Звіт про пішохідний похід 4 к.с. Приполярним Уралом

Маршрутна книжка - 8/IVпіш.


Керівник групи: Лапенко Петро Петрович
Адреса керівника: м. Кемерово, проспект Cвободи 12/124



Маршрутно-кваліфікаційна комісія розглянула звіт і вважає, що похід може бути зарахований усім учасникам і керівнику четвертої категорії складності.

1. Довідкові дані про похід
2. Організація походу
3. Графік руху
4. Технічний опис маршруту

4.1. 1 день
4.2. 2 день
4.3. Дньовка
4.4. 3 день
4.5. 4 день
4.6. 5 день
4.7. Дньовка
4.8. 6 день
4.9. 7 день
4.10. 8 день
4.11. 9 день
4.12. 10 день
4.13. 11 день
4.14. 12 день
4.15. 13 день
4.16. 14 день
4.17. 15 день
4.18. 16 день
4.19. 17 день
4.20. 18 день
5. Розрахунок складності маршруту
Висновки, рекомендації, утотожнення
Список літератури

Додаток А. Перелік спорядження
Додаток Б. Перелік продуктів
Додаток В. Кошторис витрат на похід

Організація що проводить похід:

Вінницький Національний Технічний Університет

Параметри походу:

Район походу:

Приполярний Урал Російської Федерації

Нитка маршруту:

ст. Інта - Інтинський тракт - р. Балабанью - пер. Кар-Кар (1А) - р. Манарага - пер. Центральний (1А) - г. Народа (1Б) - р. Народа - р. Манхобею - пер. Хобе західний (1Б) - пер. Хобе східний (1Б) - л. пр. р. Хобею - р. Хобею - пер.?92 (2А) - л. пр. р. Мансишор - р. Мансишор - пер. Плато Парнук (1Б) - пер. Верхній (2А п/п) - р. Повсяншор - р. Косью - г. Манарага (1Б) - р. Косью - р. Юнковож - л. пр. р. Юнковож - пер. Харота (н/к) - г. Урал (1Б) - р. Харота - р. Вангир - р. Синя - ст. Синя

Склад групи:

Місце знаходження звіту:

Письмовий звіт знаходиться у бібліотеці Вінницького обласного центру дитячого та юнацького туризму і екскурсій, електронна версія звіту знаходиться у т/к "Одісей" ВНТУ.

Звіт розглянуто МКК Вінницької областної ФСТ 102-00-4 (1)231010

2. ОРГАНІЗАЦІЯ ПОХОДУ

Загальна ідея походу

Після проходження походів ІІІк. с., у 2005 та 2006 рр. активно почалось планування походу IV к. с. Серед величезної кількості районів бувшого Радянського Союзу вибір було зупинено на Приполярному Уралі через його близьке розташування до місця проживання учасників, одночасне поєднання тайги, середньогір?я та альпійських рельєфів, можливість здобути великий досвід пішохідних походів у гірських районах із повною автономністю. Також важливим фактором було те, що попри невелику висоту Уральських гір, на їхній території досі існує велика кількість недосліджених, або малодосліджених територій. У літературі що використовувалась, при плануванні походу абсолютно відсутня інформація останніх років щодо західної частини району. У жодному із звітів за останні 8 років не зустрічається інформація про долини річок Вангир, Синя. В основному, маршрути які були популярними на Приполярному Уралі у 80-х - 90-х рр., абсолютно не ходяться тепер. Тому було, при наданні консультацій під час підготовки маршруту обласною МКК, запропоновано дослідити стан інфраструктури, трактів, троп та відвідуваності західних районів. Відповідно, для отримання найбільш достовірної інформації, похід було заплановано на початок літнього сезону у даному районі, оскільки при цьому можна дослідити не випадкові, чи одиничні, а постійні сліди перебування людини у долинах річок Вангир та Синя.

Для проходження гірської частини маршруту, було обрано не класичні ділянки, а заплановано проходження частиною Приполярного Уралу, що знаходиться на території Азії. Ці території хоч і згадується у деяких звітах, проте не мають точного опису. Була поставлена ціль детальніше описати район г. Свердлова - найбільш важкодоступної вершини Уралу. У даному районі зібрані найсуворіші, найнеприступніші представники рельєфу району.

Звісно, ціллю походу також було відвідування району г. Народа, г. Манарага. та г. Колокольня. Тому, у результаті двохрічної підготовки, дослідження матеріалів та видань, було розроблено маршрут, що охоплює майже усі визначні райони Приполярного Уралу, дає можливість оглянути сувору на неприступну частину гір, прекрасні масиви г. Манарага та г. Колокольня, відвідати найвищу точку Уральських гір - г. Народа. Також - оглянути і проникнутись усією величчю тайги та найстаріших гір на нашій планеті.

Варіанти під?їзду та від?їзду

Не дивлячись на деякий стереотип того, що Приполярний Урал важкодоступний, це не зовсім так. Із м. Москва до району можна дістатись із Ярославського вокзалу потягами, що слідують у напрямку на Воркуту.

Найзручнішими точками виходу на маршрут є станції Печора, Синя, Кожим, Інта. Для закінчення комбінованих пішо-водних маршрутів зручно використовувати станцію Косью. Відповідно, маршрут буде поділено на гірську та тайгову частину. На нашу думку, легше спочатку пройти гірську частину, а потім, у залежності від залишків сил, рухатись по монотонній тайзі. Тому, початково, початком нашого маршруту було обрано ст. Кожим. Проте, завдяки знайомству у потязі із групою із Білорусії, з?явилась можливість розпочати маршрут із ст. Інта, та заїхати у район до ст. Желанна (при цьому проводиться економія 4 ходових днів). Так і було заплановано. Складність маршруту, абсолютно не знизилась.

Із ст. Інта можна домовитись про "заброску" на старт маршруту автомобілем ГАЗ-66 попередньо Інтернетом. Нас обслуговував Коковкін Володимир. Усю інформацію можна отримати на сервері туристів Скиталець http://www.skitalets.ru.

Маршрут походу пролягає по території національного парку Югид-Ва, тому про перепустку на територію парку бажано потурбуватись заздалегідь. За допомогою мережі Інтернет, можна оформити перепустку поштою.

Аварійні виходи

Під час проходження гірської частини маршруту, єдиним логічним виходом із найменшими затратами часу та сил, є промислова база із добування кварцу Желанна. Підхід до неї найшвидше здійснити по долині р. Манарага через пер. Кар-Кар або зв?язку перевалів Зіг-заг-Балабан. Як нам повідомили, з цього року вона знову розпочала свою роботу, тим паче ми помітили постійне автомобільне сполучення бази із ст. Інта. На території бази знаходиться зв?язкова радіостанція, що може бути використана для виклику допомоги.

Також, при наявності можливості сплавитись на катамарані або плоті, доцільно виходити по р. Косью до однойменної станції.

Із частини маршруту, що проходить по тайзі, вихід лише на станцію призначення. Найліпшими орієнтирами є річки, найлегший рух - вздовж них. При вході у тайгу необхідно добре оцінити свої сили.

Зміни маршруту

Під час проведення походу, відбулись, на нашу думку, незначні зміни.

3. ГРАФІК РУХУ

4. ТЕХНІЧНИЙ ОПИ

Умовні позначення:

Погодні умови:

Сонячно
Малохмарно
Пасмурно
Дощ

Позначення на картах, фотографіях та панорамах:
Шлях руху -
Напрям течії -
Позначення об?єкту -

4.1. ДЕНЬ ПЕРШИЙ
7 липня

Метеоумови:

t=14-20°С

Маршрут:
ст. Інта - р. Кожим - р. Балабанью - г. Старуха-Із
Кілометраж: 7км

Час руху: 18:00 - 21:00
Ходовий час: 3 год. 00 хв.

О 7:30 потягом ?210 Москва Ярославська - Лаббитнанги прибули до ст. Инта-1. Погода сонячна, насувається змінна хмарність. Відразу ж, на станції, нас та групу із Білорусії зустрів водій автомобіля ГАЗ - 66. Після оформлення документів на станції та завантаження до авто, о 7:45 ми вирушили в дорогу.

Дорога являє собою ґрунтовий тракт (фото 1.1) протяжністю 170км., відсипаний щебенем.

Температура повітря у авто досить висока, тому усі почали налаштовуватись на довгу дорогу, згідно обіцянок водія рух займе 6-7 годин. За деякий час виїхали на згладжений хребет Яренеймусюр, на якому знаходиться застава національного парку Югид-Ва. Оплативши перебування на території парку, рушили далі. За певний час спустились до р. Кожим. Русло річки досить широке, проте ГАЗ-66 його швидко подолав (фото 1.2). Далі тракт повертає ліворуч та йде у долину р. Балабанью до промислової геологічної бази Желанна. До бази, а точніше до витоку оз. Вел. Балабанти, нас довезли о 17:30. Затримка у часі виникла через велику розбитість тракту. Попрощавшись із групою із Білорусії, що рухалась швидше через значно меншу вагу спорядження, ми поступово розпочали рух по залишкам тракту (фото 1.3) по правому березі р. Балабанью вгору проти течії. Долина вкрита мілкими травами (фото 1.4), місцями зустрічаються підболочені ділянки, що значно частішають. Так неспішно рухаючись, за 3 переходи ми дійшли до підніжжя г. Старуха-Із, та вирішили стати на ночівлю приблизно за кілометр від чума оленеводів (фото 1.5) біля оз. Мал. Балабанти. Після встановлення табору та приготування їжі на газові (через відсутність дров), розпочався дощ. Відбій.

Підсумок дня: день був першим, можна вважати, ознайомчим. Усі, особливо орієнтувальники, намагаються звикнути до нового відчуття відстані. Усі предмети здаються значно ближчими ніж є насправді.

Почали діставати комарі, проте поки що вони докучають не дуже сильно.

Рисунок 1.1 - Карта денного переходу.	Фото 1.1 - Інтинський тракт	Фото 1.2 - р. Кожим
Фото 1.3 - Таким є початок нашого руху.	Фото 1.4 - Рух в сторону г. Старуха-Із	Фото 1.5 - Табір на фоні майбутнього руху

4.2. ДЕНЬ ДРУГИЙ
8 липня

Метеоумови:

t=10-14°С

Маршрут:
р. Балабанью - 1л. пр. р. Балабанью - пер. Кар-Кар - л. пр. р. Манарага
Кілометраж: 18км.
Час руху: 9:00 - 19:30
Ходовий час: 7 год. 30 хв.

Підйом о 7:00. Відразу розпочався дощ. Під час приготування сніданку, поступово збираємось. Надзвичайно сильний вітер зі сторони витоків р. Балабанью, виникло запитання: якщо такий вітер в долині, то що діється на вершинах? Поснідавши, о 9:00 повні ентузіазму рушили в дорогу.

Через дощ шлях став повністю заболоченим, поки що рухаємось у гумових чоботах. Проте місцями глибина боліт сягає майже до поясу. Через болото рух значно сповільнений. Перетинаємо численні струмки що збираються із схилів. Після того як пройшли чум та озеро, тракт повністю закінчився, багнюки додає розбитість ґрунту копитами оленів. Проте, о 11:00 ми вийшли за межу боліт (фото 2.2) та дійшли до броду через р. Балабанью на відстані кілометра від злиття струмків, які і формують дану річку. Брід шириною 40-50 м та глибиною до 70см., у розливі швидкість течії невелика, тому брід складності не представляє (фото 2.1). Після переправи рухаємось далі по тракту. Перед струмком що витікає із пер. Валдик тракт повертає праворуч, нам же потрібно рухатись прямо у сторону льод. Балабан (фото 2.4), ліворуч бачимо перевал Карпинского (1А) в сторону Азії (фото 2.3). Піднявшись на пагорб біля льодовика, о 13:30 стали на обід. Дощ повністю скінчився, встигаємо підсушити речі на вітрові, який тільки посилюється.

Пообідавши, о 15:00 рушили в сторону перевала Кар-кар 1А. Рух проходить вздовж струмка через невеликі сніжники (фото 2.5) із поступовим набором висоти. За кілометр від місця обіду, траву змінює мілкий та середній курумник, також місцями вкритий снігом. Через те що потрібно рухатись траверсом схилу із поступовим набором висоти (фото 2.6), а сніжники мають немалі розміри, одягаємо каски для попередження травмування у випадку втрати рівноваги.

