Звіт про пішохідний похід першої категорії складності Хібінськими тундрами

ЗВІТ

Звіт про пішохідний похід першої категорії складності Хібінськими тундрами

, Мурманська область, Російська Федерація

здійснений з - 31? липня по ?12? серпня 2010 р.

Маршрутна книжка - 5/2010

Керівник групи Крутоуз Д.І.

Адреса керівника:

Маршрутно - кваліфікаційна комісія розглянула звіт і вважає, що похід може бути зарахований усім учасникам і керівнику першої категорії складності

Автори звіту:

Крутоуз Д.І.

Прошак Т.С.

Ваградян Л.В.

Київ-2010

ЗМІСТ

1. Довідкові відомості про похід.

1.1 Загальні відомості про похід

1.2 Склад групи

2. Відомості про район походу

2.1. Загально-географічна характеристика

2.2 Клімат.

2.3 Рослинний і тваринний світ.

2.4 Під?їзди та транспортна мережа

2.5 Туристська можливість району

3. Опис походу.

3.1. Організація походу та планування.

3.2 Варіанти приїзду та від?їзду

3.3. Запасні та аварійні виходи з маршруту

3.4. Фактично пройдений маршрут, та причини зміни маршруту

3.5. Графік руху групи

3.6. Технічний опис маршруту

Початок

День перший

День другий

День третій

День четвертий та п?ятий

День шостий.

День сьомий.

День восьмий

День дев?ятий

День десятий.

День одинадцятий.

День дванадцятий.

День тринадцятий.

3.7. Профіль маршруту знятий з GPS-навігатора.

3.8. Розрахунок категорії складності походу

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Додаток 1.

Додаток 2.

Додаток 3.

Карта маршруту з нанесеним треком..

Фотографії

Зняті групою перевальні записки.

Список використаної літератури.

1. Довідкові відомості про похід

1.1 Загальні відомості про похід

Восени 2010 р. ми вирішили провести пішохідний похід другої категорії складності. Варіантів, в якій місцевості проводити, було багато - Крим відпадав одразу (проводити там похід другої категорії смішно), Кавказ - також відпав, адже туди треба йти вже у третю категорію. Лишились Карпати та Хібіни. Враховуючи те, що у Карпатах ми були минулого року, а Хібіни - новий, невідомий й досить цікавий район, зупинились на ньому.

Складаючи план походу, ми намагались зробити похід корисним та цікавим для його учасників. Через це було вирішено пройти цікавий та складний маршрут, з достатньо великою кількістю перевалів н/к та 1А. Тому зупинились на варіанті: м. Кіровськ - озеро Малий Вуд?явр - перевал Рамзая (н/к, 743 м) - перевал Петреліусу Східний (1А, 883 м) - перевал Південний Чоргорр (н/к, 820 м) - р. Часнайок - р. Гольцовка - перевал Юм?єкорр (н/к, 650 м) - ущелина Аку-Аку (н/к, 440 м) - р. Манепахк - перевал Північний Чоргорр (1А, 950 м) - База КРС Куельпорр - р. Рісйок - р. Рисчорр - перевал Північний Рисчорр (1А, 790 м) - р. Каскаснюнйок - перевал Південний Партомчорр (н/к, 800 м) - р. Лявойок - озеро Пайкун?явр - р. Північний Лявойок - перевал Центральний Лявочорр (1А, 900 м) - р. Кальйок - траверс г. Намуйав (н/к, 690 м) - озеро Верхній Ньюр?явр - відріг Шобнюн - г. Шобнюн (н/к, 481 м) - перевал Евеслогчорр (н/к, 810 м) - р. Вуоннемйок - перевал Юкспоррлак (н/к, 675 м) - р. Юкспоррйок - Юкспоррйок - м. Кіровськ.

Маршрут передбачав закидання частини продуктів та палива для примуса на базу КРС Куельпорр.

Строки проведення походу - з 31 липня по 12 серпня 2010 року, з яких:

Планова загальна довжина активної частини 161,1 км, що відповідає походу другої категорії складності.

1.2 Склад групи

?п/п	ФОТО	Прізвище, ім?я, по батькові	Дата народження	Місце роботи (навчання) посада, ? телефону	Домашня адреса (? телефону)	Туристична підготовка	Обов?язки в групі
1		Крутоуз Дмитро Ігорович	30.12.1982	ДП "Енергоринок", інженер	вул. А.Ахматової 37, кв.40 8-067-952-99-76 kyivfan@ukr.net	ІІ категорія Карпати Учасник; І категорія Карпати Керівник	Керівник
2		Крутоуз Надія Олегівна	26.11.1984	ТОВ "Фокстрот", менеджер по підбору персоналу	вул. А.Ахматової 37, кв.40	І категорія Крим Учасник	Медик
3		Кісліцина Людмила Григорівна	17.09.1986	СПД ФОП ?Кісліцина Л.Г.?	вул. Червоноткацька 20а кв.7		Завгосп
4		Лєбєдєнко Сергій Анатолійович	19.05.1979	Теплові мережі АК ?Київенерго?	вул. Кибальчича 5а кв.7		Костровий
5		Прошак Тамара Сергіївна	13.10.1987	ТД ?Північний?	вул.Алма-Атинська 39д кв.54	1 категорія Карпати Учасник	Літописець
6		Ткаченко Роман Павлович	31.01.1984	ВАТ ?Київенерго-монтаж?	м.Бровари, вул..Короленко 2 кв.72	1 категорія Карпати Учасник	Відпов. за спорядження
7		Ваградян Лілія Варданівна	20.09.1988	студент	вул. Комінтерну 18 кв.10	1 категорія Крим Учасник	хронограф
8		Безпалий Тарас Васильович	28.04.1987	студент	вул. Тростянецька 21 кв.18	1 категорія Крим Учасник	фотограф

2. Відомості про район походу

2.1. Загально-географічна характеристика

Хібіни - найбільший гірський масив на Кольському півострові. Геологічний вік - близько 350 млн. років.

Вища точка - гора Юдичвумчорр (1200 м над рівнем моря).

Хібінські гори - це ряд піднятих плато, розчленованих глибокими ущелинами та перевалами, з чисельними обривами й цирками. Меридіонально розташованими долинами рік Кунийок та Велика Біла, озером Великий Вуд?явр та перевалом Кукисвумчорр масив Хібін ділиться на західну та східну частину. Уздовж цього кордону, по обидві його сторони, групуються найбільш високі гори Хібін, а на захід і схід йде поступове зниження висот, так що по краях масиву гори майже не виходять із зони лісів.

Річна мережа Хібінських тундр розділяється по басейнах на ріки, що течуть в Імандру і в Умбозеро. Лінія розподілу пролягає трохи східніше від долини Кукісвум. Долина Кукісвум належить до басейну Імандра, стік в ній відбувається в обидві сторони. На південь від перевалу Кукісвум тече Кукісйок, що впадає в Вуд'яврйок. Вуд'яврйок з'єднує озера Малий і Великий Вуд?явр, з останнього випливає одна з найбільших річок Хібін - Велика Біла (Енеманйок). Велика Біла має довжину близько 25 км, багатоводна (переправа вбрід майже всюди неможлива), за межами Хібін різко повертає на захід і впадає в озеро Імандра трохи на північ від станції Апатити. На північ від перевалу Кукисвумчорр тече річка Кунійок, яка, виходячи за межі Хібін, повертає на захід і також впадає в Імандра.

Західна частина являє собою ланцюг гірських масивів: Путеллячорр, Іідичвумчорр, Часначорр, Поачвумчорр, Тахтарвумчорр, Вуд?яврчорр - з рядом відрогів, розгалужень і окремих вершин. Всі масиви круто обриваються на схід і полого спадають на захід.

До масиву Путеллячорр (хребет Прибульця) із заходу прилягає масив Маннепахк (Яєчна гора). Ці масиви суцільні, великих долин в них немає, струмки, що течуть в глибоких ущелинах, часто починаються з крутих цирків. Іідичвумчорр (Гольцова) долиною річки Іідичйок і тектонічною тріщиною перевалу Північний Чорргор відділяється від Путеллячорру, а з півдня сідловиною перевалу Південний Чорргор - від масиву Часначорр. Іідичвумчорр круто спадає на схід, в долину Кунійоку, і полого - на захід в долину Меридіонального струмка, який впадає в Іідічйок.

Масив Часначорр (Дятла) є вузлом західної частини Хібін. Саме тут знаходиться найвища точка Хібін (1191 м), у всі сторони від якої відходять потужні хребти. На сході Часначорр горою Петреліуса з?єднується з меридіональним хребтом Поачвумчорр, на півдні та на заході до Часначорру прилягає масив Юдичвумчорр, який з півночі обмежує долину Малої Білої. На виході долини у хребті виділяється гора Чільмана, яка складається з двох висот.

З заходу долину Меридіонального струмка закрита ланцюгом масивів Хібінпахкчорру и Юм?єчорру, розділених глибокою широтною ущелиною Юм?єкорр. Хібінпахкчорр двома відрогами спадає на північ в долину Іідичйоку. Масив Юм?єчорр складений з декількох вершин: північної - гори Кудрявцева, центральної - гори Рабо, південної - гори Міддендорфа (Юм?єчорр - 1097 м), названих на честь перших дослідників Кольського півострову. Від масиву Юм?єчорр на захід в сторону Імандри відходить декілька відрогів, розділених долинами струмків, які впадають в Імандру. Найпівденніша долина - Ведмедячий Лог - розташована навпроти острова Сяв й закінчується двома великими цирками під вершинами Рабо и Міддендорфа. Остання відділяється від гори Чильмана вузькою розщелиною. Південні масиви західної частини Хібін відрізані від центральної долини Тахтарвум (долина Бажаного відпочинку), по якій протікає ріка Мала Біла (Лутнермайок). Масив Тахтарвумчорр відділяється від Поачвумчорру розщелиною Рамзая, а від Вуд?яврчорру - розщелиною Географів.

