ДЕНЬ ПЕРШИЙ. 2 серпня 2005р.
Маршрут: м.Вінниця – с.Татаров - с. Верховина – с.Брестечко
Час руху: 7:00 – 22:00
Ходовий час: 15 годин
Збір групи 02 серпня 2005р. в дворі фізико-математичної школи гімназії ?17 м.Вінниці о 7.00 в складі 45 чоловік на чолі із керівником Макаровим Олександром Миколайовичем. Із ціеї групи, нас- 9 чоловік, на чолі із Войтович Вікторією Володимирівною буде проходити маршрут 3-ї категорії складності, а інші- на чолі із Макаровим О.М.-похід 2-ї категорії складності. Похід буде проведено в Карпатах. Організатором походу являється мала академія рятувальної служби “МАРС” ФМГ ?17 м.Вінниці.
О 8.00 до школи підїхав автобус “Ікаріус”. Всі члени груп сіли в автобус разом із спорядженням та вирушили в подорож. Настрій у туристів бадьорий, небо безхмарне, але прохолодно. Подорож до початку пішоходного шляху здійснювалась на автобусі, а в кінці із короткостроковими пересадками.
О 10.20, виїхавши за 20км. За м.Хмельницький зупинились- технічний привал. Через 10 хв. знову продовжили нашу подорож. На вулиці стало жарко та виявилось, що метеоролог мае харчове отруення- його припущенння-можливо із-за неякісного кавуна, котрий їв вдома. О 11.00 зупинились біля с.Сатани. обл. на 1-й обід, котрий тривав до 11.40, та знову в дорогу. При проїзді через с.Романівка. обл., виявили, що там дуже чисто. О 17.10 вийшли в с.Татарово Іфано-Франківської обл.. Інша група поїхала далі. Вийшли на розі доріг, перейшли дорогу та зупинились. Двоє членів групи пішли в одну сторону шукати машину до с.Верховини, а двоє в іншу. Близько через пів години підїхав УАЗ кольору мокрого асфальту, Ми сіли в нього о 17.40, та о 18.20 за 80 гр.приїхали в с.Верховина. В дорозі нас застав невеликий дощ. В с.Верховина вийшли біля автостанції. Група почала пошуки автотранспорту щоб доїхати до Верхньої Дзембронії.В цей час керівник групи разом із оріентувальником пішли в КСО- від автовокзалу потрібно звернути на ліво, перейти через міст, від котрого близько 150м.з правої сторони знаходится КСО, де ми стали на облік. Нам розповіли більш детально маршрут та вказали місця аварійного сходу з маршруту. Із почтового відділення, що знаходится неподалік від КСО- близько 500м.- дали телеграму в м.Вінницю-Вінницький обласний центр дитячого та юнацького туризму. Вирішивши всі організаційні питання керівник та оріентувальник групи підїхали до основної частини групи на автомобілі УАЗ зеленого кольору. Сіли ми в даний автомобіль та поїхали до с.Топельче. Звідти о 20.20 вийшли на маршрут. Перелізли через паркан, ми почали підніматись по крутій стежці вгору неодноразово перелазячи через огорожі. Близько через півтора години дійшли до кошар. Пройшовши біля них та знайшовши зручне місце для ночівлі, вже о 22-й год., коли почало темніти, розставили палатки. Бистро приготувавши вечерю та лягли спати.
Підсумок дня.
Подорож в транспорті була не втомлюючою. Під кінець дня деякі учасники походу на пішому маршруті добре втомились так як без попередньої підготовки здійснили підйом по крутих схилах до кошар- це була розминка перед основним маршрутом та намагання випередити запланований час.
ДЕНЬ ДРУГИЙ. 3 серпня 2005р.