Досить сильно розтягнувшись та рухаючись кожен своїм темпом, о 17:00 вийшли до перевального туру пер. Кар-Кар 1А (фото 2.7). Сідловина перевалу чітко виражена, знаходиться прямо над озером із островом, крутизна схилу на підйомі 30°. Зняли записку групи із м. Інта від 2 липня 2008 р. З?ївши шоколадку, рушили на спуск (фото 2.8). На перевалі надзвичайно сильний вітер. Усі видимі вершини затягнуті хмарами. Шлях спуску чітко продивляється. Рухаємось серпантином. За 30 хв. спускаємось до озера вкритого льодом. Від нього рухаємось по невеликому плато до краю. Рух ускладнено середнім камінням. За годину руху, підійшовши до краю, обираємо відносно безпечніший шлях спуску на нижню ступінь перевального сідла (фото 2.10). Після спуску по легким скельним виходам, продовжуємо рух повертаючи вліво. Нижня ступінь обширно покрита невеликими озерами, сніжниками та струмками (фото 2.11). Підійшовши о 18:45 до її краю, спускаємось донизу у напрямку витягнутого озера що знаходиться ліворуч. При цьому стало повністю видно перевал Центральний 1А (фото 2.13). На ночівлю стаємо о 19:30 на березі озера. Рослинності немає, продовжуємо готувати на пальнику. Маємо надію, що завтра погода дозволить нам піднятись на г. Народа. Повечерявши, швидко полягали спати.

Підсумок дня: день виявився легким, незважаючи на перевал, вихід на який досить пологий та рівний. Ранішній дощ трохи підмочив ґрунт, через що болото понизило швидкість руху. Розпочалось знайомство більшості членів групи із курумником. На ночівлю стали фізично втомленими через спуск із перевалу.

Вражають краєвиди. Загалом настрій групи чудовий, піднятий та оптимістичний. Досить важко та незвично ходити у чоботах, деякі члени групи мають намір змінювати взуття.

Рисунок 2.1 - Карта денного переходу	Фото 2.1 - Брід через р. Балабанью	Фото 2.2 - Шлях руху від табору	Фото 2.3 - Перевал 1А до Азії
Фото 2.4 - Напрямок руху від злиття струмків	Фото 2.5 - Рух відразу після обіду	Фото 2.6 - Шлях підйому на пер. Кар-Кар 1А	Фото 2.7 - На перевалі дме сильний вітер
Фото 2.8 - Напрямок руху на верхній cтупені перевалу	Фото 2.9 - Рух по нижній ступені та долина р. Манарага	Фото 2.10 - Спуск із верхньої ступені	Фото 2.11 - пер. Кар-Кар із сторони р. Манарага
Фото 2.12 - Долина верхів?їв р. Манарага		Фото 2.13 - Табір перед пер. Центральним 1А

4.3. ДНЬОВКА
9 липня

Метеоумови:

t=10-15°С

Підйом о 7:00. Йде дощ, хмари висять на рівні 1200-1300 м.

Перевал Центральний та г. Народа повністю у хмарах. Вирішуємо чекати погоди.

Якщо погода дозволить, то піднятись сьогодні на вершину, а завтра переходити через перевал. Проте на протязі дня погода суттєво не змінилась, лише закінчився дощ. Було здійснено розвідку підйому на першу ступінь перевалу, та принесено дров із долини р. Манарага, щоб зекономити газ. На цьому день закінчився.

4.4. ДЕНЬ ТРЕТІЙ
10 липня

Метеоумови:

t=8-12°С
Маршрут: р. Манарага - пер. Центральний - траверс гребеня, кара г. Народа п/п - г. Народа - р. Народа
Кілометраж: 12км
Час руху:8:30 - 22:30
Ходовий час: 13 год. 00 хв.

Підйом о 6:30. Погода пасмурна. Розуміємо, що від вершини в цілях безпеки доведеться відмовитись. Збираємо табір та рухаємось на перевал Центральний (фото 3.1).

За 45 хв. підійшли до підйому на першу ступінь (фото 3.2).

Одягаємо спорядження та розпочинаємо підйом. Рух проходить вздовж водоспаду.

Спочатку рухаємось по камінню покритому мохом, проте досить скоро мох зникає, а каміння переходить у легкопрохідні скелі (фото 3.3, 3.4). На другій половині підйому доводиться лавірувати між сніжників, що вкривають скелі (фото 3.5). Усе одно притримуємося струмка. За 1 годину 30 хвилин, о 10:18 ми піднялись на першу ступінь до великого озера (фото 3.6). Тут спорядження можна знімати, оскільки підйом на перевальне сідло досить простий.

Після невеличкого технічного привалу розпочинаємо рух вздовж озера по сніжнику. При підході до перевального зльоту, поступово набираємо висоту. Доводиться перетинати сніжники, що вкриті наліддю. Характер схилу - легкопрохідний курумник середнього розміру. На відміну від пер. Кар-Кар, каміння значно "живіше". За годину такого нескладного руху, о 11:30 ми вийшли на перевал Центральний 1А (фото 3.7). Зняли записку збірної групи ХМАО у складі 6 чоловік від 14 березня 2008 р.

Доки їли шоколадку, вирішували що будемо робити далі, адже погода була налаштована на "поправку", хмари підіймались на очах. Зробивши попереднє візуальне вивчення гребеня в сторону гори Народа, вирішуємо радіально зробити розвідку цього шляху підйому, а при можливості вийти на вершину. Тому, о 12:00, залишивши речі на превалі, беремо спорядження та рухаємось траверсом гребеня із поступовим набором висоти. Схил крутизною 30-35°, каміння середніх розмірів. Поступово рухаючись, о 13:10 ми вийшли на невеличке сідло біля першого жандарму (фото 3.8) та почали його обходили з права. Ще за годину ми обійшли його та вийшли на більш ширше сідло перед другим жандармом (фото 3.9). Далі гребінь, згідно даних карти суттєво звужується, а з огляду на те, що на ньому з?являються скельні виходи, можливість для маневрування може бути обмежена. Подальший рух проводимо траверсом схилу (фото 3.10). Рух ускладнює крутизна схилу, що сягає 40-45°. Проходячи легкопрохідні скелі та "баранячі лоби", перетинаємо 2 невеликих гребеня (фото 3.11). Зміни висоти не проводимо. О 14:40 виходимо на 2 невеликий гребінь. Виконуємо постійну страховку один-одного, схил досить небезпечний, допомагає відсутність вітру та підсохле каміння. Із нього вирішуємо перейти на наступний гребінь, він є першим із двох великих гребенів (фото 3.12). Перехід на нього ускладнено згладженими водою великими плитами на шляху руху, та небезпекою сходу каміння згори кулуару. На шляху проходимо між 2 сніжників по вузькій осипній полці. Проте о 15:30 ми виходимо на нього (фото 3.13). Ширина гребеня - 5-7 метрів, великі плити вкриті мокрим та слизьким грибком, крутизна схилу 45-60°, багато полок, проте ще більше "жандармів" в основному великі скельні плити до 10-15 м. (фото 3.13) перші 30-40 м. підіймаємось вільним лазінням, далі починаємо навішувати мотузки. Перша - по великим плитам на усю довжину (45 м.), першому доводиться йти технічним лазінням по тріщинам та на терті, хоча воно мало допомагає, можливості для маневрування немає, інші - на жумарах (фото 3.14, 3.15). Друга мотузка по більш мілким плитам, проте гребінь звузився у цьому місці до 3 метрів, доводиться проходити по вузенькій, до 40см, полці з права від плити, оскільки вона дуже слизька. Третя мотузка коротша, близько 25 метрів, по крупному камінню (фото 3.16). Далі над нами нависли важко прохідні скелі. Уходимо в правий кулуар. Керівник розчищає траверс від "живого каміння". Тут розпочинається невеликий дощ, проте він закінчився через 15 хвилин. Якраз у цьому місці ми таки увійшли у хмару що сиділа на вершині, але протягом дня поступово підіймалась. Місце для проходу лише одне - по вузькій полці до центру кулуару, до 40 метрів. Бажано навісити траверс на усій довжині переходу, тому що вниз скельні зброси. Проходимо першу половину траверсу без перил, для проходження другої та частини підйому вішаємо перильну мотузку вгорі, вона дозволяє безпечно пройти частину траверсу та піднятись по кулуару (фото 3.17). Через відсутність масивного каміння у місці кріплення мотузки, організовуємо станцію. Далі уходимо вліво майже до гребеня, та по легкопрохідному камінню підіймаємось останні 30 м на гребінь вершини чітко до хреста (фото 3.18). Вийшли о 16:30. Далі, повернувши праворуч, швидко по камінню та сніжникам виходимо на вершину (фото 3.19), перехід зайняв 30 хвилин.

На вершині величезна кількість різних пам?ятних знаків. Зняли записку групи із Підмосков?я від 30 серпня 2007 року.

Година на обід та фотографування. Обираємо шлях спуску майже по шляху підйому, лише із гребня спуск по кулуару між 1 та 2 малими гребнями.

Отже, о 17:30 ми розпочали спуск (фото 3.20). Швидко дійшли до хреста, від нього пройшли близько 200 м вздовж гребеня до місця де можна спуститись у кулуар.

Навішуємо дюльферну мотузку (фото 3.21). Початкова крутизна до 60°. Далі рухаємось один за одним невеликим серпантином та стрімко скидаємо висоту, велике каміння чередується із мілкою осипью. Доводиться обережно рухатись, щоб не поїхати донизу. За 40 хвилин руху (фото 3.22), виходимо на виположення схилу та починаємо його траверсувати у напрямку до перевала. Схил перетворився на "живе каміння" середніх розмірів. Рухатись уже важко, дається в знаки втома, та і на цій висоті уже з?явились комарі. Втомлені, о 20:30 повертаємось на перевал до речей. З?їдаємо по цукерці, та повільно рухаємось униз у пошуках нормального місця для ночівлі. Так, о 22:30 доходимо до поляни біля озера, що утворилось на витоку із льодовика Югра. Готуємо вечерю та лягаємо спати.

Підсумок дня: день був цікавим та важким. Кардинально мінявся хід подій. Надзвичайно приємним виявився підйом на пер. Центральний, гарна 1А. Далі погода дозволила розвідку гребеня перетворити у сходження на вершину г. Народа. Даний шлях підйому вважаємо складністю 1Б. Проте майже аналогічний шлях підйому Деменева[17] вважається 2Б, аналогічні результати дають розрахунки відповідно до методики класифікації ЛП. Отримали насолоду від технічного лазіння та роботи із мотузками. Проте втома була дуже сильною, особливо вразила моральна втома від постійного напруження. Загалом, хоч і втрачено велику кількість сил, самооцінка у групи значно зросла.

Рисунок 3.1 - Маршрут денного переходу	Фото 3.1 - Шлях підйому на пер. Центральний	Фото 3.2 - Рух до першої ступені, та підйом на неї	Фото 3.3 - Характер підйому на першу ступінь
Фото 3.4 - Характер підйому на першу ступінь	Фото 3.5 - Періодично доводиться долати сніжники	Фото 3.6 - Шлях руху вздовж озера на перевальне сідло	Фото 3.7 - На перевалі Центральний 1А
Фото 3.8 - Вихід до першого жандарму	Фото 3.9 - Початок траверсу 2 жандарму та схилу гори	Фото 3.10 - Пересікання кулуару між малими гребенями	Фото 3.11 - Вид на перший великий гребінь та сам шлях підйому
Фото 3.12 - Перетин останнього кулуару перед підйомом	Фото 3.13 - Початок підйому до вершини	Фото 3.14 - Перша мотузка виявилась не дуже легкою	Фото 3.15 - Грибок на плитах надзвичайно слизький
Фото 3.16 - Третя мотузка проходиться уже значно легше	Фото 3.17 - Четверта мотузка в осипному кулуарі, уже йде дощ	Фото 3.18 - І нарешті підйом закінчено	Фото 3.19 - Вершина г. Народа
Фото 3.20 - На схилі велика кількість легкопрохідних сніжників	Фото 3.21 - Початок спуску	Фото 3.22 - Найскладніша частина спуску	Фото 3.23 - Маршрут підйому та спуску із вершини

4.5. ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ
11 липня

Метеоумови:

t=15-20°С

Маршрут:
р. Народа - р. Мансишор - пер. Хобе - л. пр. р. Хобею
Кілометраж: 15км
Час руху: 9:00 - 21:00
Ходовий час: 7 год. 00 хв.

Підйом о 7:00. Відчувається втома після учорашнього дня.

Повільно збираємось, та о 9:00 виходимо на маршрут. Погода ясна, сонячна, місцями невелика хмарність. Довго оцінювали шлях нашого учорашнього переходу.

Після виходу, рух продовжуємо униз за течією р. Народа.

Рухаємось по лівому березі річки. Долина рівна, місцями зустрічаються березові кущі та каміння, часті сніжники (фото 4.1). Неодноразово зупиняємось відпочивати, втома виявилась суттєвіша ніж ми очікували. Надзвичайно знизився темп руху. Також дається взнаки різке підвищення температури, сонце припарює, висока вологість повітря, через комарів доводиться йти в товстому одязі. За 2 години, об 11:00, перетинаємо в брід р. Народа. Брід глибиною до 80см, складності не представляє, зрізуємо "стрілку" (фото 4.2). Після 30 хв. ходу заходимо у долину р. Мансишор. Поступово з?являються хмари, сонце спадає, проте йти усе одно важко.

