Звіт про гірський похід 2 к.с. Карпатами

• Довідкові дані про туристський спортивний похід

Параметри походу

Докладна нитка маршруту

Дані про досвід учасників

• Характеристика районів проведення походу

Організація туристського спортивного походу

Загальна ідея походу

Варіанти під'їзду та від'їзду

Зміни маршруту та їх причини

Інформація про проходження маршруту кожним учасником

• Графік руху та технічний опис проходження маршруту

Графік руху

Технічний опис проходження маршруту

Технічні перешкоди

• Висновки та рекомендації щодо проходження маршруту
• Додатки

1. Довідкові дані про туристський спортивний похід.

Параметри походу

Докладна нитка маршруту

С. Ділове - стр. Білий - (пол.Струнги - г. Піп-Іван Мармороський (1937.7) - пер. ПІМ Центральний) (1Б) - стр.К васний - стр. Лихий - в.1231.0 - хр. Довгий - пол. Межипотоки - г. Десескул Грунь - г. Неняска - г. Міка Маре (1815.5) - г. Вихід - пол. Гропа - г. Васкуль - г. Піп-Іван Чорногірський (2020.5) - р. Великий Балцатул - р. Біла Тиса - с. Луги - с. Говерла - р. Говерла - р. Бребенескул - оз. Бребенескул - (г.Гутин Томнатик Пд.-С. ребром) (1Б,2016) - оз. Несамовите - т/б Заросляк - р. Прутець-Заросляцький - (г. Говерла водоспадами) (1Б,2061) - ур. Скопеська - г. Петрос - с. Кваси

Дані про досвід учасників

Характеристика районів проведення походу

Карпати - один з найбільш відвідуваних туристичних районів на Україні. Тисячі туристів відвідують цей район щорічно, приїжджаючи на екскурсії, в туристичні походи і просто відпочити.

Найбільш популярні пішохідні походи 1-2 к.с. по Карпатам в літній період. Такі походи запам'ятовуються прекрасними карпатськими пейзажами, дощами, чорницею і хорошою компанією. Традиційно найбільш відвідуваними хребтами являються Чорногорський, Свидовецький, Горгани, трохи рідше Мармароський.

Чорногорський хребет відомий в першу чергу тим, що на ньому знаходиться найвища точка України - г. Говерла. Вона ж є і найбільш відвідуваною. На жаль, вона і найбільш засмічена. Іншою домінуючою вершиною на цьому хребті являється сусідка г. Говерла - г. Петрос. Гора трохи нижче Говерли, але не менш живописна, до того ж чистіша. Східніше г. Говерла знаходяться живописні озера Несамовите і Бребенескул. Замикає хребет зі сходу Чорна гора. На ній знаходяться руїни обсерваторії. Західніше Чорногорського знаходиться Свидовецький хребет.

Найвища точка Свидовецького хребта - г. Близниця. Вона має дві вершини: Малу і Велику. Свидовецький хребет також прикрашений озерами із загадковими назвами Догяска і Трояска.

Горгани відрізняються від інших хребтів наявністю осипів, які називають курумником, і великою кількістю жерепу, тобто альпійської сосни.

Мармароський хребет характерний наявністю скельних виходів. Його ще називають "Мармароські Альпи". Перлиною цього місця являється г. Піп Іван Мармароський. Часто відвідуваним цей район Карпат не став тільки завдяки наявністю тут прикордонної зони і як наслідок необхідності оформлення пропусків.

Популярні Карпати і в зимовий період. Це традиційний район для проведення лижних походів різних категорій складності. Можливі тут і гірські походи 1-2 к.с. і альпіністські сходження до 1Б к.с.

Найбільш популярними в зимовий період являються сходження на г. Говерла, г. Петрос, г. Піп Іван Мармароський, траверс Чорногорського хребта.

Цікавий цей район також весною. В кінці квітня - на початку травня Карпати вражають своїм контрастом. В долинах зеленіє трава і припікає сонце, а на схилах (особливо північної експозиції) лежить сніг. Проходження подібних схилів представляє інтерес і технічну складність. Осьова лінія хребта навпаки майже відкрита від снігу і якщо йти по ній, то можна забути що йдеш весною і щойно виліз із снігу.