Маршрут: Кошари на полонині – г. ПіпІван – оз. Несамовите
Час руху: 9:00 – 22:00
Ходовий час: 15 годин
Наш другий день походу фактично є першим, оскільки він є першим від початку і до кінця ходовим. Сьогодні у нас підйом о 7.00. Швидко приготувавши сніданок, таким же темпом зібрали табір та вихід о 9.00 вверх від кошар. На час виходу туман все більше розходиться та огляд місцевості становить близько декількох десятків метрів. По дорозі нам довелося тричі перелазити через паркани. За 45хв. ходу вийшли на галявину, де відразу піся джерела була роза: дорога направо та стежка під кутом близько 20 градусів наліво, що вела між густими зарослями ялин по якій ми і пішли. Ця стежка спочатку, близько пів години, вела нас догори по кам’яних брилах, а надалі, почала трохи йти донизу. На її завершенні - за 40 хв. ходу ми вийшли до водоспаду, зробили привал на 15хв. та набрали води. Мандрівка продовжуєтся підйомом вгору, але знову спуск де довелось відпочити 10хв.- у керівника проблеми із наплічниками. Надалі, за пів години, ми вийшли на г.Вухатий камінь де зробили десятихвилинний привал. Зорієнтувавшись, почали рух на південь – на підйом г.Смотрич. Піднявшись на певну висоту почали траверс вершини і по стежці до каменя ми почали рух на Чорногірський хребет. О 12.00 залишивши наплічники на гребені біля хребта разом із керівником групи, що готувала обід, решта вирушили на радіальний вихід до г.Піп Іван. По дорозі зустріли мотоциклістів із м.Харків, що рухались на г.Смотрич, а далі на г.Говерла. О 13.00 вийшли на вершину г.Піп Іван де знайшли записку туристів із м.Умань від 26 липня 2005р.. Видимість чудова. Через 15 хв. почали спуск і о 14.00 повернулись до керівника, де до 14.30 пообідали.
З новими силами,за пів години руху на північ по кордону потрапили у густий туман в котрому ледве знайшли вершину г.Дземброня, вірніше ледве не прогавивши - але все обійшлося. Туман продовжувався до підйому на г.Бребенескул –17.45. Далі відкрився чудовий краєвид. Вирішили не ночувати на оз.Бребенескул, а рухатись далі до оз.Несамовите. На г.Ребра зустріли поляків, в котрих була більш точніша карта- із вказаними усіма бувшими пограничними стовпчиками та висотами усіх вершин. На пропозицію продати чи обміняти карту вони не погодились. Із ними ми продовжили рух до озера. О 20.00 стали на ночівлю біля озера. Питна вода знаходится метрів 500 північніше від озера, а дрова знайшли за гребенем хребта – залишки стланника після давньої пожеже від блискавки. О 22.00 лягли спати.
Підсумки дня.
День був важкуватим фізично, оскільки це перший ходовий день, але незважаючи на це ми отримали багато позитивних вражень. З’явилась тривога щодо подальшої погоди. На замітку: при підготовці до походу потрібно приділяти велику увагу вибору нижньої білизни, оскільки деякі учасники походу понатирали ноги, що в деякій мірі призупиняло темп походу. Від ціеї недуги добре допомагае-дотримання особистої гігієни, тобто помити ушкоджену поверхню та змастити її піною для гоління чи іншим кремом, що має знезаражувальну дію.
ДЕНЬ ТРЕТІЙ 4 серпня 2005р.
Маршрут: оз.Несамовите – г.Ребра – г.Брескул – г.Говерла – г.Петрос
Час руху: 9:00 – 22:00
Ходовий час: 15 годин
Підйом о 7.00. Погода холодна та вітряна. Довго розводили багаття, тому о 9.00 вийшли на маршрут і за хвилин 20 піднялись на г.Туркул звідки побачили весь Чорногірський хребет, але вже за 5хв. знаходились в сильному тумані-видимість близько 5-10м., котрий рухався при допомозі сильного східного вітру. Надалі рухались за допомогою компаса, карти та секундоміра. Учасники походу почали помічати, що краплинки інію на лівій частині тіла залишаются на одежі, особливо на волосистій частині голови та зразуж замерзають /доречі, 8-го числа, через 4 дні, там же проводились рятувальні роботи із-за переохолодження одного чоловіка/. Близько через 45хв. почався град із дощем. Перечикавши непогоду близько 10хв. ми пішли далі, але проходження даного участку було важким із-за сильного вітру із туманом. В цей час у метеоролога здуло вітром головний убір. Перед г.Брескул, почувши грім, почали спуск до турбази Верховина, але через метрів 400 вийшовши із туману побачили, що грозової хмари нема та продовжили підйом і вийшли на стовпчик 37/5. Об 11.30 вийшли на г.Брескул де порадившись, вирішили траверсувати г.Говерлу через погодні умови /вершина була окута чорною грозовою хмарою/, але о 12.00, підійшовши до розвилки, побачили гарну погоду і почали сходження. О 13.00 були на вершині. Звідти нам відкрився чудовий краевид. Доречі, GPS-приймач одного поляка вказав висоту вершини 2055м. Через 15хв.почали спуск вниз і дійшовши розвилки звернули вліво А=270градусів і стали на обід біля першого столику. За годину почали рух до г.Петрос по гарній грунтовій дорозі де зустріли охоронця, котрому довелося віддати 8гр. за прохід через територію заповідника /в дальнійшому виявилось, що це був охоронець-самозванець, оскільки квиток був старого зразка- в дальнійшому його поміняли на дійсний/. Далі рухались аж до підйому на г.Петрос і о 16.20 стали в 200м. північніше від кордону заповідника перед самим підйомом на вершину- по праву сторону від дороги. Це месце є чудовим,: низовина та ялини створюють затишок від вітру, в декількох метрах від табору вода, є сухостой, а сама головне – не на території заповідника. Відбій о 22.00. Весь вечір відпочивали після важкого дня.