О 12:00 перетинаємо струмок що витікає із льодовика Манси.

Ширина броду до 10 метрів, проте дуже велика швидкість течії. Брід долаємо із використанням альпенштока. О 12:30 стаємо на обід та відпочинок на схилі долини р. Мансишор. Відпочиваємо до 15:00.
О 15:00 продовжуємо рух далі долиною, рухатися значно легше. Долина злегка підболочена та заросла березовими кущами, місцями зустрічається каміння середніх розмірів. О 15:40 переходимо вбрід р. Мансишор. Ширина броду до 15 м, через сильну течію та глибину до 1 м., використовуємо самостраховку альпенштоком (фото 4.4). Після броду рух продовжуємо правим берегом. (фото 4.5)
О 17 :00 підходимо до початку підйому на перевал (фото 4.6).

Робимо тривалий привал, визначаємося із шляхом підйому. Верхів?я долини сильно засніжене. Обираємо шлях підйому по контрфорсу до виположення гребеня, а потім прямо на перевал Хобе східний 1Б. Відповідно рухаючись, перетинаємо нижній сніжник та розпочинаємо підйом. Схил складається із середнього та мілкого каміння що добре тримається. Крутизна схилу 30-35°. Підйом складності не представляє. Неспішно, о 18:16, виходимо на виположення гребеня (фото 4.8) та рухаємось далі до перевального сідла. За пів години, о 18:41, виходимо на перевал Хобе східний 1Б (фото 4.9).

Після 10-ти хвилинного відпочинку, рухаємось траверсом гребеня обходячи невеликий пагорб у сторону пер Хобе західний 1Б (фото 4.10, 4.14). На перевал виходимо о 19:00 (фото 4.11). Опустився туман, видимість обмежена. Із перевалу розпочинаємо спуск по відрогу від хребта. За 20 хвилин руху звертаємо праворуч у кулуар та рухаємось по "живому" камінню середніх розмірів. Надзвичайно повільно та обережно спускаємось. О 20:30 переходимо із каміння на траву, досить слизько, кут нахилу схилу біля 30° (фото 4.12).

О 21:00 стаємо табором на злитті струмків під перевалом, насолоджуємось видом на льодовик під г. Защита (фото 4.13). Вечеряємо та швидко влягаємось відпочивати.

Підсумок дня: день видався дещо важкуватим, далась взнаки втома, також виснажило те, що перевал ми проходили уже ввечері. Через важкість спуску в усіх членів групи втомились ноги. Проте, передбачаючи напівдньовку, настрій оптимістичний та веселий. Підняли настрій олені, щo паслись у долині, та підійшли до нас впритул.

Рисунок 4.1 - Карта денного переходу	Фото 4.1 - Вид на верхів?я р. Народа	Фото 4.2 - Шлях руху вздовж р. Народа	Фото 4.3 - Злиття р. Народа та р. Мансишор
Фото 4.4 - Брід через р. Мансишор	Фото 4.5 - Напрямок руху у верхів?я р. Мансишор	Фото 4.6 - Підхід до підйому на перевал	Фото 4.7 - Напрямок руху по долині р. Мансишор
Фото 4.8 - Остання ділянка підйому на перевал	Фото 4.9 - На перевалі Хобе східний 1Б	Фото 4.10 - Перехід на перевал Хобе західний	Фото 4.11 - Перевал Хобе західний 1Б та напрямок спуску із нього

Фото 4.12 - Шлях спуску із перевала Хобе західний

Фото 4.13 - г. Защита та льодовик з-під перевалу Хобе західний

Фото 4.14 - Перевал Хобе східний із лівого притоку р. Хобею

4.6. ДЕНЬ П?ЯТИЙ
12 липня

Метеоумови:

t=18-20°С
Маршрут:
л. пр. р. Хобею - 3озеро р. Хобею
Кілометраж: 6
Час руху: 8:30 - 13:00
Ходовий час: 3 год. 30 хв.

Підйом о 7:00. Погода безвітряна, сонячна, тепла. Швидко снідаємо та збираємо табір. Вихід о 8:30. Швидко рухаємось вздовж струмка. При злитті струмка із лівим притоком, переходимо по сніжнику що вкриває русло на правий берег, та починаємо зрізати стрілку щоб перейти на р. Хобею. О 9:55 вийшли на гребінь. Зробили привал, серед каміння знайшли оленячі роги. Суттєво збадьорились.

По середньому курумнику повільно спускаємось до верхів?я озера на р. Хобею. До озера неспішно спускаємось о 10:20. Долина р. Хобею не заболочена, досить легкопрохідна. Рухаємось по лівому березі р. Хобею. О 11:00 перетинаємо вбрід річку біля витоку четвертого зверху озера. Брід нескладний, переходиться по камінню. Пройшовши озеро, знову переходимо річку на правий берег. Тракту для транспорту підвищеної прохідності абсолютно не існує.

Рухаємось вздовж русла річки до поляни біля водоспаду, що витікає із третього озера. Тут вирішуємо зробити напівдньовку, тим паче що погода встановилась чудова для повноцінного відпочинку. Здивувало те, що у цій долині абсолютно не помітили комарів.

Перед вечерею зробили розвідку підходу до перевалу ?92. Цей перевал є ще однією причиною зробити напівдньовку. На нашу думку, не варто планувати проходження перевалу складності 2А на другу половину дня, навіть незважаючи на гарну погоду та довгий світловий день.

Підсумок дня: день легкий. Завдяки йому група поповнила запас сил та енергії. Влаштували сушіння та прання речей. Прийняли водні процедури.

Рисунок 5.1 - Карта денного переходу
Фото 5.1 - Напрямок руху вздовж р. Хобею	Фото 5.2 - Брід на правий берег р. Хобею	Фото 5.3 - Рух від 4 озера до місця ночівлі	Фото 5.4 - Рух по долині р. Хобею від 4 озера

4.7. ДНЬОВКА
13 липня

Метеоумови:

t=10-15°С
Маршрут:
3 - 2 озеро р. Хобею
Кілометраж: 1км
Час руху:14:00 - 14:45
Ходовий час: 0 год. 40 хв.

Підйом о 7:00. Йде дощ. На перевал йти небезпечно. Вирішуємо чекати доки хоча б підсохне каміння.

О 13:00 погода почала поліпшуватись. Вирішуємо рухатись по маршруту. Збираємо табір (точніше його залишки, тому що речі було зібрано ще зранку) та о 14:00 розпочинаємо рух. Відразу трав?янистий схил змінився камінням середніх розмірів. По ньому за пів години ми піднялись до другого озера. Тут дощ знову почав посилюватись. На перевал рухатись було небезпечно, тим паче була небезпека виникнення грози. Тому ми переходимо на лівий берег озера та знову ставимо табір.

Відразу вирішили здійснити радіальний вихід на перевал ?16, плато Оленеводів н/к. Підйом нескладний, перепад висоти близько 100 м. Остання ділянка ускладнена широким сніжником, крутизна схилу 15-20°.

Радіальний вихід зайняв 1 годину. Даний перевал розглядався нами як запасний варіант на випадок не усталення погоди.

Увесь вечір провели по наметам. Відверто, уже захотілось багаття. Відпочинок почав набридати.

Підсумок дня: день виявився не передбачуваним. Ніхто не очікував, що погода знову зіпсується. Проте, це ще один день відпочинку для групи.

Рисунок Д2.1 - Карта денного переходу
Фото Д2.1 - Шлях руху вздовж третього озера	Фото Д2.2 - Табір на березі другого озера	Фото Д2.3 - Пер.?16 та шлях підйому на нього	Фото Д2.4 - Вид на Європу із перевала ?16

4.8. ДЕНЬ ШОСТИЙ
14 липня

Метеоумови:

t=10-15°С
Маршрут:
2 озеро р. Хобею - пер.?92 - 1л. пр. р. Манхобею - 2озеро р. Манхобею
Кілометраж - 7км
Час руху: 14:30 - 22:30
Ходовий час: 6 год. 30 хв.

Підйом як завжди о 7:00. Йде сильний дощ. Побоюємось, що день може повторитись, проте робити нічого, чекаємо. До 12:00 йде сильний штормовий дощ. Але о 13:00 починає погода поліпшуватись. Вирішуємо збирати табір.

О 14:40 - вихід. Рух розпочинаємо в обхід озера до верхнього озера. О 15:07 перетинаємо потік що витікає із верхнього озера. Погода швидко поліпшується. Брід складності не представляє. Розпочинаємо підйом на першу ступінь перевала. Крутизна схилу 40-45°, схил завалено великим, живим камінням. Рухаємось по гребеню невеликим серпантином. Періодично з?являється сонце, під час відпочинку насолоджуємось видом на пер. Свердлова, що дійсно вражає своєю важко доступністю.

О 15:45 лінію підйому спрямляємо вздовж невеликого кулуара на ступінь, застосовуємо нескладне лазіння. За 15 хвилин виходимо на ступінь, що являє собою виположення гребеня, яке завалено гострим камінням, розташованим вертикально. Робимо невеликий відпочинок. Зі сторони Європи на нас стрімко рухається невелика дощова хмара. Вирішуємо ще рухатись, до перевалу ще 300 метрів перепаду висоти. Далі рух продовжуємо у напрямку на перевальну сідловину, яка чітко продивляється. Схил залишається таким як і попередній, тому рухаємось досить повільно. На середині підйому розпочинається гроза.

Зупиняємось та перечікуємо на схилі, на щастя вона закінчилась за пів години.

Розпочинаємо рух далі.

Перед останніми 50-ма метрами підйому розташований великий сніжний поперек усього схилу. Через збільшену крутизну схилу та велику ширину сніжника, вирішуємо, що самостійно по ньому рухатись небезпечно, тому проводимо організацію перильної мотузки, якої ледве вистачило на усю довжину переходу по снігові. Рух проводимо на самостраховці схоплюючим.

О 17:40 виходимо на перевал ?92 2А, зняли записку двох груп із м. Запоріжжя, від 3 серпня 2006 року. До речі, вони зняли записку від 17 серпня 1993 року. Проводимо візуальний огляд гребеня до пер. Свердлова, виникає непереборне бажання зробити відповідний радіальний вихід, дуже він гарний, проте розуміємо що час не ранній, і потрібно спускатись донизу. В долині бачимо льодовий Манхобе та 2 озера. Обираємо шлях спуску на верхнє озеро, під час спуску трохи притримуючись лівого боку. Шлях спуску дуже камененебезпечний, схил крутизною біля 45°, каміння мілке, "живе", видно декілька невеликих кулуарів.

Отже, о 18:05 розпочинаємо спуск, намагаємось триматись один за одним. Стоїть сильний гуркіт від падаючого каміння. Підрізаючи схил, перетинаємо невеликий гребінь, усі кулуари закриті сніжниками, тому доводиться обирати безпечніший шлях спуску. О 18:30 перетинаємо невеликий струмок, у цьому місці рухатись трохи небезпечно, тому організовуємо перильну мотузку, спускаємось вздовж струмка на 50 м, та продовжуємо рух далі. Класичний шлях спуску, описаний в літературі, помітно, проте він у даний час закритий сніжником, а льодового спорядження у нас із собою немає. Тому, рухаючись униз по дещо складнішому фізично, але безпечнішому шляху спуску, ми о 20:40 підходимо до верхнього озера, невеликий привал, знімаємо спорядження, та продовжуємо рух вздовж струмка що із нього витікає. Швидко спускаємось до другого озера, зупиняємось, щоб помилуватись красою заходу сонця. У озері відображаються усі кольори веселки.

Переходимо на правий берег струмка та рухаємось вздовж схилу над озером. Необхідно відмітити, що хоч цей шлях дещо коротший ніж вздовж протилежного берега, проте він складніший через більший кут нахилу схилу. Тому, на нашу думку, краще було б рухатись вздовж лівого берега. Проте, о 21:20 ми виходимо із цієї долини. Тут русло уже великої річки повертає праворуч щоб злитись із р. Манхобею. Ми аналогічно повертаємо праворуч та переходимо на лівий берег річки. Брід складності не представляє, абсолютно спокійно можна перейти по камінню. Проте за 20 хвилин руху доводиться переходити річку на правий берег, оскільки правий берег виположується, а лівий стає скелястим. У цьому місці брід ускладнено великою течією, тому переходимо із використанням альпенштока.

Глибина до 50 см., ширина до 10 м.

Після броду, за 15 хвилин виходимо до р. Манхобею та починаємо рух по правому березі вверх проти течії. Долина вузька, не заболочена, місцями зустрічаються сніжники. Під час руху доводиться обходити друге від витоку річки озеро. Табір вирішуємо поставити на північному березі озера. Отже, о 23:30 стаємо на нічліг. Місце досить вітряне, проте для нас тільки краще - сильний вітер швидше висушить речі та здуває комарів. Після нетривалої вечері та водних процедур, відбій.

