Звіт про гірський похід 4 к.с. Центральним і Східним Кавказом (Приказбеччя, Грузія)

Казбек

Федерація спортивного туризму України

Спортклуб Національного технічного університету України

"Київський політехнічний інститут"

Турклуб "Глобус"

ЗВІТ

про гірський похід IV категорії складності

Центральним і Східним Кавказом (Приказбеччя, Грузія),

здійснений з 8 по 29 серпня 2007 року

Маршрутна книжка ?55-07

Керівник групи:

Савчинський Богдан Дмитрович

Маршрутно-кваліфікаційна комісія розглянула звіт і вважає, що похід може бути зарахований всім учасникам і керівнику _______ категорією складності.

Звіт використовувати в_____________________________

Київ-2007

ЗМІСТ

I. ДОВІДКОВІ ДАНІ

II. ЗМІСТ ЗВІТУ

1. ЗАГАЛЬНА СМИСЛОВА ІДЕЯ ПОХОДУ, ЙОГО НЕЗВИЧАЙНІСТЬ, УНІКАЛЬНІСТЬ ТА НОВИЗНА
2. ВАРІАНТИ ПІД?ЇЗДУ ТА ВІД?ЇЗДУ
3. АВАРІЙНІ ВИХОДИ З МАРШРУТУ ТА ЙОГО ЗАПАСНІ ВАРІАНТИ
4. ЗМІНИ МАРШРУТУ ТА ЇХНІ ПРИЧИНИ
5. ВІДОМОСТІ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ МАРШРУТУ УЧАСНИКАМИ
6. ГРАФІК РУХУ та ВИСОТНИЙ ГРАФІК
7. ТЕХНІЧНИЙ ОПИС ПРОХОДЖЕННЯ МАРШРУТУ
8. ПАСПОРТИ ВИЗНАЧАЛЬНИХ ПЕРЕШКОД
9. ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ
10. ПОСИЛАННЯ

III. ДОДАТКИ

1. ЧТИВО
2. АПТЕЧКА
3. ОСОБИСТЕ ТА ГРУПОВЕ СПОРЯДЖЕННЯ
4. ХАРЧОВА РОЗКЛАДКА

I. ДОВІДКОВІ ДАНІ

1. Організація, що проводить похід: турклуб "Глобус" НТУУ "КПІ".
2. Параметри походу:
3. Район, підрайон (масив) походу : Центральний і Східний Кавказ, грузинське Приказбеччя.

    

4. Інші параметри походу.
   

   Пройдено категорійних перешкод 9, з них:

   • 3 - 2Б к.с.;
   • 2 - 2А к.с.;
   • 3 - 1Б к.с.;
   • 1 - 1А к.с.

   Сумарний набір висоти 9608 м

   Середня висота ночівель 3001 м

5. Докладна нитка маршруту :

   сел. Ногкау - ущ. Мна (рад.) - ущ. Хорисар - пер. Хорисар Півн. (1Б, 3550) - вулк. Хорисар (1Б, 3736)- оз. Келіцад - пер. Есі (1А, 3440) - ущ. Есі - ущ. Трусо - сел. Ногкау - ВГД - сел. Ачхоті - сел. Сно - ущ. Шиносхеві - пер. Леракт (1Б, 3650) - ущ. Кістінка - сел. Гвілеті - ущ. Кабахі - льод. Девдорак - хр. Барт-Корт - Казбецьке плато (2А, 4450) - г. Казбек (2А, 5033)рад. - Казбецька метеостанція рад.- траверс г.Спартак+г.Майлі+пер. 50-річчя СРСР (2Б) - льод. Сх. Суатісі - пер. Лушнікова (2Б, 4215) - льодопад льод. Середній Суатісі (2Б*) - ущ. Суатісі - ущ. Трусо - сел. Кобі.

6. П.І.П., контакти керівника та учасників :

   Прізвище, ім? я, по батькові	Рік народження	Тур. підготовка	Обов'язки в групі	контакт
   Савчинський Богдан Дмитрович	1979	5ГУ, Памір (6400); 3ГК, Зах. Кавказ; 2 альп. розр.	керівник, фотограф, медик	homulko()gmail.com
   Павлов Олександр Володимирович	1979	3ГУ Центр. Кавказ (5642)	завгосп
   Щербатій Олександр Михайлович	1981	3ГУ Центр. Кавказ (5642);1ГК, 02.07 Крим	завспоряг
   Куконеску Руслан Миколайович	1963	4ГУ Центр. Тянь-Шань	фотограф
   *Савочкін Євген Олексійович	1986	2ГУ Центр. Кавказ	учасник
   *Шлапак Юрій Володимирович	1973	1ГУ Зах.Кавказ	медик
   *Кузічкін Олександр Вікторович	1974	2ГУ Зах. Кавказ	учасник
   *Яценко Анастасія Віталіївна	1983	1ГУ Зах. Кавказ	учасник

   * Після сходження на Казбек завершив(ла) маршрут спуском в сел. Казбегі по Гергетському льодовику.

7. Звіт перебуває в електронній бібліотеці турклубу "Глобус" (www.tkg.org.ua).

    

8. Похід розглянутий Київською обласною МКК.

    

II. ЗМІСТ ЗВІТУ

II.1. ЗАГАЛЬНА СМИСЛОВА ІДЕЯ ПОХОДУ, ЙОГО НЕЗВИЧАЙНІСТЬ, УНІКАЛЬНІСТЬ ТА НОВИЗНА*

* В якості ілюстрації до матеріалу цього розділу використано фотографії Ігоря Смичкова (див. [IS]) з люб'язної згоди автора.

Карта району та маршрут групи.

Грузинське Приказбеччя є незвичним для завсігдатаїв Кавказу щонайменше з двох причин: по-перше, кордон між Росією і Грузією тут проходить не по ГКХ, а Боковим, значно потужнішим хребтом, гребенями таких вершин як Джимарай та Казбек. Головний вододільний хребет тут повністю належить Грузії.

По-друге, це край, вулканічне минуле якого в прямому значенні проступає на поверхню - Кельське вулканічне плато з нескінченою кількістю озер та мінеральних джерел, різнобарвними виходами лавових порід, насамкінець, сивий вулкан Казбек є тому яскравими свідченням.

Озеро Келістба на Кельському вулканічному плато. Фото Ігоря Смичкова.

Зі спортивної та пізнавальної точок зору район можна умовно розділити на три частини. До першої віднесемо Головний Кавказький хребет на схід від Трусівської перемички та прилегле до нього Кельське вулканічне плато (КВП). Перевали тут переважно прості - 1А-2А к.с., принципові шляхи як правило 1Б к.с., характер схилів - переважно скельно-осипний, на перевальних злетах сніжники та незначні льодовики. Характерні висоти сідловин від 3000 до 3500м. Висота Кельського плато 2800-3000м. Найскладніший перевал - Росія, 2Б* к.с. Підрайон містить значну кількість озер, більшість яких розташовані на плато, та є багатим на мінеральні джерела. З півночі підрайон обмежується Трусівською ущелиною, з півдня - витоками рік Ксані та Едісі. Східна його межа проходить Військово-Грузинською дорогою (ВГД). Цей підрайон відвідується досить часто, хоча віднедавна через загострення конфлікту в Південній Осетії (а саме Кельським плато і по лінії ГКХ проходить кордон між Грузією та Південною Осетією), його відвідання сильно ускладнилось.

Лазгциті. Фото Темо Бардзимашвілі, Тбілісі.

Найвищими точками підрайону є вершини Лазгциті (3877,4), Каласан (3832,0) та дворога Зілга (3856,8). На Лазгциті пройдено єдиний маршрут 1Б к.с., з трьох вершин Каласану підкорена лише південна (маршрут 2Б к.с.), на вершини Зілги ведуть кілька маршрутів 2А-2Б к.с.

Другий підрайон, умовно назвемо його Джута-Чаухі, розташований на схід від ВГД, з півночі обмежується Боковим хребтом, яким проходить кордон з Росією, з півдня - південними відрогами масиву г.Чаухі, зі сходу - верхів'ями рік Абуделаурі (на генштабівській "кілометрівці" - Вуделаурі) та Джути. Район містить як досить складні так і порівняно прості для перетину ділянки: принципові сідловини в масиві г.Куру - г.Шино - перевали Казбегі (Казбезький ("Казбегский" російською) за класифікатором) та Шино мають складність 2Б, район Чаухі містить перевали н/к-3А к.с., врешті, Боковий хребет в районі г.Шан-г.Бічахі має сідловини найвищої, 3Б к.с. Водночас принципові перевали в районі льодовика Кібіші та масиві Чаухі не складніші за 1Б. Головний Кавказький хребет від ВГД до г. Чаухі містить значну кількість сідловин н/к -1Б к.с., єдина доступна наразі інформація про які міститься в [Траверс].

Масив Чаухі навесні

Найпопулярніший в цьому підрайоні - масив г.Чаухі. Тут розташовується однойменний (літній?) альптабір, який приймає любителів гір як із Грузії, так і (переважно) з далекого зарубіжжя. Менш відоме озерне плато Абуделаурі у верхів'ї однойменної ріки на сході від Чаухі. Долина р. Кістинки (назва походить від "кісти", грузинська назва інгушів, грузинською ця ущелина називається Хде) відвідується переважно грузинськими альпіністами - тут відбуваються міжсезонні альпініади. Заледеніння району незначне, зосереджене переважно у верхів'ях р. Кістинки. Висоти перевалів - 3000-3700 м.

Масив Джимарая-Казбека з півдня.

