Нитка маршруту: м. Zarnesti - каньон Prapastile - cab. Curmatura - г. Turnu (1Б) - ref. Ascutit - г. La Om (1А) - ref. Spirla (~2А) - cab. Plaiul Foii - пер. Lerescului - г. Comisu - ref. Zirnei - г. Iezerului - г. Vistea Mare - г. Moldoveanu (1А) - cab. Podragu - г. Laitel - ref. Caltun - пер. Strunga Dracului (1Б) - г. Negoi - греб. Custura Saratii (1А) - г. Scara - cab. Bircaciu - cab. Poiana Neatului - с. Avrig.
Давно хотілося побувати в Румунських Карпатах. Як дивився з Попа-Івана на південь, на Роднянські Альпи, що виглядали дещо величніше аніж наша Чорногора, вже виникала деяка заздрість до сусідів і величезне бажання відвідати їхні гори. Планування походу почалось ще на початку травня, коли ми йшли в пішохідній одиничці у наших Карпатах. Нас тоді було п?ятеро. Але зберегти бажання та можливість здійснення поїздки змогли лиш двоє: я та Petro. Мови про категорійний похід вже не могло й бути.
Декілька слів про Румунію. Якогось сильного чи страшного відчуття перебування зовсім в чужій країні я не отримав. Була в мене проблема з мовою. Крім пари румунських слів, серед яких половина ?- це місцеві матюки, я знав аж нічого. Але великої проблеми це не створило. Вся молодь і велика частина доросліших розуміють та говорять на англійській.
Про місцевих. Прийнято в них дурити туристів на кожному кроці: в магазині, в маршрутці, на кемпінгу, на полонині, тощо. Але не всі ж такі звичайно:). Кров звичайно в румунів гаряча, але мені, чернівчанину, звикати не було необхідності. Циган в містах не так і багато як я очікував побачити. Якихось великих проблем з контактуванням з місцевими не виникало.
Про похід. Він у нас відбувся по хребтах Piatra Craiului (Пятра Краюлуй, в перекладі - Королівська Скеля) та Fagaras (Фагараш). Почали ми з містечка Zarnesti, що на південь від міста Брашов.
Трохи пішки, трохи в кузові - дібрались до каньйону Prapastile. Вертикальні стіни до 100 метрів, купа скелелазних маршрутів та печери. Потрохи набираючи висоту дібрались до кабани Курматура (кабана - це гірський готель, де крім того як заночувати, можна поїсти та випити за немалу суму грошей.). З відси хороший вигляд на північно-східну частину хребта Пятра Краюлуй. Перекусили, набрали по 5-6 літрів води. Далі був підйом на г. Turnu. Говорять, що там 1Б. 40 кг на плечах, круті (аж до вертикальних) скельні ділянки, сипуха, великий набір висоти змучили мене страшно.
 Східний схил хребта Piatra Craiului |  Підйом на гору Turnu (1Б) |  Гора Piatra Mica |  Північна частина Piatra Craiului |
До речі, на Пятрі бажано мати каску, так як каміння летить, коли хтось лізе зверху тебе. І летить над головою. Але моя робоча каска виявилася страшенно незручною і зі злості, та маючи на меті зкинути хоч пару грам з рюкзака, я її залишив на г. Турну, - румунам в подарунок. Носіть на здоров?я.
Далі нас чекав 3-годинний перехід до рефуджії Аскуцид. Зверніть увагу на три останніх букви цього слова. Вони характеризують весь хребет:) Знесилені ми допленталися до рефуджії аж під вечір, коли почало темніти. Стан притулку - жахливий. Спати довелось на підлозі.
На наступний день варіантів було два: або дійти аж до відносного "кінця хребта" - до рефуджії Фундурі і спуститися вниз на захід перевалом 1Б. Або, якщо не вистачить води, здійснити спуск від рефуджії Гріндолуй до рефуджії Спірли по дуже стрімкому і затяжному перевалу. За три з половиною години ми дібралися до найвищої точки хребта - гори Ла Ом (2238 м) (траверс 1А). Йти було важко - неймовірна спека, економія води. В результаті на Ла Омі в нас води лишилося лише грам по 150, чого б ніяк не вистачило, щоб здійснити траверс до Фундурі (приблизно 4 год.). Я приймаю рішення спускатися з Гріндолуя, Петро хоче йти далі (пішли би далі, то був би нам звіздєц; Петра слухати - жити не хотіти).