Підсумок дня: Пройшли дуже гарний перевал, заради нього не шкода зайти в таку далечінь. Вразив гребінь п. Свердлова, надзвичайно хотілось сходити на його розвідку. Надзвичайно пощастило із погодою, у останній момент вона нам дозволила продовжити свій рух. Тепер погода нам може завадити лише із підйомом на г. Манарага. Адже у нас більше немає лінійних перешкод із такою висотою, та які неможливо обійти.

Рисунок 6.1 - Карта денного переходу	Фото 6.1 - Шлях руху від табору до верхнього озера р. Хобею	Фото 6.2 - Шлях підйому на першу ступінь перевалу	Фото 6.3 - Шлях руху від верхнього озера
Фото 6.4 - п. Свердлова дійсно неприступний	Фото 6.5 - Шлях основного підйому на перевал	Фото 6.6 - Рух від табору та перевал у Європу	Фото 6.7 - Подолання сніжника перед перевалом
Фото 6.8 - Сідловина перевалу ?92	Фото 6.9 - Гребінь в сторону пер. Свердлова	Фото 6.10 - Напрямок спуску із перевалу	Фото 6.11 - Деякі місця спуску не дуже пологі
Фото 6.12 - Шлях спуску із перевалу, вид із льодовика Манхобе	Фото 6.13 - Обраний нами шлях обходу другого озера	Фото 6.14 - Брід через л. пр. р. Манхобею	Фото 6.15 - Впадіння струмка у р. Манхобею

4.9. ДЕНЬ СЬОМИЙ
15 липня

Метеоумови:

t=14-18°С
Маршрут:
р. Манхобею - пер. Плато Парнук - пер. - 1озеро р. Повсяншор
Кілометраж: 9км
Час руху: 8:30 - 21:00
Ходовий час: 8 год. 30 хв.

Підйом о 6:30. Досить пасмурно, із півночі насуваються важкі хмари. О 8:30 збираємось та виходимо на маршрут. Рух продовжуємо по лівому березі р. Манхобею. Рухаємось по середньому камінні із невеликими островами рослинності. Розпочинається дощ. Рух продовжуємо із наміром обійти зліва моренний вал, що знаходиться перед перевалом 850 років Москві. Тут потрібно бути більш уважним, оскільки можна розпочати рух на пер.850 р. Москви. Шлях підйому на нього видно відразу, і при порівнянні із пер. Плато Парнук зі сторони р. Манхобею, перший значно простіше. О 10:17 обходимо вал та розпочинаємо підйом на пер. Плато Парнук (фото 7.1), він же Плато Геологів. Підйом проводимо прямо по схилу, злегка завертаючи вправо, підйом досить легкий, крутизна схилу до 35°.

Підйом проводимо по невеликому кулуару який виводить на пагорб в південній частині плато, перед г. Конгломератна (фото 7.2).

О 11:50 ми вийшли на пер. Плато Парнук. Він являє собою горизонтальне плато прямокутної форми із сторонами біля 500´500 м. Через нього переходить стара всюдихідна дорога, на його західному краю знаходиться стара база геологів. На заході бачимо хребет Неприступний (фото 7.4, 7.5), на північному сході пер. Свердлова, г. Граничний та г. Комсомола (фото 7.П1). Годинний привал на фотографування та збори гірського хрусталю. Дощ на перевалі припинився повністю, щойно ми вийшли на перевал. Проте з-за хр. Неприступний доносяться звуки сильної грози.

О 12:50 розпочинаємо рух (фото 7.6). За 10 хвилин доходимо до північного краю плато. Справа бачимо перевал 850 р. Москві (фото 7.12). Перевал по якому було заплановано спускатись знаходиться лівіше від плато. Проте оцінюємо кулуар який спускається із місця нашого стояння до верхнього озера р. Повсяншор (фото 7.7, 7.8). Спуск досить цікавий та технічний, чітко видно високу крутизну схилу, зрозуміло що необхідне використання перильної мотузки, такий метод спуску більше по душі ніж балансування на камінні на схилі, що не набагато пологіший. Одностайно вирішуємо спускатись із плато по приміченому шляху, тим паче що орієнтовна складність не більше 2А, з огляду на пер?92 2А та маршрут сходження на г. Народа 1Б.

Відразу закріплюємо першу мотузку та спускаємось на усю довжину завертаючи ліворуч. Сторони вказані по відношенню до учасника групи, за умови що він стоїть лицем до схилу. Характер схилу - середня та мілка осип, дуже "жива" та подвижна. Крутизна 45-60°. Відразу кріпимо наступну мотузку та рухаємось прямо вниз (фото 7.9). Усі кріплення за каміння. Рухаємось попарно: Макаров та Новак навішують, Советов та Ковальчук - знімають, Руденко та Лапенко - передають мотузки.

Третя мотузка перетинає кулуар на іншу сторону. Четверта мотузка спускається вздовж кулуару по правій його стороні (фото 7.10). Вона доходить до краю сніжника що розташований зліва, та вкриває увесь схил. П?ята та шоста мотузки спускаються вздовж сніжника (фото 7.11). З правої сторони спуску знаходяться скельні виходи, тому доводиться поступово притискатись до сніжника.

Сьома мотузка виводить на невелике виположення схилу із мілкою осипю. По ній обережно можна спускатись глісером вздовж сніжника. Проте за 30-40 м сніжник примикає до горизонтального сніжника що перетинає увесь цирк у якому знаходиться озеро. Над горизонтальним сніжником нависає скельний вихід висотою до 10 м. Закріплюємо восьму мотузку на скельному виході і спускаємось на сніжник (фото 7.13). Посередині сніжника проводимо нарощування мотузки, оскільки сама ширина сніжника більше 40 м. Та по перильній мотузці спускаємось до каміння середніх розмірів. Тут схил різко виположується. Крутизна 25-30°. Тому збухтовуємо мотузки та рухаємось до озера по схилу, дещо завертаючи ліворуч вздовж руху. Цей рух ми розпочали о 15:50 (фото 7.14).

Не кваплячись, о 18:00 обходимо озеро та стаємо на обід на середині лівого берега. Після обіду продовжуємо рух по лівому березі р. Повсяншор до закінчення верхнього озера. Після закінчення озера, річки не було помічено, тут та на протязі наступних 5-6км. вода між озерами тече під камінням, лише зрідка виходить на поверхню. Переходимо на правий берег, та уже постійно рухаємось вздовж нього. Уся долина річки повністю завалена великим та середнім камінням, швидкість руху невисока (фото 7.16), потрібно постійно балансувати, рухатись по перилам було легше. Проте долаючи 4 озера ми о 20:00 вийшли на невеликий пагорб, у цей час ми побачили найбільше озеро на р. Повсяншор та г. Манарага на його фоні. Вирішили шукати місце для ночівлі. Із цим виникли проблеми, оскільки характер долини так і не змінився, і намети поставити поки що немає де. Але о 20:50 ми підійшли до середини п?ятого озера, біля відмітки 883, 6 м. знайшли 2 місця під намети. Тут і вирішили ночувати, увесь вечір насолоджувались г. Манарага (фото 7.16).

Підсумок дня: В черговий раз пощастило із погодою. На плато Парнук насолодились видом на хр. Неприступний, пройшли цікавий перевал, він чітко виражений зі сторони верхнього озера р. Повсяншор та із краю плато. Напевне, про нього у літературі немає жодних даних через немалу крутизну схилу, велику протяжність, близько 360 метрів руху дюльфером, а основу його видно лише у верхів?ї озера. Вважаємо даний перевал вперше пройденим та таким, що має складність 2А

Рисунок 7.1 - Карта денного переходу
Фото 7.П1 - Панорама з східного краю плато Парнук
Фото 7.1 - Шлях підйому на пер. Плато Парнук	Фото 7.2 - Шлях руху від місця ночівлі до підйому на перевал	Фото 7.3 - Місце виходу на перевал	Фото 7.4 - Хр. Неприступний та г. Південна
Фото 7.5 - Хр. Неприступний та г. Північна	Фото 7.6 - Шлях руху по плато до місця спуску	Фото 7.7 - Шлях спуску із плато на його північному краю	Фото 7.8 - Місце пролягання першої мотузки
Фото 7.9 - Шлях спуску із перевалу, вид із початку другої мотузки	Фото 7.10 - Перша половина спуску із перевалу 4 мотузки.	Фото 7.11 - 5 мотузка, рух на початку сніжника	Фото 7.12 - Кордон із Азією. Вид із середини спуску
Фото 7.13 - Остання технічна ділянка. Рух через сніжник	Фото 7.14 - Вид на перевал від верхнього озера р. Повсяншор	Фото 7.15 - Вершина Комсомола та перевал у долину р. Ломесьвож	Фото 7.16 - Характер руху по долині р. Повсяншор
Фото 7.17 - Місце ночівлі обрано дуже вдало

4.10. ДЕНЬ ВОСЬМИЙ
16 липня

Метеоумови:

t=10-15°С
Маршрут:
р. Повсяншор - р. Косью
Кілометраж: 13
Час руху: 9:30 - 20:00
Ходовий час: 7 год. 30 хв.

Підйом о 7:00. Нажаль йде дощ. Видимості майже немає. До 9:30 збираємо табір та виходимо на маршрут. Рух продовжуємо правим берегом р. Повсяншор. (фото 8.1) Характер шляху змінився із каміння на траву із періодичними кам?яними виходами. Рухаємось доволі швидко. Попереду чітко видніється ліс. Дощ не вщухає.

О 12:40 входимо в ліс (фото 8.4). У місці входу долина річки трохи звужується, перші декілька сотень метрів рух ускладнено крутизною схилу близько 30° та камінням, схованим під мохом. Швидкість руху впала приблизно у 2-3 рази.

Початок лісу густий. Так траверсом схилу рухаємось до 14:30, доки не виходимо на невелике виположення в п?ятиста метрах від впадіння р. Моренний. Тут влаштовуємо обід. Вперше із використанням багаття. Як ми за ним засумували! На час обіду дощ вщухає. Обідаємо до 16:30.
Після обіду рух продовжуємо із відхиленням від р. Повсяншор вправо. Та за 15 хвилин виходимо до р. Моренний. У неї течія значно слабша ніж у р. Повсяншор, проте напевне через дощ при глибині броду до 70см., течія сильно збиває із ніг. У цілях безпеки організовуємо перильну мотузку для переправи вбрід. Ширина броду до 15 м. (фото 8.5). О 17:00 вирушаємо далі по правому березі річки вздовж течії. Ліс стає більш прохідним, періодично з?являється стежка, проте вона дуже не чітка та у більшості місць зникає. Рухаємось по вершині невеликого пагорба на відстані біля 50-100 м. від річки. По праву сторону проходимо 2 невеликих озера. За годину переходу пагорб закінчується, ми ж продовжуємо рух через ліс завертаючи вправо. О 18:20 виходимо на поляну перед впадінням р. Повсяншор у р. Косью (фото 8.6). На поляні повертаємо вправо та продовжуємо рух, поступово наближаючись до річки. За 10 хвилин виходимо на залишки тракту, що йде по руслу сухого струмка. По тракту продовжуємо рух далі.

За 20 хвилин тракт виводить на пагорб із озером, із пагорба видно злиття р. Косью, Ломесьвож та Манарага. Помічаємо балок Манарага на правому березі р. Косью. До балка рухаємось по тракту, тракт незначно заболочений, проте в дощ це не представляє ніякого дискомфорту. За пів години ходу тракт підходить впритул до р. Косью якраз навпроти балка. Починаємо думати як будемо переправлятись на протилежний берег. Течія до 2, 5 м/с. Ширина річки до 50-70 м.

Розпочинаємо розвідку місця для броду. Течія надзвичайно сильна, глибина доходить до півтора метри. Знаходимо місце, де ширина максимально глибокого місця найменша. Воно знаходиться на метрів 40 вище балка. Розпочинаємо брід стінкою із жердиною. Найважче місце у броді на 10-15 м. руху. Глибина по груди, течія починає збивати, проте це місце шириною лише 3-4 метри. Брід проходить із масою емоцій, холоду від води, та на грані для бродів таким методом.

О 20:00 розставили намети біля балка Манарага, зробили запис у бортовому журналі балка. Балок придатний для проживання, проте влітку він не зручний через перепади температури та комарів. Тому у ньому лише відпочиваємо.

Із надією на добру погоду о 23:00 лягаємо спати.

Підсумок дня: день не відзначився нічим цікавим, окрім броду через р. Косью. Постійно йшов дощ, у чомусь він допоміг, оскільки не було спекотно. Маємо надію, що завтра погода дозволить нам піднятись на г. Манарага.

Рисунок 8.1 - Карта денного переходу
Фото 8.1 - Початок руху від табору	Фото 8.2 - Долина р. Повсяншор	Фото 8.3 - Долина р. Повсяншор
Фото 8.4 - Ліс розташований на крутому схилі	Фото 8.5 - Брід через р. Моренний	Фото 8.6 - Перед р. Косью

4.11. ДЕНЬ ДЕВ?ЯТИЙ
17 липня

Метеоумови:

t=15-20°С
Маршрут:
г. Манарага (радіальний вихід)
Кілометраж: 18км
Час руху: 9:00 - 23:30
Ходовий час: 12 год. 00 хв.