Східна частина Хібін за площею більша західної; за формою вона нагадує підкову, відчинену на схід. Центр підкови - масиви Партомчорр, Рісчорр, Кукісвумчорр, Юкспор и Айкуайвентчорр. Північна частина підкови - масив Лявочорр и його східні відроги - Валепахк, Суолуайв та Намуайв. Південна частина - масиви Ловчорр, Расвумчорр, Евеслогчорр, Коашва і Китчепахк.

Центр підкови східної частини Хібін зайнятий долинами крупних річок, які впадають в Умбозеро, - Тульйок з великим лівим притоком Каскаснюнйок і Майвальтайок. Південна частина підкови розрізана надвоє долиною Вуоннемйока, а північна частина - долиною Кальйоку.

Вузлом північного ланцюга гір є масив Центрального Лявочорру (другий за висотою в Хібінах - 1188 м), що обривається у всі сторони величезними цирками. Долина річки Північний Лявойок відрізає від Центрального Лявочорру масив Північного Лявочорру. Східне продовження Північного Лявочорру - масив Валепахк, кордоном між ними є перевал Обманний. Східне продовження Центрального Лявочорру - ланцюг гір Суолуайв и Намуайв, розділених між собою довгою меридіональною розщелиною, що з?єднує долини Кальйоку і Майвальтайоку. Кордоном масиву Лявочорр з півдня слугує долина Майвальтайоку, Північний перевал Партомчорру і долина Лявойоку. Південніше цього кордону розташований масив Партомчорр, в якому виділяється гора Партомчорр (Добрих кормів) з двома перевалами - Північний і Південний. Східний схил Партомчорру переходить в Партомпорр, висоти якого полого спадають на схід.

Масив Рісчорр (Чагарниковий) відділений від Партомчорру низьким Умбозерським перевалом, а від розташованого ще південніше масиву Кукісвумчорр - Південним перевалом Рісчорру. Найпівденніша вершина Рісчорру - гора Каскаснюнчорр - відділена від основного масиву розщелиною Північного перевалу Рисчорру.

Кукісвумчорр, найбільший масив Хібінських тундр, складається з декількох плато і відрогів, розділених величезними цирками з 400-метровими стінами. Західні цирки відкриті в сторону долини Кукісвум, а східні - у верхів?я Тульйоку і Каскаснюнйоку.

Масив Юкспор (Дугоподібний) крутими схилами спадає на захід і до Лопарського перевалу, який відділяє його від Кукісвумчорру. Юкспор розрізаний на дві частини в напрямку з південного-заходу на північний-схід розщелиною Гакмана, яка доходить майже до вершини. На сході Юкспор глибокою й також закритою розщелиною відділяється від плато Евеслогчорру. Евеслогчорр на сході через невеликий перевал переходить у висоти Ньоркпахку. Цей ланцюг гір з півночі обмежений долиною Тульйоку, а з півдня Вуоннемйоку. Витоки Вуоннемйоку знаходяться під перевалом Юкспорлак, який слугує кордоном між Юкспором та розташованим південіше масивом Расвумчорр (Трав?янистий).

Південний ланцюг гір східної частини Хібін починається масивом Айкуайвентчорр, західні схили якого круто піднімаються від озера Великий Вуд?явр. На сході Айкуайвентчорр глибокою меридіональною тріщиною відділяється від Ловчорру (Міцна гора). Ловчорр на південний-схід спадає в низину, а на півночі зливається з плато Расвумчорр. Північна частина Расвумчорру з усіх сторін оточена цирками з прямовисними стінами, на сході ж Расвумчорр примикає до гряди, утвореної вершинами Китчепахк и Коашва. Серед гір південно-східної частини Хібін Коашва виділяється своєю двогорбою гострою вершиною. Гряда Китчепахка и Коашви відділяє с півдня долину Вуоннемйоку.

В Хібінських тундрах більше 30 внутрішніх озер. Найбільше з них - Великий Вуд?явр (площа 3,6 км², глибина близька 40 м), утворене греблею. Південніше озера лежить морена, прорвана рікою Велика Біла, яка витікає з озера. В північній частині в Великий Вуд?явр впадають річки Вуд?яврйок, Лопарська та Юкспорйок. В 4 км північніше знаходиться озеро Малий Вуд?явр (площа 1,5 км² и глибина близька 10 м), крупний приток - Поачйок.

На півночі долини Кунійоку, у виході з гір, розташоване велике озеро Пай-Кун?явр, яке живиться річками Кунійок, Лявойок и Північний Лявойок. Озеро не глибоке, північна частина його сильно занесена піском. Трішки південніше Пай-Кун?явру в долині Кунійоку є ще одне велике озеро - Щучьє.

В долині Майвальтайоку трохи східніше від ріки розташована система двох озер - Верхній і Нижній Ньюр?явр, з?єднаних між собою і з Умбозером річкою. За площею озера однакові (близько 1 км²), але Верхній має витягнуту форму, а Нижній - округлу. В одному із східних цирків Кукісвумчорру знаходиться крупне гірське озеро - Академічне. І, нарешті, в долині Вуоннемйоку лежить група озер, найбільше з яких - Порок?явр.

В Хібінах багато різноманітних перевалів, які можна розділити на два типи.

Перевали першого типу - тектонічні тріщини і розломи, які мають характер розщелин з прямовисними стінами висотою 100?150 м (розщелина Рамзая, Північного Рісчорру, перевал Юкспоррлак). Дно тріщин, як правило, нерівне, являє собою ряд котлоподібних поглиблень, відділених друг від друга грядами висотою до 10 м, складеними з каміння й уламків. Поглиблення заповнені снігом, який не тане навіть до кінця літа. Узимку такі перевали проходяться легше, ніж улітку.

Перевали другого типу мають м?які форми схилів, вони утворились завдяки роботі льодовиків, майже завжди на їх сідловинах є невеличкі озера, оточені наносами (перевали Умбозерський, Кукісвум, Південний Чорргор).

2.2 Клімат

Особливості клімату визначаються близькістю Баренцева моря, до вод якого проникають теплі струмені Гольфстріму. Узимку полярна ніч продовжується близько чотирьох тижнів в грудні-січні. Літом, навпаки, сонце не покидає небосхил цілодобово. В цілому для району характерні доволі прохолодні літо та весна, відносно тепла зима й досить висока вологість. Тут часто проходять циклони, які зумовлюють різке падіння атмосферного тиску. Улітку добові перепади тиску можуть досягати 15 мм.рт.ст.

В горах, через низькі температури повітря, які домінують на висоті, виникають умови для додаткової конденсації вологи. Через це, в гірських тундрах випадає вдвічі більше снігу та дощу, ніж на рівнині. Також, на відкритих просторах вершин, безперешкодно дують вітри, досягаючи іноді швидкості 28 км/год.

Зима приходить в Хібіни рано. На вершинах гір на початку вересня вже може випасти перший сніг. Іноді сніговий покрив на узбережжі озера Імандра випадає вже у другій половині жовтня. Сталий покрив - зазвичай, на початку листопада, й тримається близька 200 діб. Середня температура повітря в грудні-січні складає ?13 ⁰С. Узимку переважають вітри південних напрямків.

Ефектним елементом зимового пейзажу Кольського півострова є полярні сяяння. Найбільш яскраві й потужні з них, хоча й доволі рідко, можна побачити й в світлі серпневі ночі.

Весна доволі пізня. Повністю сніговий покрив зазвичай сходить к 6-10 травня з відхиленням 15-20 діб (а в горах - на місяць пізніше).

Літо коротке. Без морозний період продовжується 80-100 діб, в горах - 60-80 діб. Перехід добової температури через +10 ⁰С відбувається 16-18 червня. В кожен із літніх місяців можливе суттєве зниження температур (від ?2 до ?4 ⁰С в червні й серпні, і до ?1 ⁰С в липні). Групи, які подорожують по Хібінам, повинні бути готовими до різкої зміни погодних умов - від спеки до шквального вітру зі снігом. Середня температура найтеплішого місяця (липня) коливається від +10 до +14 ⁰С. В літні місяці сильні вітри - рідкість. На літній період приходиться також максимум опадів (150-200 мм).

2.3 Рослинний і тваринний світ

В рослинному покрові виділяються чотири-п?ять різновисотних ярусів: декілька ярусів деревних, чагарниковий та мохово-лішайнічковий. Деревний ярус представляють ялина та береза, які займають майже половину деревостою. Межа лісу на схилах гір пролягає на висоті 300-450 м. Місцями з нею співпадає перехідний пояс березового криволісся, шириною за вертикаллю від 20 до 60 м. Дерева тут порівняно невисокі й відрізняються доволі товстим вигнутим стовбуром та кулястою кроною. Ліси Хібін ростуть зазвичай на ягельному, лохино-лішайничковому та сфагново-лішайничковому покровах.

Хібіни - край ягід. Від узбережжя озер до самих вершин розповсюджені ягідні чагарники: брусниця, лохина, чорниця. В лісах зустрічаються також смородина та горобина, іноді суниця. В кінці літа й на початку осені поверхня боліт всипана морошкою на журавлиною. Ліси й лісотундра незвичайно багаті грибами. Перше місце серед них займають підосичники, багато також вовнянок, сироїжок, підберезників, лисичок, маслюків.

Серпень - найбільш вдалий місяць для збирання грибів і ягід. Грибний сезон починається в кінці липня й продовжується до вересня. В залежності від погоди на початку серпня дозріває морошка, потім чорниця й лохина, трохи згодом й брусниця.