Третій, найпотужніший та найпопулярніший підрайон - масив Джимарая-Казбека - формується Боковим хребтом та його південними відрогами від Трусівського перевалу на заході до ВГД на сході. Перевали тут переважно складні, принципові сідловини як правило не простіші за 2А к.с., висоти багатьох перевищують 4000 м, характер більшості перевальних схилів сніжно-льодовий. Центром підрайону є його найвища точка - г. Казбек (5033) та Казбецьке фірнове плато (4300-4500 м). Водночас наявність двох простих шляхів підйому на плато - з льодовика Гергеті (інша назва Орцвері) на півдні та хребтом Барт-Корт на півночі (їх зв'язка формує найпростіший варіант перевалу Казбецький 2А к.с.) та класичний маршрут на Казбек 2А к.с. з плато роблять цей район привабливим для груп, що здійснюють походи 3 к.с. та комерційних турів. Організації останніх сприяє також наявність Казбецької метеостанції (розташованої на морені Гергетського льодовика), що слугує зараз високогірним (3650 м) притулком та базовим, а часто і штурмовим табором при сходженні на Казбек для більшості (понад 80%) альпіністів. Підйом на Казбек через хребет Барт-Корт останнім часом здійснюється досить рідко - ми оцінюємо частоту використання цього шляху не більше за 1-2 групи на рік. Заледеніння району - одне з найбільших на Кавказі: з Казбекського плато стікають льодовики Гергеті, Девдорак, Абано, Майлі, Чач, - в масиві другої за висотою вершини Джимарай знаходяться льодовики Суатісі, Мна та Мидограбін.

Окрім Казбека та Джимарая в Боковому хребті інтерес для туристів становлять також такі значні вершини як Суатісі (4462,0) та Майлі (4597,8).

Мінеральні джерела в Трусівській ущелині. Фото Ігоря Смичкова

Окремо слід дати стислий опис Трусівської ущелини, що відділяє Боковий та Головний хребти. Її протяжність з північного заходу на південний схід приблизно 50 км. Сама ущелина і більшість суміжних з нею бокових буквально наводнені мінеральними джерелами: вони або ж витікають тонкими цівками, що здалеку червоніють іржею, або ж булькаючи, тхнучи сіркою, стікають у найближчі ріки струмками з молочними берегами - солі, що містяться в них, призводять до утворення травертинів - сольових відкладень на поверхні. Є в ущелині навіть озеро з мінералки - на лівому боці Терека, навпроти впадіння в нього струмка Арсікомідон.

Трусівська Касара. Фото Ігоря Смичкова

Одне з найкрасивіших і найцікавіших місць Трусо - т.з. Трусівська Касара - сильне звуження ущелини одразу ж (вгору за течією) за селищем Окрокана. Протяжність Касари - близько 5 км, утворена вона лавами вулкану Хорисар, які стікали сюди з Кельського плато.

Трусо ще нещодавно була заселена - переважно осетинами. Нещодавно, після закриття прикордонного переходу Верхній Ларс на ВГД, майже всі жителі звідси виїхали, переважно в Росію, у Північну Осетію. Покинуті напризволяще села справляють тяжке враження. Незначна кількість мешканців залишилась лише в Кетрісі, Окрокані та Ногкау. Селища Суатісі та Десі покинуті.

Ущелиною до сел. Абано пролягає грунтова дорога, прохідна лише для "джипоподібних" машин. За селищем Окрокана дорога піднімається високо на правий борт Терека, обходячи звуження Касари верхом. Також існує стара дорога, низом Касари, але в даний момент вона непридатна для транспорту і використовується лише пішоходами.

В ущелині знаходиться кілька грузинських прикордонних постів. Нам достеменно відомо лише про пост поблизу сел. Кетрісі.

Спортивна ідея походу полягала у траверсі вершин Майлі (4597)-Спартак(бл. 4500)-Казбек (5033) (орієнтовно 2Б+2Б к.с.). Акліматизаційна програма включала сходження на кілька вершин Кельського вулканічного плато, першопроходження нового маршруту на г. Лазгциті (орієнтовно 2А к.с.) та траверс г. Зілга зі спуском льодопадом перевалу Росія (в сумі 2Б к.с.). Трусівська ущелина дозволяла зробити заброску до сел. Ресі, практично на середину маршруту. Запланований план-максимум мав такий вигляд:

сел.Земо-Млеті - Кельске вулк. плато - пер.Вулканічний (1А) - пер.Харульський(1А) - ущ.Каласанідон - пер.Улітка(2А) - г.Зілга+пер.Росія (2Б) - ущ.Терек - сел. Ресі - ущ.Ресікомдон - пер.Ресі-Теп (2А) - пер. Теп-Суатісі(2А) - льод. Суатісі Сх.? пер. 50-річчя СРСР +траверс г.Майлі (2Б) - Казбецьке плато + сідловина Казбека + г.Казбек (5033) рад. - льод. Гергеті (в сумі 2Б) - Казбецька метеостанція.

У запасних варіантах значились, зокрема, також перевал Леракт (1Б) та Шино (2Б) з підрайону Джута-Чаухі, було підготовано кілька варіантів спуску різної складності з Казбецького плато.

На жаль, ці плани були під корінь знищені складною ситуацією на кордоні Грузії, Росії і Південної Осетії. Ситуація загострилась за кілька днів до початку походу, в результаті чого нам не лише не вдалося завести заброску в сел. Ресі, а й довелося повністю змінити маршрут.

Як наслідок кількагодинного мозкового штурму народився такий маршрут:

сел. Ногкау - ущ. Хорисар - пер. Хорисар Півн. (1Б, 3550, п/п) - вулк. Хорісар (1Б, 3736)- оз. Келіцад - пер. Есі (1А, 3440) - ущ. Есі - ущ. Трусо - сел. Ногкау - ВГД - сел. Ачхоті - сел. Сно - ущ. Шиносхеві - пер. Леракт (1Б, 3650) - ущ. Кістінка - сел. Гвілеті - ущ. Кабахі - льод. Девдорак - хр. Барт-Корт - Казбекське плато (2А, 4450) - г. Казбек (5033) - траверс г.Спартак+г. Майлі+пер. 50-річчя СРСР (2Б) - льод. Сх. Суатісі - пер. Лушнікова (2Б, 4215) - льод. Середній Суатісі - траверс г. Геологів (2Б, 4385,1) - льод. Зах. Суатісі - ущ. Суатісі - ущ. Трусо - ВГД.

Маршрут у вказаному вигляді з'явився з необхідності виконати норматив 4-ки, зберегти ідею походу (траверс Майлі, сходження на Казбек), "вписатися" в обмеження, накладені прикордониками, і при цьому закласти в маршрут мінімальну кількість незаявлених технічних перешкод. Такими перешкодами виявились перевал Лушнікова (2Б, 4215) та траверс піка Геологів (2Б). Перевал Лушнікова був необхідною для "четвірки", другою перешкодою 2Б к.с., а траверс піка Геологів дозволяв уникнути спуску складним (це було добре видно пізніше в підзорну трубу з КВП) льодопадом льодовика Середній Суатісі.

Старанне вивчення всього району в період допохідної підготовки, наявність описів майже всіх перевалів, а також консультація за допомогою мобільного зв'язку з київськими колегами давали достатнє уявлення про обидві вказані незаявлені "двійки-Б" і забезпечували достатній рівень впевненості в успішності їх проходження.

Однак і цим планам не судилося здійснитися. На цей раз втрутилася Її Величність погода. На підходах до Казбецького плато, перед підйомом на хребет Барт-Корт нас накрила потужна дощова хмара, через що було втрачено два дні. На два з половиною дні після цього встановилась хороша ясна погода. Однак одразу ж після цього, після нашого радіального сходження на Казбек, в район прийшла осінь. На висоті Казбецького плато осінь має всі ознаки зими. Низька температура повітря, щоденні опади у вигляді снігу, відсутність видимості примусили нас витратити на очікування "вікон" в погоді ще три дні. Але навіть тепер залишався шанс пройти маршрут повністю. І ми йшли, незважаючи на те, що хороша видимість тривала в середньому по 3 години на добу, щодня випадало близько 10-15 см снігу, що негода нас заставала на крутих ділянках рельєфу. Однак 28 серпня, коли ми знаходились вже на льодовику Середній Суатісі, коли залишалася лише одна технічна перешкода (траверс г.Геологів) і жодного запасного дня, погода змусила нас повернути вниз і спускатися льдопадом Середнього Суатісі.

Окрім цього на формування маршруту вплинула крадіжка рюкзака одного з учасників у Тбілісі у день від'їзду. Двоє учасників затрималися на день довше в поліції Тбілісі. Цей день було використано для активної акліматизації - інші учасники групи здійснили радіальний вихід в ущ. Мна. На планування маршруту впинуло також те, що половина учасників мала право брати участь лише в поході 3 к.с., тому за попередньою домовленістю після сходження на Казбек керівник з іще одним учасником "четвірки" провели їх до Казбекської метеостанції, звідки вони самостійно спустилися в Кезбегі.

Таким чином, пройдений маршрут набув вигляду:

сел. Ногкау -ущ. Мна (рад.) - ущ. Хорисар - пер. Хорисар Півн. (1Б, 3550) - вулк. Хорісар (1Б, 3736)- оз. Келіцад - пер. Есі (1А, 3440) - ущ. Есі - ущ. Трусо - сел. Ногкау - ВГД - сел. Ачхоті - сел. Сно - ущ. Шиносхеві - пер. Леракт (1Б, 3650) - ущ. Кістінка - сел. Гвілеті - ущ. Кабахі - льод. Девдорак - хр. Барт-Корт - Казбекське плато (2А, 4450) - г. Казбек (2А, 5033)рад. - льод. Гергеті до метеостанції (рад.)- траверс г.Спартак+г. Майлі+пер. 50-річчя СРСР (2Б) - льод. Сх. Суатісі - пер. Лушнікова (2Б, 4215) - льодопад льод. Середній Суатісі (2Б) - ущ. Суатісі - ущ. Трусо - сел. Кобі.

Перевал Хорисар Південний виявився пройденим до нас - в турі, складеному на широкій сідловині перевалу, лежала записка першопрохідців, датована 1985 роком.

Підготовка групи до походу полягала в регулярних тренуваннях, серед яких найбільша увага приділялася кросовій підготовці та участі в лекційних і практичних загальноклубних заняттях. Окрім цього, в травні 2007 було проведено альпіністський виїзд в Крим, де учасники походу здійснили сходження 1Б-4А к.с., що забезпечило відповідний рівень їх скельної підготовки.

II. 2. ВАРІАНТИ ПІД?ЇЗДУ ТА ВІД?ЇЗДУ

До червня 2006 року існували два легітимні варіанти заїзду в район: через Тбілісі та через Владикавказ. Останній варіант потребував перетину кордону з Росією у КПП Верхній Ларс. Однак в червні 2006 Росія закрила цей КПП. Ми не описуватимемо цей варіант, а бажаючим отримати інформацію про нього станом на травень 2006 року рекомендуємо звернутись до [KazbMay06]. Самі ж зосередимось на проїзді через Тбілісі.

