Починаючи з 2005 р. від 3 до 5 команд щорічно беруть участь в "Кубку Хортиці". Наші команди (Запорізькою і Чернівецькою ОФСТ, збірна Харкова + Києва).
1.7.2. Другим нашим партнером є гірська комісія Молдови. Представники Молдови з 2007 р. беруть участь в суддівстві змагань (Чемпіонат України), в семінарах, що проводяться нами (Запоріжжя) і в змаганнях ("Кубок Хортиці").
1.7.3. Нами ведуться переговори і з гірськими туристами Білорусі. Поки ми ділимося з ними методичною літературою, до якої наші партнери виявляють велику зацікавленість.

II. Аналіз існуючих проблем розвитку

На рівні ФСТУ на сьогодні майже повністю відсутня нормативна база, а існуючі документи суперечать один одному.
2.1. По лінії кадрової комісії відсутня робота та допомога по створенню програм підготовки будь-яких контингентів: спортсменів, суддів, тренерів, туристського активу.
2.2. Відсутні методичні розробки, інструкції та роз?яснення.
2.3. Відсутні правила змагань, на кожні змагання з техніки необхідно готувати нескінченні Умови. Колегія суддів відмовляється розглядати Методичні роз?яснення, мотивуючи відмову відсутністю Правил.
2.4. ЦМКК блокує пропозиції гірської комісії, посилаючись на результати свого голосування, в якому беруть участь здебільшого представники інших видів туризму.
2.5. В деяких регіонах (м. Київ, Київська область) має місце таке викривлення, як залік пішохідного досвіду середньогір?я при випуску в гірські походи будь-якої категорії у високогір?я. ЦМКК цей процес ніяк не контролює, сприяючи його поширенню.

III. Мета Програми розвитку виду

Програма створюється з метою:
- подальшого розвитку гірського туризму як виду спорту;
- залучення до занять гірським туризмом широких верств молоді;
- поширення гірського туризму в регіонах;
- підвищення безпеки гірських заходів;
- підвищення конкурентноздатності гірських спортивних команд на міжнародному рівні;
- досягнення високих спортивних результатів

IV. Порівняльний аналіз можливих варіантів розвитку та обґрунтування оптимального (на думку комісії) варіанту

Можливі варіанти розвитку гірського туризму
4.1. Віддати перевагу розвитку похідного туризму, який традиційно вважається основою туризму, видом діяльності, способом життя;
4.2. Віддавати перевагу розвитку спортивних змагань, як найбільш характерної діяльності для туризму, як виду спорту.
4.3. Оптимальним варіантом вважаємо розвиток, удосконалення, ускладнення та взаємодію двох напрямків, приділення їм однакової уваги

V. Пріоритетні завдання (напрями діяльності комісії) з розвитку виду спортивного туризму за оптимальним варіантом розвитку.

5.1. Спортивні гірські походи

Головними завданнями в напрямку розвитку похідного гірського туризму слід вважати наступне:
5.1.1. У найближчий час має сенс узаконити короткі гірські походи і ввести їх у наступну спортивну класифікацію.
5.1.2. Переглянути вимоги до лінійності гірських маршрутів усіх категорій складності, і в першу чергу, для спортивних походів І?ІІІ к.с.
5.1.3. Очевидно буде доцільним надалі виділити в окремі види походи короткі, довгі, складені і радіальні зі своїми вимогами до кожного з них.
5.1.4. Дуже часто маршрути спортивних гірських походів включають кількість перевалів, що перевищує нормативні вимоги (наприклад, 5 к.с. - не два 3А к.т., а три).

Кожний додатковий перевал, особливо з тих, що визначають категорію складності походу, вимагає від учасників відповідної технічної майстерності, додаткових фізичних навантажень, витрат часу тощо. Тому протяжність маршруту, при наявності додаткових перевалів, повинна бути в певних розумних межах, рекомендованих гірською комісією, зменшена.