В долинах можна зустріти сліди ведмедя. В Хібінах водяться також вовки, лисиці, куниці, білки. Багато видів птахів - куріпка, чайки, качки й інші. Безліч кровососних комах - комарі, мошки, оводи, які в середині серпня зникають. Річки багаті рибою: водяться щука, окунь, харіус, сиг, голець та інші.

2.4 Під?їзди та транспортна мережа

Транспортна мережа району прив?язана до залізниці Санкт-Петербург - Мурманськ й до гірничо-збагачувальних підприємств області. Пасажирські потяги зупиняються не тільки на великих станціях (Апатити, Оленегірськ), а також на всіх маленьких, включаючи такі малесенькі роз?їзди як Нефелінові Піски й Рудний. Від станції Апатити до Оленегірська й в зворотному напрямку вранці й ввечері курсує робочий потяг. Зручно починати походи зі станцій, розташованих на ділянці Апатити - Імандра.

З півдня основною транспортною ниткою району є автотраса Кіровськ - Коашва. Нею щоденно здійснюються декілька автобусних рейсів в кожен бік.

В горах за останні 15-20 років прокладена велика кількість всюдихідних, тракторних доріг, які доступні для проїзду на колісних всюдиходах. Дороги існують майже в кожній більш-менш значущій долині Хібін, за виключенням басейнів річки Гольцова (Іідічйок) та струмка Меридіональний.

2.5 Туристські можливості району

Хібіни - один з небагатьох північних районів Росії, який має великі традиції пішохідного, лижного, водного туризму, а також гірськолижного й лижного спорту. В останній час розвивається й альпінізм: класифіковано більше 20 маршрутів І-V категорій складності.

В хібінських тундрах можна проходити цікаві пішохідні походи І-ІІІ категорій складності. В районі зосереджені практично всі локальні й протяжні природні перешкоди, які можна зустріти на пішохідних маршрутах, складністю до категорії 1Б (і навіть 2А-2Б). Відносно рівномірне зосередження природних перешкод дозволяє в поході, за необхідністю, вносити корективи до нитки маршруту: змінювати ділянки, робити альтернативні радіальні виходи без збитків в рішенні його спортивно-пізнавальних задач. Компактність району спонукає розробляти маршрути з радіальними й кільцевими виходами, робить логічними траверси.

Одними із головних особливостей району є доволі значні відносні перепади висот між традиційними місцями ночівель та перевалами. Це підвищує складність проходження маршрутів.

Екскурсійні можливості району дуже цікаві: краєзнавчі й мінералогічні музеї в Кіровську й Апатитах, унікальний Полярно-альпійський ботанічний сад, апатитонефелінові збагачувальні фабрики й рудники АО ?Апатит?.

3. Опис походу

3.1. Організація походу та планування.

Підготовка до походу почалася з вибору маршруту. Після визначення маршруту, почався наступний етап підготовки - слід було розбити графік руху маршруту по днях, обрати оптимальний кілометраж на кожен день. Наступним кроком було визначення меню. Продуктова розкладка наведена в Додатку 1.

Був також розроблений графік чергувань по кухні. Чергові готували вечерю, сніданок та обід, потім вони змінювались і до наступного чергування приступала інша команда чергових.

Далі був розроблений кошторис походу.

Після походу кошторис був доповнений та виправлений

*одна дівчина їхала до Кіровська: потягом до Москви та звідти літаком, тому її витрати до загальної каси не включені

**різниця пішла на баню в Кіровську, продукти до Санкт-Петербургу та до Києва

3.2 Варіанти приїзду та від?їзду

Найоптимальнішим способом добратися до початкової точки маршруту є поїзд ?86 Київ-Мурманськ, відправлення з Києва о 22.09, прибуття до Апатити-1 о 02.49 (час в дорозі 52 години), а далі мікроавтобусом чи таксі до м.Кіровськ (таксі можна замовити прямо на вокзалі). Але зазначений потяг курсує лише по неділях та середах. Тому, як варіант можна їхати до Москви або Санкт-Петербургу (літаком чи потягом), а звідти до Апатит. Але цей шлях дорожчий.

Зворотній шлях аналогічний шляху туди, тобто варіантів багато.

3.3. Запасні та аварійні виходи з маршруту

Маршрут передбачав декілька запасних варіантів продовження маршруту, або аварійних варіантів закінчення походу.

Запасні варіанти нитки маршруту:

1) пер.Рамзая - р.Мала Біла - ст.Хібіни - ст.Імандра - р.Гольцовка - пер.Північний Чорргор;

2) пер.Північний Рисчорр - пер.Умбозерский - оз.Пайкун?явр;

3) оз.Пайкун?явр - оз.Кам?яне - пер.Північний Лявочорр - р.Кальйок;

4) оз.Пайкун?явр - оз.Кам?яне - пер.Обманний (або перевал Сідло Валепахка) - р.Кальйок;

5) оз.Верхній Нью?явр - вздовж західного узбережжя оз.Умбозеро до м.Коашва - м.Кіровськ.

У випадку аварійного сходження групи з різних причин можна було скористатись одним з наступних маршрутів:

1) з долини ріки Мала Біла - до станції Хібіни;

2) з долини ріки Меридіональний - до станції Імандра;

3) з долини ріки Петрелиуса та ріки Кунійок - до бази КРС ?Куэльпорр?;

4) з долини рік Тульйок та Майвальтайок - вздовж західного узбережжя оз.Умбозеро до м.Коашва.

3.4. Фактично пройдений маршрут, та причини зміни маршруту

м. Кіровськ - озеро Малий Вуд?явр - перевал Рамзая (н/к, 743 м) - перевал Петреліусу Східний (1А, 883 м) - озера біля бази КРС Куэльпорр - перевал Північний Чоргорр (1А, 950 м, радіальний вихід) - База КРС Куельпорр - р. Рісйок - р. Рисчорр - перевал Північний Рисчорр (1А, 790 м) - р. Каскаснюнйок - перевал Південний Партомчорр (н/к, 800 м) - р. Лявойок - озеро Пайкун?явр - озеро Кам?яне - тундра та болота з північної частини Хібінських тундр - озеро Кам?яне - озеро Пайкун?явр - база КРС Куельпорр - озеро Серцеподібне - перевал Кукисвумчорр (н/к, 480м) - озеро Малий Вуд?явр - ПАБСІ (Полярно-Альпійський Ботанічний Сад-Інститут, радіальний вихід) - район Кукісвумчорр.

Причини суттєвої зміни маршруту наступні:

- ділянка маршруту перевал Петреліусу Східний (1А, 883 м) - перевал Південний Чоргорр (н/к, 820 м) - р. Часнайок - р. Гольцовка - перевал Юм?єкорр (н/к, 650 м) - ущелина Аку-Аку (н/к, 440 м) - р. Манепахк - перевал Північний Чоргорр (1А, 950 м) - База КРС Куэльпорр замінена на ділянку перевал Петреліусу Східний (1А, 883 м) - озера біля бази КРС Куэльпорр - перевал Північний Чоргорр (1А, 950 м, радіальний вихід) - База КРС Куэльпорр - через несприятливі погодні умови та заборону КРС виходити на обидва перевали Чоргорр в сильний дощ та туман, чекали сприятливу погоду.

- ділянка маршруту озеро Пайкун?явр - р. Північний Лявойок - перевал Центральний Лявочорр (1А, 900 м) - р. Кальйок - траверс г. Намуйав (н/к, 690 м) - озеро Верхній Ньюр?явр - відріг Шобнюн - г. Шобнюн (н/к, 481 м) - перевал Евеслогчорр (н/к, 810 м) - р. Вуоннемйок - перевал Юкспоррлак (н/к, 675 м) - р. Юкспоррйок - Юкспоррйок - м. Кіровськ змінена на ділянку озеро Пайкун?явр - озеро Кам?яне - тундра та болота з північної частини Хібінських тундр - озеро Кам?яне - озеро Пайкун?явр - база КРС Куельпорр - озеро Серцеподібне - перевал Кукісвумчорр (н/к, 480м) - озеро Малий Вуд?явр - ПАБСІ (Полярно-Альпійський Ботанічний Сад-Інститут, радіальний вихід) - район Кукісвумчорр - м.Кіровськ ? через травми двох учасників, які унеможливили продовження проходження маршруту через складний перевал Північний Лявочорр. Група намагалась через північні схили Хібін та тундру вийти до перевалу Обманний, але через ускладнення травм та відсутність доріг та троп вимушена була повертатись назад.

3.5. Графік руху групи

3.6. Технічний опис маршруту

Початок

До походу група почала готуватись заздалегідь. Окрім перевірки наявності обов?язкового спорядження - рюкзаків, спальників, кариматів, примуса, ліхтариків й іншого спорядження, необхідно було розробити маршрут та дізнатись більше інформації про Хібіни, знайти картографічний матеріал й інше. Так що до початку походу ми, майже всі, були у "озброєні".

О 21.00 28 липня ми зібрались біля аптечного кіоску на центральному залізничному вокзалі - стандартне місце зустрічі всіх туристів. Там почалось порівняння наплічників - у кого він важчий й більш об?ємний, та регулювання рюкзаків під спину. Хтось побіг до магазину купувати забуті вдома речі та їжу - адже їхати майже 3 доби, хтось спілкувався з друзями, попиваючи пиво. Але безперечно всі чекали...

І ось настала та мить. Черговий по вокзалу сповістив, що "Поїзд ?86 сполученням Київ - Мурманськ поданий на посадку на 11 колію". Далі була посадка в вагон, вдале розташування наплічників на третій полиці. Місця в нас були ?чудові? - всі верхні полиці. Ну нічого, ми, туристи, й не таке переживемо. І ось, поїзд тронувся. Після недовгих розмов та вечері розійшлися спати, адже о 2-й годині ночі перше проходження кордону.