Існує кілька шляхів добирання з Києва до Тбілісі:

• літаком;
• паромом з Іллічівська;
• поїздом через Баку.

Останній варіант ми не розглядатимемо, оскільки незначна економія коштів компенсується перетином кількох кордонів - з Росією та Азейбарджаном, шлях проходить територією Чечні та Дагестану і взагалі, вочевидь потребує багато часу.

Частина нашої групи добиралась до Тбілісі літаком (прямий рейс із Києва), частина - паромом.

Щодо літака, то існують десятки рейсів, що пов'язують Україну і Грузію, як із Києва, так і з Донецька та Дніпропетровська. Вартість квитків у сезон 2007 року коливалась у межах 350-400$. Найдешевші рейси - з Дніпропетровська, але різниця в ціні не перекриває мороки, пов'язаної з додатковим переїздом з Києва до Дніпропетровська і потім назад.

Паромними перевозеннями на лінії Іллічівськ-Поті займається компанія УкрФеррі. Розклад паромів можна знайти на їхньому сайті [UkrFerry]. В сезоні 2007 року, якщо вірити розкладу, паром виходив з Іллічівська кожен вівторок о 23:00 і прибував до Поті в п'ятницю о 9:00. Вартість переїзду становила 1475грн + 50 грн за бронювання квитків за телефоном з Києва. Зв'язатись з представниками компанії можна за електронною адресою ukf()ukrferry.comта за телефоном 8 (0482)34-79-95.

Однак, складність добирання паромом полягає у тому, що він РЕГУЛЯРНО НЕ ДОТРИМУЄТЬСЯ ГРАФІКА, вказаного на сайті. Так при відбутті групи з Іллічівська виїзд парома затримався на 2 доби, на зворотньому шляху затримка з виїздом становила 1 добу. На час затримки компанія-перевізник не надає жодного притулку, тобто якщо потенційний пасажир приїхав з Києва вчасно, в день відправлення парому (за розкладом), а виїзд затримується, то вартість переїзду автоматично збільшується на вартість проживання/ночівлі в Іллічівську. Дізнатися про запізнення можна за телефоном, але лише за день до відправлення. Більше за це, навіть у день відправлення невідомо точно, наскільки затримається відплиття. При посадці на паром працює митниця, а провозити газові балони на борту заборонено. Єдина перевага парома перед літаком (якщо не рахувати вартості, але із вказаних причин різниця може виявитись дуже незначною) - практично відсутнє обмеження ваги багажу: одній особі дозволено провозити 150 кг.

З Поті добирання до Тбілісі відбувається в два етапи: від порту до автовокзалу (маршрутка чи таксі) і з автовокзалу маршруткою на залізничний вокзал Тбілісі. Зручним варіантом є також поїзд Поті -Тбілісі.

Для того, щоб скласти враження щодо заїзду в Грузію і назад паромом, наводимо опис шляху одного з учасників:

Прямо від корабля можна відправитись до Тбілісі за 150$ легковушкою, а від воріт порту (800 м від корабля) можна під?їхати до А/С чи Ж/Д за 5$ і далі за 15 ларі (ларі=3 грн) за сидяче місце до Тбілісі маршруткою, але вона відправляється не відразу, а десь о 14.00 (паром приходить не щодня і не в однаковий час, хоча найімовірніше вранці). Нас хотіли розвести по 20 ларі за місце, але ми сторгувались по 20 ларі за людину і вийшло те саме, оскільки втрьох ми зайняли 4 місця. Їхати десь 4-5 годин.

Зручний потяг із Тбілісі виходить об 11 вечора і прибуває до Поті о 5 ранку (відповідно з Поті йде вдень і, можливо, слід було нам спробувати їхати ним, вартість 12 ларі).

За хорошої погоди паром можна чекати (як і в Одесі) в наметі на березі моря (клімат і узбережжя кращі, ніж у Криму) за 40 хв. - цивілізований продовольчий ринок з дешевими фруктами. В обох випадках час реєстрації і час відправлення парому контролюється за мобільним.

Ми непокоїлися, бо надто сильно хотіли вирушити якомога раніше, тому приперлись в Іллічівськ майже за добу до відправлення і ночували в ничці, оскільки нас попередили, що за 10 км від порту намет ставити не можна (бомжувати теж). Проте паром досить довго розвантажується і завантажується - пропустити відправлення нереально.

Паром з Поті теж затримався на 2 доби, а прибувши в Іллічівськ, не міг зайти в порт з 8 ранку до 10 ночі. Висадили нас пізно вночі - ночуй в підворітні/готелі на вибір або таксі до Одеси. Ну, іншого разу може і вдень висадити, тоді маршрутка за троячку.

З Тбілісі в район можна заїхати або ж рейсовим транспортом - маршрутка до Казбегі коштує 8 ларі, або ж найняти приватну машину. Маршрутки виїждають з автовокзалу Дідубе (сюди можна добратись на метро). Тут же варто шукати і приватного перевізника. Стандартна такса до Казбегі - 100 ларі за легкову автомашину. За сприятливих обставин можна знизити ціну до 60 ларі.

Нам для того, щоб завезти заброску в Трусівську ущелину (те, що можна хоч якось назвати дорогою, є лише до сел. Абано) потрібна була машина підвищеної прохідності. За 300 ларі ми найняли УАЗ "буханку", який зобов'язався заїхати в сел. Ресі.

При виїзді з району рекомендується сідати в маршрутку в Казбегі - далі місць в ній може не виявитися. Там же, на центральній площі Казбегі, за 50-100 ларі можна найняти і приватну машину.

Певну складність становить почівля в Тбілісі, бо "цивільні" готелі коштують дорого - цілком на рівні київських, - а нецивільних нам знайти не вдалось. Ми, за порадою друзів, ночували в Ботанічному саду, однак в результаті у ніч перед запланованим виїздом в гори було вкрадено рюкзак одного з учасників. Це призвело до тяганини з проліцією та затримкою в Тбілісі, не кажучи вже про матеріальні збитки власника рюкзака. Ми не радимо ігнорувати наш гіркий досвід у цьому плані.

Для відвідання ущелини Кістинка та верхів'їв (вище за сел. Кетрісі) Трусівської необхідний дозвіл прикордонників. Його можна отримати в Департаменті охорони кордону за адресою: м. Тбілісі, вул. Ташкентська (Tashkentis), ?? неподалік від станції метро Політехнічна (Politekhnikuri). Приблизно там само знаходиться і українське консульство.

Прикордонна перепустка отримувалась одним з учасників двічі - перед походом 2 к.с., яким він керував у липні 2007, та перед нашим походом. При отриманні перепустки для нашого походу виникли певні складнощі: напередодні вийшло розпорядження пропускати групи лише з провідниками із туристичних фірм. Однак, оскільки перепустка для нашого походу була замовлена раніше, до виходу цього розпорядження, то прикордонники пішли нам на зустріч і як виняток оформили перепустку, хоча для цього довелось їздити в Департамент двічі: слід було узгодити це питання з начальником Департаменту, а при першому візиті він саме саме відсутній.

З метою запобігання несподіванок такого роду радимо попередньо зв'язуватись з прикордонниками і з'ясовувати ситуацію в даний момент. Ось їхні контакти:

Майсурадзе Давид Михайлович - старший офіцер відділу охорони кордону Департаменту охорони сухопутного кордону Прикордонної поліції МВС Грузії, gbgmaisuradze(at)yandex.ru, maisuradzedavit(at)yahoo.com, робочий тел./факс. (+995) 3238-15-76.
 

II. 3. АВАРІЙНІ ВИХОДИ З МАРШРУТУ ТА ЙОГО ЗАПАСНІ ВАРІАНТИ

Запасних варіантів маршрут практично не мав, за винятком хіба варіанту, за яким замість траверсу піка Геологів можна було спуститись в долину Суатісі через льодопад Середній Суатісі, що, зрештою, ми і зробили.

Аварійні виходи з маршруту - зазвичай долиною будь-якої річки щонайбліьше за день можна вийти до людського житла. Ускладнений вихід лише з Казбецького плато в умовах негоди. Спускатися слід льодовиком Суатісі до Казбецької метеостанції. В сезон на льодовику зазвичай є протоптана стежка, яка, однак, за кілька годин може бути заметена свіжим снігом, тому для безпечного спуску слід користуватись навігаційними приладами (GPS).

II. 4. ЗМІНИ МАРШРУТУ ТА ЇХНІ ПРИЧИНИ

Маршрут, розроблений в Києві, було докорінно змінено через складні умови на кордоні Росії, Південної Осетії та Грузії. В розробленому новому маршруті ми скористалися лише одним запасним варіантом - замість траверсу піка Геологів з льодовика Середній Суатісі спустилися напряму в долину Суатісі через льодопад. Використати цей запасний варіант нас спонукала негода.

II. 5. ВІДОМОСТІ ПРО ПРОХОДЖЕННЯ МАРШРУТУ УЧАСНИКАМИ.

Учасники Щербатій та Савочкін не брали участі в радільному виході в ущ. Мна, оскільки в поліції Тбілісі з'ясовували справу з викраденим рюкзаком. Учасники Кузічкін та Яценко не піднімалися на г. Казбек. Учасники Савочкін, Шлапак, Кузічкін та Яценко завершили маршрут після сходження групи на г. Казбек.

II. 6 . ГРАФІК РУХУ та ВИСОТНИЙ ГРАФІК

* Відстань вимірюється за горизонтальною проекцією шляху на карті з коефіцієнтом 1.2. Для радіальних виходів відстань вказана лише в один бік.