Рух по Пятрі Краюлуй - це вічні спуски та підйоми по неважких скелях. Часто приходиться йти по вузьким гребням, звідки є куди падати, інколи зустрічаються ділянки, на яких очко жме. Але це все не зрівняється зі спуском з хребта до рефуджії Спірли. 700 метрів скель та сипухи по вертикалі, ділянки вертикальних (під 90 град!!!) скель до десяти чи більше метрів. Плюс до цього - зневоднення організму. Уявіть як було весело нам спускатися з відти. Під кінець коліна вже не слухалися і їздили вправо-вліво по своїй волі. Біля підніжжя побачили сніжник, і хоч до води треба було йти якихось 20 хв., ми не змогли не піддатися спразі та рванули до снігу прямо по сипусі. Румуни були в шоці з того, що ми розігріваємо сніг на пальнику для отримання води. Навіть фотографували нас.
Спуск з Пятри забрав надзвичайно багато сил. Думаю, його категорійність - 2А (може я і помиляюсь, але інформації в Інтернеті я не знайшов). По прибуттю до місця стоянки мною було випито 2.5 літри води за півгодини!!! Впали на бівак біля рефуджії Спірли, з якої спостерігалася хороша панорама всієї Пятри. З часом назбиралася ціла гвардія румунських туристів. Вони пили водяру та падали з лавиць на землю, коли загребало.
Наступний день планували зробити розвантажуючим. Встали ми пізно, поволі зібрались та відчалили до кабани Plaiu Foii (~800 м. над рівнем моря). Спочатку був досить стрімкий спуск. Коліна сильно боліли та трусились на привалах. В знаки вчорашній спуск з хребта. По дорозі зустрічали купи туристів - то матрасів, то нормальних. В кабані я залився пивом і ми пішли до річки вмиватися та відходити від втоми :). Попереду чекали 10 км нудної грунтової дороги.
Ми дуже надіялися, що нас хтось підкине, але надії наші не здійснились. Час підходив під вечір. Вирішили піднятися повище на Фагараш - до висоти приблизно 1600 м. Йшли по маркуванню, але стежка явно була не дуже ходженою. В деяких місцях взагалі її губили. Вже було темно, коли ми піднялися на полонину. Там і заночували.
Зранку за "на шару" Петро купив сиру у пастухів, за що малий румун років шести розвів нас на грам 200 цукру (просто вирвав з рук та втік). Погода була аналогічною як в попередні дні - сильна спека. Мені вже йшлося чомусь на багато легше аніж в попередні дні, коли я просто ригав на підйомах. День виявився якимось одноманітним і не сильно зберігся у пам?яті. Рельєф східного Фагарашу дуже схожий на наш чорногірський та свидовецький. Стрімких підйомів немає, йдеться у досить швидкому темпі - одним словом трекінг як він є. Кожну годину робили хороший привал від 10 до 30 хв. Під вечір дібралися до рефуджії Зірної, яка була в поганючому стані. Поклали палатку біля неї та заночували.
На наступний день планували дійти до гори Moldoveanu і десь в тому районі заночувати. А ще на наступний день - зробити дньовку біля кабани Podragu. Хотілося вже перепочити, поматраснічати, попити пива.
Зранку я пішов по воду. Довелося скидати метрів 80 висоти та ще йти по стрімкому схилу. Досить такий не типовий для нас потічок був внизу. Відносно повноводний та ще й протікав в невеличкому каньйоні. І це на висоті під 1900 метрів. Лишили деякі записки в розгромленій рефуджії та пішли. Почали зі швидкого темпу. Наздогнали групу чехів. З ними на рівні ми і йшли наступні два ходових дні, по черзі переганяючи один одного.
 Озеро Urlea (вид з хребта) |  Схили центрального Фагарашу |  Одна з північних долин |
Гори ставали все стрімкішими. Вже доводилося застосовувати руки де-не-де. Під вечір були біля підніжжя Вішта Маре та Молдовяну. Ці дві вершини утворювали хребет ?? відріг від основного хребта. Підйом до вершини категорують як 1А, хоча там і немає нічого важкого. Лише пару стрьомних ділянок, з яких можна скинути висоту на метрів 300 за декілька секунд :).