5.1.5. В останній час при проходженні гірських походів масовий характер мають траверси і сходження на супутні вершини, що вимагає розробки вимог до гірських туристів для права брати участь у сходженнях.
5.1.6. Розробити принципи класифікації гірських походів з урахуванням нових вимог до підготовки гірських маршрутів.
Вище зазначені та інші пропозиції багаторазово передавалися ЦМКК для розгляду, але без будь-якого обґрунтування були відхилені.

5.2. Спортивні змагання з гірського туризму
За останні два роки гірські змагання одержали значно більший розвиток, ніж за попередні 10 років разом узятих. Проте, надалі необхідно ще багато зробити для їхнього подальшого розвитку.
5.2.1. Зокрема, необхідно всебічно популяризувати такі напрямки як особисті змагання, змагання в закритих приміщеннях та скельно-льодові.
Подальшого розвитку та удосконалення потребують командні змагання та змагання зв?язок, в тому числі визначення результатів виступів.
5.2.2. Особливу увагу передбачено приділити змаганням у закритих приміщеннях, які мають цілий ряд переваг:
- всі учасники в рівних кліматичних умовах;
- змагання можуть проводитись протягом усього року і, що особливо важливо, в осінньо-зимовий період (у міжсезоння);
- легко змінюється "рельєф" стенду, що виключає будь-яку перевагу для хазяїнів залу;
- с мінімальними фізичними витратами та витратами часу змінюється технічна складність і, відповідно, клас дистанції;
- наявність стаціонарних пунктів страховки і суддівської страховки (не потрібне зняття спорядження після змагань) забезпечує швидку підготовку дистанцій для виступів і дозволяє забезпечити надійну безпеку.

5.3. Основні напрями розвитку гірських змагань
5.3.1. Розширити географію місць по проведенню Всеукраїнських змагань (наприклад, у Донецьку, Кам'янець-Подільському, Києві).
5.3.2. Крім змагань на скелях, на сніжно-льодових схилах, проводити гірські змагання на скельно-льодових дистанціях, як більше характерних для нашого виду.
5.3.3. Сприяти включенню в змагання таких видів, як особисті змагання серед чоловіків і жінок, а також змагань зв'язок.
5.3.4. Поряд з особисто-командними змаганнями, популяризувати особисті змагання з командним заліком, що дозволяють виступати неповним складом командам регіонів, де недостатньо розвинений гірський туризм.
5.3.5. Активно брати участь у проведенні дитячо-юнацьких Чемпіонатів з гірського туризму, які раніше не проводилися. 5.3.6. Започаткувати проведення Чемпіонатів з гірського туризму серед студентів

5.4. Навчально-методична робота
5.4.1. Сприяти комісії з підготовки кадрів ФСТУ в роботі по проведенню шкіл, зборів і семінарів по підготовці інструкторів спортивного туризму і інструкторів-тренерів спортивного гірського туризму.
5.4.2. Проводити семінари з підготовки та підвищення кваліфікації суддів змагань з гірського туризму.
5.4.3. Проводити семінари з підготовки та підвищення кваліфікації тренерів з гірського туризму.
5.4.4. Надавати допомогу окремим регіонам, а також кооперуванню регіонів щодо проведення відповідних навчальних заходів.
5.4.5. Підготувати і видати методичні рекомендації на допомогу інструкторам і викладачам, що проводять навчальні заходи, зокрема:
- організація і проведення навчально-тренувальних заходів у гірському туризмі;
- загальні основи методики навчання при підготовці спортивних туристських кадрів.

5.4.6. Підготувати і видати методичні настанови з оцінки техніки руху і страховки при проведенні змагань з гірського туризму.