** Для радіальних виходів ЧХЧ вказується у вигляді суми: час на шлях у прямому напрямку + час на зворотній шлях.

ВИСОТНИЙ ГРАФІК

Висотний графік

II. 7. ТЕХНІЧНИЙ ОПИС ПРОХОДЖЕННЯ МАРШРУТУ

День 1 . 7.08 О 7:00 виїхали на арендованому УАЗі з Тбілісі в напрямку селища Ногкау. Дорогою оглянули замок Ананурі та продегустували нарзани на Хрестовому перевалі. Об 11:00 висадились в Ногкау. Керівник з одним із учасників поїхали завозити заброску в сел. Ресі. Через 40-50 хвилин поблизу Кетрісі машину зупинили грузинські прикордонники. Незважаючи на наявність у нас завчасно оформленої перепустки в прикордонну зону проїзд у верхів'я Трусо нам заборонили, мотивуючи це різким погіршенням обстановки на кордонах з Північною та Південною Осетією. Більш за це, було заборонено перебувати у Трусо вище за устя р. Суатісі. Таким чином, наш маршрут повністю "накривався". Тривалі переговори ні до чого не привели - прикордонники аргументували заборону тим, що в день видачі нам перепустки все ще було добре, і лише в останні 2 дні ситуація різко погіршилась, за їхніми словами, в верхів'ях Трусо періодично відбуваються перестрілки між грузинськими і південно-осетинськими прикордонниками.

Нам не залишалось нічого іншого, як залишити заброску у прикордонників, а після повернення в Ногкау розробляти новий маршрут.

О 13:30 ми повернулися в Ногкау, де всією групою оселилися в покинутій будівлі - сюди нас відвів Міша - один з небагатьох місцевих жителів, які не покинули Трусо... Селище справляє гнітюче враження - безлюдніі будівлі, сліди мародерства, запустіння.

В Ногкау є мобільний зв'язок. Дізнаємося від двох учасників, які залишились в Тбілісі вирішувати в поліції справи з викраденим рюкзаком, що чекати їх слід лише завтра надвечір. Вирішуємо завтра зробити радіалку в ущ. Мна.

Фортеця Ананурі на Військово-Грузинській дорозі

Група в долині Мна

Долина ріки Мна

На старті поблизу селища Ногкау. На задньому плані - долина Мна. За спиною фотографа - нова дорога в Трусо в обхід Касари.

День 2 . 8.08 О 7:00 вийшли вгору по Трусо, через 10 хвилин перейшли Терек по мосту, далі рух дорогою в ущ. Мна. Дорога приводить до кладки через р. Мна. Переходимо на лівий берег. Далі слід знайти дорогу, що йде вздовж лівого борту ущелини (ми нею спускались). Ми ж ідемо по центру, не доходячи 50 м до значних розвалин на правому березі, переходимо по колоді на правий берег і піднімаємось за кілька переходів на відріг хребта Дзенетерах. Погода відмінна, простий підйом трав'янистим схилом. Милуємось краєвидами масиву Майлі-Казбека. О 12:00 починаємор спуск, о 14:00 повертаємось в Ногкау, займаємось перепаковкою продуктів, спорядження. Частину барахла залишаємо у Міші, з собою беремо продукти лише на 4 дні.

О 16:30 прибувають двоє учасників з Тбілісі. Група в зборі. Нарешті завтра на маршрут. Ранній відбій.

День 3 . 9.08 О 7:00 виходимо, дорогою піднімаємось на правий борт Трусівської ущелини, рухаємось в напрямку ущ. Хорисар. Через один короткий перехід сходимо з дороги і піднімаємось в напрямку Хорисара трав'янистим, місцями крутим схилом напряму. Піднімаємось неквапом - переходи по 30 хвилин, між ними по 15 хвилин відпочиваємо, насолоджуємось видами Казбека .

Долина Хорисардона містить сліди потужного льодовика: вона розділена вздовж на три долини двома колишніми боковими моренами. В широкій лівобережній моренній кишені о 10:30 біля сніжника (ріка Хорисардон пересохла) зупиняємось на обід - сонце пече нестерпно. Перший ходовий день, висота близько 2650, далі вода буде не скоро - вирішуємо не поспішати.

Підйом на плато долини Хорисар

В лівій кишені старої бічної морени Хорисара

Під пер. Півн. Хорисар

На задньому плані - масив Казбека.

О 13:30 виходимо, і за два переходи о 15:30 зупиняємось на бівак навпроти перевалу Хорисар Північний. Воду набираємо зі слабкого струмка, що витікає з великого сніжника. Не встигаємо поставити табір, як починається злива, гроза. Висота 2950, у кількох учасників явні ознаки гірняшки. У керівника навіть піднімається температура, морозить.

День 4. 10.08 На ранок хворобливий стан минає у всіх. О 7:20 виходимо, піднімаємось осипним схилом під перевальний злет перевалу Північний Хорисар, 1Б, 3650 . Перевал розташований на північ від конуса вулкана Хорисар. Він вищий на 100 м і дещо складніший за паралельний перевал (Південний) Хорисар 1Б, що на південь від вулкана і слугує стандартним шляхом підйому дол оз. Келіцад через ущ. Хорисар. На відміну від нього, Північний Хорисар не описаний в літературі і практично не відвідується - ми зняли записку першопрохідців (група з риги, спортклуб СПІ) датовану 1985 роком. Водночас у порівнянні з Південним Хорисаром Північний має такі переваги:

• дозволяє порівняно легко піднятися на г. Хорисар - підйом на вершину з перевалу простим крупноосипним схилом займає близько 40 хвилин;
• є найкоротшим шляхом з ущ. Хорисар до оз. Келіцад;.

Траверс перевального злету пер. Півн. Хорисар

На сідловині пер. Півн. Хорисар

Спуск з пер. Хорисар Північний

На вершині вулкану Хорисар

Сніжний, з виходами льоду, перевальний злет проходимо із самостраховкою за допомогою льодоруба траверсом вгору-вправо в обхід льоду, що оголився у верхній частині підйому.

Сідловина перевалу - широкий рівний осипний "стадіон". На сідловині ми о 10:00, за 40 хв. піднімаємось на вулкан Хорисар. Там довго сидимо - розглядаємо околиці, фотографуємось. Тур і записку не шукаємо, бо вулкан містить півдесятка приблизно рівних за висотою вершин - залишки стін зруйнованого конусу. Яка з них найвища і де розташований тур визначати немає жодного бажання. Тому ми складаємо власний тур, залишаємо записку. На "нашій" вершині, однак, люди були - на пласкому камені вгадується вибитий напис "1985". Ми приписуємо його створення першопрохідцям перевалу (про їхнє сходження на вершину ми дізналися із записки). Об 11:30 починаємо спуск з вершини. Спуск займає 20 хвилин. О 12:00 вирушаємо з сідловини перевалу в напрямку витоків р. Біла Арагві. Спускаємось, забираючи вправо на схили ГКХ. Спуск - спочатку крутий рухомий осип середнього розміру, далі крутизна зменшується. Таким чином, плавно скидаючи висоту, виходимо в верхів'я Білої Арагві. Звідси перевалюємо через сідловинку між ГКХ і г. 3374,0 і о 14:00 стаємо на бівак на березі оз. Келіцад.

Обідаємо, купаємось. Низька хмарність, парить. О 16:00 починається гроза з градом.

День 5 . 11.08 О 7:00 виходимо в напрямку найближчого (незначного) пониження в ГКХ на схід від вузлової гори Лагатісар. Озеро Келіцад обходимо справа по ходу і за 2 короткі переходи пологим сланцевим осипом до 20° о 8:20 піднімаємось на пер. Есі (1А, 3430) . Видимість кілька десятків метрів, сильний вітер. Знімаємо записку О. Неподоби з Краснодара, датовану 2003 роком, залишаємо свою і о 8:40 починаємо спуск. На спуск - некрутий осип, залишки старих морен, сніжники. Рухаємось переважно правим берегом від основного потоку ріки, накрапає дощ, який невдовзі перестає. Проходимо розвилку двох потоків, з яких утворюється р. Есі, переходимо на лівий берег, зліва по ходу - нарзан (іржавий колір ґрунту), позначений на карті і об 11:00 зупиняємось на обід на лівому березі Есі. На протилежному березі - травертинові напливи, бурлить мінеральне джерело, сильний запах сірководню. Варимо борщ на нарзані ;-), відпочиваємо.

Спуск до озера Келіцад

Підйом на пер. Есі

На сідловині пер. Есі

Долина Есікомдон

О 12:20 продовжуємо рух лівим берегом в напрямку Трусовської ущелини. Крутий трав'янистий схил траверсують десятки овечих стежок, вибираємо натоптаніші і ті, що потребують менших наборів висоти по ходу. Ріка піниться глибоко внизу. О 14:00 виходимо в долину Терека, до посту прикордонників поблизу селища Кетрісі. Перевірка документів, забираємо і перепаковуємо заброску і о 15:00 рушаємо вниз по Трусо хорошою ґрунтовою дорогою, що йде правим берегом ріки.

В Трусівській долині поблизу сел. Кетрісі. Червоні береги - сліди мінеральних джерел

На старій дорозі по дну Трусівської Касари

Близько 16:00 зупиняємось на привал навпроти нарзанного озера на лівому березі Терека. Купаємось, відпочиваємо. О 17:00 рушаємо, проходимо старою дорогою по дну Трусівської Касари - на самому початку Касари залізний міст на лівий берег, куди і переходить дорога. За мостом дорога в багатьох місцях обвалилась і стала непрохідна для транспорту. О 19:30 ми вже в сел. Ногкау, забираємо залишені тут продукти і спорядження.

У господаря гості, гуляння. Стоїть автобус, водій якого збирається їхати в Казбегі, пропонує нам під'їхати. Таким чином о 21:00 ми опиняємось в Ачхоті, на східній околиці селища, у надзвичайно гостинних господарів, на території яких залишаємось на ночівлю.

День 6. 12.08 Прокидаємось пізно, до обіду перепаковуємо продукти. Фактично доводиться переробити розкладку, перерозподілити наново вагу.

Несподівано, як грім серед ясного неба, господар приносить звістку, що Військово-Грузинська дорога на ділянці між устям р. Кістинка і сел. Гвілеті зруйнована - з Кабаської ущелини (р. Амалі) зійшов сель, що перекрив Терек, який, в свою чергу, буквально "злизав" дорожне покриття. Ми, звичайно, їхати дорогою не збиралися, але характер ущелини - стрімкі скельні стіни - викликає сумніви навіть у можливості пішохідного проходу.