Підйом о 7:30. Пасмурно, йде дощ. Вирішуємо не ризикувати, та зачекати на можливе покращення погоди. До 9:00 погода суттєво не змінилась.

Приймаємо рішення виходити у радіальний вихід на г. Манарага. Шлях підйому обираємо не класичний, а від балка спочатку на південний схід до границі лісу, а далі траверсом вершини до виходу на східний гребінь, із нього по шляху класичного підйому вихід на вершину (фото 9.1).

Спочатку рух проходить по не густому лісі, особливих ускладнень під час руху не виникає, необхідно лише завертати трохи праворуч. За годину руху ми вийшли на границю зони лісу, вітер посилився, хмари розташовані на рівні скель г. Манарага. Тому, продивляючись схил, рухаємось траверсом із поступовим набором висоти. Ще за 1 годину, обійшовши широкий кулуар, підійшли до лівого гребеня основного кулуару гори. По ньому спустились в кулуар. Спуск ускладнено крутизною схилу біля 35°, та осипністю схилу. Проте о 12:00 ми підійшли до струмків, що спускаються із кулуару, обидва струмки закриті сніжниками. Із кулуару (фото 9.2) розпочинаємо підйом на південно-східний гребінь. На нього вийшли за 40 хвилин.

Досі шлях проходив по трав?яному схилі. Починаючи із південно-східного гребеня, ми рухались по середньому та великому камінні. Із гребеня рух продовжуємо траверсом кулуару (фото 9.3), що більше являє собою просто схил між гребенями.

О 14:00 виходимо на хребет, що йде від пер. Студентський, на 200-250 метрів вище нього. Звідси рух проходив по гребеню хребта із південної сторони. Періодично зустрічаються маркувальні тури. Рухаємось вільно, нескладне каміння досить великих розмірів. Приблизно за годину руху вздовж турів перетинаємо гребінь на північну сторону (фото 9.4) та розпочинаємо рух по невеликим осипним полкам серпантином вгору. Тури розташовуються частіше, проте орієнтуватись тяжко через сильний штормовий вітер та абсолютну відсутність видимості. По камінню просто стікають струмки води. Полки постійно змінюють свій напрям, проте стрімко підіймаються вгору. Суттєво понизилась температура. Тут ми зустріли групу туристів що сплавляються по р. Косью. Вони спускались від вершини у складі 8 чоловік. Повідомили, що піднятись на вершину не змогли через мокрі скелі та сильний вітер, проте сказали що ми піднімемося з огляду на наявність спорядження, яке вони просто не узяли із собою. О 15:30 ми запросили групу до нас у балок та рушили далі. За пів години вийшли до великих кам?яних брил що розділяють шлях підйому на два. Ми обрали правий шлях, та за 15 хвилин вийшли до полки що обходить перший зуб до місця переходу на другий. Звідси рушили прямо вгору вільним лазінням, та о 16:20 вийшли на перший зуб (фото 9.5) г. Манарага (1Б). Видимості немає, проте дощ закінчився. На вершині зняли записку групи із м. Іваново від 23 березня 2008 р. Залишили свою, сфотографувались, та спустились на полку обідати. Трохи обійшли зуб в сторону другого зуба, та за камінням влаштувались на обід. Обід тривав 30 хвилин, за цей час помітили що погода трохи поліпшується, каміння незначно висохло, кілька разів навіть відкрився другий зуб. Вирішуємо рухатись на нього (фото 9.6).

У кінці полки закріплюємо перильну мотузку та спускаємось дюльфером по вертикальній плиті 5 м. до сідловини між зубами (фото 9.7).

Сідловина неширока. Із неї звертаємо праворуч та по широкій, до 1, 5 м, полці рухаємось до тріщини, приблизно 20-30 метрів руху. Крізь вузьку тріщину вільним лазінням підіймаємось на західний край зуба (фото 9.8). Звідси відкривається вид на 3 зуб (фото 9.10) вершини, він вражає набагато більше за перший. Проте ми повертаємо ліворуч та, згідно опису маємо побачити осипну полку шириною до 50см., та довжиною до 8 м., проте ми побачили скельний траверс довжиною до 8 м., та шириною полки до 25см (фото 9.9). Обережно проходимо його, та переходимо на сильно осипну полку уже шириною до 50-60см. По ній проходимо ще 5-10 метрів, та розпочинаємо рух прямо догори по внутрішньому куті. Біля 10-15 м. вільного лазіння, тут бажано навести перильну мотузку, проте даний шлях має багато зачіпок, тому виходить нескладне, але технічне лазіння.

О 17:40 ми вийшли на другий зуб г. Манарага (фото 9.11), а отже на саму вершину. Видно 1 зуб. Зняли записку двійки альпіністів із м.

Йошкар-Ола від 11 серпня 2006 р. Відразу розпочинаємо спуск по шляху підйому.

Перильну мотузку не використовуємо, просто проводимо обережний рух по камінню. Дюльферна мотузка була попередньо залишена, тому по ній на жумарах підіймаємось назад.

Забираємо залишені рюкзаки, та починаємо спускатись донизу із першого зуба по шляху підйому. Крутизна схилу по 45°. За пів години доходимо до виположення гребеня (фото 9.12). Хмари повністю розвіялись. Видно вершину та усю долину р. Косью. Починаємо траверсувати схил перетинаючи невеликий сніжник. Після сніжника виходимо на південно-східний гребінь. По ньому трохи скидаємо висоту до закінчення скельних виходів.

За 30 хвилин руху по гребні повертаємо праворуч та рухаємось в основний кулуар вершини. У кулуар приходимо о 20:30 (фото 9.13). Тут спорядження можна уже зняти. Влаштовуємо фото сесію гори Манарага та розпочинаємо рух донизу. У цьому місці вирішуємо зробити експеримент, та розділитись. Половина групи поверталась до табору по шляху підйому, а інша половина через ліс та болото у долині (фото 9.14).

По кулуару спустились за 30 хвилин до злиття струмків.

Перетнувши злиття, на правий берег рушили через ліс постійно завертаючи вправо.

Ліс не густий, дуже легкопрохідний. По лісі, притримуючись напрямку за компасом, за 2 години вийшли до границі лісу в 100 метрах від р. Косью. Тут рух продовжили по болоті глибиною до 50 см., поступово підходячи до річки. І о 23:30 повернулись до балка, де група яку ми зустріли на вершині уже прогріла нам балок. Інша половина групи прийшла на 15 хвилин раніше. Група, яку ми зустріли не залишилась ночувати, вони лише залишили записку із словами вдячності за запрошення, та пояснили що не вкладаються у графік походу, тому вимушені продовжити рух. О 1:00 відбій.

Підсумок дня: день був напруженим та технічним, проте масу емоцій принесла гора Манарага, як при сходженні, так і після нього (своїми пейзажами). Якби знали, то вийшли б на сходження на годину пізніше, тоді б можливо втілили б один із наших планів щодо гори. Проте настрій чудовий, поки що втома не сильна, розуміємо, що фактично активна частина походу закінчена, далі у нас попереду вихід із гір, та "добивання" кілометражу до необхідного.

Рисунок 9.1 - Карта денного переходу	Фото 9.1 - Шлях підходу під г. Манарага (фото зроблено наступного дня)	Фото 9.2 - Шлях перетину основного кулуару гори	Фото 9.3 - Шлях переходу із південно-східного на східний гребінь
Фото 9.4 - Фото хребта та перевалів із підйому на перший зуб	Фото 9.5 - На вершині г. Манарага	Фото 9.6 - Другий зуб г. Манарага	Фото 9.7 - Спуск на сідловину між зубами вершини
Фото 9.8 - Прохід по закритому каміну	Фото 9.9 - Осипна 50-ти сантиметрова полка?	Фото 9.10 - Третій зуб г. Манарага	Фото 9.11 - На вершині г. Манарага, вид на 1 зуб із другого
Фото 9.12 - Перехід на південно-східний гребінь	Фото 9.13 - Вид на г. Манарага із основного кулуару	Фото 9.14 - Шлях повернення до табору через болото

4.12. ДЕНЬ ДЕСЯТИЙ
18 липня

Метеоумови:

t=18-25°С
Маршрут:
р. Косью - р. Юнковож - л. пр. р. Юнковож
Кілометраж: 14км
Час руху:9:30 - 20:00
Ходовий час: 7 год. 00 хв.

Підйом о 8:00. Втома не така помітна як після сходження на г. Народа. Проте ранок важкий. Збираємось до 9:30. Погода сонячна та тепла.

Відкривається прекрасний вид на г. Манарага. Нами було помічено, що у районі балка майже відсутні комарі та гнус.

Після виходу о 9:30 знову переходимо вбрід р. Косью у тому ж місці, що і попереднього разу. Брід видався дещо легшим, рівень води знизився приблизно на 20см.

Після броду рух продовжуємо вздовж р. Косью по всюдихідному тракту. За 1 годину доходимо до злиття р. Косью та р. Повсяншор. Почали з?являтись сліпні. Як виявилось потім, їх ще не багато, проте ми почали мріяти про повернення комарів. Переходимо вбрід р. Повсяншор. Брід долається стінкою із використанням жердини, швидкість течії до 2 м/с, ширина переправи до 15 м., глибина до 1 м.

Після броду влаштовуємо невеликий привал на лівому березі р. Косью. У небі за останні 2 години пролітає уже другий гелікоптер. Відпочивши, о 12:00 розпочинаємо рух по тракту. Тракт відсипаний камінням, відносно сухий, проходить на відстані до 50 м. від р. Косью. Місцевість не має суттєвих підйомів, тракт проходить в основному по полянам. Попереду чітко видніється г. Колокольня Масленникова, та за нею гора Урал. Під час двогодинного руху трактом до повороту р. Косью на північ вирішуємо незначно відхилитись від запланованого маршруту виходу на р. Харота. Згідно заявленого маршруту, ми повинні були піднятись вздовж р. Профіль Манараги, та через зв?язку перевалів Подвійний східний - Подвійний західний 1А вийти у верхів?я р. Харота. У зв?язку із очевидною наявністю необхідної кількості локальних перешкод, вирішуємо із р. Косью повернути на південь, на р. Юнковож та із неї піднятись вздовж лівого притоку до пер. Харота н/к, із перевалу здійснити радіальне сходження на г. Урал 1Б, та спуститись у верхів?я р. Харота. Витрати часу компенсуються днями заощадженими завдяки люб?язності групи із Білорусії, що нас завезла у гори. Кілометраж та складність ділянки маршруту майже не збільшуються.

Тому, о 14:00, рухаючись вздовж тракту, ми звертаємо ліворуч у долину р. Юнковож. З?являється незначний підйом. За 40 хвилин руху підходимо до впадіння у р. Юнковож її лівого притоку. Вище падіння переправляємось на лівий берег річки. Брід складності не представляє, глибина до 80см, швидкість течії до 2 м/с, ширина до 15 м. Брід долається із використанням альпенштоку.

Після броду влаштовуємо двогодинний обід. Сильно втомила висока температура повітря та сліпні, через яких доводиться рухатись у товстому, а відповідно теплому одязі.

О 17:00 розпочинаємо рух далі. Переходимо вбрід лівий приток р. Юнковож, та розпочинаємо рух лісом завертаючи праворуч, та поступово набираючи висоту, так за годину ми рухаючись не густим, проте дуже гарним лісом входимо в долину притоку. Рух продовжуємо лісом, схил не крутий, високі трави почало зникати. О 19:00 вийшли до краю лісу. Відкрився вид на перевал Харота, візуально шлях підйому нескладний, на відстані 4км. від перевалу, на злитті струмків, стаємо на ночівлю о 20:00. Є залишки вогнища, вітер здуває комарів та сліпнів. Довго готуємо ситну вечерю, та о 22:00 лягаємо спати.

Підсумок дня: день не відзначився нічим цікавим.

Почали надокучати сліпні, про них у літературі, якою ми користувались, не було жодної інформації. Зрозуміли, що комарі значно приємніші. Через сонячну погоду усі члени групи дуже втомились.

Рисунок 10.1 - Карта денного переходу

Фото 10.1 - Саме ця гора нас і спокусила

Фото 10.2 - Характер руху вздовж р. Косью

4.13. ДЕНЬ ОДИНАДЦЯТИЙ
19 липня

Метеоумови:

t=20-25°С
Маршрут:
л. пр. р. Юнковож - пер. Харота - г. Урал (рад.) - р. Харота
Кілометраж: 15
Час руху: 9:30 - 21:30
Ходовий час: 8 год. 30 хв.

