Випадок переправи по колоді через р. Караунгур (Джунгарський Алатау, 2007)

Описується випадок падіння і протягування учасниці під колодою при переправі через гірську ріку по стовбуру поваленого дерева. Обставини випадку в жодному разі не унікальні, скоріше навпаки - класична ситуація "з підручника".

Мета опису - попередження надалі випадків, де ігноруючи стандартність ситуації і очевидні ознаки підвищеної небезпеки, все одно робляться помилки.

Довідкова інформація

1. Вид туризму та к.с. - гірський, 3 к.с.
2. Кількість учасників - 11 (8 чоловіків, 3 жінки)
3. Район походу - Джунгарський Алатау, Північний хребет.
4. Місце події - р. Караунгур (Карангурт) (казах. чорна ущелина, чорний каньон), в ~500 м вище злиття з лівою притокою - р. Суурла (Суурсай).
5. Дата і час події - 17 липня 2007 р., 18:08 (за EXIF даними).
6. Керівник походу - Соколов А. М.
7. МКК - Київська міська МКК
8. Номер маршрутки - 57/07
9. Звіт про похід

Група

Досвід

У керівника походу був досвід участі в гірському поході 4 к.с. (Західний Кавказ), керівництво гірським походом 2 к.с. (Західний Кавказ) та пішохідним походом 3 к.с. у середньогір'ї. Учасники мали досвід участі у гірських походах від 2 до 3 к.с. (Кавказ, Алтай, Тянь-Шань), деякі мали керівництво гірськими походами 1 к.с. (Кавказ). У учасниці, яка впала на переправі, був досвід участі в гірському поході 2 к.с. в Приельбруссі та участь в пішохідному поході 2 к.с. в Карпатах. Об'єктивно була з числа фізично найслабших учасників.

Основний склад групи (8 учасників, в т.ч. учасниця, яка впала) готувалися до походу з осені 2006 р. За цей час взяли участь в 3 змаганнях з техніки спортивного туризму. Троє учасників приєдналося вже у 2007 р., у двох з яких відсутній досвід участі в змаганнях.

До цього випадку реальних переправ з використанням маятнику не було ні у кого. Досвід переправ гірських річок вбрід зі страховкою був у двох учасників (Заілійський Алатау); для всіх, окрім цих двох учасників, переправи через ріку подібної сили зустрічалися вперше.

Групове спорядження

У групи було (серед іншого) наступне спорядження:

• Мотузка статична, 10мм, 50м - 3 шт.
• Мотузка статична, 8мм, 50м - 1 шт.
• Карабіни - по 3 шт. на людину
• Каски та кішки

Забезпечення безпеки групи

Група випускалась в МКК, була зарєєстрована в пошуково-рятувальному загоні "Ріск", м. Тєкєлі. Група мала супутниковий телефон та координати чергових агентства з надзвичайних ситуацій Казахстану (це мультицільовий аналог вже неіснуючої в країні контрольно-рятуваної служби). Неілюзорну здатність до рятувальних заходів в районі має лише напів-волонтерський склад ПРЗ "Ріск" з оптимістичною оцінкою часу підходу пішохідним загоном до місця переправи – 2 доби.

Повноцінна страховка не оформлювалася через відсутність даних про покриття транспортних та пошукових витрат в даній місцевості. Група мала запас медикаментів з розрахунку на 3 доби автономної евакуації 2-х постраждалих.

Відомості про район та ріку

Ріка

Карта каньону ріки Караунгурт з позначенням часу та місць переправ

Ріка Караунгур (Карангурт, Караунгурт) є лівою притокою р. Малий Баскан, яку утворює злиттям з р. Теренсай. Живлення льодовикове, снігове та дощове. За коливання рівня води влітку в основному відповідає останнє через велику площу і незначну середню висоту басейну. На ділянці від впадання р. Суурли (Суурсай) до злиття з р. Теренсай протікає в V-подібному каньоні довжиною 5 км. Каньон повністю знаходиться в зоні лісу, має залісено-трав'янисті береги з рясними виходами скель, які нижче часто переходять в скельні прижими біля води. Середня крутизна схилів від 35 градусів.

Ширина ріки коливається від 10 до 20 метрів. Глибина від 50 см до 1 метра. Характер водяного потоку – виражено гірський, турбулентний. Швидкість течії – біля 3 м/с. Дно кам'яне, з середнім та великим камінням. В місцях розливів русла – гравійні наноси і рукави, як правило, з одним основним, все одно потужним, потоком.