Грузинська гостинність справді безмежна - Бессі (а саме так звати господаря) пропонує проїхати до Гвілеті машиною і на місці визначитись з можливістю проходу. Все трапляється настільки несподівано, що я навіть не встигаю подумати про те, щоб залишити в Гвілеті закидання. За півгодини ми вже на місці. Виявляється, сумніви щодо можливості проходу виникали недаремно - якби не закріплений дощаний настил, то організація перил зайняла б не одну годину. Але, на щастя, мотузки тут вже не потрібні.

До 18:00 спілкуємось з господарями. Спілкування виходить напрочуд легке, але з кождною годиною відчуваю, що зважитись на вихід звідси стає все важче, а земля під ногами хитається все більше. Нарешті вольове рішення прийняте - о 18:00 виходимо. Неквапом (щоб вписуватись в повороти ;-) ), за один перехід доходимо до сел. Сно, втягуємось в ущ. Шиносхеві і о 19:00 стаємо на ночівлю за 5 хвилин ходу від села. Сно, на відміну від Ачхоті, виглядає дуже доглянутим. Ми пояснюємо це тим що Сно - батьківщина митрополита Грузії, але мені спадає на думку памірська аналогія: розвалене селище Сари-Могол на трасі вздовж Алайської долини і доглянуте селище Ачиксу на відшибі. Невже розташування вздовж магістрального шляху так псує людей?

День 7. 13.08 О 7:30 виходимо з бівака вгору по Шиносхеві. Стежка спочатку йде правим (орогр.) берегом, через один перехід стежука переходить на лівий берег. Проходимо вузький каньон, хороша стежка йде високо над водою. Далі рух весь час лівим берегом, відкривається вид на верхів'я ущелини, г. Шино. Справа, в її південному гребені, вгадується пониження перевалу Леракт, куди ми прямуємо.

Поблизу святих місць в долині р. Шиносхеві за сел. Сно

В каньоні ріки Шиносхеві

У верхів'ях Шиносхеві

Під перевальним злетом Леракта

Об 11:30 стаємо на обід у верхів'ях, поблизу впадіння першої лівої притоки ріки Шино. Немилосердно пече сонце., тому купаємось і спимо в тіні імпровізованих, зроблених з килимків та рюкзачних накидок, сонячних парасольок. О 15:00, злегка очманілі від спеки, виходимо. Піднімаємость на лівий борт ущелини крутим трав'янистим правим берегом струмка Шино. Йдеться дуже важко - ще зовсім важкі рюкзаки, спека, повна відсутність води (стумок тече в крутому каньоні) і крутий нудний трав'янистий схил. О 16:30 виповзаємо на горизонтальну площадку, де стаємо на бівак. До води близько 15 хв. ходу. За відрогом вгадується пониження перевалу Боковийт 1А, що веде в долину Кори.

День 8. 14.08 Прокидаємось о 5:00, о 5:10 починається дощ, який поступово посилюється. Після сніданку перечікуємо дощ і о 9:30, після його закінчення, рушаємо. Піднімаємось у напрямку пер. Леракт спочатку трав'янистим, потім крутим осипним схилом 3 переходи під перевальний злет, неподалік від моренного озера. Йдеться важко - осип "живий", сповзає донизу, на два кроки вгору - сповзання на один донизу.

Перевальний злет крутий осипний. Осип цілком "азіатський" - дуже рухомий, місцями лежить на льодовій підстилці. Протяжність злету близько 200 м, крутизна до 45°. О 14:00 виходимо на перевал Леракт, 1Б, 3600 . Сідловина осипна, шириною кілька метрів, є можливість поставити намет, але краще спуститись кількасот метрів - вода у найближчих сніжниках в напрямку ущ. Кістинки та в озері на західному боці у перевальному цирку. Тура на сідловині немає, тому складаємо свій.

За один перехід пологим осипним схилом зі сніжниками спускаємось до одного з озер, які видно з перевалу, нашвидкоруч обідаємо. О 16:20 продовжуємо спуск в долину Кістинки, о 17:30 під акомпанемент зливи стаємо на бівак на лівому березі ріки.

На сідловині пер. Леракт

На спуску з пер. Леракт

В долині Кістинки

В долині Кістинки поблизу устя

День 9. 15.08

Виходимо о 7:15. Рухаємось лівим берегом ріки, періодично долаючи перешкоди у вигляді крутих осипних схилів. О 8:40 привалюємся після спуску зі значного скельного скиду долини - уступу Кібіші. Над правим бортом долини, вище уступу виглядають язики льодовиків вершини Біхачі, над лівим берегом домінує купол вершини Шино. Видно, вочевидь, засніжений вузький кулуар перевалу Шино, 2Б, проходження якого було нами заплановане в запасному варіанті початкового маршруту.

Нижче за уступ спускаємось лівим берегом, за розширенням долини, на розливі переходимо на правий берег і о 12:00 стаємо на обід. Погода нас сьогодні балує - тепло, але не спекотно. О 14:30 виходимо, спускаємось стежкою, що йде високо над рікою правим берегом. Навпроти пониження перевалу Ох-Кур, 1А, що веде в Інгушетію, проходимо пост прикордонників. Зустрічаються зарості малини - це затримує наше пересування більше ніж на 2 години. Коли на малину дивитися вж не має сили, рушаємо далі, хорошою набитою стежкою спускаємось майже до устя ріки. За півгодини ходу до устя з'являється ґрунтова дорога, на перших же метрах якої о 17:30 ми стаємо на бівак. Поряд гуркоче водоспад, з'являється мобільний зв'язок- купаємось, обмінюємось новинами з Києвом.

Змита ділянка Військово-Грузинської дороги

Облаз прижиму на змитій ділянці Військово-Грузинської дороги

Навпроти Кабаської ущелини

Ключ ВГД

День 10. 16.08 Зранку знову дощ. Виходимо о 7:30, о 8:00 зупиняємось біля будинка прикордонників в усті Кистинки, навпроти залишків замку цариці Тамари. Перевірка документів, і з найкращими побажаннями від прикордонників рушаємо в напрямку до Гвілеті Військово-Грузинською дорогою. Через кількасот метрів - аварійна, знищена рікою, ділянка дороги. Обходимо її, високо піднімаючись на лівий по ходу борт ущелини. Фінальну ділянку "дороги" - навпроти впадіння в Терек р. Амалі - проходимо по черзі дощаним настилом над рікою.

О 10:20 підходимо до сел. Гвілеті. Далі ґрунтова дорога піднімається лівим берегом Терека і повертає в Кабаську ущелину, де йде до злиття річок Девдорак і Чачхи правим берегом ріки Амалі. На злитті - прикордоннний пост. Знову перевірка документів - як завжди, прикодонники дуже люб'язні і доброзичливі.

О 12: 20 виходимо від прикордонників. Стежка (стара дорога, що вела з копалень у верхів'ях Девдораку) серпантинами в листяному лісі піднімається на правий борт Девдоракської ущелини, далі, траверсуючи схил, виводить за 3-4 переходи до розвалин старої копальні і озера поряд з ним. Тут стаємо на бівак під дощем, що поступово перетворюється на зливу.

З місця бівака добре видно хребет Барт-Корт і Девдоракський льодовик.

Стара дорога по борту Девдорацької ущелини

Бівак поблизу озера та розвалин старої копальні

Шлях підйому на Казбецьке плато по хр. Барт-Корт

Перехід через один з конгломератних кулуарів правого борту Девдорака

День 11-12. 17-18.08

Підйом о 5:00, виходимо о 7:30. Спочатку рухаємось ледь помітною стежкою, що йде траверсом схилу в напрямку до Девдорацького льодовика. Через півпереходу стежка виводить до конгломератного каньйона струмка - правої притоки Девдорака. Глибина каньйону близько 15 м, тому, хоч його стінки доволі круті (40"), переходимо його без групової страховки.

Ще через півпереходу стежка виводить до наступного конгломератного каньйона струмка - правої притоки Девдорака. Глибина каньйону близько 50 м, крутизна стін у верхній частині 50°. Вочевидь раніше або ж каньйон був меншим, або ж стежка (дорога! від копалень) його обходила якимось чином. Не знайшовши прийнятного обходу, вирішуємо переходити каньйон.

Закріплюємо мотузку за лежачі брили, дюльфером по одному спускаємось на дно і по перилах виходимо на протилежний борт. На спуск і на підйом вішаємо по одній мотузці, останній довго і надзвичайно важко спускається без рюкзака - стіни каньйону "живі", відсутня надійна опора, висока каменебезпека. Розвідка і проходження каньйону всією групою зайняли 1.5 години.

Подальший шлях - траверсом схилу, на якому лише іноді вгадуються залишки стежки. Рухаємось у напрямку бічної морени Девдорацького льодовика. По ходу перетинаємо ще кілька менших каньонів і два льодовички. Їхня поверхня слизька, падати в тріщини не хочеться, тому одягаємо кішки.

Близько 11:00 спускаємось в кишеню правобережної морени Девдорака і рухаємось нею вгору. Двоє учасників групи йдуть гребенем морени, шукаючи прийнятний спуск з неї. Але аж до самого кінця кишені такого спуску немає - крутий, до 60°, камененебезпечний конгломератний схил не дає можливості спуститись. Більше за те - за цим гребенем морени височить наступний, не менш крутий, хоч і дещо нижчий. Між ними тече річка.

Перехід через потік між двома правими моренами Девдорака

Підйом на хр. Барт-Корт

На гребені Барт-Корта

Група на гребені Барт-Корта

Зупиняємось на обід, а керівник з одним учасником ідуть на розвідку проходу. За годину пошуків прохід знайдено (фото ), але починається злива, річка між двома моренами збільшується буквально на очах, камені вимиваються з моренного конгломерату - різко збільшується небезпека. Ми приймаємо рішення перечекати дощ. Для цього трохи повертаємось назад, де розташовуємось на рівних площадках, викопаних у сильно похилому трав'янистому схилі напевно ще в ті часи, коли стежка через Барт-Корт на Казбецьке плато користувалась значною популярністю.

Обхід жандарма на Барт-Корті

Місце для стоянки хороше, але води поблизу немає, тому для її добування доводиться спускатися з гребеня морени до ріки дюльфером.