Підйом о 7:30. Погода пасмурна, проте дощ не збирається. До 9:00 збираємось та снідаємо. О 9:30 виходимо на маршрут. Рух продовжуємо в напрямку до перевалу Харота (фото 11.1, 11.2). Рухаємось по лівому березі струмка по траві та по камінню.

Можна виділити 3 сідловини перевала, найнижчою є середня. На нею і продовжуємо рух. За годину руху трав?яний покрив повністю зникає, рух продовжуємо по середньому та мілкому камінню. Досвід, набутий під час походу, дозволяє незначно зменшувати темп руху. Тому о 11:30 виходимо на перевал Харота (фото 11.3) н/к. Зняли записку групи туристів Вільнюського Університету від 23 березня 2006 р. Схоже що перевал, попри свою простоту, популярністю не користується. Підйом має нахил 15° протяжність 500-600 м.

З?ївши на перевалі шоколадку, залишаємо речі та вирушаємо у радіальний вихід на г. Урал. Підйом проводимо на північ по гребені. Крутизна схилу 30-35°, середнє каміння. Погода хмарна, вітру немає. За півтори години підйому виходимо під вершину, звідси траверсом можна потрапити на пер. Прямий 1А (р. Харота - р. ПрофільМанараги) (фотоП11.2). Ми ж повернули на схід, та за пів години піднялись на вершину г. Урал 1А 1542 м (фото 11.4). Поруч видно г. Колокольня Масленникова, проте через обмеженість у часі, та незапланованість маршруту ми розпочинаємо спуск до речей.

Спуск дещо швидший, за півтори години ми по шляху підйому спускаємось до речей на перевалі Харота. Спустившись на перевал, о 15:00 ми забираємо речі та розпочинаємо спуск із перевалу у сторону р. Харота. Долина річки добре продивляється (фотоП11.1), спуск проходить прямо вниз із перевалу вздовж струмка, характер руху - невисока трава, місцями кущі. Почали дуже суттєво докучати сліпні. О 15:40 доходимо до зони лісу біля злиття струмків.

Влаштовуємо обід. Через сліпнів доводиться розставляти намет для обіду, надзвичайно болять місця укусів.

Пообідавши та відпочивши, о 18:00 розпочинаємо рух далі.

Рухаємось лісом по правому березі р. Харота. Ліс не густий (фото 11.5), багато підболочених ділянок, досить багато виходів каміння. Проте за пів години руху ліс сильно густішає, доводиться продивлятись простіший шлях руху, проходить невеликий спад висоти, проте він не помітний у фізичному плані. Під час руху вздовж річки доводиться відійти від русла на 100-150 м. Постійно перетинаємо струмки різної глибини що стікають із схилів.

О 21:00 починаємо підходити до місця на якому зображено будинок на карті, завертаємо до річки. За 15 хвилин виходимо до води, далі рух продовжуємо вздовж річки, в пошуках будинку. За 10 хвилин ходу помічаємо давні сліди перебування людини у вигляді зрізаних дерев. Недовгі пошуки вивели нас до заваленої будівлі, проте вона знаходиться на відстані кілометра від місця зображеного на карті. На поляні біля будівлі вирішуємо заночувати.

Після вечері, о 23:00, відбій.

Підсумок дня: день виявився психологічно важким не дивлячись на теплу погоду. У фізичному плані було здійснено сходження на г. Урал. Усі члени групи надіялись відчути деяке полегшення через факт проходження останньої локальної перешкоди та прощання із горами, проте надзвичайно надокучили сліпні. Подив викликала абсолютна відсутність будь-яких описів цих тварин у літературі.

Рисунок 11.1 - Карта денного переходу	Фото 11.1 - Місце ночівлі та пер. Харота, шлях підйому на г. Урал	Фото 11.2 - Вид на долину л. пр. р. Юнковож із схилу г. Урал	Фото 11.3 - Вихід на перевальну сідловину пер. Харота
Фото П11.1 - Долина р. Харота, вид із перевалу
Фото П11.2 - Долина р. Профіль Манараги, г. Колокольня, перевали р. Профіль Манараги
Фото 11.4 - Вид із г. Урал		Фото 11.5 - Характер лісу у долині р. Харота

4.14. ДЕНЬ ДВАНАДЦЯТИЙ
20 липня

Метеоумови:

t=25°С
Маршрут:
р. Харота
Кілометраж: 14
Час руху: 9:30 - 22:00
Ходовий час: 8 год. 00 хв.

Підйом о 7:00. Готуємо сніданок. Помітили, що ввечері та вночі сліпнів не було, натомість з?явились комарі та гнус, сліпні ж почали з?являтись тільки вранці.

Поснідавши, виходимо на маршрут о 9:30. Погода тепла, сонячна, тому йти важко, адже доводиться рухатись у товстому одязі. Учора стало зрозуміло, що рух буде відбуватись суттєво повільніше ніж це було заплановано, ліс важкопрохідний, залишків тракту абсолютно немає, постійно доводиться долати підболочені ділянки. Рух проводимо вздовж течії річки, постійно лавіруючи по лісі. Особливих орієнтирів чи рекомендацій щодо проходження цього та наступного дня дати не можливо, рух одноманітний, втомлюючий, швидкість руху біля 2км/год.

За декілька годин руху темп 50/10, якого ми завжди притримуємось у походах, повністю порушився, ділянки шляху дуже неоднорідні, сильно втомлюються ноги.

При русі крізь високі трави, бажано намагатись постійно рухатись лісом. Усе рідше зустрічаються виходи каміння, та частіше - болота. Проте рух долиною дуже повільний.

На обід зупиняємось о 14:30 біля гряди островів на річці, що знаходяться в кілометрі від повороту русла на захід. Доводиться на обід розставляти намет. Пообідавши та перечекавши апогей кількості оводів, о 17:00 рушаємо далі вздовж річки. Відчувається суттєва втома, можна сказати вона більше моральна, аніж фізична.

На ночівлю стаємо о 22:00 після виходу із гір навпроти відмітки на карті 325, 2 м. О 23:30 - довгоочікуваний відбій.

Підсумок дня: день не цікавий та важкий. Надзвичайно повільно рухаємось. Моральне становище у групи надзвичайно стабільне, дається взнаки попередня схоженість групи.

Рисунок 12.1 - Карта денного переходу	Фото 12.1 - Характер руху по лісі вздовж р. Харота	Фото 12.2 - По полянам рухатись значно важче, проте доводиться
Фото 12.3 - Дуже рідко, проте ще зустрічаються виходи каміння	Фото 12.4 - Сліпні справді дуже надокучають	Фото 12.5 - Періодично зустрічаються болота, необхідно бути обережним.

4.15. ДЕНЬ ТРИНАДЦЯТИЙ
21 липня

Метеоумови:

t=25°С
Маршрут:
р. Харота - р. Вангир
Кілометраж: 12
Час руху: 9:30 - 21:00
Ходовий час: 7 год. 00 хв.

Підйом о 7:00. Погода сонячна, тепло. Збираємо табір.

Ентузіазм помітно знизився, проте о 9:30 виходимо на маршрут.

Відразу входимо у ліс, та, користуючись набутим досвідом, рухаємось по ньому. Гори залишаються позаду, відповідно ліс сильно густішає, швидкість руху падає ще більше. Постійно зустрічаються острови на річці, тому надіятись на прив?язку по початку острову перед злиттям р. Харота та р. Вангир безглуздо. Рух продовжуємо із частими привалами, доки потужність та повноводність річки не зросла вдвічі. У цьому місці о 14:00 робимо обід. За час обіду виконуємо розвідку, виявляється що ми стоїмо біля кінця найбільшого острова, отже, р. Вангир примикає на 500 м. вище по течії. Декілька спроб розвідати брід не мали успіху. Переправлятись у цьому місці небезпечно.

Тому після обіду, о 16:00, переходимо вбрід течію на острів.

Брід має глибину до 1 м, швидкість течії до 1.5 м/с, ширина до 30 м. Стінкою долається без особливих труднощів.

Після виходу на острів переходимо на його інший берег, та рухаємось вздовж нього вверх по течії. Ліс на острові менш густий, проте на ньому досить високі трави. За 15 хвилин ходу підходимо до злиття р. Харота та р. Вангир. У місці впадіння р. Харота переходимо її вбрід (фото 13.1). Брід глибиною до 1 м, швидкість течії до 2 м/с, ширина до 20 м. Брід долається стінкою.

Після броду рух продовжуємо вздовж р. Вангир, у пошуках місця для броду. Річка вражає своїми розмірами, проте приблизно на відстані 300 м. від злиття виникає широкий розлив річки, та відповідно найменша течія. У цьому місці розбиваємось на 2 групи та переходимо вбрід р. Вангир (фото 13.2, 13.3).

Глибина броду до 1 м., швидкість течії до 2 м/с, ширина до 100 м. При броді стінкою необхідно обережно рухатись, тоді особливих ускладнень е виникає.

Перейшовши р. Вангир о 18:10 вирушаємо далі. Спочатку рух проводимо через велику поляну на якій опинились, далі притримуючись берега входимо в ліс та рухаємось вздовж нього 20 хвилин до виникнення пагорбу перед нами. Піднявшись на пагорб знаходимо старий всюдихідний тракт (фото 13.4). По розмірам дерев що на ньому ростуть можна сказати що ним не користувались не менше 7-10 років. Ліс трохи прохідніший ніж на р. Харота. Тракт дозволяє рухатись значно швидше, проте за годину руху тракт стає заболоченим, і ним стає дуже важко рухатись. Відповідно підходимо знову до берега. Вздовж нього проходить стежка, зустрічаємо декілька стоянок. На одній із них стаємо на ночівлю. Точну прив?язку зробити важко, тому приблизне місце стояння біля першої пари островів на річці Вангир, навпроти впадіння р. Ягиней. О 23:00 відбій.

Підсумок дня: день ще важчий ніж учорашній. Було дуже жарко. Настрій починає зникати. Вразила р. Вангир своїми розмірами. Броди також внесли цікавий елемент у переходи. Помітили, що стало уже значно темніше вночі.

Рисунок 13.1 - Карта денного переходу
Фото 13.1 - Брід через р. Харота	Фото 13.2 - р. Вангир та шлях броду через неї	Фото 13.3 - Брід через р. Вангир	Фото 13.4 - Вангирский тракт

4.16. ДЕНЬ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ
22 липня

Метеоумови:

t=20-25°С
Маршрут:
р. Вангир
Кілометраж: 18км
Час руху: 9:30 - 21:45
Ходовий час: 7 год. 30 хв.

Підйом о 7:00. Снідаємо, та о 9:30 вирушаємо далі вздовж річки Вангир по лівому березі.

Стежка проходить над самим берегом. Після години ходу вона виходить на заболочену ділянку, після неї чітка стежка не відновлюється, тому приймаємо рішення рухатись по береговій лінії. Підходимо впритул до річки та рух проводимо прямо вздовж урізу води. Складність складає постійний схил ліворуч, проте немає різного роду буреломів та високотрав?я. Хоча швидкість так суттєво і не підвищилась, проте такий монотонний рух уже став звичним.

О 13:00 вийшли на скельні виходи. Із них видно гірське пасмо та вигин річки. Спустившись із них, влаштовуємо обід.

Після обіду вирушаємо о 16:30. Продовжуємо рухатись аналогічним чином. Особливого опису чи рекомендацій щодо руху на цій ділянці маршруту дати неможливо. Рух не має жодних цікавих чи важких для орієнтування моментів.

Втомлені, о 20:00 ми проходимо поворот річки на північ.

Проте розуміємо, що із нашою втомою та станом до переходу на р. Синя швидко дійти не зможемо. Перед початком великого болота стаємо на ночівлю о 21:45.
Ввечері балуємо себе свіжою рибою та смачною вечерею. О 23:30 - відбій.

Підсумок дня: день не відзначився нічим цікавим. Усе більше впевнились у тому, що інформація яку ми отримали із літератури та консультацій щодо швидкості проходження цієї ділянки маршруту, застаріла. Вечір пройшов у надії на те, що вздовж р. Синя рухатись буде легше.

Рисунок 14.1 - Карта денного переходу

Фото 14.1 - Шлях руху до обіду. Місцями доводиться йти по воді.

Фото 14.2 - Навпроти скельних виходів влаштували обід

Фото 14.3 - Попереду справжня тайга

4.17. ДЕНЬ П?ЯТНАДЦЯТИЙ
23 липня

Метеоумови:

t=15-20°С
Маршрут:
р. Вангир - р. Синя
Кілометраж: 18
Час руху: 9:00 - 21:00
Ходовий час: 7 год. 00 хв.

Підйом о 7:00 Погода сонячна. Снідаємо свіжою рибою, та о 9:00 вирушаємо далі по маршруту. За 3 години руху вздовж берега, підходимо до невеликої бухти що утворилась на річці перед двома невеликими островами. Згідно карти, у цьому місці найменша відстань між р. Вангир та р. Синя. Влаштовуємо розвідку. Від заводі відходить струмок що протікає біля пагорба. Теоретично, вздовж цього струмка можна рухатись. Проте ліс тут сильно заболочений та густий. Прохідності абсолютно немає. Повернувшись із розвідки, вирішуємо обідати та рухатись далі до будинку на краю профілю.