Першим з іноземних, зустрічав нас кордон білоруський. Молодий прикордонник рутинно, для проформи, очевидно автоматично поцікавився : ?зброя холодна, вогнепальна, пневматика, вибухонебезпечні елементи, є??, ми подумали - чудово? ?ні - відповіла Тамара - а схоже?? Жарту (а точніше іронії) службовець не зрозумів і пішов перевіряти пасажирів далі. На сусідніх полицях також чується сонне ворушіння, всі готують документи, заспані ми навряд чи дуже схожі на ті милі обличчя в паспортах, та що ж тепер, що маємо, то маємо.

На всьому шляху до Апатит цікавого нічного не було, окрім прогулянки по Великому Новгороду (поїзд згідно з розкладом стоїть півтори години там) та запізнення нашого потягу на 10 (!) годин. Запізнення сталось через те, що карельська погода наробила дивних справ, мало відчутна у громадині потягу, вона проте відчутно наслідила по маршруту нашого слідування, комусь позривала дахи з будинків, повибивала шибки чи залила дороги, а нам поки що тільки обірвала проводи електропостачання залізниці, стоїмо додаткові 10 годин, що ж, ось і внепланове тренування перед майбутніми поїздками (які звичайно ж будуть) по просторам колишнього СРСР :)

Роман Павлович, наш відповідальний за спорядження, злазив зі своєї полиці тільки, щоб пограти в карти в останній вечір, де він набрав стільки книжок, для нас залишилось загадкою. А взагалі час йшов досить швидко, хтось попивав пиво, хтось читав, пив чай в тамбурі, Дімка нам грав на гітарі, сусіди розповідали історії свого часу і розмаїття життєвих курйозів. У Тараса, виявився чудовий сусід - у минулому співробітник рятувальної служби в Хібінах - Володимир, він розповідав нам про гори і комарів, слухали його дуже уважно - сувора північна земля ввижалася нам невідомою та містичною... Тьотя Маша, дивовижна жінка з не менш дивовижним минулим, Сергійова сусідка, вона описувала нам Пітер. Моя маленька, 1,5 річна, сусідка Поліна, не давала жити цілому вагону :) виявилось, що її батько альпініст, проте спати це їй не допомогло. Пейзаж змінювався, зорі, Білорусь, Карелія, ми пролітали все, чекаючи на свою зупинку.

День перший

31.07.2010 р.

Близько 12.00 наш поїзд прибув до м.Апатити. Апатити зустріли нас пустим пероном, хорошою погодою, і північною прохолодою та хитрими таксистами. Зійшовши з поїзда, ми вийшли з вокзалу та завантажили речі до нашого наступного транспортного засобу - мікроавтобусу, який знайшли прямо тут, на вокзалі (майте на увазі, відправляючись у далеку подорож, незабудьте поцікавитись телефонами місцевих транспортних служб, завідомо економніше вийде?). Вокзал справив сумне враження - маленький, брудний і якійсь непривітний. Поки їхали до КРС, яка знаходиться в м.Кіровськ, ми милувались Хібінськими краєвидами, адже роздивлятись обидва міста - Апатити та Кіровськ, не було бажання - типові робочі містечка, яких багато й в нашій країні.

А ось погода... Коли ми зійшли з поїзда - світило сонечко, було спекотно... але по під?їзді до м.Кіровська - побачили, що гори всі вкриті туманом.

Поки були в самому Кіровську - погода налагодилась, і знову вийшло приємне літне сонце.

Контрольно-рятувальна служба МНС Росії розташована в м.Кіровськ за адресою - вулиця Радянської Конституції 3, телефон +7 815 315 88 95, +7 815 315 86 89 (також частоти радіозв?язку КРС ?Куэльпорр?, для тих в кого є професійні радіостанції - 164,100 МГц (прийом) та 159,975 МГц (передача)).

Після реєстрації в КРС, ми залишили там частину речей (так як після закінчення походу планували поїхати в Пітер, а ходити ним в туристичному одязі - якось незручно), а також залишили частину продуктів, які хлопці з КРС обіцяли привезти на Куэльпорр. Далі рушили в центр міста, купити картку місцевого мобільного зв?язку. В горах, як нам повідомили, ловить МТС та Мегафон (у Мегафона краще покриття). Тому вирішено було купити саме Мегафон, але єдиний магазин, в якому продають картки саме цього оператора чомусь продає картки лише по понеділкам ((. Тому взяли МТС (зв?язку в горах практично немає, лише на Куельпоррі, й тоді, коли господар готелю ?Рамзай-Сєвєр? поверне антену).

Далі, рушили на озеро Малий Вуд?явр, де починалась активна частина маршруту.

Малий Вуд?явр - красиве, особливо при тодішній погоді, озеро.

Ночівля планувалась прямо тут, біля озера, але трішки ближче до перевалу Рамзая. Тому - поки Тарас поїхав до аеропорту зустрічати Лілію, ми рушили вверх вздовж озера в бік перевалу Рамзая, й далі дорогою вздовж р.Поачйок.

Фото 3 - Дорога повз оз.Малий Вуд'явр

Пройшовши загалом близько 3 км стали на ночівлю.

Погода радує, радісні, виснажені містом і Київською спекою обличчя нарешті сяють щастям. Ставимо намети, готуємо їсти, назначаємо чергових, починаємо збирати гриби і чорницю. Ми в зборі. Завтра в дорогу.

Поки ми займались приготуванням їжі, та встановленням наметів, прийшли Лілія та Тарас.

Трохи посидівши біля багаття намагались лягти спати. Чому намагались - тому що перший раз ми побачили білі ночі - лягаємо спати - світло, в три години ночі - також світло.....

Ну нічого, якось заснули, але звикнути до білих ночей так і не змогли.

День другий

01.08.2010 р.

Ранок розпочався о 9.00. з палаток повилазили під невеличкий дощ. Приготувавши сніданок на примусі, зібрали речі та потроху рушили вздовж р.Поачйок на перевал Рамзая.

Дощ перетворює нашу групу на невеличку колону кольорових плямок, яку закінчують дві зелені ?Медузи? (типу плащ-палатка-військова-модернова :)). Діма, Надя, Сергій, Люда - попереду, здається, що зміна клімату, перший ходовий день та і вага наплічника не мають для них значення :), ми ж четвіркою замикаючих - Роман, Ліля, Тарас і Тамара постійно оглядаємось, фоткаємо, травимо байки.

Фото 4 - дорога на перевал Рамзая

Через 1 км шляху гарної ґрунтової дороги вийшли з зони лісу. Дощ потроху скінчився та вийшло приємне сонце.

Дорога поволі набирає висоту та з ґрунтової переходить в кам?яну.

Перейшовши на правий берег річки продовжуємо рухатись далі. Попереду вже видно вхід в розщелину Рамзая та перший сніжник.

Фото 5 - Попереду Перевал Рамзая

Ще через 3,8 км після виходу з лісу дорога різко звертає вліво та веде до підніжжя перевалу.

Перед перевалом трішки відпочили та рушили далі.

Підходимо до перевалу ім. Рамзая, він не категорійний, він наш перший такий перевал, він не схожий ні на що (пізніше ми побачимо, що кожен перевал має свої вади і свій характер, всі вони настільки різні, що просто неможливо їх порівнювати, кожен наступний дивує і захоплює дух ще сильніше за попередній). Завгосп командує, що скоро перекус, чекаємо з нетерпінням.

Підйом на перевал не важкий - спочатку по сніжнику, потім по нагромадженню каміння. Вперше на перевалі зустрічаємо сніжники, після непереборної київської спеки та і взагалі відносно-південного піврічного теплого сезону, це явище дуже вражає? сонце не покидає нас, підтримує, в той час, як вітер продуваючи через всю ущелину намагається повернути нас назад.

Сам по собі перевал справив враження - доволі вузька розщелина, і ти як карлик поволі рухаєшся по ньому, та ще й як у аеродинамічній трубі дме сильний вітер.

Підйом до сідловини перевалу зайняв у нас 30 хвилин від підніжжя.

Фото 6 - На перевалі Рамзая

На дорогу до сідловини перевалу від місця ночівлі ми затратили 4 години.

На перевалі, знайшовши місце без вітру, робимо перекус. Зустрічаємо дивну групу з 2-х друзів-туристів напівматрасників, вони тут вже довго, ходять в основному радіалки.

Виходимо з ущелини - захоплює подих, пейзажі неймовірні.

Спуск в долину річки Мала Біла короткий та неважкий, але на спуску сталось неприємність - у Лілі порвались шкари, точніше один, точніше там просто відклеїлась підошва, і за класикою жанру виявляється, що крім циганки з капроновою ниткою інших дієвих способів виправити ситуацію якось і немає? тож просто перезуваємо наше Сонечко в кросівки:) (на спуск ми затратили 34 хвилини, пройшли 1,25 км).

Фото 7 - Вихід з ущелини Рамзая в сторону р.Мала Біла

Фото 8 - Шлях спуску з перевалу Рамзая

Далі, долиною ріки рушаймо в сторону перевалу Петреліуса Східний (1А). Дорога від підніжжя перевалу Рамзая до підніжжя перевалу Петреліуса Східний забрала трохи більше півтори години (2,5 км).