Дощ із незначними перервами продовжується до вечора і весь наступний день. В перервах зв'язуємось через СМС з Києвом, нам надсиласть прогноз погоди на 3 дні. Загалом він втішний - з 19 серпня обіцяють 2,5 дні хорошої погоди.

День 13. 19.08 Окрилені прогнозом, зранку збираємось і виходимо о 7:00, незважаючи на хмарність, що ось-ось, здається, реалізує себе, перетворившись на зливу. Однак злива не починається.

Ранок з видом на Казбек

Розвіданим позавчора шляхом переходимо обидві правобережні морени (і річку між ними - фото) і спускаємось на тіло льодовика за 30 хв. Тут короткий привал, від якого починаємо підніматись на лівий борт ущелини - трав'янистим схилом на хребет Барт-Корт. Підйом на гребінь хребта займає близько 2 годин ЧХЧ. Об 11:00 виходимо на гребінь. Рухаємось то лінією гребеня, то переходимо на його правий по ходу борт, заглядаючи у всі заглибини - води з собою ми майже не взяли, сподіваючись знайти озеро, описане у [Наум.]. Близько12:00 вирішуємо, що озеро або ж висохло, або ж добре замаскувалось і обідаємо всухом'ятку нашвидкоруч. Обід з короткою сієстою займає 1 год. 20 хв. Які ж нас охопили емоції, коли через 20 хв. руху гребенем, який тут перетворюється з трав'янистого на осипний, ми вийшли до озера! Не втримуємось і робимо ще один привал - варимо компот. Близько 14:00 виходимо. Перші кілька десятків кроків від озера на хребті спостерігається добре натоптана стежка, видно сліди перебування людей. Все це практично щезає через кількасот метрів.

Вихід на Казбецьке плато

Хребет досить широкий, в багатьох місцях вгадується стежка. Однак часто-густо така стежка веде в тупик і доводиться вертатись. Ще частіше стежка пропадає на гребені. Гребінь місцями звужується, іноді на ньому виступають значні жандарми. Всі ці жандарми і звуження гребеня обходяться, ми лише в одному місці провісили 50 м та й то більше з бажання перестрахуватись, аніж через крайню потребу. Водночас всі ці обходи слід знати. Для цього керівнику доводилося дуже часто залишати групу сидіти на рюкзаках, а самому чи з кимось із учасників іти на розвідку. Кілька разів після проходження лазінням складної ділянки гребеня і роздумів, як же тут провести групу і скільки мотузок повісити, на зворотньому шляху знаходились прості обхідні шляхи.

Бівак на Казбецькому плато

В оману вводив також опис маршруту гребенем, наведений в [Наумов]Згідно з ним, всі значні жандарми слід обходити справа по ходу. Водночас за нашими спостереженнями, в більшості випадків слід шукати обхід лівою стороною гребеня. Наше проходження ускладнювалось також поганою (50-100м) видимістю, що негативно впливало на пошук шляхів оптимального проходу.

О 19:00 стаємо на бівак на гребені неподалік від його закінчення (виходу на плато). Добре видно Казбек, підморожує. Висота 3750.

Підйом на Казбецьке плато через Барт-Корт цілком відповідає 2А к.с. Складність підйому - перш за все, у складності пошуку простого шляху гребенем і акуратному пересуванню його зруйнованими ділянками, іноді з "перспективою" глибокого падіння.

Маршрут на Казбек

День 14. 20.08 . Виходимо о 7:20. За півтора переходи піднімаємось на плато, зв'язуємось. У учасників 3-ки підготовка до виходу на перший в житті закритий льодовик займає купу часу. Проходимо по плато ще пів переходу і незважаючи на ранній час, стаємо на обід. Висота 4150. О 12:30 виходимо, піднімаємось на північний сніжно-льодовий гребінь осипного жандарма 4209 (фото, карта) після деяких вагань і довгої розвідки піднімаємось на осипний гребінь, обійшовши крутий злет на переході зі снігу на осип зліва по ходу. Справа по ходу періодично чути обвали зі схилів г. Ірістон в бік Чачського льодопаду.

Панорама з підйому на Казбек

Рухаємось далі в напрямку точки 4434 і за нею поблизу скельних виходів стаємо о 14:00 на бівак. Відпочиваємо, звикаємо до нової висоти. Один учасник ще з вечора почувався неважно, однак зізнався в цьому лише зараз - йому тепер найважче, сильно болить голова. Даємо йому діакарб і анальгін, гарячого чаю і вкладаємо в теплий спальник.

Завтра підемо на Казбек.

Підйом на Казбек

День 15. 21.08 .

Піднімаємось о 5:00, але через сильний мороз і вчорашню розслабленість (забули натопити води на ранок!) збираємось дуже довго. Перша зв'язка виходить о 8:20, через 5 хвилин за нею вирушає друга. Йдемо на радіальне сходження на г. Казбек. З собою взяли теплі речі, сухий перекус, пальничку, бензин і велику миску про всяк випадок. Внизу залишаються двоє учасників.

На вершині Казбека

Спочатку рухаємось на південь, в напрямку Гергетського льодовика, потім повертаємо на схід і траверсом набираємо висоту в напрямку до сідловини між Західною та Східною вершинами. Крутизна схилу до 30°, сніг. Незважаючи на натоптану стежку, ідемо у зв'язках - ризик "влетіти" у тріщину все-таки є.

На льодовику Гергеті

Як правило, при сходженні на Казбек цим маршрутом, спочатку виходять на сідловину, звідки повертають в напрямку головної (східної) вершини. Наразі стежка прокладена в обхід сідловини, між скелями Східної вершини. За складністю цей підйом приблизно такий самий, як і з сідловини: крутизна схилу зростає місцями до 45°, іноді проступає лід. Рухаємось у зв'язках з одночасною страховкою. Об 11:00 з розривом у 5 хвилин між двома зв'язками виходимо на вершину.

Біля метео

На вершині довго фотографуємось, перекушуємо. Однак цируси, що з'явилися на небі, прогнозують скоре погіршення погоди. Тому о 11:40 починаємо спуск шляхом підйому. На крутих ділянках спускаємось обличчям до схилу на три такти. О 12:20 повертаємось до табору. Обідаємо, збираємо частину табору (один намет) і виходимо. В таборі залишаються Руслан і Саша Павлов. Наша мета - спустити чотирьох учасників, які через кілька днів мають відлетіти до Києва, на метеостанцію, звідки вони самостійно спустяться в Казбегі. У якості супроводу йде керівник і Саша Щербатій. Після спуску учасників вони повернуться на плато, щоб продовжити похід.

Погода різко погіршилась: видимість знижується буквально на очах. Рухаємось в напрямку слідів, що ведуть з Казбека, сподіваючись вийти на натоптану стежку, яка веде через Гергетський льодовик до метеостанції. В момент, коли виходимо на сліди, видимість абсолютно зникає - ледве видно останніх учасників групи. Починається заметіль: сильний вітер, сніг.

Рухаємося слідами. Здається, що проходимо пер. Казбецький, починаємо спускатись. Для перевірки напрямку руху дістаю з-за пазухи GPS. Ов-ва! Виявляється, ми рухаємось на північ, в напрямку Майлинського льодопаду - ми вийшли на сліди російської групи, що піднімалась на Казбек з півночі.

Неохоче повертаємо назад за слідами та записаним на GPS треком. Добре, що встигли скинути лише 100 м висоти. Далі рух виключно за GPS. На початку спуску з плато на Гергетський льодовик натрапляємо на сліди і далі йдемо за ними. Льодовик сильно розірваний, стежка йде спочатку по центру льодовика, поблизу його повороту на схід вона притискається до правого борту, далі круто переходить до лівогоі виходить на лівий осипний схил.

Йдемо повільно,часто зупиняємось - учасник, який вчора погано почувався, йде важко, хоч і без рюкзака - очевидний сильний розлад травлення внаслідок гірської хвороби.

О 19:30 виходимо до метео, де і зупиняємось на ночівлю. Перекидаємось парою СМС-ок з Києвом - на метео є мобільний зв'язок.

День 16. 22.08 .

Пізній підйом, сніданок, і близько 9:00 прощаємось - четверо наших колег ідуть в Казбегі добре натоптаною стежкою, а керівник з Сашею Щербатієм повертаються на плато.

Під плато (висота 4200) піднімаємось за 3 коротких переходи - близько 11:00. По ходу підйому погода, що зранку нас радувала сонцем і прекрасною видимістю, поступово погіршується. В момент виходу на плато (11:30) вже мете заметіль, за лічені хвилини щезає добре натоптана стежка - ми топчемо свою. Одразу після виходу на плато зустрічаєм велику групу - гіди-грузини спускаються з клієнтами з Казбека. Вони щиро здивовані напрямком нашого руху, вочевидь турбуються про нашу безпеку - видимість практично нульова, вітер, снігопад. Пояснюємо їм, що на плато нас чекає табір і друзі, але заспокоюються вони лише після демонстрації нашого GPS: нанесений трек спуску, вписані координати намету і детальна карта значно полегшують наше життя.

Після розставання рухаємось за приладом в напрямку намету. Приблизно за 300 кроків до нього відчуваю який дивний звук - гуде рюкзак, волося під каскою стає дибки - вочевидь наближається грозовий розряд. При присіданні і опусканні лижних палиць та льодорубів на сніг гудіння щезає, але при вставанні знову з'являється. З переляку знімаємо верхні частини систем, майже все залізо зв'язуємо в жмуток і прив'язуємо ззаду на мотузку і практично бігом (наскільки можна бігти по коліна в снігу) рухаємось вперед. Страшно. Розряд. Гудіння щезає. Ще через 10 хвилин знову з'являється і починає наростати, але ми вже біля намету - тут наш громовідвід - найближча скеля.

За час нашого "гуляння" хлопці добре обжилися: перепакували продукти, спорядження і основне - ЗНАЙШЛИ ВОДУ! Біля підніжжя скельного останця, на якому стоїть наш табір виявилось озерце з незамерзлою водою. Зараз воно присипане снігом, але під снігом - вода, а не лід. Це нас неабияк радує, оскільки прогноз погоди, отрманий нами на метеостанції невтішний - на найближчі дні покращення не передбачається.

День 17. 23.08 .