Річки в цей період повноводні і часто доводиться переправлятись через них вбрід або по колоді. Весною в Карпатах можна ходити гірські походи 1 і 2 к.с., але при умові творчого підходу до побудови маршруту: маршрут не повинен складатись з траверсів декількох хребтів, а повинен мати в своєму складі подолання схилів, які представляють технічний інтерес в цей час року.

2. Організація туристського спортивного походу

Загальна ідея походу

Основні цілі проведення даного походу були такими:

• Підняття технічного рівня. Це означало подолання локальних гірських перешкод 1Б категорії складності з отриманням відповідного технічного досвіду як особистої так і командної техніки пересування і страховки на різному рельєфі (сніжному, скельному, осипному, крутому трав'янистому), а також локальних пішохідних і протяжних перешкод (таких як переправи через річки, бурелом і т.д.);
• Пізнавальна. Хотілось побачити знайомий район в новій, "весняній" обстановці, а також пройтись по мало відвідуваним "Мармароським Альпам".

Даний похід розцінювався як підготовка до літнього походу 3 к.с. у великих горах, тобто на Кавказі.

Карпати - нехарактерний район для походів весною. Але саме в цей час тут можна отримати різноманітний технічний досвід. При підготовці маршруту ми розраховували отримати досвід роботи на сніжних схилах при підйомі на г. Піп Іван Мармароський, г. Міка-Маре, г. Говерла, г. Петрос. Скельний досвід - при підйомі на г. Гутин-Томнатик по скельному ребру. Рух по струмках Квасний, Бребенескул повинен був дати досвід подолання таких перешкод, як переправи через річки, вбрід і по колоді, траверс крутих трав'яних схилів, проходження бурелому.

Крім того, Карпати відомі своїми кліматичними умовами, які є доволі різноманітними, особливо на весні. При підготовці до походу ми враховували цей фактор і тому були готові і до морозів і до палючого сонця. Та нам не вдалося випробувати примхливість карпатської погоди і майже весь похід нас радувало весняне сонце.

В естетично-ознайомчому плані нам було цікаво об'єднати два таких високих протяжних хребта як Мармароський і Чорногорський, подивитись на знайомі вершини з іншого ракурсу, піднявшись на них по новому маршруту, і пройтись вздовж диких неходжених струмків і річок.

Варіанти під'їзду та від'їзду. Обґрунтування вибору точок початку та кінця походу.

Місцем початку маршруту було вибрано с. Ділове, так як тут знаходиться прикордонна застава, в якій необхідно отримати перепустки на проходження ділянки маршруту, яка знаходиться в прикордонній зоні. Добиратись до нього зручно так: на поїзді - 43 до м. Івано-Франківськ, який прибуває в 07:02, а потім на рейсовій маршрутці до м. Рахова. Маршрутки ходять кожну годину.

Якщо не має білетів на поїзд - 43, то доїхати до Івано-Франківська можна на поїзді - 349 сполученням Харків - Ів.-Франківськ. Він прибуває в 05:16. Добратись до Рахова можна також дизелем, але ми цей варіант не розглядали, так як в наших інтересах було потрапити на старт маршруту чим раніше. Від Рахова до с. Ділове можна доїхати автобусом. Ми скористались автобусом Рахів - Мукачево, проїзд коштував нам 5 грн.

По плану ми закінчували маршрут в с. Кваси. З Квасів до Івано-Франківська можна доїхати на автобусах, які проходять через село. Але ми ними не скористувались, так як вирішили поїхати дизелем у Львів і там вже ввечері підсісти на наш поїзд - 43 до Києва.