Фото 9 - Шлях групи з Перевалу Рамзая на Перевал Петреліуса Східний

Фото 10 - Попереду Перевал Петреліуса Східний

Гарний цирк неприступним півколом постає перед нами - перевал Петреліуса Східний вітає нас непроглядність (на перший погляд) маршруту підйому. У геометричному центрі цирку спостерігаємо дивне нагромадження каміння, робимо висновок, що утворене воно опавши камінням яке зривається з периметру цирку та скочується в центр - упираючись одне в одне і утворюючи нову, імпровізовану гірку. Що ж до самого перевалу, то сам вид його змушує задуматись? здається, що дороги там нема, кут нахилу дещо неприємний, сипучка, одягаємо каски, збираємось і рушаємо. Підйом складний, сипучка, ноги переставляти важко, весь час з?їжджаєш, здається підйом не закінчиться, вечоріє, ми знаємо що до зеленки ще багато, перший день, бажання поїсти і акліматизація роблять свою справу. Підйом дуже важкий, особливо в верхній частині - кут нахилу до 45⁰, мілка сипуха і шлях підйому не дуже виражений. Ми підіймались по лівому схилу до скелястих виходів, й потім траверсом вийшли на сідловину перевалу. Близько 20-ї ми вже всі на перевалі.

Підйом на перевал зайняв 1 годину 15 хвилин, перепад висот - 102 м.

Перевал являє собою широку класичну сідловину.

На перевалі зняли записку групи туристів школи ?54 м.Москви (маршрутна книжка ?177-04/1-228, керівник Іванова М.Г.), які вийшли на перевал 01.08.2010.

Після короткого відпочинку рушаємо далі, сонце здається ось-ось заховається за сусідніми вершинами, і хоч є розуміння, що ночі немає бути - звичка, що ніч - темна пора доби - стимулює йти далі.

Фото 11 - після спуску з перевалу

Східний перевал Петреліуса на північ в сторону Кунійока має довгий пологий спуск (декілька похилих терас). Через 2,8 км (1 година 25 хвилин) виходимо до р.Петреліуса. та починаємо шукати місце для ночівлі. В долині р.Петреліуса між перевалами Петреліуса та Південний Чоргорр: дров немає, хвойних дерев немає, лише крива береза.

Фото 12 - дорогою з перевалу до р.Петреліуса

Комари під час зупинок просто загризають, жалкуємо, що не маємо протимаскітних капелюшків, а ще ці мошки. Мошки там дуже цікаві, вони не просто кусають, а вигризають маленькі шматочки шкіри, звучить лячно, виглядає дивно)) Опів на 10-ту вечора, знаходимо чорницю, група сидить по кущам і тріскає ягоди, Тарас знаходить підберезовички, гарні до неможливості, мужньо несе їх з собою.

Через 3,4 км (1 година 38 хвилин) руху по грунтово-кам?янистій дорозі знаходимо невеличку поляну, в 80 метрах від р.Петреліуса, та стаємо на ночівлю. На годиннику 22 години 10 хвилин. Довгий та виснажливий день закінчився.

День третій

02.08.2010 р.

День розпочався похмуро - сильний дощ з грозою та поривчастим вітром, туман. Швидко зібравши речі о 10 годині 24 хвилини виходимо на маршрут. На сьогодні задача піднятись на перевал Південний Чоргорр та спуститись з нього в долину р.Гольцова. Але за таких умов - це дуже важко.

Продовжуємо рухатись на північ дорогою вздовж р.Петреліуса та через 1,4 км (42 хв.) підходимо до броду через річку. Брід сам по собі не важкий, тим паче що є невеличкий місток, але під дощем річка перетворилась на бурхливий потік.

Фото 13 - Ранок зустрів нас поганою погодою

Справившись з бродом продовжуємо рух дорогою та через 500 метрів (20 хвилин) підходимо до лівого притоку ріки, й повертаємо на північний захід, в сторону перевалу Південний Чоргорр. Але пройшовши метрів 50 зустрічаємо рятівників з КРС ?Куельпорр?, які заборонили вихід на перевал за таких несприятливих умов.

Фото 14 - Хібінські гори у тумані

Керівник приймає рішення щодо руху на КРС ?Куельпорр?, для відпочинку та щоб перечекати зливу.

Повертаємось назад до дороги, яка веде до КРС. Дорога рівна, гарна, по зеленій зоні, повз гарне озеро і через 4,5 км (1 год. 53 хв) приходимо на базу рятівників.

Фото 15 - База КРС "Куельпорр"

Поспілкувавшись з рятівником, який повідомив, що в таку погоду заборонено вихід на перевал, і що сильна злива з грозою, згідно з прогнозом буде продовжувати ще декілька днів, робимо відмітку в нього та ставимо табір.

Робити нічого - будемо чекати.

День четвертий та п?ятий

03.08.2010 р. - 04.08.2010 р.

Вранці небесна канцелярія чи Хібінські Боги вирішили мабуть нас порадувати гарною погодою - світило сонечко, було тепло та приємно. Але через 40 хвилин небо знов затягнуло та почалась дуже сильна злива, яка з невеличкими перервами продовжувалась 2 дні.

Вночі зривається, такий вітер, що здається палатки позриває. Після цієї ночі ставимо намети на всі розтяжки, якось трошки не по собі.

Весь цей час ми просто сиділи й чекали, періодично дивились телевізор у готелі ?Рамзай-Сєвєр?, та спілкувались з близькими, які повідомляли що в Києві жара +40⁰С. А в нас в той час злива не вщухала.

Фото 16 - Вечір на Куельпоррі

Поки чекали прийняли рішення щодо зміни маршруту - на перевал Південний Чоргорр ми не йдемо (бо часу бракує), а на перевал Північний Чоргорр піднімаємось в радіальний вихід (якщо пощастить з погодою, а з нею повинно було пощастити, адже навігатор показував поступове підвищення атмосферного тиску, та й прогноз, який ми дізнались у рятівника, також про це говорив).

День шостий.

05.08.2010 р.

Ну нарешті...дощ пройшов, на небі ні хмаринки...аж незвичні такі перепади погоди.

Збираємось, беремо воду, палки, Людочка видає перекус і рушаємо. просимо працівників і готелю ?Рамзай-Сєвєр? і КРС наглянути за табором (не хотілось його збирати) вирушаємо на перевал Північний Чоргорр.

Одразу за базою Куэльпорр переходимо по містку через р.Кунійок, та рухаємось тропою в західному напрямку до цирку під перевалом.

Перевал з бази КРС справляв враження неприступної стіни, але чим ближче підходили до нього тим простіше він здавався.

Через 45 хвилин руху (1,7 км) виходимо з зони лісу, й перед нами відкривається перевал в усій своїй красі.

Фото 17 - Перед нами перевал Північний Чорргор

Фото 18 - дорога на перевал Північний Чорргор

Продовжуємо підйом доволі крутим південним кулуаром (кут нахилу приблизно 40⁰) виходимо до більш пологої ділянки, за якою починається останній крутий підйом (кут нахилу 30-35⁰), виходимо на сніговий язик, який спадає з перевалу. Й ще через 100 метрів виходимо до тура на сідловині перевалу.

Фото 19 - місце злиття двох кулуарів

Фото 20 - на перевалі Північний Чорргор

Огляд з перевалу на захід невеликий, проте краса неймовірна. Перевальна ущелина має в довжину всього 100?150 м, воно дуже вузьке, з прямовисними скельними стінами. Дно ущелини нерівне, з ямами й великими сніговими наносами. З перевалу Північний Чорргор одразу видно вузьку розщелину Північного й широку сідловину Південного перевалів Рисчорра.

Дорога на перевал зайняла 2 години 47 хвилин (4,2 км, перепад висот 699,6 м)

Знімаємо перевальну записку групи туристів т/к "Меридіан" (сзош ?10 м.Калуги, керівник Перов В.В.), яка вийшла на перевал 02.08.2010).

Після відпочинку половина групи вирішує спускатись - Діма, Надя, Сергій, Люда, інша половина приймає рішення таки побачити озеро Імандра, про яке стільки розповідають і рушає далі, напівскелелазними шляхами, підтримуючи один одного, підбираючи маршрут і оглядаючись по-сторонам досягаємо мети. Ось і воно, чудове і неймовірне, те, заради чого ми сюди їхали. Декілька хвилин просто дивимось на нього, погода починає змінюватись, по рації зв?язуємось з керівником, беремо курс додому.

Спуск дається складніше. Велике чорне каміння більше не виглядає таким незвичайним, сипучка примушує бути нас обережнішими.

За 2 години 17 хвилин ми дійшли до мальовничих озер біля КРС ?Куельпорр?, трохи перекусили й вирушили до свого табору. На шляху назад назбирали велику кількість грибів, тому вечеря в нас була дуже смачна.

Поки чергові готували вечерю, Тарас робить собі вудочку, довго намагається щось зловити, і, не очікувано для нас, ловить таки! Прилітає до нас з дуже гарненькою рибинкою, що має назву голець! Берег оживає! Ті декілька людей, що також закидали свої снасті в воду всі прямують на його місце, тільки тепер вже вірять в те, що їх також чекає успіх! Що ж до участі нашого улову, то її стає шкода, ще й одну, і Тара з Лілєю випускають її в бурхливий потік.

День сьомий.

06.08.2010 р.

Зранку погода нас не радувала - стояв туман та знов йшла злива. Ближче до обіду погода потроху почала налагоджуватись, тому швидко зібрались, пообідали та вийшли на маршрут о 13.03. Погода стояла похмура й іноді накрапав дощ.

З долини Кунійоку шлях до обох перевалів йде долиною Рісйока, який бере початок в північному цирку Кукісвумчорра під Південним перевалом Рісчорра.

Від КРС "Куельпор" Йдемо ґрунтовою дорогою у напрямку перевалу Кукісвумчорр. Через 740 м шляху підходимо до перехрестя доріг. Прямо - на перевал Кукісвумчорр та до м.Кіровськ, ліворуч - на перевали Рисчорри. Повертаємо Ліворуч й починається стрімкий але короткий підйом. Пройшовши метрів 100 залишаємо рюкзаки та йдемо до водоспаду Рісчорр. Дуже мальовничий водоспад, рекомендуємо оглянути.

