Статья "Снежный плен" о выезде в Карпаты

Всім привіт! Це - Sure:)
Нарешті я дістався офіса та нормального нету:)
По-перше - всім, хто відгукнувся - велике ДЯКУЮ!!! Отже, вже не даром сидів над розповіддю.
Готовий відповісти на всі питання, щодо розповіді та самої події.
Мабуть, в першу чергу - до О.Я. І, мабуть, тому, що не зовсім зрозумів його коменти. Хоча Олег вніс деяку ясність, коментуючи свої пости. Якби залишився лише пост від 11/06/2008 - 10:38, то я б досі ще "ріпу чухав" :))) Просто нерозумію майже кожне речення з нього... схоже на розмову із самим собою:)))
Як би я стрімався негативної реакції, або критики на оповідання (а це, саме, не звіт), чи став би я публікувати??????? От же я був готовий:) Тим більш - тут не "інститут шляхетних дівок", а ресурс одного з найпотужніших турклубів (!!!) Тому де, як не тут мене мають критикувати??? :))) Та ще такі профі, як Олег (це я не стібуся - мій глибокий ріспект!). Просто хочу наголосити - я не професіональний письменник! І помилок в мене вистачає у поданні матеріалу, і не завжди абсолютно зрозуміло формулюю думки. Можливо через це Олег мене недозрозумів... От якби це був турзвіт без емоцій - тоді б все було чітко і зрозуміло:)))
Спробую прокоментувати комент Олега...

"Ну вот если настраиваться учиться на чужих ошибках, то не удивительно, что и после написания у автора главный вывод - "Карпаты опасны". "
Звідки це витікає??? По-перше, нажаль, мені з дебільшого доводилося (доводиться) вчитися на своїх власних :( Але я написав цю всю баланду, щоб читачи не злякалися, а щоб зробили висновки разом зі мною в творі, і самі окремо - обмислюючи його. Тому не Карпати небезпечні, а НЕАДЕКВАТНЕ СТАВЛЕННЯ ДО ПЕРЕБУВАННЯ В ЗОНІ ГІР В КРАЙ НЕБЕЗПЕЧНЕ! Незалежно - то Карпати, чи якісь інші гори!
Карпати тут дійсно НЕ-ДО-ЧОГО!
"Я уж не говорю о корректности сравнивания зимних Карпат и скажем, летнего Килимаджаро. Говорите что Карпаты проще Кавказа? Но вы же зимой на Кавказ не ходите? (отдельные тофарищи - не в счет)"
??? Я тут не порівнював гірські системи за небезпекою :))) Я говорив про те, що ДУЖЕ ЧАСТО люди, що були до того в більш високих (широких і тд), потрапивши в ті, що нижче (менше і тд) - відпружувалися та попускалися, ставилися несерйозно. Гори не можуть бути простіше чи складніше - такими бувають конкретні обставини, з конкретними людьми, в тих конкретних місцях, що порівнюють! Щодо зимового Кавказу - обожнюю зимовий Кавказ! :))) В Кенію - поки ще не планую:)
Та і Шхара сама по собі не небезпечна :) - небезпечно на неї лізти людям! особливо тим, хто не готовий або неадекватно ставиться до сходження. А так - доволі безпечна гора. Красива дуже, фотогінічна :))) Та загинути можуть і готові та адекватні... обєктивний фактор ще не скасували... і не існує абсолютної готовності та адекватності... розвиток - шлях нескінчений... і обмежений для багатьох - терміном життя.
Ще хочу сказати одну річ... (це ІМХО)... в житті нам залишається замислюватися лише над фактами, їх аналізувати... та й вони лише верхівка айсберга. Розповідь - не є факт (а може я брешу?):) і фото не є факт. Звідки такі слова: "Тогда чему Карпаты научили у частников событий?...Понадобилось повзрослеть лет на 10, должен был погибнуть участник тех событий на Шхаре, чтобы вспомнить о напоминании Карпат. А если другой участник идет на Эльбрус через 2 года( после Абхазии и зимних Карпат), то опыт у него достаточный или нет? Ледорубом он умел эффективно владеть, если "зарубился в последний момент"? Ну вот не сумей он зарубиться он в последний момент ( а это вполне реально), то чему научили Карпаты, что "с каждым этапом появляются новые горизонты опасности"? Или все таки элементарные знания и умения надо приводить в соответствие с планируемым?( не удивлюсь, что Сергея взяли на майский Эльбрус)"???