Підсумок дня.
Завдяки важким погодним умовам- в даному випадку туман, учасники походу закріпили та вдосконалили свою майстерність в одній із важливих дисциплін курсу туризму- орієнтування. Керівник групи відмітила доброзичливо таку рису членів групи як розсудливість при поводженні в небезпечних умовах. Незважаючи на неблагоприемні погодні умови на протязі всенького дня настрій членів групи був бадьорим за винятком двох, хто натер ноги білизною.
ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ. 5 серпня 2005р.
Маршрут: г.Петрос – с.Кваси
Час руху: 10:40 – 22:00
Ходовий час: 11годин
Підйом о 8.00. На вулиці погода виявилась прохолодною, туманною, моросив дощик. Поснідавши, о 10.40 вийшли на маршрут- сходження на г.Петрос. Підйом виявився крутим. О 12.00 ми були на вершині. Знайшли “записку” групи із тернопільської області від 23 липня. Вийшовши- із-за туману видимість декілька метрів. Відпочивши близько 5хв розпочали спуск, але не могли знайти стежки. Близько через 200м. ходу туман розсіявся і нам відкрився чудовий краєвид. Знайшовши стежку ми продовжили спуск. Після години ходу вниз виявили чудову місцину для розташування великих таборів- неподалік є вода. Під час чергової зуппинки виявилось, що дороги по котрій ми спускаемось на карті не мае, тому в дальнійшому нам важко було орієнтуватись. О 15.00 зупинились на обід, котрий тривав до 15.30. Близько через хвилин 10 ходу хребет накрили хмари. Дійшовши до кошар при вході в ліс ми потрапили під дощ. Дорога у нас під ногами широка, вимита водами.З другої половини дня деякі учасники походу на підошвах ніг та на пальцях ніг понатирали водяні пухирі, що в деякій мірі ускладнювало подорож. О 17.30 спустились в с.Кваси Закарпатської області Ясинянського району де знялись із Верховинського КРС і стали у Ясенянському КРС на облік-по телефонному зв’язку. О 18.00 стали на ночівлю біля розваленої турбази. На стоянці досить важко із дровами, але ми цю проблему всеж таки вирішили. В даному місці зупинились на ночівлю багато туристів з інших місць.Ввечері з’ясувалось, що у нас порвалась плівка у фотоапараті фотографа десь посеред Чорногірського хребта в наслідок чого ми не отримали фотографій у потрібній кількості із попереднього дня. Відбій більшої частини учасників походу відбувся близько 24-ї години.
Підсумок дня.
День в цілому пройшов нормально незважаючи на те, що деякі учасники походу понатирали ноги із-за чого перед с.Квасидовелось досить сильно зменшити темп.
ДЕНЬ ПЯТИЙ. 6 серпня 2005р.