Зміни маршруту та їх причини

Змін у маршруті не відбулося

Інформація про проходження маршруту кожним учасником

Маршрут пройдений всіма учасниками в повному обсязі

3. Графік руху та технічний опис проходження маршруту

Графік руху

Технічний опис проходження маршруту

День 1.24.04.2010
Група прибула в м. Івано-Франківськ поїздом - 43 в 07:02 ранку. Спочатку планували замовити транспорт до точки початку маршруту с. Ділового, але ціни перевізників виявилися надто високими, тому вирішили їхати з пересадками на рейсовому транспорті. В 07:40 вирушили маршруткою "Івано-Франківськ - Рахів", яка відправилась з привокзальної площі. В 10:55 прибули на автовокзал в м.
Рахів. Тут частина групи з керівником пішла в місцеву КРС щоб зареєструватись, а інші дізнавалися розклад руху автобусів до с. Ділового. В 12:25 сіли на автобус сполученням Рахів-Мукачево і вже в 13:00 висадились біля прикордонної застави в Діловому. На в'їзді в село автобус зупинив прикордонник, який перевірив наявність в пасажирів паспортів і сказав водію де зупинитись в селі, щоб висадити нашу групу. Після цього він повідомив по рації на прикордонну заставу про наше прибуття. По приїзду нашу групу зустріли службовці прикордонної служби і провели керівника в будинок для отримання пропусків. Виявилось, що з Мукачева їм не повідомили про нас, і тому прикордонники запропонували видати нам пропуски за 1 пачку паперу А4, навіть розказали де її можна купити, що ми і зробили. Після цього, отримавши пропуски в прикордонну зону, в 14:30 ми розпочали наш маршрут. Коли ми дійшли до повороту на ґрунтову дорогу вздовж стр. Білий, місцевий житель запропонував підвезти нас 6 км на своїй машині швидкої допомоги, на що ми згодились. Водій висадив нас біля дерев'яних будинків (фото 2), після чого група пройшла невелику відстань і зупинилась на обід біля лівого притоку стр. Білий. Орієнтирами є також невеликий дерев'яний навіс і табличка "Урочище В. Росіш" (фото 3). Після обіду здійснили півгодинний перехід і стали на ночівлю на галявині біля річки. На галявині стояла іржава металева конструкція, яка являла собою колесо, на яке був намотаний металевий трос. Метрів за 30 від галявини вище по течії річки знаходився дерев'яний столик з лавками і табличка "Місце відпочинку".

Фото 1. Група біля прикордонної застави в с. Ділове.

Фото 2. Група біля дерев'яних будинків в долині стр. Білий.

Фото 3. Урочище В. Росіш.

Фото 4. Рухаємось по дорозі долиною стр. Білий.

День 2.25.04.2010
Зранку продовжили рух вздовж русла стр. Білий по ґрунтовій дорозі, перейшли по дерев'яному мосту, пройшли повз напівзруйнований міст біля місця впадіння лівого притоку. Через деякий час перейшли річку по камінню і колодам (фото 5) і, здолавши невеликий підйом, стали на привал біля зруйнованого мосту (точка 22), від якого на протилежному березі йшла тропа (фото 6). Тут здійснили розвідку, після якої вирішили підніматись по лівому борту долини. Йшли без тропи по лісу (фото 7), схил чергувався крутими і пологими ділянками. Невдовзі вийшли на хребет (точка 23) і продовжили рух по ньому по неявно вираженій тропі заваленій деревами. Місцями в лісі лежав сніг. Через деякий час вийшли на полонину Струмки (точка 25) (фото 8), яка майже наполовину була покрита снігом, і стали на ночівлю біля струмка (точка 26) на межі лісу (фото 10). На підйом від р. Білий Потік до полонини ми витратили 4 години. Так як до вечора ще було багато часу, частина групи сходила в розвідку на г. Піп Іван Мармароський, щоб знайти пер. ПІМ Центральний (фото 11). Одягнули системи, з собою взяли льодоруби і необхідне спорядження для організації станцій. Спочатку рухались по дорозі, яка траверсувала хребет, потім зайшли в цирк між вершинами 1774,7 і 1736,9 (фото 12). В цирку було видно сліди сходу лавин, на гребенях висіли карнизи.

Найлогічнішим і безпечним шляхом було піднятись наліво з цирку на плече вершини 1774,7, що ми і зробили. Потім пішли по хребту до г. Піп Іван Мармароський, на якій стояв тріангулятор (фото 14). З неї ми змогли роздивитись шлях нашого завтрашнього спуску. Протягом всього підйому доводилось тропити, так як снігу було місцями по пояс. Після цього повернулись до табору, повечеряли і лягли спати, бо на наступний день був запланований дуже ранній підйом.