5.5. Зовнішні зв'язки
Налагодженню контактів з федераціями інших держав Гірська комісія як було зазначено (див. розділ 1.7) постійно приділяє велику увагу і надалі пропонується:
5.5.1. Ініціювати участь команд Російської Федерації та інших держав у всеукраїнських змаганнях з гірського туризму.
5.5.2. Сприяти участі команд різних регіонів України в гірських змаганнях, які проводяться, насамперед, у Російській Федерації та Республіці Молдова.
5.5.3. Вважати за доцільне вирішити ФСТУ питання фінансування збірної команди гірських туристів України (проведення зборів, проїзд учасників, форма, спорядження тощо) для участі в Чемпіонатах з гірського туризму інших країн. 5.5.4. Сприяти участі груп різних регіонів України в гірських змаганнях зі спортивних походів, які проводить Федерація спортивного туризму Росії.
5.5.5. Сприяти участі в роботі суддівської колегії відкритого Чемпіонату Росії зі спортивних походів представника Української колегії суддів.
5.5.6. Ініціювати проведення міжнародних гірських змагань, для чого сприяти розробці Міжнародних Правил відповідної ФСТ.

6. Етапи розвитку гірського туризму.

6.1. Для розвитку маршрутного гірського туризму пропонується:
6.1.1. Відновити практику проведення початкової та середньої туристської підготовки із заліковими походами І-ІІ категорії складності в Західному та Центральному Кавказі з використанням кадрового потенціалу визнаних центрів гірського туризму (Одеси, Києва, Харкова та ін.). Такі заходи слід проводити на комерційній основі. Інформація про такі заходи повинна доходити до всіх осередків ФСТУ завчасно.
6.1.2. Продовжити, але вже на більш високому організаційному рівні проведення походів V-VІ к.с. в гірських регіонах Росії (Західний та Центральний Кавказ, Алтай та інших гірських районах країн СНД) з використанням кадрового потенціалу визнаних центрів гірського туризму (Одеси, Києва, Харкова, Запоріжжя та ін.). Надавати через джерела ФСТУ своєчасну інформацію про такі заходи.
6.1.2. Запровадити практику проведення складних гірських туристських експедицій ("Спорт найвищих досягнень") у визнаних гірських регіонах світу - Непал, Узбекистан, Китай, Киргизія та інших.
6.1.3. Запровадити практику обміну досвідом щодо новинок у спорядженні туристів-гірників через WEB-сторінку ФСТУ, проведення окремих семінарів-практикумів, залучення фірм-виробників гірського туристського спорядження у якості спонсорів.
6.2. Для розвитку змагального гірського туризму пропонується:

6.2.1. Приділити особливу увагу календарю змагань з техніки гірського туризму (розширення кількості змагань - вже в календар 2007 року були внесені крім Чемпіонату та Кубку України змагання юнацькі, скельно-льодові та на штучному рельєфі), при обов?язковій умові їх проведення без зривів.
6.2.2. Для проведення змагань будь-якого рівні напрацювати технічні вимоги до спорядження, створити в перспективі при гірський комісії технічну комісію, яка б формувала ці вимоги.
6.2.3. Створити або за підсумками минулого Чемпіонату України, або наступного чемпіонату збірну команду України з усіма необхідними для збірної атрибутами - головним тренером, спортивними зборами, формою, символікою тощо. Головним тренером призначити фахівця з гірського туризму, який має для цього відповідний досвід.
6.2.4. Для майбутньої збірної обов?язково планувати участь в міжнародних змаганнях, чемпіонатах Росії, Білорусі, Молдови.
6.2.5. Узгодити календар гірських змагань з гірськими комісіями федерацій спортивного туризму Росії, Білорусії, Молдови та інших країн.
6.2.6. Ініціювати разом федераціями інших країн (Росії, Білорусі, Молдови та ін.) проведення у майбутньому чемпіонатів Європи та світу.

7.Очікувані результати

На базі розробленої концепції буде розроблена Програма практичної діяльності комісії гірського туризму ФСТУ з розвитку важливого виду спортивного туризму - гірського туризму - з визначенням очікуваних результатів.

Голова комісії з гірського туризму ФСТУ
Дябло Т. Г.