Комунікації

До полонин р. Суурли за радянських часів була прокладена грунтова дорога, в деяких місцях врізана в породу крутих берегів, з, як мінімум, двома капітальними дерев'яними мостами. Орієнтовно з кінця 80-х років господарче використання території не ведеться і наразі дорога фактично зникла. Вздовж води чергуються заливні обміління і рештки дороги у вигляді вузького "тротуару" між водою та схилом ущелини, вищі води на 5-15 см. Практично по всьому каньону йти можна тільки одним берегом, протилежний, як правило, – скельна стінка. В місцях, де "дорога" впирається в прижим, схоже, існували броди або мости, де треба змінити берег руху.

Відомості про проходження

В наявності був звіт про гірський похід 3 к.с. туристами гірського клубу НГУ (кер. Мамонтов А., 2001 р.), які проходили каньон у зворотньому напрямі на виході з району. В звіті вказується на очевидну закинутість ущелини вже в 2001 р., звертається увага, що колоди, якими користувалися туристи (це відноситься до переправ нижче місця пригоди) можуть вже наступного року зникнути. Безпосередньо в районі пригоди новосибірці переправилися через р. Суурла мостом на лівий берег р. Караунгур (тоді ще існував міст нижче на правий берег). Також під час підготовки до походу було відомо про існування звіту про пішохідний похід 5 к.с. туристів з Єкатерінбургу у 2005 р., який також проходив цією ущелиною. Нажаль, автор звіту проігнорував прохання поділитися інформацією.

Під час консультацій перед випуском групі було рекомендовано звернути особливу увагу на переправи в районі. Ріка Караунгур розглядалася як потенційно найскладніша ріка в усьому поході.

Проходження

Погода в районі

За словами місцевих увесь червень 2007 р. у районі йшли дощі. За два дні до проходження каньону дощі відновилися. За певними ознаками рівень води був на 0.3-0.6 метрів вище звичайного. Наприклад, планована нижче злиття з Теренсаєм транспортна переправа ріки Малий Баскан піддалася лише гусеничному трактору, в той час як ГАЗ-66 не ризикнув лізти у воду. За словами місцевого лісника, максимум води у Караунгурі мав би наставати о 15 годині дня. На практиці змін у рівні води протягом доби помічено не було.

Температура води в день проходження – біля 5 градусів. Температура повітря – біля 15 градусів.

День перед пригодою

Пригода трапилася на другий день (17 липня 2007 р.) активної частини походу – попереду ще було 23 дні. Вага рюкзаків на день пригоди: чоловіки – 33 кг, жінки – 25 кг.

В цей день група пройшла каньон Караунгур під дощем за 10 годин (з 7:00 до 17:10). Серед значних, зробивши одну повноцінну поперечну переправу вбрід та один обхід прижиму по воді, який вдався тільки з 3-го разу і тільки учасникам з числа найсильніших. Решта групи обходила через верх – бортом каньону, вище скельного прижиму на 100 метрів. Також були часті броди вздовж берега та декілька обходів скелями. Вихід з каньону завершував набір 200 метрів на борт ущелини і спуск до місця злиття з р. Суурла (16:40).

Перед виходом до останньої переправи група вже була втомлена і мокра. Надвечір стало холодно, тому вже всі хотіли стати на ночівлю. Місце ночівлі знаходилося на галявині на лівому березі у ~400 м від переправи і було добре видно від місця переправи.

Місце пригоди

Вихід з каньону. Фото зроблене на спуску після обходу скельного прижиму на злиття річок Суурла та Караунгур (16:33)

Місце переправи знаходиться одразу після виходу з каньону, вище лівої притоки – р. Суурла. На карті позначено написом "Колода". Має координати 45°11'26.92"N, 80°19'47.39"E (WGS84). Ширина ріки в цьому місці – 6-6.5 м. Швидкість течії біля колоди – біля 2.5 м/с. Глибина безпосередньо в місці переправи – до 1 м, далі меншає на розливі до 0.5 м.

Переправа являла собою повалене дерево. Цільовий берег однакової висоти з вихідним. Підходи до переправи зручні. На вихідному (лівому) березі дерево трималося не до кінця вимитим корінням, рештками крони лежачи на цільовому (правому) березі. Стовбур без кори, мокрий, з великим гіллям в кроні. В першій половині тієй ділянки стовбура, яка була над річкою, вода перехльостувала через стовбур. Судячи зі стану дерева, воно лежало тут не перший сезон і, схоже, використовувалася як переправа раніше.