Фото 21 - водоспад Рісчорр

Далі проводжуємо рух тією ж грунтово-кам?янистою дорогою, яка поступово переходить в кам?яну дорогу. Пройшовши ще 2 км 400 м (42 хв, +111 м) виходимо до місця злиття Рісйоку та Рісчорру. До Північного перевалу Рісчорра веде долина ріки Рісчорр - правого притоку Рісйока.

Долина Рісйока тягнеться з північного заходу на південний схід, в середній частині до неї з півночі підходить ущелина ріки Рісчорр. Рісйок витікає двома водоспадами в долину Кунійоку з вузької ущелини між масивом Рісчорр та горою Куельпор. Більша частина долини Рісйока безліса, мілкі дерева й чагарники доходять тільки до устя Рісчорра.

Переходимо через невеличкий брід на лівий берег Рісчорру й продовжуємо поступовий набір висоти.

Дорога поступово перетворюється на тропу, а подекуди зовсім зникає. В умовах туману рухаємось за допомогою показань GPS-навігатора.

Через 1,6 км (1 год 10 хв, +200 м) заходимо в цирк під перевалом.

Фото 22 - рух групи з бази КРС, позаду перевал Північний Чорргор

Фото 23 - Рух на перевал

Підйом на перевал пологий та спокійний, але велике каміння (на яке іноді доводиться залазити за допомогою товаришів) в купі з мілким дощем та туманом знижують темп руху групи. До того ж в самій розщелині дуже сильний вітер й слизькій сніг, які також не допомагають руху групи.

Підйом на сідловину перевалу зайняв 1 годину 3 хвилини (1,5 км, +186 м). На перевалі зняли записку групи т/к "Бродяга" м. Санкт-Петербург, які вийшли на перевал 04.08.2010 (керівник Арапов А.В.). Та трішки відпочивши рушили далі.

Фото 24 - вхід в ущелину Рісчорра

Фото 25 - шлях руху групи з перевалу Північний Рісчорр

Спуск з перевалу поставив нас спочатку в легкий ступор - спуск на дно цирку дуже крутий, але короткий (89 м). Початок спуску - суцільний слизькій сніжний язик, який круто обривається вниз і ми, як стайка пінгвінів рушаємо дуже обережно вниз. Потім з лівої сторони з?являється мілка сипуха, по якій трохи приємніше та набагато безпечніше рухатись. Вітер накидає плащі нам на очі, ускладнюючи дорогу, мокре каміння, туман - краса! Час спуску 16 хвилин.

Фото 26 - дорога в долину Касканюнйоку

Фото 27 - вузька розщелина на шляху до долини Каскаснюнйоку

В долину Каскаснюнйоку від перевалу веде вузька розщелина між складками, її можна обійти по гребню.

Група йшла по дну ущелини. Рух ускладнювався мокрим камінням та залишками снігу. Трохи згодом з?являється тропа, яка веде до долини Каскаснюнйоку то по лівому то по правому берегу річки.

Виснажливий, в плані погоди, день тепер радує нас гарною прогулянкою вздовж ріки. О 19.26 ми вийшли до ріки Каскаснюнйок, та на лівому березі знайшли чудове місце для ночівлі, де наші фотографи встигають влаштувати макрофотозйомку, переглядаючи які, здається, що ми встигли повивчати і підводний світ нашої планети

За день пройдено 13,6 км перепад висот +732,8 м, -654,8 м загалом 1387,6 м. Ходовий час 6 годин 30 хвилин.

День восьмий

07.08.2010 р.

Зранку нас розбудив дощ...знов... Але робити нічого, швидко снідаємо, збираємо табір та починаємо підйом на перевал Південний Партомчорр. Вихід на маршрут о 9.40.

Виходимо на дорогу, яка йде вздовж Каскаснюнйоку на перевал Умбозерський, та через 1 км (26 хвилин) відходимо до місця злиття Каскаснюнйоку та річки, яка витікає з перевалу Південний Партомчорр.

Фото 28 - дорога вздовж Каскасюнйоку

Ми всі вже прихожені, тож ідемо з задоволенням, звикаємо до туману, тримаємо один одного в полі зору.

З долини Каскаснюнйоку перевал не видно, та й вихід каньйону також практично не видно.

Від місця злиття річок, повертаємо направо (на північ) й рухаємось вздовж річки тропою. За виходом з долини Каскаснюнйоку в каньйоні є невеличкий водоспад.

Необхідно бути дуже обережним, так як на підйомі зустрічаються обриви. Підйом по кулуару, який поступово розширюється до дна цирку (3,2 км, 1 год. 28 хв, +293 м). Далі невеличка горизонтальна ділянка. Справа схили Партомчорру обриваються в цирк прямовисними стінами з виступаючими скалами. Далі підйом безпосередньо на сідловину перевалу.

Підйом з дна цирку до перевального тура зайняв 22 хвилини (0,9 км, +109 м). Погода - сильний туман, видимість метрів 30, мілкий дощ.

Фото 29 - група на перевалі Південнйи Партомчорр

На перевалі зняли записку групи сш.?54 м.Москви (маршрутна книжка 177-04/1-228, керівник Іванова М.Г.), які вийшли на перевал 05.08.2010. Й трішки відпочивши за каменями обережно вирушили далі та спуск.

Майже одразу перед спуском з перевалу розташоване озеро. Але зупинятись та фотографуватись на ньому не дуже хотілось, адже погода не сприяла довгому відпочинку.

Незважаючи на те, що спуск в долину ріки простий, але через дощ каміння й мох були дуже слизькими, що зробили свою справу, й на спуску двоє дівчат пошкодили ноги. Тому далі спускались обережно й повільно.

Швидко розгрузивши дівчат продовжили рух далі.

До зони лісу йшли 2 години 13 хвилин (5,1 км, -428 м). Поки спускались погода поступово почала налагоджуватись, туман відступив, дощ закінчився й виглянуло приємне сонечко.

Подальший шлях був трохи легшим, адже по лісу пішла добра тропа (місцями правда дуже круто обривалась в сторону ріки, а місцями вела через чагарники), проте це вже рух не по камінню в тумані та під дощем, та й тут веселіше крокувати. Ми під?їдаємо чорничку, збираємо гриби, роздивляємось тундру.

Через 34 хвилини (1,6 км, -84 м) вийшли на ґрунтову дорогу, яка ще через 1,6 км (30 хв., -80 м) вивела на берег великого, дуже мальовничого, хмарного озера Пайкун?явр (озеро Гольцове).

Фото 30 - озеро Пайкуньявр

На годиннику 15 годин 15 хвилин. За сьогодні пройдено 13,4 км, ходовий час 5 годин 35 хв.

На сьогодні за планом треба було ще підійти якомога ближче до складного перевалу Центральний Лявочорр (1А). Але, судячи зі стану дівчат - далі продовжувати рух на сьогодні вони б не змогли. Тому знайшовши місце для ночівлі в 600 метрах далі по дорозі, зупиняємось тут.

День був ударний, тож ми розслабляємось, сидимо біля вогнища, намагаємось спіймати сонце, яке весь час тільки і робить, що от-от закочується за горизонт, та ми розуміємо, що обманює, бо сезон білих ночей ще не скінчився.

День дев?ятий

08.08.2010 р.

Ранок зустрів нас сонечком...ну нарешті. На небі ні хмаринки. Днювання мабуть пройде чудово. Так воно і сталось. Вся група цілий день відпочивала, лікувала травми та набиралась сил перед завтрашнім штурмом перевалу Центральний Лявочорр.

В той же час Люда, Рома разом з керівником групи відправились на базу КРС "Куельпорр" забрати наші продукти, які ми просили рятівників привезти туди. Утрьох без пригод дістались як до бази КРС так і назад. На шляху, щоправда, зустріли зайця, та череп невідомого звіра, який стояв на палиці (ми думаємо, що це череп ведмедя).

Фото 31 - череп невідомого звіра

День десятий.

09.08.2010 р.

Ранок зустрів чудовою серпневою погодою, і це було нам на руку, адже сьогодні ми йдемо на штурм Центрального Лявочорру. Це найважчий перевал на нашому шляху.

Фото 32 - дорогою вздовж озера

На маршрут вийшли доволі рано - вже о 9 годині.

Від місця ночівлі рухаємось вздовж озера на північ і через 16 хвилин (1 км), підходимо до розгалуження доріг - прямо до оз.Кам?яне та далі вихід за Хібінські тундри, на право - дорога до перевалів Лявочорів. Звертаємо направо, та починаємо рух на перевал.

Фото 33 - початок дорогина перевал Лявочорр

По дорозі вирішуємо зайнятися геокешингом. Поки група фотографує, Діма, Люда, і Тамара, швиденько рушили на пошуки тайника, залишаємо перекис водню, беремо пару дрібничок.

Дорога проходить лісом. Долиною ріки Північний Лявойок до старої бурової в перевальному цирку веде всюдихідний слід. Дорога не важка, але у травмованих учасників потроху починають нити ноги, й темп руху групи суттєво знижується.

Через 3 км шляху ліс потроху закінчується й починається тундрова зона. Звідси веде шлях на перевал Центральний Лявочорр.

З цирку є три варіанта підйому на перевал. Перший - в обхід скал, розташованих на сідловині, праворуч по крутій, до 30⁰, місцями "живій" осипі. Такий підйом, зайняв би у нас близько 2-х годин (з травмованими учасниками).

Інший шлях підйому на перевал проходить по кулуару в скальній стінці, крутизною близька 35-40⁰. Цей шлях більше підходить для спуску, при проходженні перевалу в зворотному напрямку. Однак, необхідно зазначити, що цей варіант підйому найбільш каміння небезпечний.

Найбільш простий й безпечний вихід на перевал через вершину Лявочорр.

Його ми й обрали.