Це слова - з вершини власного досвіду мого опонента (принаймні вони так сприймаються). Дуже характерний тон :), а не питання (!) - скільки саме часу пройшло між подіями А та Б, що весь цей час робила (ходила) людина, чи тренувалася володіти льодорубом і так далі. ТАК - ЗВИЧАЙНО - я сам винен: цього нема в оповіданні. Так і не планувалося, бо не про те йдеться :) А може я винен в тому, що просто так написав, що воно так сприймається. (історію про Ельбрус я почув раптово та не детально...)
Щодо "тону" - то мені в цьому плані дуже сподобався Гарік Полєвой, коли допомогав готуватися Ромці на безенгійську стіну. Справа не в тім, що цей Майстер не потребує реклами. Справа в тім, що він говорив, як людина з людиною, як альпініст з альпіністом, а не як щорічний тридцятирічний МС, не як напарник Хергіані, не як підкорювач складніших маршрутів свого часу, що віщає з під хмар...
ІМХО - я намагаюся триматися в сприйнятті людини незагромаджування процеса думками про скіл та досвід людини. Бо офіційний скіл може виявитися дуже деформованим відносно того скілу, що в голові та серці! ТОМУ мені не так важливо КУДИ та ЯК людина ходила (лазила, занурювалася, літала), а те - ЯКА ця людина в діях відносно ІНШИХ ЛЮДЕЙ, ПРИРОДИ, ТА САМОГО СЕБЕ.
Це мені абсолютно не заважає глибоко поважати досягнення та досвід монстрів та самих монстрів :)))))))
Щодо поляків - інформація про їх загибель - від місцевих рятувальників. (дякую за припущення:) в принципі, я все-все міг вигадати:)) Про те, що саме вони ходили в Гімалаях - ми з ними не спілкувалися. Що ходили - може й показник... Але, наприклад, відомий в Києві (та не лише) альпінструктор Діма С. з величезним досвідом в різних горах, не так давно капітально обморозив ноги на Попі Івані чорногірському... Чому? Зараз ми тут не про це.
Про Гімалаї та 5000 - я чесно сміявся :))) в кросовчеґах - можна... та не завжди і не усюди!
Щодо слів про Мраморку - дякую за уважність - дійсно, не заперечую собі! Я просто незгарбно написав, що Ромка "до того" ходив альпмаршрути, складніше двійок (досі стеля складності в Карпатах) і про те, що підіймався вище 5000, що значно вище за вищі вершини Карпат. Цим я саме підкреслював процес сперечання самооцінки та неупередженого підходу, а не намагався точно вказати висоту Мраморки та максимальну категорію на той час з ромкиних маршрутів. Не бачив це важливим в контексті і не памятав на момент писання. Це ж не документ, а твір, орієнтований переказати, що може бути, коли нехтувати деякими речами і що може відчувати людина. І не лише те, які боки можна напороти, якіх пороти не можна. А й про те:
ЩО ЯКЩО ВИ ВЖЕ НАПОРОЛИ БОКІВ, ТО ТРЕБА ВИЖИВАТИ, БО ЦЕ - РЕАЛЬНО, ЦЕ МОЖЛИВО, ЯКЩО НЕ ВТРАЧАТИ ПРИСУТНОСТІ ДУХА ТА ВІРИ.
Подивіться на майже всім відому історію Колі Дроботенко на зимовому Донгузі! Вони теж вижили. 9 днів!!! І теж не приховують, що були "боки".
Або на історію миколаївських туристів, коли на тому ж хребті загинуло більш половини групи без особливого екстріму.
Я не приховую своїх помилок і показую, як може трансформуватися ситуація, все далі й далі, що вийшла з під контролю.
Раз це сталося - опановуйтеся! тримайтеся! виживайте!
І намагайтеся не повторити нашіх помилок :)
Ще раз всім дякую!
Особливо Олегу Я., бо торкнувся справді важливих моментів. Вони, правда, як на мене, лежать в площині окремої важливої теми, на кшталт "Разбор Полетов".
Ще дякую Сердюкову Олегу (ctrl-d), що допоміг засвітити "тему" на цьому ресурі!!!