Нижче переправи ріка трохи повертає праворуч, розширюючись на мілині, а після впадіння р. Суурли – звужується, швидшає і входить в каньон. Відстань від стовбура до входу в каньон близько 500 м.

Розвідавши метрів 100 вище по течії, можливих місць для організації переправи не знайшли.

Переправа

Підготовка до переправи

Підійшовши до стовбура, почали діставати системи й одягати кішки (проти проковзування на мокрому стовбурі) та каски.

Як альтернативний до очевидного варіанту переправи маятником, розглядався варіант навісної переправи на деревах, які росли на 2 метри вище по течії поваленого дерева. При цьому цільове дерево було б вище по течії вихідного.
За навісну переправу і проти маятника

• безпека
• гілля в кроні
• мокрий стовбур

Проти навісної переправи і за маятник

• час на наведення та переправу
• на вихідному березі коренева система єдиної сосни-кандидата на 30-50% відсотків підмита потоком і висіла над водою
• імовірність затягування транспортної мотузки під стовбур

Також розглядалася можливість навісної переправи тільки для рюкзаків.

Прийняли проміжне рішення – перший переходить маятником по колоді і сигналить про свої враження. Відповідно вирішуємо робити, або не робити навісну переправу для всіх, чи робити тільки для рюкзаків.

Організація маятника

Страховка

1. мотузка 50м, 10мм
2. один кінець кріпився замуфтованим карабіном в перехрестя верхньої обв'язки на спині
3. другий кінець незакріплений, у невикористаній бухті
4. на страховці 2 чоловіки лицем до колоди, у рукавицях
5. відстань до страхувальників від комеля дерева 8 м
6. невикористана бухта між страхувальниками та колодою, трохи далі від води ніж страхувальники
7. супроводу не було для зменшення кількості мотузок і, відповідно, ризику заплутатися в гіллі

Маятник

1. мотузка 50м, 8 мм
2. кінець разом з декількома кільцями тримав у руці той, хто переходив колоду
3. решту мотузки утримувала людина кругом корпусу, сидячі, з упором ногами
4. другий кінець мотузки був незакріплений
5. кут між колодою та маятником
   • на початку руху - ~90 градусів
   • в кінці колоди - ~65 градусів

Рюкзак

1. страховка рюкзаку не використовувалася, для зменшення ризику заплутатися в колоді
2. пояс рюкзаку розстібнутий
3. суто випадково (оскільки увесь день йшов дощ) рюкзаки були у дощових накидках

Людина, що переправляється

1. у кішках (для запобігання проковзування)
2. у касці
3. у верхній системі, зблокованій карабіном
4. у руці тримала кільця з маятником

Решта групи

1. у касках
2. відійшли вглиб берега (шоб не заважати можливому руху страхувальників берегом)
3. віднесли туди ж рюкзаки (не всі)

Дії під час переправи

Першим, маятником за 30-40 секунд, впевнено перейшов перший учасник (17:24), хоча одна з кішок злізла. Показав знаками, що "все легко", наголосивши необхідність сильного натягу маятника.

Переправа першого. Середина колоди (17:22:34)

Переправа першого. Крона (17:22:42)

Переправа першого. Вихід на берег (17:23:18)

Все починало виглядати простим. Запустили для впевненості ще двох – учасника та учасницю. Учасниця мала повідомити свої враження від рівноваги на колоді, не обов'язково намагаючись її перейти, але легко перейшла стовбур (17:47), як і другий учасник (17:40).
Після цього вже остаточно вирішили продовжувати переправу маятником, і доволі швидко перейшло ще 3 чоловіки (17:58). Один з них повернувся тим самим способом, щоб перенести по черзі рюкзаки двох жінок, які ще залишалися на вихідному березі. Троє з тих, що вже переправилися (2 учасники і 1 учасниця), почали відходити до місця ночівлі, щоб почати розпалювати багаття.

Переправа другого (17:40)

Переправа першої учасниці (третя взагалі) (17:46)

Переправа одного з наступних учасників (17:55)

За чверть-хвилини до падіння (18:08)

Наступна учасниця перед переправою відмовилася від допомоги по переносу рюкзака. Пройшовши 2/3 колоди, дійшла до гілляк в кроні (18:08). Почавши їх обходити, ослабила натяг маятника і втратила рівновагу. Впала у воду вище по течії за колоду. Впавши у воду 1-2 секунди ще трималася за гілля, але течія одразу затягла її з головою під стовбур.