Пообідавши, виходимо на маршрут о 15:00. Рух продовжуємо вздовж берега, проте в один із моментів знову пробуємо рухатись по тракту. На нашу думку, це робити не варто. О 16:30 перетинаємо впадіння двох струмків у р. Вангир. Із цього місця до місця розташування будинку рухатись вздовж берега не важко. Каміння із часом утворило своєрідну бруківку, тому о 17:30 ми перетинаємо струмок біля якого знаходиться будинок. Півгодинні пошуки не дали жодних результатів, хоча чітко видно сліди перебування людини, а по кількості давно зрізаних дерев зрозуміло що ми знаходимось у потрібному місці. Профілю та тракту відповідно також немає. Тому робимо невеликий привал і вирушаємо далі.

Після привалу рух розпочинаємо через ліс на захід. Рухаємось відповідно до показів компаса. Ліс не густий, земля трохи підболочена, проте складності це не складає. За пів години руху помічаємо, що сонце схилилось на захід, тому рухаємось на сонце. Після виходу на обширне болото, за годину руху від привалу розуміємо, що помилились не врахувавши рух сонця, і завернули сильно вправо. Тому далі притримуючись напрямку на південний-захід, починаємо йти вздовж пониження рельєфу. Відповідно, швидко виходимо на струмок, вздовж нього і рухаємось. За годину руху від болота, із струмка звертаємо праворуч та починаємо траверсувати схил не скидаючи висоту. За годину такого руху опиняємось над р. Синя на підвищенні із відміткою висоти 193, 1 м. Від відмітки за 15 хвилин спускаємось на поляну, по якій підходимо до р. Синя.

Порівняно із р. Вангир, долина р. Синя суттєво відрізняється.

Це набагато грандіозніша, спокійніша та більша річка. Рельєф більш рівнинний.

Вийшли ми відразу на тракт. Видно що трактом періодично користуються. Проте, хоч земля і зволожена, слідів нещодавно проїхавших авто не видно. Рухаємось по тракту. За 200 м, як нас і попереджували, тракт переходить вбрід р. Синя. Брід має глибину до 1 м, швидкість течії біля 1 м/с, ширина до 100 м. Перейшовши брід із використанням стінки, рухаємось вздовж лівого берега. Тракт проходить по руслу річки. За пів години руху починаємо проходити острів, та перед впадінням струмка перед пагорбом стаємо на ночівлю. Можна відмітити що з?явились річні чайки, та майже зникли сліпні. О 21:00 стаємо на ночівлю на пагорбі над річкою.

О 23:00 відбій.

Підсумок дня: день був цікавішим за декілька попередніх. Цікавим виявився перехід на р. Синя і вразила долина річки. Приємним елементом було зникнення сліпнів, точніше, порівняно із передньою кількістю, вони були майже непомітні. Надзвичайно гарна рослинність вздовж р. Синя. Щодо орієнтування - можна знову відмітити що інфраструктура, яка була створена та нанесена на карти, абсолютно відсутня. Орієнтуватись важко, доводиться вчитись впевненіше читати карту.

Рисунок 151 - Карта денного переходу
Фото 15.1 - Рух часто доводиться здійснювати у високій траві	Фото 15.2 - Ми думали що на р. Вангир багато островів	Фото 15.3 - Болото при переході на р. Синя досить велике	Фото 15.4 - Так зустріла нас р. Синя. Надзвичайно гарна долина.

4.18. ДЕНЬ ШІСТНАДЦЯТИЙ
24 липня

Метеоумови:

t=15-25°С
Маршрут:
р. Синя
Кілометраж: 14
Час руху: 9:00 - 20:00
Ходовий час: 8 год. 00 хв.

Підйом о 7:00. Погода сонячна. Неспішно збираємось. Після сніданку, о 9:00 виходимо на маршрут.

Рух продовжуємо по лівому березу р. Синя. Берега широкі, не заболочені, періодично можна рухатись по мілководдю. Проте за пів години нам доводиться долати річку вбрід. Тракту не видно уже давно. По обидві сторони річки скельні виходи. Брід шириною до 100 м. тут і в подальшому швидкість течії невелика, біля 1-1.5 м/с, глибина бродів у середньому 1-1.5 м. Переходиться із використанням жердини стінкою. Але уже через 300-400 м. доводиться знову організовувати брід. У результаті швидкість руху вздовж річки сильно знизилась. Не дивлячись на сонячну погоду від постійного руху у воді усім стало дуже холодно. До обіду на який ми зупинились о 13:00 нам довелось здійснити 8 бродів. Рух намагались здійснювати по тракту. Проте часто він проходить просто по руслу річки. На обід стали біля входу у вузький каньйон. По обидва береги річки стрімкі скелі. Під час обіду просохли, та намагались зігрітись.

Обід закінчили о 16:00. Рух розпочали із розвідки можливості переходу річки. Виявилось що вбрід перейти річку не дозволяє глибина. Єдиною можливістю продовжити рух було проходження прижиму. На щастя глибина річки була по шию. Тому із рюкзаками на голові ми долаємо цю перешкоду. Довжина переходу біля 40 м. Після обходу прижиму рух продовжуємо із неодноразовим бродінням річки. Тракт рухається аналогічно. Рух каньйоном, а відповідно останній вимушений брід закінчився о 18:30. Після цього місця річка робить перегин, та протікає на території без скельних виходів.

Рух продовжуємо по лівому березі річки. Проте наших сил вистачило рівно на годину. О 20:00 стаємо на ночівлю у лісі на березі річки.

Промерзлість через постійний рух по воді далась взнаки. Повечерявши та напившись гарячого чаю із ехінацеєю, о 22:00 лягли спати.

Підсумок дня: день можна сказати цікавий. Залишилось маса вражень. Постійні броди почали сприйматись як "рядове" явище. Організми знесилились від холоду. Під час проливного дощу у мокрому одязі рухатись тепліше ніж по пояс у воді.

Рисунок 16.1 - Карта денного переходу
Фото 16.1 - Початок руху вздовж річки	Фото 16.2 - Такі майже усі броди на р. Синя	Фото 16.3 - Входимо у каньйон
Фото 16.4 - До каньйону рух проходив по рівнинній частині.	Фото 16.5 - Доводиться долати і такі перешкоди	Фото 16.6 - Ночівля після важкого дня

4.19. ДЕНЬ СІМНАДЦЯТИЙ
25 липня

Метеоумови:

t=10-15°С
Маршрут:
р. Синя
Кілометраж: 20

Час руху: 9:30 - 23:00

Ходовий час: 8 год. 00 хв.

Підйом о 7:00. Погода сонячна, проте на горизонті спостерігається невелика хмарність. Снідаємо та о 9:30 виходимо на маршрут.

Шлях нашого руху пролягає лівим берегом р. Синя. Як і раніше найлегше рухатись вздовж урізу води (фото 17.1). Проте за годину руху доводиться рухатись по воді. Берега стають важкими для руху. Тракт проходить руслом річки.

Найкраще рішення у даному випадку це максимально притримуватись тракту. Тому рухаємось вздовж нього. Дно річки устелене мілким камінням, через деякий час ноги пристосовуються до слизького каміння, глибина від 10 до 80см, течія абсолютно не відчувається. Рухаємось вздовж численних островів, як виявилось потім їх рахувати абсолютно безглуздо. Прив?язку по ним робити також небажано, оскільки більшість із них намиті, тому можуть змінювати свої розміри.

Поступово небо почали заволікати хмари. О 13:40 ми побачили попереду осипний правий берег (фото 17.2). Пісок мав відтінок червоного, а ще за 20 хвилин руху ми підійшли до скелі червоний Камінь (фото 17.4). Вона дійсно має червоний відтінок. Пройшовши ще 1 кілометр, біля відмітки 99.8 м. між островами, ми відійшли до лісу щоб влаштувати обід. Під час обіду що тривав до 15:30 розпочався дощ.

Після обіду вирішили зібрати найбільш повну інформацію про місцевість, тому вирушили далі не вздовж річки, а лісом. За пів години перетнули потік, попри відсутність течії глибина до 1.5 м. Після броду рух продовжили лісом на північний захід. Рухаємось за показами компаса. Швидкість руху суттєво знизилась. Ліс важкопрохідний (фото 17.5), багато підболочених ділянок, періодично доводиться долати повалені дерева, єдиною радістю є майже спіла морошка.

О 18:00 стомлені рухом лісом вийшли до річки на її повороті на південь. Далі рух продовжуємо по воді. Періодично зустрічається тракт.

Проте, від дощу та постійного руху по воді, усі члени групи надзвичайно позамерзали. Настрою та ентузіазму немає. Рух монотонний із постійними бродами між островами. Декілька разів доводиться бродити стінкою.

О 22:00 підійшли до краю острова , навпроти якого на лівому березі річки видно прижимистий берег, переходимо вбрід потік до цього берега.

Берег має дуже цікаву структуру спресованого вимитого піску. Обережно траверсуючи схил о 22:30 виходимо на велику поляну на правому березі струмка Гунша-Керкаель. Перетнувши його вбрід, та зайшовши трохи в ліс о 23:00 стаємо на ночівлю.

Підсумок дня: день видався можна сказати найважчим за увесь похід. Надзвичайно замерз організм, втомили численні броди, пошуки тракту, місця легшого руху по воді. Для чистоти експерименту та совісті, частину шляху рухались лісом, даний рух також не можна віднести до легкого.

Рисунок 17.1 - Карта денного переходу	Фото 17.1 - Рух вздовж урізу води	Фото 17.2 - Осип із піску з червоним відтінком
Фото 17.3 - Тракт в нікуди, та скельні виходи	Фото 17.4 - Скеля "Червоний Камінь"	Фото 17.5 - Ліс в долині р. Синя

4.20. ДЕНЬ ВІСІМНАДЦЯТИЙ
26 липня

Метеоумови:

t=10-15°С
Маршрут:
р. Синя - ст. Синя
Кілометраж: 20
Час руху: 9:30 - 21:30
Ходовий час: 8 год. 00 хв.

Підйом о 6:30. Небо хмарне, збирається на дощ. В усіх надія, що розпочинається останній ходовий день. Готуємо святковий сніданок із тортом на десерт та вітаємо Ковальчука Вадима із днем народження, вважаємо позитивним святкування цієї події у поході. Після вручення символічного подарунку, який помандрував через увесь Приполярний Урал, вирушаємо на останню ділянку маршруту.

Відразу після підходу до річки доводиться обирати місце броду через основний потік, так як тракт уже проходить по правому березі. Місце обираємо на відстані 300 м. від повороту русла на північ, тут можна перебродити спочатку на невеликий острів а потім на протилежний берег. Спроба перебродити річку нижче по течії потерпіла поразку, надто велика глибина.

Після броду виходимо на тракт, по ньому рухаємось ті самі 300 м. до повороту русла. Далі тракт входить знову у русло, проте для руху по ньому тут занадто глибоко. Доводиться рухатись берегом, періодично долаючи вбрід невеликі заводі та траверсуючи круті берегові лінії. За дві години такого руху, о 12:00, помічаємо на березі залишки тракту що зображено на карті.

Починаємо рух по ньому. Тракт сильно зарослий травою, проте, якщо рухатись по колії, то рух не значно ускладнений, але тракт стає усе важче прохідним, тому за півтори години руху по ньому ми знову повертаємось до урізу води. Ще за годину ходу по воді підходимо до великої заводі на правому березі. Доки розвідуємо шлях подальшого руху готуємо обід.

Після обіду, о 16:30 обходимо заводь по березі. У верхній її частині, при переході на протилежний берег необхідно бути обережним. Доводиться із сухостою та гілляччя накладати поміст для переходу через в?язке болото глибиною до 2 м. Перейшовши заводь, повертаємось до берегової лінії, та рухаємось берегом. Ліс густий, рухатись можна зі швидкістю до 2км/год.

О 17:00 знову виходимо на старий тракт. Вирішуємо спробувати рухатись по ньому ще раз. Цього разу вдало. Тракт проходить по великим полянам, не входячи в ліс. Тому, швидко рухаючись, о 18:30 переходимо заводь по напіврозваленому мосту та підіймаємось на пагорб. На пагорбі розташовані залишки села Синя. Більшість будинків не жилі. Зустрічаємо лише одного чоловіка. Від початку села біля берега розпочинається ґрунтова дорога на північ. Рухаємось нею протягом години.

О 19:30 підходимо до залишків трьох мостів, що, очевидно, були змиті водою, та броду через річку. Брід придатний лише для всюдихідної техніки.

Ми ж проходимо ще біля 500 м. по ґрунтовій дорозі, що простягається на північ.