Пургуємо. На дворі заметіль, видимість нульова, продуктів у нас навіть забагато, тож нема чого рипатись. Надвечір розтягує, видно Майлі - тішимо себе надією, що завтра рушимо.

День 18. 24.08 .

Підйом о 4:30, на дворі повна чача. Незважаємо на це, снідаємо. Однак видимість не з'являється. Знову лягаємо спати. О 9:00 починає розтягувати. О 9:30 примаємо рішення рушати. Збираємось дуже довго: по-перше мороз, а по-друге, ми на цій стоянці добряче обжились - доводиться відкопувати речі з-під снігу, чистити намет тощо.

Виходимо об 11:00. Приймаємо рішення іти не в напрямку на сідловину пер. Мна, а траверсом г. Спартак - програш у часі незначний, а з точки зору лавинної небезпеки такий шлях значно кращий.

Через 40 хвилин після виходу починаємо підйом східним гребенем вершини Спартак. Видимість, що поступово погіршувалась під час нашого руху, погіршується остаточно - незважаючи на те, що між двома зв'язками відстань лише 10, останнього, 4-го учасника керівник, який іде першим, практично не бачить. Робимо привал з надією перечекати негоду. Це не допомагає. Приймаємо рішення рухатись за GPS до сідловини пер. Мна.

Гребінь широкий, але до північного краю (його не видно в тумані!) стараємось не підходити - там великий карниз і крутий скид. Швидко піднімаємось на вершину Спартака і починаємо спуск. Не знаючи, як виглядає західний гребінь Спартака, рухаємось (за приладом!) в напрямку г. Майлі, і в результаті спускаємось крутим до 30-40" засніженим льодовим схилом. Лінія гребеня вгадується південніше (вона насправді там і проходить), але виходити на південні схили і підрізати їх дуже страшно, тому спускаємось прямо: не поспішаючи, в основному з одночасною, на крутих місцях з поперемінною страховкою через льдоруб.

О 12:20 виходимо на сідловину пер. Мна. Простір настільки однорідний, що вже через деякий час без приладів абсолютно незрозуміло, звідки ми прийшли, де г.Майлі, де Спартак, де північ і де південь.

Про всяк випадок ставимо капітальну стінку навколо намета. Знову півднівка. Святкуємо День Незалежності України.

День 19. 25.08 .

Зранку чудова видимість, мороз. Опис цього ходового дня див. в розділі Траверс г. Майлі 2Б, 4597.

День 20. 26.08 .

Опис цього ходового дня див. в розділі Пер. Лушнікова, 2Б, 4215.

День 21. 27.08 .

Опис цього ходового дня див. в розділі Льодопад Середній Суатісі, 2Б*.

День 22. 27.08 .

Прокидаємось пізно, близько 8:00. Більше спати не можемо - звичка рано вставати не дає розслабитись. Погода середньої паршивості - сонця нема, але й не крапає. Повільно, не поспішаючи снідаємо, сушимо речі, близько 11:30 виходимо. За перехід спускаємось з морени, далі вздовж р. Сер. Суатісі до її впадіння в Східну Суатісі. Східна Суатісі зливається з двох річок, називатимемо їх умовно Правою та Лівою в орографічному сенсі. Не доходячи до злиття Правої та Лівої Сх. Суатісі переходимо на розливі вбрід Праву - вона неглибока, в широкому місці вода ледве по коліна. Ліва притока значно потужніша, але з третьої спроби знаходимо прийнятний брід зі складною траекторією руху і переходимо річку по одному. Вода сягає вище колін.

Сьогодні день відпочинку, тому за бродом о 13:00 стаємо на обід і відпочиваємо - насолоджуємося травою, водою і відсутністю снігу. О 15:00 виходимо вниз по долині її лівим берегом. Стежка іноді з'являється іноді щезає, кілька разів зустрічаються мінеральні джерела, проходимо велику отару овець, намет пастухів, але самих пастухів не видно. Накрапає дощ. Загалом з незначними пішохідними труднощами, пов'язаними з поганою стежкою, просуваємось долиною вниз. О 17:30 стаємо на бівак трохи не доходячи до покинутого сел. Суатісі.

День 23. 27.08 .

Виходимо о 7:30, рухаємось стежкою лівим берегом Суатісі до її устя, далі - ґрунтовою дорогою лівим берегом Терека. За два коротких (30 і 45 хв) переходи від місця ночівлі підходимо до мосту прикорднної застави поблизу сел. Кетрісі. Тут розділяємося на півтори години: двоє їдуть купатися до нарзанного озера, що на лівому березі Терека за кількасот метрів від Кассари, двоє інших їх чекають, дрімаючи на осонні.

О 12:30 група знову в зборі, перекушуємо осетинським пригощенням -домашнім лавашем з сиром - і рушаємо далі. Ще за два переходи виходимо до сел. Окрокана, звідки через один перехід ми вже в Кобі. Тут ловимо машину і їдемо до Бессі. Грузинська гостинність незмінна - неспішна бесіда, сир, вино. Дзвонимо додому - похід закінчено.

II. 8. ПАСПОРТИ ВИЗНАЧАЛЬНИХ ПЕРЕШКОД

Траверс г. Майлі 2Б, 4597	Пер. Лушнікова, 2Б, 4215	Льодопад Середній Суатісі, 2Б*.

II. 9. ВИСНОВКИ І РЕКОМЕНДАЦІЇ

Пройдено маршрут 4 к.с. в районі, де вже тривалий час не проводилися спортивні походи. Маршрут виявився достатньо високим, як для Кавказу - середня висота ночівель 3000 метрів, максимальна висота походу 5033. Учасники отримали досвід тривалого перебування і технічної роботи на висотах 4000-5000 м, а через несприятливі погодні умови, окрім складнощей, зумовлених висотою, додалися складнощі, пов'язані з фактично міжсезонною сніговою обстановкою за поганої видимості, а часто і за повної її відсутності.

Грузинська гостинність - об'єкт окремої розповіді. Все, що про неї кажуть-пишуть - правда, але не вся. Насправді гостинність абсолютно фантастична і через це перший час після приїзду почуваєшся спантеличеним - ніде більше такої зустрічі бачити не доводилось. Звичайно ж, люди є люди, і в Грузії, як і у будь-якій іншій країні, слід остерігатись зловмисників. Однак не більше, ніж в Україні.

Групам, що вирушають у район, радимо активно цікавитися політичною обстановкою і за несприятливих обставин відкласти поїздку до кращих часів, інакше через прикордонні перетурбації об'єкти вашого інтересу можуть стати недосяжними.

II. 10. ПОСИЛАННЯ

[Траверс] Г. АнохинТраверс длиной 337 км [KazbMay06] Б. СавчинськийТравневий Казбек: інформація щодо подорожі [UkrFerry] UkrFerry Shipping Company [Наумов] Наумов А.Ф. Кавказ. От Крестового перевала до Сбайского. Москва, издатель И.В.Балабанов 2003, 228 стр. [Пон] Пономарёв С., Яловега В., Нижниковский Е., Калачев А. Центральный Кавказ. Горы Осетии. Москва 2002,162 стр. [ТДК] Сергей Владимирович Пономарев, Б. В. Беднов ТЕПЛИ, ДЖИМАРАЙ, КАЗБЕК Москва, "Физкультура и спорт", 1985. [ЕМ] Альпинизм, горный туризм. Горы Северной Осетии. Сайт Э. Манукянца (Россия, г.Владикавказ) [Малахов] Сайт Бориса Малахова [ГОК] Голубое ожерелье Кавказа [Неподоба] Сайт команди Форпост (м. Краснодар) [Зим] А. В. Зимницкий ОЗЕРА КЕЛЬСКОГО ВУЛКАНИЧЕСКОГО НАГОРЬЯ [Влк] Тектоника Большого Кавказа [2x2] Фотографії наших колег із Грузії. Ми знайомі з ними завдяки форуму 2x2 [Map] Савчинский Богдан Карта и перечень перевалов грузинского Приказбечья [IS] Авторська сторінка (фотографії) Ігоря Смичкова, Тбілісі.

III. ДОДАТКИ

III. 1. ЧТИВО

Савчинський Б.Д. Замальовки з походу 2007 року Грузинським Приказбеччям.

Сторінка підготовки до походу Грузиським Приказбеччям влітку 2007 року.

II. 2. АПТЕЧКА

Коментарі до аптечки:

ІНДИВІДУАЛЬНІ

• інд. перев'яз. пакет;
• еластичний бинт, 5-8м - за будь-якої травми (від чого нас Бог милував) необхідний у великих кількостях, тому слід мати всім по трохи;
• сонцезахисн. крем - брали кожному по тюбику, але використовували протягом 3-4 днів за сильної сонячної радіації.;
• мозольний пластир - кожному залежно від притертості взуття;
• мило - можна одне на 2-3-х учасників;
• гігієнічна помада - кожному;
• туал. папір, серветки стерильні, серветки спиртові - виявилися в дефіциті ;) .

ПЕРЕВ'ЯЗОЧНІ МАТЕРІАЛ :

• бинт стерильний, 5/10+7/14, бинт нестерильн., 5/10+7/14, вата, стерильна, 50г, вата, нестер., 25г - можна брати тільки стерилні
• перчатки стерильні
• лейкопластир широкий, лейкопл. вузький, лейкопл. бактериц широк, лейкопл. бактериц. вузький - вузький можна нарізати з широкого

ЗНЕЗАРАЖУЮЧІ

• йод, зеленка - іноді трапляються баночки з яких майже не розливається (добре підігнана пробка), значно частіше - халтурні.
• марганцівка - є аптеки, в яких продають по 1 шт в руки.
• фурацилін (т) - не заст.
• спирт етиловий.

МАЗІ, КРЕМИ, КРАПЛІ

• бороментол - добре і швидко підсушує пітні запрілості, натертості. За рахунок ментолу не пече як аналоги.
• корвалол - препарат, що містить фенобарбітал. Помагає при ВСД. На ніч.

АМПУЛИ - не заст.

ПРОТИЗАСТУДНІ - не заст.

травісил, шт - з?їли кілька штук при підозрі на початок кашлю;

ЕКСТРЕМАЛЬНІ

діакарб - допомагає від гірняшки, але слід застосовувати ПЕРЕД стрімким набором висоти.