Від залишків бурової по осипі починаємо рухатись до східного відрогу вершини Лявочорру. (далі необхідно вийти на саму вершину, а звідти пологий спуск на перевал). Але тут одна з дівчат невдало поставила ногу на "граюче" каміння, чим посилила травму. З її слів - йти далі вона може, але не на такий складний перевал. Після медичної допомоги та наради з групою, керівником було прийняте рішення на заміну складного перевалу 1А Центральний Лявочорр більш простим перевалом Обманний (н/к). Але для цього не обхідно було вернутися назад, обійти Хібінські тундри з півночі. Так як світовий час дозволяв робити такі маневри - ми рушили назад. По пологій дорозі, ноги дівчат не надто турбували, що дозволило доволі швидко вийти до озера Гольцового.

Фото 34 - шлях групи спочатку від перевал Лявочорр, а потім звідти в бік оз.Кам'яне

Далі звернули праворуч й рушили берегом спочатку озера Гольцового, а потім Кам?яного на північ, залишаючи Хібіни. Дорога веде то вверх, то вниз. Пологі підйоми та спуски майже не відчуваються, до того ж йти лісом набагато приємніше, хоча й докучають комарі.

Одразу за озером Кам?яне дорога роздвоюється. Ліворуч (на північний захід) - вздовж ріки Басейна Куна вглиб тундри, праворуч (північний схід) - дорога огинає Хібіни з півночі, й повинна вийти на всюдихідну дорогу, яка йде паралельно Хібінам до заливу Чудалухт Умбозера. Звертаємо наліво.

Фото 35 - дорога лісом

Так лісом, за 2 години 28 хвилин ми пройшли 8 км.

Далі дорога почала якось недобре повертати на північ, потроху віддаляючи нас від Хібін. Проаналізувавши три карти, які в нас були, плюс показання GPS-навігатора, керівником було прийняте рішення щодо подальшого руху групи за азимутом, паралельно північним схилам Хібін, аби потрапити на іншу дорогу. Дорога, на яку ми намагались потрапити, веде в північно-східному напрямку й в подальшому повертає на схід - це саме та всюдихідна дорога, яка нам й потрібна.

Дорога азимутом вивела нас на болота, які створені чисельними потічками, що витікають зі схилів Хібін. Крім того рух ускладнювався місцями важко прохідним лісом. Темп руху дуже сповільнився.

Орієнтуючись за даними навігатора через 32 хвилини (1 км 200 м) група вийшла на те місце де повинна бути дорога. Але її не було. Зробивши розвідку така очікувана дорога знайдена не була, тому керівником було прийняте рішення щодо продовження руху далі за азимутом, намагаючись вийти на дорогу, що веде вже у східному напряму, паралельно Хібінським тундрам, і по якій, можна дійти до річки Обманна, що витікає з під перевалу Обманний.

Через 1,8 км шляху (ходовий час 1 година 21 хвилина) група вийшла на місце, на якому повинна була б бути дорога. Але, її також не було!

Фото 36 - рух через тундру та болота

Знов зробили розвідку. На розвідку потратили близько години, але ні дороги , чи хоча б якоїсь тропи знайдено не було.

Фото 37 - болото

Знов засіли за карти. Ми ніяк не могли зрозуміти, як різні карти + карта в навігаторі показують дорогу, а її нема!

Перед групою постала дилема - що робити далі?

Продовжувати рух за азимутом, крізь ліс на схід, намагаючись вийти до річки Обманна, в пошуках дороги (якщо пощастить); повертатись назад (тим більше що необхідний для походу другої категорії складності набір перевалів й інших локальний та протяжних перешкод групою подолано, а кілометраж можна нагнати дорогою через базу КРС - перевал Кукісвумчорр (н/к) - оз.Малий Вуд?явр - м.Кіровськ; чи виходити з зони лісу на схили Хібін в південному напрямку, й рухаючись далі на схід, траверсуючи схили виходити на перевал Обманний.

Перший та третій варіанти не виключали такий розклад, що ночувати прийдеться або в глухому лісі, або на схилах Хібін, що потребувало б пошуки води для приготування їжі.

В той час як другий варіант не виключав недобір необхідних кілометрів при підрахунку категорії складності, для походу 2.к.с.

Порадившись з групою, керівником був обраний все ж таки найбільш логічний варіант - повертатись назад, тим більше що в групі дві травмовані людини, яким важко пересуватись непрохідним лісом, а тим паче болотом.

Шлях назад, до дороги, з якої група звернула й пішла азимутом зайняла 1 годину 52 хвилини (2,85 км). Після відпочинку на дорозі, рушили далі.

Ночівлю вирішено було зробити на озері Кам?яне, тому що група дуже втомилась в багаточасовій боротьбі з лісом, болотом та комарами.

До озера група дійшла доволі швидко, незважаючи на втому. На стоянку стали пізно - о 23 годині 58 хвилин. Добре що полярний день дозволяє такий розпорядок дня.

Тепер ми знаємо яка вона, тундра. Болота, морошка, комарі, як бегемоти, місця, по яким навряд чи часто ходять люди, бездоріжжя, втрата рації. Єдиний, кому добре було в тундрі - Тарас, на перевалі, напередодні він взяв собі на пам'ять проти москітного капелюха! Інших їли. Ну що ж, це досить справедливо, їмо ми, їдять нас).

День одинадцятий.

10.08.2010 р.

Ранок зустрів дощем. Але незважаючи на вчорашню втому, й погану погоду група доволі швидко зібрала речі і вже о 9¹⁰ вийшла на маршрут. Дорогою рухалось комфортно, незважаючи на примхи погоди. Навіть травмовані дівчата доволі бадьоро крокували. За 2 години 14 хвилин пройшли 3,6 км, і дістались місця злиття оз.Пайкун?явр та оз.Щуч?є. В цьому місці є невеличкий брід - шириною близько 4 метрів, та глибиною близька 40 см.

Фото 38 - знову дощ

Брід пройшли без проблем.

Й продовжили шлях далі. Дорога місцями, завдяки дощам, перетворилась на малоприємну багнюку, та все ж таки незважаючи на це, група потроху просувалась вперед, стрибаючи через малі річки, через кочки і переходячи мілкі броди.

Рома вже третій ходовий день є нашим ходячим довідником, здається, що про історію він знає все, ми тільки встигаємо задавати питання і напрямок розмови.

До КРС "Куельпорр" добрались за 1 годину 49 хвилин (7,9 км).

Впродовж всієї дороги йшов дрібний дощ, але при підході до КРС він поступово став сильніший, до того ж спустився туман. Видимість впала до 50-60 метрів.

Проходимо ?Куельпорр?, перечитуємо написи на табличках, з сумом дивимось на перевал, який ще так недавно радував нас хорошою погодою і цікавим підйомом, сьогодні він в хмарах, фоткаємось.

Фото 39 - КРС "Куельпорр"

Незважаючи на це, тут зупинятись на ночівлю ніхто не захотів, тому група продовжила шлях у південному напрямку до озера Серцевидне.

До озера веде гарна ґрунтова дорога. Перехід видався довшим, ніж очікувалось. Вітер підганяє хмари і як солодку вату розтріпує по вершинах, чіпляє за високі кам?яні верхівки.

Але, незважаючи на це та на мілкий дощ, дістались доволі швидко (1 година 48 хвилин, 9 км 730 метрів, +160 м), і вже о 15 годині 01 хвилину були на місці.

День дванадцятий.

11.08.2010 р.

Знову дощ?

На сьогодні задача стояла проста - піднятись на перевал Кукісвумчорр, а далі спуститись до оз.Малий Вуд?явр.

Підйом був доволі пізній, внаслідок чого на маршрут вийшли майже о першій годині дня (старт в 12⁴⁷).

Продовжуємо рух тією ж дорогою, і через 25 хвилин ми вже на перевалі (2.2 км, +44 м).

Майже одразу за перевалом починається дуже довге й мальовниче гірське озеро Довге (воно й справді дуже довге й вузьке, довжина приблизно 1 км).

Фото 40 - на перевалі Кукісвумчорр

Фото 41 - дорога до оз.Малий Вуд'явр

Дорога поступово веде вниз, й вже відчувається близькість населення - деінде з?являються старі покришки, сміття, а ще через 5,5 км побачили вантажівку, й не одну. Як виявилось - тут кар?єр. Звідти до оз.Малий Вуд?явр менше 3 км. Дорога тут дуже широка - адже вантажівкам - треба багато місця для роз?їздів.

Останню ділянку шляху (від кар?єру) пройшли за 41 хвилину, і вже о 15⁵⁷ були на місці.

Поставивши табір та перекусивши, Тарас з Лілією відправились на пошуки загадкової квітки, яка росте десь в горах, на камінні, вище зони лісу. І вони її такі знайшли.

День тринадцятий.

12.08.2010 р.

Останній день походу. Сумно прощатися з горами, які незважаючи на всі примхи погоди, на все каміння й важкість шляху, все ж таки встигли полюбити. Але - вдома чекають близькі та рідні.

Склавши останній раз табір та поснідавши о 10 годині дня виходимо на маршрут. Через 20 хвилин вже підходимо до Полярно-Альпійського Ботанічного Саду-Інституту (один з най північніших ботанічних садів світу).

Екскурсію замовили на 11 годину, тому був час трішки перепочити.

Після Ботанічного саду ми вирушили в сторону району м.Кіровська під назвою "25 км".

Фото 42 - Полярно-Альпійський Ботанічний Сад Інститут

Тут були? булочки, смачніше яких, після двох тижнів сухарів, нічого в світі нема. В селищі сіли на рейсовий автобус й через 30 хвилин їзди прибули до кінцевої точки маршруту - м.Кіровськ. Залишилось лише пройти кілька сотень метрів до КРС, щоб зняти групу з обліку.