Дії учасників після падіння

В перші секунди намагалися натягнути страховочну мотузку, щоб не дати зануритися під колоду, але одразу стало очевидно, що це нереально. Побачивши, що учасниця вже під водою, один зі страхувальників крикнув другому "Пускай!", а сам почав видавати. Другий, відпустивши страховочну мотузку (одночасно з цим учасниця випливла з-під колоди), перебіг за колоду біля 6 метрів, забіг у воду по пояс, де вже встиг вхопити учасницю. Відстань від колоди до місця, де це вдалося – 10-12 м. Від занурення і до того, як вловили учасницю, пройшло до 15 секунд.

Решта учасників на вихідному березі зорієнтувалися вже після того, як учасниця з'явилася нижче колоди і, підбігши, встигли притримати від знесення течією учасника, що частково опинився у воді під час витягування.

Після випливу з-під колоди течією за 3-4 секунди було зірвато рюкзак, і учасницю несло на спині. Завдяки невідпущеній страхувальній мотузці вона рухалася повільніше ніж рюкзак, який опинився ближче до основного потоку і, не притримуваний нічим, швидко зник за поворотом.

Подальші дії групи

О 18:40 двоє учасників вийшли на пошуки рюкзаку назад за маршрутом з контрольним часом до 21:00 (або до першої переправи і назад). Решта групи організувала навісну переправу на найближчих деревах і переправилася на цільовий берег.

Пошукова група нижче на 1.5 км знайшла рюкзак, який дивом вийшов з основної течії і потрапив у мілкий рукав, по якому група йшла декілька годин тому. Повернулися до місця переправи о ~21:10. Під час переправи на цільовий берег, заплуталася транспортна мотузка під колодою, який звільнили лише на наступний день.

Вранці наступного дня рівень води залишився точно таким як і вчора.

Висновки

Безпосередні помилки, що призвели до протягування під колодою

• ослаблений натяг маятника
• невірна сторона падіння з колоди

Основні помилки, що призвели до виникнення такої ситуації

• відмова від навісної переправи, в основному, заради часу
• переправа після виснажливого дня*
• дозвіл на рух по колоді найслабшій учасниці з рюкзаком
• відсутність нагадування перед переправою про кращий бік падіння на колоді

*Загальна рекомендація ставати на ночівлю, щоб пройти її зранку по меншій воді в даному випадку не спрацювала б, хоча і з'ясувалося це лише наступного дня. Крім цього, на вихідному березі були погані місця під табір через валуни в траві і заливний характер берегу. Більше того, можливість узагальнення цієї рекомендації на проходження всього каньону сумнівна. Але відпочинок перед конкретно цією переправою це, безумовно, б дало.

Допущені помилки, що "не спрацювали"

• нерозділена аптечка в групі (переправилася з першою учасницею) - за НС довелося б чекати на переправу аптечки
• носіння документів в рюкзаку на технічних етапах - при втраті рюкзаку, це б означало закінчення походу
• 2 рюкзаки й 2 пари кішок не були віднесені вглиб берега - могли перешкоджати супроводу учасниці нижче за течією від колоди (за умови правильної сторони падіння)

Позитивні фактори, які, можливо, попередили НС

• контроль страховочної мотузки - менша ніж течії швидкість людини дозволила її обігнати по берегу
• наявність дощової накидки на рюкзаку - нічого не зачепилося під колодою
• щільна (дощова) одежа без зайвих деталей - нічого не зачепилося під колодою

Останні два пункти були наявні чисто випадково.

До спірних моментів можна віднести відсутність пакету всередині рюкзаку, наявність якого іноді рекомендується як позитивний фактор при потраплянні у воду. В нашому випадку завдяки швидкому намоканню рюкзаку його вдалося знайти на відносно близкій відстані. Також можливо зіграла роль мотузка 8мм в якості маятника – порівняно з 10мм вона більш еластична, трохи важче триматися.

Рекомендації

Як один з висновків пригоди можна сформулювати рекомендацію одягати щільні дощові накидки на рюкзак при переправах з ризиком потрапити під колоду. Також не допускати висіння різних петель, шнурків, зав'язочок.