Вилізли ми туди без проблем. На вершині не було нікого. Посиділи, пофоткали, пофоткались. Петро дуже палав бажанням заночувати на вершині. Я категорично був проти. Хоч і всі попередні дні стояла спека і не йшло жодного дощу, ризикувати я не хотів. Ночівлі на вершинах влітку дуже небезпечні та і протипоказані. Можливі гроза, сильний вітер та ще й відносно не простий спуск давали привід відмовитись від ночівлі. Але Петя ну дуже хотів і я пішов на компроміс. Дзвонимо, питаємо погоду на наступні дні. Якщо вона не зміниться, то тоді ночуємо тут. Прогноз виявився хорошим, тож ми почали розкладати намет. Поставили його на каміння, один бік на сантиметрів 20 звисав у прірву :). Вітру не було зовсім, що заспокоювало. Тільки ми залізли в намет як почався силнючий вітер. Він все посилювався і посилювався. Палатку страшно теліпало. Деколи вітер проходив, але це щастя тривало не більше 10-ти секунд. Спочатку ставало чути сильне завивання зі сторони Вішта Маре, потім в нас починалася жахлива тряска. Цілу ніч я не спав. Петро заснув тільки під ранок. Один раз вітром відкрило один з входів в палатку. Коли пориви були екстремально сильними, то я припирав каркас зсередини на всякий випадок. Доводилось час від часу перевіряти що там в тамбурі твориться. Ще до цього всього нас засипало піском, який піднімав і ніс вітрюган.
 На вершині Південних Карпат - Moldoveanu |  Наш намет, встановлений на вершині Moldoveanu |  Петро на вершині Moldoveanu |
Якось ми цю ніч пережили. Зранку нічого не їли, тільки зібралися та ломанулися вниз. За три з половиною години тяжкого ходу доповзли до кабани Podragu. Вона знаходиться на висоті 2100 м. (сама висока на Фагараші) на північ від головного хребта. Тут розташоване мальовниче однойменне озеро. Там ми траснули по пиву (8 лей за пів літри!), розпочавши нашу дньовку (чи півдньовку). В день була така спека, що в самих кілоцах ("труси"по рум.) було жарко. Ввечері прийшлося вдягати полар та штормовку. Ось такі перепади температур на висоті 2100 :).
На сьомий день погода трохи змінилася: налетіли хмари з вітром. Ще раніше вирішили, що не будемо одразу виходити з цирку назад на основний хребет, а пройдемося іншим маршрутом, який виведе на нього за кілька кілометрів. По карті цей маршрут здавався простим. Але на ділі прийшлося долати три стрімких перевали, на одному з яких було так стрімко, що приходилося хапатися за що тільки можна було, щоб не з?їхати вниз. Тут відкривалися хороші краєвиди на північні схили Фагарашу: круті перевали, зубасті гребені та гострі піки.
 Fagaras з долини Podragel |  Хотіли трохи "траверснути" Fagaras по північній стороні, а отримали перевал |  Зубастий гребінь |
За три години вийшли на основний хребет. Черговий затяжний спуск, що роздовбав наші колінні суглоби і знову підйом. Траверсуєм страшний пік Capra і спускаємося до однойменного озера. Почався сильний вітер. Ще один перевал і відкривається вигляд вниз на Трансфагарашське шосе та кабану Bilea Lac. Там - численна кількість матрасів та їхнії припаркованих авто.
Серія нескладних перевальчиків. Потім трохи стрьому на гребні. Деякі ділянки було небезпечно проходити, так як вітер вже дув досить сильно. Нарешті виходимо хоч на якусь вершину. Назва її Laitelu. До речі, дивуюсь чому румунські стежки майже завжди траверсують вершини. Виходиш майже на самий верх... і завжди перевалюєш вниз. А вершина ?? залишається збоку.
 Гора Arpasul Mic |  Гора Capra (справа) |  Кабана Bilea Lac (вигляд з хребта) |
Вже лишилося зовсім трохи до рефуджії Caltun, в якій ми планували переночувати. Вітер ставав страшенним. За метрів 150 до нашої мети вже майже неможливо було встояти на ногах. На озері Caltun розв?язався справжній морський шторм. Вода, піднята вітром з відти, лилася на нас справжньою зливою. Ледве доплентали до рефуджії, а там виявляється - вже все забито туристами. Потиснувшись, вони навіть знайшли нам два місця на нарах, але ми, знаючи, що позаду йдуть ще двоє туристи, розмістились на підлозі. Треба ж себе показати джентльменами:). Всі буржуї, що були там, варили якусь хімію, від якої штиняло на все приміщення. Ми ж зажарили цибулі з часником, зварили рису і як люди повечеряли. До речі, ми досить не погано харчувалися в поході (не рахуючи перший день, коли від перевтоми їжа зовсім не йшла). Робили зажарки з сала, соуси, варили молочні каші. Але це не врятувало мене від схуднення на кілька кілограм :).