Тут, на півночі, вже починається осінь, а у нас на батьківщині +30.

p.s. Тепер ми знаємо звідки п?є воду ?Маленьке Мамонтеня? ;)

Фото 43 - Мамонтеня

3.7. Профіль маршруту знятий з GPS-навігатора.

Цей профіль був знятий за допомогою навігатора, й показує графік руху групи - кілометраж та перепад висот.

Висотний профіль маршруту

3.8. Карта району походу з позначеним маршрутом

Карта району походу з позначеним маршрутом

На цій карті позначений фактичний маршрут пройдений групою (додаток 3).

Маршрут записаний GPS-навігатором.

Також приведені основні точки, в системі координат WSG-84.

3.8. Розрахунок категорії складності походу

?п	показник	норматив		факт (в залік)
1	тривалість маршруту, днів (не менше) (t)	8		13
2	Протяжність маршруту, км (не менше) (L)*	160		157.8
3	Максимальна кількість балів за локальні перешкоди (Лпмах)	30		13
4	бали за локальні перешкоди, йкі йдуть у залік (ЛП)	6		6
5	бали за протяжні перешкоди, які йдуть у залік (ПП)	20		16.5
6	географічний показник (Г) (Кольській півострів)	10		10
7	автономність (А) (за допомогою забросок)	0.7		0.7
8	коефцієнт перепаду висот (К)	1.52		1.52
9	загальна кількість балів	26-59		33.16
*можливе зменшення кілометражу на 20% відповідно до Правил проведення туристських походів
визначення балів за локальні перешкоди (ЛП)
?п	показник	категорія складності перешкоди	число перешкод		число перешкод в залік	кількість балів
1	Переправи	н/к	6		4	2
2	перевал	н/к	3		1	3
3	перевал	1А	3		1	4
4	Вершина**	н/к	0		1	4
	загалом					13
**Відповідно до методики визначення категорії складності 1 перевал н/к змінений на вершину н/к
визначення балів за протяжні перешкоди (ПП)
?п	показник	категорія складності перешкоди		довжина перешкоди, км	кількість балів за 1 км	загальна кількість балів
1	ліс	1А		4	0.42	1.7
2	ліс	1Б		2	0.42	0.84
3	болото	н/к		2	0.5	1
4	осип, морени	н/к		4	1.5	6
5	осип, морени	1А		3	2	6
6	сніг	н/к		2	0.5	1
	загалом					16.5
	визначення коефіцієнту перепаду висот
		=6.202
	де - сумарний перепад висот у км
		К=1+6.202/12
		К=1.52
	Визначення загальної кількості балів	КС = ЛП+ПП+(Г*А*К)

Відповідно до проведеного розрахунку даний похід є пішохідним походом другої категорії складності

ВИСНОВКИ ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ

Пішохідний похід пройдений групою - це доволі важкий, виснажливий, але в той же час дуже пізнавальний похід першої категорій складності для підготовленої групи. Даний маршрут дозволяє отримати необхідні у майбутніх, більш складних походах, навички та вміння. Похід проходить в суворих умовах півночі, по тундровим та лісотундровим лісам, а також в умовах безлісся.

З точки зору орієнтування даний район не надто важкий для цього, але все ж вимагає доволі грамотного читання карти та рельєфу місцевості.

Крім того, Хібіни - чудовий за своїми можливостями навчальний туристський район. Тут можна проводити закріплення практичних вмінь за учбовими темами програм туристської підготовки:

- орієнтування в районі зі складною орографією й при несприятливих погодних умовах;

- організація бівуаку при сильному вітрі;

- приготування їжі при малій кількості дров та інше.

В багатьох місцях Хібін, неподалік зони лісу локально зосереджені одразу декілька типів природних перешкод (лід, сніжники, скельні, обсипні й трав?янисті схили). Це зручно, з навчальної точки зору, для організацій базових таборів з проведенням занять по техніці й тактиці проходження ділянок льоду, сніжників, обсипних схилів й скельних ділянок.

Поїздки до Росії не вимагають жодних реєстрацій, тому спокійно можна їхати в цю країну, без жодних додаткових клопотань.

Місцеве населення дуже лояльне до туристів, проблем з крадіжками чи суперечками з населенням жодного разу не виникало.

Під?їзди до гір та виїзди звідти доволі розвинені, можна скористатись будь-яким транспортом - як то рейсовим автобусом, чи найняти таксі.

В самих горах є великі проблеми з дровами. Лісу ніби то й багато, але - через високу кількість опадів та вологість дрова переважно вологі. Тому рекомендую мати газовий пальник або примус.

Хібіни - грибна і ягідна місцевість. Грибів і ягід не те що багато - їх - ВЕЛИЧЕЗНА кількість. Й ними можна урізноманітнити свій раціон.

Погодні умови змінюються дуже швидко - від шквального вітру та зливи до комфортної температури +25⁰. Така зміна погодних умов може відбуватись протягом дня неодноразово.

На початку - середині серпня ще залишаються білі ночі, тому плануючи щоденні переходи необхідно мати на увазі, що можна вийти пізніше - світловий день не обмежує рух групи.

Необхідно відмітити, що в Хібінах не треба закладати щоденні переходи більше 15 км, адже рух (особливо при проходженнях перевалів) ускладнюється камінням, сипухою, залишками снігу. Тому фізично пересуватись дуже важко.

З точки зору одягу та спорядження рекомендували б мати трекінгові палиці та трекінгові черевики - адже без них йти дуже й дуже важко. Якщо без палиці ще можна пройти, то без гарних черевиків (в кросівках чи кедах) - навряд. Також рекомендував би одягати так звані "фонарики" (бахіли без підошви) - при русі сипухою не попадає каміння у взуття, а рухаючись під дощем - ноги залишаються сухими. Також рекомендував би мати термобілизну та мембранну одежу.

Крім того, необхідно відмітити що в Хібінах дуже багато комарів та мошок. OFF Extreme, який добре себе показав в Криму та Карпатах - в Хібінах допомагає не так добре, його вистачає максимум на годину-півтори. Місцеві підказали нам що можна користуватись маслом гвоздики - ми його купили й використовували. Допомагає трохи краще OFF?у, але все ж таки - треба бути готовими до цього.

Додаток 1

Додаток 2

Короткий словник географічних термінів

Додаток 3

Карта маршруту з нанесеним треком

Фотографії

Фото 44 - ось так майже всю дорогу	Фото 45 - Хібіни	Фото 46 - Під'їжаємо до оз.Малий Вуд'явр
Фото 47 - дорога до перевалу Рамзая	Фото 48 - посміхаємось	Фото 49 - шлях на перевал Рамзая
Фото 50 - позаду оз.Малий Вуд'явр	Фото 51 - ось він - перевал Рамзая	Фото 52 - перші сніжники
Фото 53 - Ущелина Рамзая	Фото 54 - шлях на перевал Петреліуса Східний	Фото 55 - КРС "Куельпорр". Рідкі хвилини без дощу
Фото 56 - Хібінська погода	Фото 57 - чарівний перевал Північний Чорргор	Фото 58 - Нам туди?
Фото 59 - перед штурмом Чорргору	Фото 60 - сніжник під перевалом Чорргор Північний	Фото 61 - озеро Імандра
Фото 62 - вид з Чорргору	Фото 63 - наш улов	Фото 64 - трішки грибочків
Фото 65 - Аляскінський Маламут - Айка	Фото 66 - Штурм перевалу Північний Рісчорр	Фото 67 - ущелина перевалу Північйни Рісчорр
Фото 68 - початок спуску з перевалу Північний Рісчорр	Фото 69 - Спуск з перевалу	Фото 70 - рух групи з перевалу
Фото 71 - позаду перевал Північний Чорргор	Фото 72 - рух в долину Касканюнйока	Фото 73 - Оленячий мох
Фото 74 - мох	Фото 75 - грибочок	Фото 76 - рух на перевал Південний Партомчорр
Фото 77 - на перевалі Південний Партомчорр	Фото 78 - Бррр	Фото 79 - щось на кшталт заходу Сонця
Фото 80 - останні метри нормальною дорогою	Фото 81 - Маленький грибочок	Фото 82 - початок руху за азимутом
Фото 83 - рух повз болото	Фото 84 - тундра	Фото 85 - обходимо болото
Фото 86 - куди нас занесло?	Фото 87 - болото	Фото 88 - тундра
Фото 89 - нарешті вийшли на дорогу	Фото 90 - дорога на перевал Кукісвумчорр	Фото 91 - ляпота
Фото 92 - чарівне озеро Малий Вудьявр. На задньому плані перевал Географів	Фото 93 - м.Кіровськ	Фото 94 - а ось і олені
Фото 95 - народна туристська мудрість	Фото 96 - записка з перевала Петреліуса Східний	Фото 97 - записка з перевалу Північний Чорргор
Фото 98 - записка щ перевалу Північний Рісчорр	Фото 99 - записка з перевалу Південний Партомчорр

Список використаної літератури

1. Отчет о пешеходном туристском спортивном походе третьей категории сложности по Кольскому полуострову в районе Ловозерских и Хибинских тундр cовершенном с 25.07.09 по 13.08.09 г. Руководитель Примаченко Д.В.

2. Энциклопедия туриста. Москва, БРЭ, 1993 г.

3. Туристские путешествия по Кольскому полуострову. Москва, ФиС, 1969 г.

4. Север. Москва, Профиздат., 1982 г.

5. Описание на пер. Центральный Лявочорр: http://www.northernwind.spb.ru/khibiny/pass/19/info.htm

6. Тур. клуб "Глобус" http://www.tkg.org.ua

7. Тур. Клуб "Мангуп" http://travel.org.ua/

8. www.mountain.ru

9. www.risk.ru

10. С космическими снимками по перевалам Хибинских Тундр. Москва "Прозрачный мир" 2008

11. Методика визначення категорій складності туристських спортивних маршрутів