Фото 6. Привал біля зруйнованого мосту.	Фото 5. Переходимо стр. Білий.	Фото 7. Підйом без тропи по лісу на хребет.	Фото 8. Вихід з лісу на полонину Струмки.
Фото 9. Група на полонині Струмки на фоні г. Піп Іван Мармароський.	Фото 10. Місце ночівлі на краю полонини біля струмка.	Фото 11. Шлях групи на ПІМ.	Фото 12. Входимо в цирк між вершинами 1774,7 і 1736,9.
Фото 13. Полонина Струмки з підйому на вершину 1774,7.	Фото 14. Шлях руху по хребту від вершини 1774,7 до двох вершин ПІМ.	Фото 15. Вид на головну вершину ПІМ з 1936,2.

День 3.26.04.2010
Вийшли дуже рано, ще до сходу сонця, так як хотіли пройти перевал по не розкислому снігу. Рухались по наших вчорашніх слідах (фото 16). Місце, де ми вирішили спускатись, знаходилось в 50 м від вершини 1936,2 (точка 27). Тут ми зняли рюкзаки і радіально сходили на головну вершину ПІМ з тріангулятором (фото 17). Для спуску організували станцію на двох якорях (фото 18). Друга станція була на двох льодорубах. Останній спускався на льодорубному хресті. Загалом провісили 2 мотузки, спуск зайняв 3 години. Після виходу з цирку ПІМ (фото 21) почали спускатись по лівому березі річки, яка бере початок біля підніжжя г. Піп Іван (фото 22). Схил виявився досить крутим, трав'янисто-сніжним. Спустившись вниз, продовжили рух вздовж лівого боку річки через бурелом, потім перейшли по поваленим деревам на правий бік і невдовзі вийшли на стару дорогу, яка теж була завалена. Деякий час йшли по дорозі, потім для подолання прижиму піднялись трохи вгору і спустились до річки біля правого притоку, де перейшли на лівий бік русла р. Квасний. Тут вже з'явилась нормальна ґрунтова дорога. Невдовзі перейшли на правий бік по дерев'яному пішохідному мосту і зробили привал (точка 29) біля дерев'яної альтанки і таблички "Бережіть ліс від пожеж" (фото 24). Тут же біля альтанки знаходився дерев'яний пішохідний міст на протилежний бік річки, за яким починалась тропа вгору. Ми ж рушили далі по дорозі, перейшли річку по напівзруйнованому мосту і стали на ночівлю на галявині біля покинутого дерев'яного будинку (фото 25).

Фото 16. Вихід на хребет біля вершини 1774,7.	Фото 17. Група на вершині ПІМ.	Фото 18. Підготовка до спуску першого.	Фото 19. Спуск з пер. ПІМ Центральний.
Фото 20. Перша мотузка на спуску з пер. ПІМ Центральний.	Фото 21. Шлях спуску з пер. ПІМ Центральний.	Фото 22. Спуск з цирку ПІМ в долину р. Квасний.	Фото 23. Долина р. Квасний.
Фото 24. Дорога вздовж р. Квасний.		Фото 25. Група на місці ночівлі біля закинутого будинку в долині р. Квасний.

День 4.27.04.2010
Продовжили рух далі по дорозі, пройшли повз старий зруйнований млин, проминули дерев'яні будинки. Зробили привал у місці впадіння правого притоку для того щоб здійснити розвідку ґрунтової дороги, яка відходила вправо (точка 30). Згідно карти, дорога повинна була йти по хребту, Але на місці виявилось, що вона траверсує схил і тому ми вирішили йти далі. Пройшовши ще певний час ми зрозуміли, що таки пропустили потрібний нам поворот і вирішили підніматись по дорозі, яка починалась відразу за притоко Лихий, і по карті виводила через полонину Заєць на вершину 1231 (фото 26). На вході в ліс дорога зникла і тому піднімались орієнтуючись по рельєфу. Через вершину проходила хороша наїжджена ґрунтова дорога в напрямі г. Межипотоки, по якій ми і пішли.