ШЛУНКОВО-КИШКОВІ

• За збалансованої розкладки :) , дотримання елементарної гігієни і відсутності проблем з травленням на початок походу (напр., Лінекс перед походом для їх усунення) ця група медикаментів у поході не розпаковується.
• Фестал - використали одну таблетку - після "знищення" зайвих продуктів на Казбекському плато.

ВІТАМІНИ І ДОБАВКИ

• аскорб к-та розчинна - дуже добре пішла - з задоволенням випили з водою на переходах.
• аскорб к-та нерозч - засвоюється лише при повільному розсмоктуванні (годин, так, протягом 8-ми), тому варто звернути увагу Віталайнівську L-форму вітаміна.

III. 3. ОСОБИСТЕ ТА ГРУПОВЕ СПОРЯДЖЕННЯ

Особисте та групове спорядження доволі стандартне як для походу 4 к.с. Однак певні відмінності від стандартного все ж є, а саме:

• оскільки похід планувався доволі високим (близько тижня група мала неперервно перебувати на висотах більше за 4000 м), то для готування їжі взято було автоклав - дюралева скороварка турецького виробництва. Однак випробувати її в "бойових" умовах так і не вдалося - вона була викрадена разом з рюкзаком, тому ще до виїзду з Тбілісі ми купили додаткову кастрюлю і дещо оптимізували розкладку, замінивши частину продуктів, що потребували довгої варки, на швидкорозварювані.
• в початковій нитці маршруту планувалася ночівля на сідловині Казбека. Такий захід може стати серйозним випробуванням для будь-якого житла (часом навіть залізо-бетонного ;-) ), тому до вітростійкості наметів ми підійшли особливо ретельно. Наш вибір впав на тримісну Vaude Space Explorer та палатку "Штурм-4" російської фірми "Сінто", що не раз зарекомендувала себе як дуже стійка у протистоянні з вітром. Оскільки маршрут довелося змінити, то стійкість наметів випробувати не довелось, однак внаслідок поганої погоди, що супроводжувала нас на протязі практично всього походу, як ніколи раніше ми оцінили зручність наметів з зовнішнім кріпленням силових дуг (обидва наших намети були саме такої конструкції). Така конструкція дозволяє ставити намет за будь-яких опадів силами одного-двох учасників, при цьому незалежно від часу постановки та інтенсивності опадів внутрішність намету залишається сухою. Намет Vaude Space Explorer один з рекордсменів у цьому відношенні - двоє осіб ставлять його за будь-яких погодніх умов за 1.5-3 хвилини. "Штурм" потребує значно більше часу через більшу кількість дуг, але радше навіть через, напевно, неоптимально вибраний матеріал кишень для дуг - він створює значне тертя і дуги просовувати порівняно важко. Як правило, при організації бівака (а особливо ж, під дощем) Explorer ставився в першу чергу, а над "Штурмом" доводилося певний час чаклувати. До недоліків Штурма слід віднести також не дуже надійне кріплення тамбура та нераціональне розміщення штурмових відтяжок, через що за значних снігових опадів зовнішній тент напевне притискатиметься до внутрішного.
• для учасників, що "мешкали" у "Штурмі" (до сходження на Казбек їх було п'ятеро, а далі - четверо) у Олександра Волкова (відомий у вузьких колах ;-) київский виробник туристичного спорядження) було виготовлено зшивку. Вона складалася з двох спальників-ковдр збільшеної ширини - у розкладеному вигляді кожна ковдра була 220 см завширшки. У верхній ковдрі як утеплювач використовувалися 3 шари холофайберу, а в нижній - 2 шари синтепону. Загалом цього цілком вистачило для комфортних ночівель, однак не дуже жарко було знизу - давалися взнаки "бувалі" іжевські килимки - та збоку крайнім учасникам - також через порівняно "холодний" нижній спальник. З першої неприємністю ми боролися стандартним методом, підкладаючи під спальник поларову куртку, а з другим - вкладаючи всередину спальника під бік пуховку. Обидва методи цілком виправляли недоліки зшивки, однак каремат в похід все-таки краще брати новий ;-). Сумарна вага спальників зшивки разом з компресійними мішками 4.3 кг.
• оскільки провезення газу паромом заборонено, то похід ми йшли на бензині. Використовували 2 пальнички: "Primus Multifuel" та "Primus Omnifuel". Третя - запасна - пальничка "MSR DragonFly" була вкрадена разом з рюкзаком, тому в поході не використовувалася. Обидва ж "Примуси", завдяки регулярній чистці та турботливому до них ставленню, працювали цілком стабільно, хоча "Primus Multifuel" все ж менш примхливий і не такий вибагливий до якості палива. "Primus Omnifuel" в останні дні походу зламався і був замінений в Києві за гарантією. Бензин у Грузії краще набирати на нормальних заправках - беріть марку "Regular". Бензин, куплений в Казбегі в поході 2 к.с., яким керував один з учасників того ж літа, виявився неякісним і швидко забивав пальнички.
• в переліку спорядження був закладений досить пристойний набір скельного барахла - початковий маршрут включав багато скельного рельєфу - ми залишили в Ачхоті більшу його частину. Те ж, що взяли - зменшений комплект закладок та гаків і кілька петель - знадобилося лише при проходженні скельного злету перевалу Лушнікова;
• що до особистого спорядження, то тут нетрадиційним слід вважати хіба що використання зажимів типу T-block фірми Petzl замість жумарів - вага, ціна та розміри зажиму переважають аналогічні показники для жумару, а функціональність для цілей нашого походу практично не відрізніється. Також власники шкіряних черевиків у висотній частині походу використовували бахіли, що, за результатами походу, було визнано абсолютно необхідним заходом.

Значна частина спорядження (один намет, пара спальників, кастрюля, гітара, одна основна мотузка, одна мобілка), виділена в списку курсивом, "зійшла з маршруту" разом з частиної групи після сходження на Казбек. В графі "Вага на 1 чоловіка" наведено вагу на одного учасника чоловічої статі - традицією нашої групи є те, що жінки за можливості (наприклад, якщо не виконують обов'язки медика в поході) не переносять групового спорядження.

Групове спорядження

Особисте спорядження (для прикладу наведено комплект керівника):

III. 4. ХАРЧОВА РОЗКЛАДКА

Режим харчування в поході залежав від технічної насиченості конкретного ходового дня. В дні, коли група пересувалася долинами і долала перешкоди 1А-1Б к.с., обідні перерви влаштовувалися тривалі (2-3 години), з повноцінним харчуванням (суп+компот з висушених ягід) та навіть з післяобідньою сієстою ;-). В "трудові" дні перекус був значно коротший - тривалістю до 1 години - і складався в основному з продуктів, що містять значну кількість вуглеводів. У якості останніх виступали шоколадні батончики та сухофрукти. У воді, яка при цьому споживалася, розводилися таблетки розчинного вітаміну С - отриманий таким чином напій добре втамовував спрагу і (щонайменше - суб'єктивно) відновлював сили. В другій частині походу, де обідні відпочинки мали переважно такий нетривалий характер, ми частково перейшли на схему кількох коротких перекусів - рідина і їжа вживалися кілька разів невеликими порціями на протязі дня. Такий режим виявився значно ефективнішим з точки зору підтримки сил групи.

Окрім цього, на відміну від усталених традицій, ми вживали рідину до їжі - це відповідало як функціональним потребам організму після виснажливої фізичної роботи, так і було зручним з точки зору миття посуду - чай розливався по чашкам, котел просто виполіскувався, а від каші відмивався лише після закінчення трапези.

Розкладка вагою 650 г на одного на день від стандартної для таких походів відрізнялася лише кількома моментами:

• Пиття. Як правило зранку ми пили зелений чай з медом, в обід в прості дні компот, в "трудові" - воду з розчиненим вітаміном С. Увечері споживалася суміш чорного чаю та каркаде (така суміш завдяки своєму кислому смаку краще вгамовує спрагу).
• Цукор. Традицією нашої групи є вживання чаю з медом та "варенням". У якості останнього виступають ягоди (наприклад, чорна порічка), перекручені з цукром. Цукор у чистому вигляді вживався лише з компотами (див. нижче).
• М'ясо. Для походу було приготовано 2 типи саморобного м'яса:
  • м'ясо, виварене в салі. Напевно, найсмачніший м'ясний продукт походу;
  • висушений м'ясний фарш (суб'єктивно нічим не поступається сублімованому м'ясу такого виробника, як російський "Гала-гала") - був представлений двома найменуваннями - курячий і рибний фарш. Основним недоліком курячого фаршу була його дієтичність - м'ясо містило надто мало жирів, тому, оскільки рослинна олія не увійшла до розкладки, то "доганялися", додаючи в страву кілька ложок м'яса, вивареного в салі.
• Овочі. За досвідом минулих походів використовувалися висушені (для приготування супів) і частково свіжі - для салатів. Сушені овочі готувалися самостійно кількома учасниками і були визнані значно кращими за магазинні "супові набори". Свіжі овочі, окрім значної ваги, сильно страждали від заморозків і підвищеної вологості, тому після сходження на Казбек їх залишки були терміново ліквідовані шляхом поїдання. Водночас було зроблено висновок, що за умови додавання сухих овочів в процесі приготування каші та використання кетчупоподібних паст від свіжих овочів у походах такого типу слід відмовитись. За винятком, напевно, свіжих цибулі та часнику.
• Ягоди. Для приготування компотів ми використовували суміш власноруч висушених ягід: порічки чорної та червоної, малини, полуниці, малини, вишні, яблук і тощо. "Найдефіцитнішими" виявилися вишні - розкладання цих ягід по чашках учасників відбувалося під невсипним контролем восьми пар очей ;-). Загалом враження від саморобних компотів перевершило всі сподівання - за смаковими якостями вони не поступаються компотам з сублімованих ягід, а можливість варіювати склад та якість вихідного матеріалу, та і ціна результуючого продукту роблять їх перевагу перед субліматами ще більшою. Єдина порада в цій справі - не шкодувати "заварки". Компот, зварений зі 100 г ягід на 5 л води, виявився цілком хорошим. Однак додаткові 50 г на ті ж 5 л суттєво підвищили його смакові якості ;-).