На її кінці виходимо до броду через річку. У цьому місці брід придатний для переходу, хоч і надзвичайно широкий. Глибина броду до 70см., швидкість течії - до 1 м, ширина - до 200 м. (по лінії переходу). Брід долаємо без жодних ускладнень. На протилежному березі влаштовуємо прощальний привал, оскільки далі ґрунтова дорога віддаляється від річки.

Після привалу, о 20:00, вирушаємо далі. Ґрунтова дорога швидко змінилась асфальтованою. За годину руху дорогою ми увійшли до початку залишків будівель, а ще за пів години руху по населеному пункті ми вийшли до ст. Синя.

Отже, о 21:30 наш маршрут було закінчено. Згідно розкладу, що висів на станції, попередній потяг пройшов 10 хвилин тому, а наступний до ст. Печора очікується о 22:30. Тому вирушаємо до магазину ставити відмітку по перебування у населеному пункті, оскільки пошта та селищна рада уже закриті.

О 22:30 сіли на місцевий потяг до Печори. Квиткових кас на станції не існує, оплата вартості квитка проводиться начальнику потягу.

Підсумок дня: день був не надто важким. Було холодно, в основному через постійний контакт із водою. Проте цей день був останнім ходовим. Маршрут було успішно закінчено.

Рисунок 18.1 - Карта денного переходу	Фото 18.1 - Рух лісом після обходу заводі	Фото 18.2 - Залишки с. Синя	Фото 18.3 - Таким є початок селища Синя.
Фото П18.1 - Довгоочікуваний останній брід

5. РОЗРАХУНОК СКЛАДНОСТІ МАРШРУТУ

Згідно чинної методики:
1. Відповідно до таблиці 1 [18] при протяжності L=251км. та t=20 днів попередня складність маршруту визначається як V.

2. Таблиця пройдених ЛП та ПП.

Складність ЛП взята із переліку перевалів середньогір?я[19]. ЛП пройдені за новим маршрутом оцінені відповідно до чинної методики класифікації ЛП. Паспорти перевалів не наводяться відповідно до п.4.9.4 вимог до складання звіту[20], оскільки інформація по кожнії ЛП вичерпно наводиться в тексті звіту.

Загальна сума балів за ЛП=77
Загальна сума балів за ПП=73
Обмеження для теоретично розрахованого маршруту ЛП не більше 55
Обмеження для теоретично розрахованого маршруту ПП не більше 80
Отже у залік йдуть відповідні значення. ЛП=55, ПП=73

3. Коефіцієнт перепаду висот визначимо за формулою:

К = 1 +Ω Н/12,

де Ω Н - сумарний перепад висоти у кілометрах.

К = 1+13/12=2, 08

4. Загальна сума балів визначається за формулою:

КС = ЛП + ПП + (Г×А×К),

де ЛП і ПП - бали за локальні і протяжні перешкоди,
Г - географічний показник району подорожі = 12
А - коефіцієнт автономності = 1.
Отже: КС = 55+73+ (1´12´2, 08) = 152

Підсумок. У результаті розрахунку встановлено що:
Протяжність маршруту перевищує протяжність 4к. с.

Тривалість маршруту перевищує тривалість 4к. с.

Бали за ЛП перевищують максимальне значення для 4к. с. (згідно чинної методики і для 5к. с.)
Бали па ПП перевищують максимальне значення для 4к. с
Набрана остаточна сума балів відповідає походу 5к. с.

Проте вважаємо що даний похід хоч і згідно чинної методики визначення складності пішохідного маршруту відповідає походу 5к. с., але на нашу думку вона дещо лояльніша ніж попередні. Тому данний маршрут заслуговує на присвоєння твердої 4к. с. із елементами 5к. с. У даному випадку можна дати більш коректну оцінку району. Звісно посилаючись на результати розрахунку МКК згідно чинної методики визначення складності пішохідного маршруту може скористатись правом присвоїти п?яту категорію у рамках виключення.

ВИСНОВКИ, РЕКОМЕНДАЦІЇ, УТОТОЖНЕННЯ

У період із 5 по 28 липня 200 р. було здійснено цікавий похід Приполярним Уралом. Маршрут пройшов успішно, безаварійно, із дотриманням правил безпеки та законів перебування на території національного парку Югид-Ва.

У процесі походу було оглянуто райони г. Народа, г. Защита, п. Свердлова, хр. Неприступний, г. Манарага, масиву Колокольня. Досліджено забуті туристами дилини річок Харота, Вангир, Синя. Дійсно відвідуваність даних річок дуже низька. За 10 днів руху вздовж них не було зустрінуто суттєвих ознак перебування туристичних груп. Лише вздовж р. Синя залишився діючий всюдихідний тракт. Уся система профілів та трактів повністю позаростала.

Через добру фізичну та моральну підготовленість групи, прекрасну технічну підготовку, на г. Народа було прокладено, на нашу думку, цікавий та новий маршрут. Відповідні документи готуються для подання. Також у зв?язці із пер. Плато Парнук вперше пройдено, на нашу думку, цікавий перевал складністю 2А, документи на подання першопроходження даного перевалу та присвоєння йому назви Верхній, також на стадії розробки. Відповідно, складність маршруту відповідає походу 5 категорії складності.

На майбутнє, можна планувати відвідування району г. Сабля, г. Колокольня, здійснення траверсу хр. Неприступний, траверсу усіх п?яти зубців г. Манарага. Групам, що планують відвідування району, варто звернути увагу на можливість здійснення комбінованих походів. Звісно, при цьому втрачається маса вражень від відвідування тайгової частини району. Проте, такі маршрути є значно легшими та коротшими у часі. Найкраще сплавлятись по р. Косью.

Цікавим район є також з точки зору фауни. Славнозвісні комарі у перші дні спричиняють масу неприємностей, у наступні дні вони приймаються зовсім по іншому. Після приїзду, в усіх учасників походу на них неначе імунітет. А от наявність сліпнів не була описана у жодному звіті.

Мабуть, тому що вони зустрічались лише у тайговій частині маршруту, і тому про них мало інформації через малу відвідуваність району. Проте, на нашу думку, на Приполярному Уралі необхідно готуватись до зустрічі саме із ними.

Найпоширенішою версією взуття на Приполярному Уралі є високі чоботи. У результаті спроб, лише двоє учасників походу пройшли весь маршрут у чоботах. Інші ж учасники після 4-5 дня рухались у кросівках, один із учасників пройшов більшу частину маршруту у звичайних кедах. Варто переглянути класичні методи підбору спорядження для даного району. На нашу думку, найоптимальнішим варіантом є набір із пари легких кросівок, та легких трекінгових черевиків.

Вважаємо, що тактичні та технічні прийоми використовувались вдало та обґрунтовано, порушень безпеки не відбувалось. Місця ночівель та графік руху були сплановані вдало.

ПРИПОЛЯРНИЙ УРАЛ Є ДІЙСНО НАДЗВИЧАЙНО КРАСИВИМ ТА ЦІКАВИМ РАЙОНОМ.
МАЄМО НАДІЮ, ЩО КІЛЬКІСТЬ ТА СЛАДНІСТЬ ПОХОДІВ У ЦЬОМУ ЧУДОВОМУ РАЙОНІ БУДУТЬ НЕВПИННО ЗРОСТАТИ.

ДО НОВИХ ЗУСТРІЧЕЙ У ПОДОРОЖАХ!

ПЕРЕЛІК ЛІТЕРАТУРИ

1. Кокарев Ю. М. Туризм - школа воспитания. - Минск: Полымя, 1982.
2. Шимановский В. Ф. Питание в туристском путешествии. - М. Профиздат, 1986.
3. Стрижев А. М. Туристу о природе. - М. Профиздат, 1986.
4. Кашевник Б. Л. Приёмы и средства страховки с использованием альпинистской верёвки. - М. Турист, 1989.
5. Директор Л. Б. Снаряжение для горного туризма. - М. Профиздат, 1987.
6. Алёшин В. М., Серебренников А. В. Туристская топография. - М. Профиздат, 1985.
7. Коструб А. А. Медицинский справочник туриста. - М. Профиздат, 1986.
8. Бубнов И. А. Военная топография. - М. Министерство обороны, 1953.
9. Наказ Міністерства освіти і науки України ?237 від 24.03.2006 р. "Про внесення змін до Правил проведення туристських подорожей з учнівською та студентською молоддю України".
10. Правила змагань "Пішохідний туризм" Міністерство спорту України 2008 р.
11. Положення про Єдину спортивну класифікацію України. Міністерство сім?ї, молоді і спорту ?1088 від 07.04.2006 р.
12. Положення про туристські маршрутно-кваліфікаційні комісії навчальних закладів системи Міністерства освіти і науки України. Наказ ?463 від 15.07.2003 .
13. Данько В. Ю., Ерёмкин М. А. - Базы, избы, тропы, вершины, перевалы Приполярного Урала - електронний довідник 2004 р.
14. http://www.uralkomi.narod.ru
15. http://www.skitalets.ru
16. Кеммерих А. О. "Приполярный Урал". М., "Физкультура и спорт", 1970.
17. Отчёт о пешем маршруте VI к. с. в районе Приполярного Урала. Руководитель: Деменев Н. П.
18. Методика визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів.
19. Перечень классификационных перевалов среднегорья, М., 1985.
20. Додаток 1 до постанови Виконкому Федерації спортивного туризму України від 27 травня 2002 р. Протокол ?23, п.?4 (Вимоги до складання звіту про спортивний туристський похід)

Додаток А Перелік спорядження

Групове спорядження:

Намет тримісний - 2 шт.
Кани туристичні - 5л та 7л.
Тросик та гаки кострові - 1 комплект
елика ложка - 1 шт.
Фотоапарат цифровий - 2 шт.
Комплект батарейок - по 4 комплекти
азовий пальник - 2 шт.
Балони газові - по 1 шт. на кожного учасника
Вітрозахист - 1 шт.
Ножівка складна - 1 шт.
Сокира туристична - 1 шт.
Аптечка медична - 1 шт.
Ремнабор - 1комплект
Спіраль від комарів - 1 шт.

Групове спеціальне спорядження:

Мотузка основна Æ10 мм 50 м - 2 шт.
Мотузка допоміжна Æ3 мм 50 м - 1 шт.
Витратні кінці Æ10 мм 4 м - 3 шт.
Гаки скельні різні - 10 шт.
Карабіни групові - 10 шт.
Молоток скельний - 1 шт.
Особисте спорядження:
Взуття основне - 1пара
Взуття запасне - 1пара
Шкарпетки звичайні - 4пари
Шкарпетки теплі - 1пара
Сліди жіночі - 4пари
Штани штормові - 1 шт.
Штани вітрозахисні - 1 шт.
Куртка штормова - 1 шт.
Дощовик прогумований - 1 шт.
Футболка із довгим рукавом - 2 шт.
Футболка із коротким рукавом - 1 шт.
Кофта Полартек 100 - 1 шт.
Кофта Полартек 200 - 1 шт.
Білизна - 2 комплекти
Наплічник - 1 шт.
Коврик пінополіуритановий - 1 шт.
Спальник "кокон" - 1 шт.
Накомарник - 1 шт.
"Сідушка" - 1 шт.
Особиста медична аптечка - 1 шт.
Ліхтар налобний - 1 шт.
Засоби особистої гігієни - 1 комплект
Сірники та туалетний папір - 1комплект

Особисте спеціальне спорядження:

Система страхувальна із засобами самостраховки - 1 шт.
Каска захисна - 1 шт.
Карабіни - 3 шт.
Гальмівний пристій 1 шт.
Жумар - 1 шт.
Рукавиці брезентові - 1 шт.
Схоплюючий "прусик" - 2 шт.

Склад медичної аптечки:

Бинти різні - 2ст., 2 не ст.
Вата - 1уп.
Йод - 1 шт.
Цитрамон - 2пл.
Анальгін - 3пл.
Вугілля активоване - 8пл.
Лейкопластир - 1ст., 1 не ст.
Кислота ацетилсаліцилова - 3пл
Гідроперит - 4пл.
Цифран - 2пл.
Мазь синтоміцинова - 1тюб.
Мазь Рятівник - 1тюб.
Левоміцетин - 2пл.
Кетанов - 2пл.
Спирт - 100 мл.

Склад ремонтного набору:

Нитки різні - 1комплект
Шило взуттєве - 2 шт.

Голки швейні - 1комплект
Скотч, ізолента - 1 шт.

Проволока різна - 1комплект

Результат використання спорядження:

Із особистого та групового спорядження було використано абсолютно усе. Зайвих та речей яких не вистачало не було. Із спеціального спорядження виявилась завелика кількість скельних гаків та витратних кінців.

Проте, при іншій погоді, можливо ми б їх використали. Із аптечки та ремнабору не було використано нічного. Із здоров?ям та самопочуттям учасників проблем не виникло. Спорядження показало себе із найкращого боку. Єдина поломка - лямки наплічника у керівника групи - була відремонтована на місці за 15 хвилин.

Додаток Б

Перелік продуктів