Проходячи через полонинку, вирішили пообідати біля джерела (точка 31). Після обіду почався невеликий дощ. В безпосередній близькості від КСП нас збив з пантелику вказівник на роздоріжжі, який нібито вказував шлях на г. Межипотоки. Але як потім виявилося, він вказував шлях на однойменну полонину. Біля вказівника потрібно повертати направо, щоб вийти на вершину. Опинившись на полонині Межипотоки, на якій знаходились колиби, і зрозумівши нашу помилку, ми вирішили вийти на КСП через вершину Десескул Грунь (фото 27). На ночівлю стали біля г. Неняска (фото 29) на нейтральній смузі (фото 30).

Фото 26. Дорога на пол. Заєць.	Фото 27. Г. Десескул-Грунь.	Фото 28. Шлях руху на г. Неняска.
Фото 29. Група на г. Неняска.	Фото 30. Ночівля на КСП.	Фото 31. Ночівля з видом на румунські вершини Фаркеу (1958,1) і Ругаш (1821).

День 5.28.04.2010
Зранку погода не порадувала, йшов сніг, видимість 30 метрів (фото 32). Рушили далі по хребту, вийшли на г. Міка-Маре (фото 33) (точка 32). Перед г. Стеавул спустились до дороги (фото 34), яка траверсувала хребет і нею пішли до г. Стіг, траверсуючи вершини Бирсенеску, Корбуль, і виходячи на г. Юрческу-Маре (фото 36). Через деякий час погода покращилась, вийшло сонце. Рухались не надто швидко, оскільки часто доводилось йти майже по коліно в снігу. Біля г. Стіг на невеликій полонинці пообідали біля вказівника на воду (точка 33). Потім пішли далі по дорозі, на роздоріжжі повернули наліво і вийшли на полонину з дерев'яним будинком (фото 37). Вирішили не йти через г. Радуль і тому повернули направо. Невдовзі пройшли біля могили прикордонника, який загинув при виконанні службових обов'язків. До кінця дня рухались по маркованій дорозі через г. Щавник і г. Вихід, на полонинах снігу майже не було. Перед останнім переходом повернули направо, щоб вийти на полонину Гропа. Там і заночували в одній із колиб (фото 39) (точка 35).

Фото 32. Ранок на КСП.	Фото 33. Група на г. Міка-Маре.	Фото 34. Рухаємось по дорозі, що траверсує хребет.	Фото 35. Група біля вказівника на вершини Корбуль, Юрческу-Маре та Стіг.
Фото 36. Група на г. Юрческу-Маре.	Фото 37. Полонина між вершинами Радуль і Стіг.	Фото 38. Полонина Щавник.	Фото 39. Колиба на пол. Гропа.

День 6.29.04.2010
Зранку повернулись на промаркований шлях і пішли на г. Піп Іван Чорногорський через вершину Васкуль (фото 41) (точка 36). Вийшовши на ПІЧ (фото 43) (точка 38), почали рухатись далі по хребту.

Нам необхідно було знайти зручний шлях спуску в с. Говерла. Згідно карти, недалеко від стовпчика - 18 біля локальної вершинки 1851 повинна була бути тропа. На місці її не виявилось і тому ми вирішили спускатись напряму через ур. Балцатул-Полонина (фото 44). Спуск виявився нелегким, спочатку заважав глибокий сніг, а потім непролазні хащі і буреломи (фото 45). Невдовзі вийшли до притоку р. Великий Балцатул і почали спускатись вздовж русла, декілька разів переходячи з одного берега на інший (фото 46). Нарешті вийшли на хорошу ґрунтову дорогу вздовж річки і нею попрямували до с. Говерла, декілька разів переходячи мости (фото 47). В долині р. Великий Балцатул проводилась вирубка лісу, про що майже на кожному кроці нагадували таблички. В місці злиття річок Великий Балцатул і Стоговець повернули направо.

Невдовзі зустріли лісорубів, які грузили каміння на машину. Вони погодились підвезти нас до села, а потім і далі - до злиття річок Бребенескул і Говерла. Тут ми і стали на ночівлю, біля мосту (точка 42).