А вітер був дуже сильний. Коли виходиш на вулицю, то він тебе змушував танцювати футуристичні танці :). Вітер не поривчастий, а постійний. Гора Negoi спрямовувала всі потоки прямо на нас. Ночувати було страшно - рефуджія скрипіла і стогнала. Думали, не йти далі, якщо на наступний день погода не покращиться. Бо попереду були важкі ділянки: перевал Струнга Дракулуй (1Б) та гребінь Кустура Сараці (1Б).
Але, як на замовлення, на наступний ранок погода була ідеальною. Вийшли десь о десятій. Трохи руху по каменюкам, траверс схилу, декілька неважких скельних ділянок і підійшли до початку підйому на Струнгу Дракулуй. Підйом проходе по скелястому кулуару до трьох метрів завширшки. Кути нахилу - 40-65 градусів. Майже на всьому протязі навішені ланцюги. В принципі можна їх і не використовувати, якщо хотіти побільше екстріму. Мотузок (що радить всім tkg.org.ua) тут зовсім не треба. Вилізли ми без якихось проблем. Після виходу на хребет до вершини Negoi залишається зовсім небагато. І ось ми на другій по висоті вершині Південних Карпат. Далі нас чекає перехід по гребню Кустура Сараці. Хоч і виглядав він не дуже погрозливо, але там було досить важко. Декілька спусків висотою від п?яти до десяти метрів по майже відвісним скелям, декілька підйомів, серед яких один був досить важкий - скельна плита під кутом 45 градусів, на якій не має хороших зачепів. Взагалі скельна порода на Фагараші відрізняється від породи на Пятрі Краюлуй. Друга має на багато більше хороших зачепів, але і більше ненадійних, що можуть вилитіти. На Кустурі Сараці в негоду навіть можна було б кидати в декількох місцях мотузку.
Не доходячи останні кількадесят метрів до кінця (г.Serbota) ми зійшли з маршруту вліво до кулуару, в надії на легший підйом. Але там було напевно ще важче :) Змучені видерлись на верх, де і перекусили.
Далі був досить нудний кількагодинний перехід до гори Scara. Потім почали спуск з хребта на північ до кабани Bircatiu. По дорозі скористалися нагодою поїсти чорниць :) За півтори години скинули майже 900 метрів. Біля кабани поставили намет. Замовили там поїсти та попити. А пили ми ром. Ром - це чудовий напій :) Кабана дуже сподобалася. Там панує туристично-альпіністька атмосфера.
Вночі прокинувся, бо дуже хотілося пити, - сушило...
Зранку зібралися, та рушили вниз. До містечка Авріг внизу нас підкинула фіра (взяли 10 лей!). По дорозі відкривається чудовий вид на Фагараш, що здіймається стрімко вверх прямо з рівнини. В Аврігу залилися пивом, сіли на поїзд до Брашова, де трохи погуляли; потім жахлива нічна переїздка в сидячому положенні поїздом Брашов-Сучава. З відти бусіком в рідне місто Чернівці.
Взагалі, гори Румунії дуже вразили. Вони вищі, стрімкіші за наші; їх підкорювати важче; вони небезпечніші за наші Українські Карпати. Але останні я любив і буду любити ;).
Коментарі
всё тот же поход
Бодька replied on #
интересно сходили!
правда там было не так уж страшно, как вы рассказываете.
Все намного красочнее. Переночевать на вершине М. - ......да.....это вы, конечно, дали..... Нам она тоже...запомнится навсегда :-)))
А сало вкусное, говорите, было :-)) Ну-дык, Гараздючёк её своими руками, можно сказать, взрастил!
Ну дык, вы на
Ну дык, вы на Пятре были???)) Да и где я говорил, что страшно было?
А сало то было Петра. Гараздюка мы не ели... Точнее его сала не ели)))) А хотя взяли 1 банку, в Ришнове схавали)))