Фото 40. Піднімаємось на г. Васкуль.	Фото 41. Група на вершині г. Васкуль.	Фото 42. Шлях підйому на г. Піп Іван Чорногорський.	Фото 43. Група на г. Піп Іван Чорногорський біля старої обсерваторії.
Фото 44. Шлях спуску групи з г. Піп Іван Чорногорський.	Фото 45. Спускаємося з Чорногорського хребта.	Фото 46. Спускаємось вздовж русла річки.	Фото 47. Рухаємось дорогою в долині р. Великий Балцатул.
Фото 48. Їдемо в кузові машини.		Фото 49. Наш транспорт.

День 7.30.04.2010
Зранку продовжили рух по ґрунтовій дорозі вздовж р. Бребенескул (фото 50). Місцями річка тече по дорозі, тому доводилось переходити по камінню. Стали на привал в широкому місці долини біля тропи, яка піднімалась по правому борту, сходили в розвідку. Потім продовжили рух вздовж русла. Невдовзі дорога закінчилась (фото 51), довелось пробиратися по самому руслу по камінню або по лівому (по ходу) обривистому берегу (фото 52). Згодом перейшли на правий (по ходу) берег, так як там з'явилась дорога (фото 53). Біля правого притока (точка 44) повернули і піднімались вздовж його русла (фото 54), декілька разів переходячи з одного берега на інший. У верхів'ях притока знайшли погано виражену тропу і далі піднімались по ній. Згодом вийшли із зони лісу (фото 55), піднялись на гребінь (фото 56) і пішли в напрямі скельного ребра г. Гутин-Томнатик, траверсуючи масив вершини (фото 57). Ми сподівались знайти місце для ночівлі в безпосередній близькості від ребра, по якому збирались підніматись. Але всюди лежав сніг і каміння, тому вирішили заночувати на оз. Бребенескул (точка 45), де виявились хороші безсніжні місця для палаток.

Фото 50. Дорога вздовж русла р. Бребенескул.	Фото 51. Закінчення дороги біля одного з правих притоків.	Фото 52. Рухаємось без тропи вздовж р. Бребенескул.	Фото 53. Переходимо на правий (по ходу) берег, на якому з'являється дорога.
Фото 54. Правий приток р. Бребенескул.	Фото 55. Вийшли із зони лісу на схил г. Гутин-Томнатик.	Фото 56. Вийшли на гребінь г. Гутин-Томнатик.	Фото 57. Шлях траверсу г. Гутин-Томнатик.

День 8.01.05.2010
Зранку за один перехід ми повернулись по наших вчорашніх слідах під скельне ребро і почали його проходження (фото 59) (точка 46). Снігу на ребрі не було, траплялись невеликі ділянки жерепу.

Всього на підйом провісили 4 мотузки (фото 60). Це зайняло в нас трохи більше 4 годин (точка 47). Потім наш шлях пролягав через саму вершину г. Гутин-Томнатик (фото 61), а потім по хребту до оз. Несамовите (фото 63,64) (точка 48). Схили котловини озера були покриті глибоким снігом (фото 65). Пообідавши на озері, ми продовжили рух спочатку по промаркованій тропі, а потім дорозі до т/б Заросляк через стаціонар інституту Ботаніки. Місцями шлях був покритий снігом. Спуск зайняв в нас 2,5 години (фото 66). Від турбази ми здійснили ще один перехід і заночували на межі лісу недалеко від Говерлянського водопаду (точка 49). Частина групи сходила на розвідку, інші в той час займались бівачними справами.

Фото 58. Група на оз. Бребенескул.	Фото 59. Шлях підйому на г. Гутин-Томнатик по скельному ребру.	Фото 60. Підйом по перилам.	Фото 61. Група на вершині г. Гутин-Томнатик.
Фото 62. Вид з вершини Гутин-Томнатика на оз. Несамовите.	Фото 63. Шлях руху групи з вершини г. Гутин-Томнатик до Говерлу і Петрос.	Фото 64. Озеро Несамовите.	Фото 65. Схили біля оз. Несамовите.
Фото 66. Група в Заросляку.

День 9.02.05.2010
Після виходу з табору за півгодини дійшли до водопаду (фото 67), іноді пробираючись через зарослі жерепу, і почали підйом (фото 68). Внаслідок тривалої теплої погоди водопад оголився, сніг лежав тільки на бортах русла. По лівому (по ходу) борту почали підніматися, провісивши 2 мотузки. Вийшовши в цирк (точка 50), спочатку пройшлись по ньому, а потім почали підніматись на марковану тропу, що веде на Говерлу. Найвища вершина України справила недобре враження, так як в цей день на неї піднімалось дуже багато людей, було дуже шумно і гамірно. По цій причині, а також через сильний вітер група не затримувалась на Говерлі, швидко сфотографувались (фото 69) (точка 51) і відразу почали спускатись в сторону г. Петрос. Між цими двома вершинами йде хороша промаркована тропа, по якій група без проблем дійшла до підніжжя Петросу. Неприємним моментом було лише те, що нас трохи намочив дощ. Під Петросом група заночувала в колибі (точка 52).

Фото 67. Підходимо до Говерлянського водопаду.

Фото 68. Підйом по перилам.

Фото 69. Група на г. Говерла.

Фото 70. Вечеря біля колиб недалеко від підніжжя г. Петрос.

День 10.03.05.2010.
Зранку група за 2 переходи піднялась по тропі на г. Петрос. На вершині знаходилась дерев'яна капличка, погнутий хрест і кам'яний тур (фото 72). Дах від каплички лежав в 10 метрах від неї.

Спускатись почали в сторону г. Шешул. Промаркована тропа спочатку йшла по хребту, потім спустилась вліво і пішла траверсом. Гору Шешул обійшли по тропі траверсом справа. Невдовзі дійшли до колиб біля стаціонару Львівського університету (фото 74) (точка 54). Тут пообідали і продовжили спускатись в с. Кваси. Весь спуск від г. Петрос до села в нас зайняв 6 годин. В Квасах зупинились на галявині біля старого зруйнованого пансіонату (фото 76) (точка 56). По плану, група повинна була заночувати в селі, а на наступний день добратись до Івано-Франківська і сісти на поїзд - 43. Але бажання ночувати в населеному пункті не було, тому ми вирішили поїхати до Львова дизелем, який відправляється з Квасів в 00:50, погуляти там цілий день і ввечері підсісти на наш поїзд до Києва. Так і зробили і на наступний день в 21:30 відправились зі Львова і вже в 06:20 ранку були в Києві.

Фото 71. Група перед початком сходження на г. Петрос.	Фото 72. Група на г. Петрос.	Фото 73. Вид з Петросу в сторону Говерли.
Фото 74. Полонина з колибами біля стаціонару Львівського університету.	Фото 75. На вході в с. Кваси.	Фото 76. Місцева дітвора на галявині перед зруйнованим пансіонатом в с. Кваси.

Технічні перешкоди

Перевал ПІМ Центральний (1Б)

Перевал Гутин-Томнатик (скельне ребро) (1Б)

Перевал Чорногорський (під Говерлою, Говерлянські водоспади) (1Б)

Висновки та рекомендації щодо проходження маршруту

Основні цілі проведення даного походу були виконані.

Група підняла технічний рівень, подолала 3 локальних гірських перешкоди 1Б категорії складності і отримала відповідний технічний досвід як особистої так і командної техніки пересування і страховки на різному рельєфі (сніжному, скельному, осипному, крутому трав'янистому), а також локальних пішохідних і протяжних перешкод (таких як переправи через річки, бурелом і т.д.); Хотілось побачити знайомий район в новій, "весняній" обстановці, а також пройтись по мало відвідуваним "Мармароським Альпам", що нам і вдалося.

Даний похід розцінювався як підготовка до літнього походу 3 к.с. на Кавказі.

Вважаємо, що данний похід таки підготував непогано до планованого походу і рекомендуємо маршрут для проходження.

Додатки

Склад ремонтного набору:

Загальна вага ремнабору 1 кг

Склад групової аптечки

Загальна вага аптечки 3,5 кг