Маршрут: с.Кваси – г.Близниця – тур.Драгобрат
Час руху: 7:00 – 22:00
Ходовий час:15годин
Підйом о 7.45. Приготували сніданок та почали сходження на полонину під г.Близницю. Спочатку з дороги звернули вліво прйшовши хвилин 10 звернули на розі вправо та пішли по кам’яній дорозі що з часом перейшла у лісову,. Дорога є доброю, погода сонячна. Тому увійшовши в ліс здійснили 15-ти хвилинний привал в малиннику. О 13.00 вийшли на полонину до кошар де провели обідню перерву. О14.00 почали сходження на г.Близниця Близько через пів години ходу подув сильний холодний штормовий вітер із туманом та дощем, видимість складала близько десяти метрів. ІЗ ЦЬОГО ЧАСУ В НАС ПОЧАЛИСЬ НАЙЦІКАВІШІ ДНІ ПОХОДУ-ДОЩ, СНІГ, ГРАД, ХОЛОДНИЙ ВІТЕР, ТА САМЕ ГОЛОВНЕ- НЕОДНОРАЗОВІ БЛУКАННЯ ПІД ХОЛОДНИМ ВІТРОМ В ТУМАНІ, ЯК СЛІПІ КОШЕНЯТА/ХОТЬ БЕРИ ТА Й ПИШИ ПРИГОДНИЦЬКИЙ РОМАН, ЯК КОЛИСЬ ПИСАВ ЖЮЛЬ-ВЕРН. Стежка нас продовжувала вести догори. В таких погодних умовах ми неодноразово приймали пагорб, що був у нас на шляху за вершину. При цьому у учасників походу брався ентузиазм, оскільки ми уже добре змерзли, але з’ясувалося, що це не вершина і ми йшли далі Перед самою вершиною ледве не збились зі шляху із-за розвилки на рівній галявині та туману, що здійснював перешкоди в оріентуванні, але ми всеж таки пішли по вірному шляху. Було враження, що ми йдемо по колу та повертаемось назад в с.Кваси, але з іншої стороно. Дану дорогу на карті не змогли знайти тому що єдина позначена дрога проходила на відстані 500-700 метрів південніше і згідно карти не проходила через вершину. О 16.10 вийшли на г.Близниця де зняли записку туристів із м.Харкова від 29 липня 2005р.. Від тренгуляра вела стежка. Тільки почали спуск, як пішов сніг.З приводу даних погодних умов перед підйомом на г.Стиг ми почали здійснюаоти спуск. Спочатку стежка була із подрібленого слойчастого гравію, де можна було дуже легко отримати пошкодження при падінні- під ногами їхав, а надалі по дорозі. Місце для ночівлі знайшли не зразу, а через деякий час, о 19.40- біля підйомника та готелю, що будуются- турбаза Драгобрат. Розставили палатки на ночівлю та почали сушитись. Відбій по графіку- о 22.00.Дехто залишився досушувати свої речі. Продовжував іти дощ.
Підсумок дня.
День видався дуже важким. В даних погодніх умовах- при нульовій видимості- тобто декілька матрів,учасники групи знову ж відпрацьовуволи вміння оріентування за картою та компасом при цьому проявляючи розсудливість задля безпеки один одного. Виявили дорогу, котра не позначена на карті. Сьогодні ми відстали від графіка
ДЕНЬ ШОСТИЙ. 7 серпня 2005р.
Маршрут: г.Стиг – г.Татарука – полонина під г. Татарука
Час руху: 11:30 – 22:00
Ходовий час: 11 годин
Підйом о 7.45, оскільки вчора був важкий день, а сьогодні продовжує іти дощ. До 11.30 був сніданок та досушування мокрих речей, після чого почали вихід на маршрут. Дощу уже не було , лише невеликий прохолодний вітер та туман. О 12.30 піднялись на г.Стиг. Перед самою вершиною та надалі була дуже велика туманність. Сходження із гори та надалі відбувалось за картою та компасом. Видимість була 2-3м. По дорозі зустріли дві гріпи- одна із котрих була збірною м.Київ та м.Львів /зустрілись в горах оскільки група зі Львова заблукала та блукала декілька днів не знаходячи вірної дороги/. Через невеликий проміжок часу ми також блукали півтора голдини не знаходячи дороги хребту ,а не на Кобилецьку поляну. Згідно карти та наших розрахунків дорога повинна була бути в тому місці де ми блукали, але із-за сильного туману ми її не бачили. Лише через півтора години зупинились перепочити, в цей час туман на мить трохи розсіявся і з’ясувалося, що в декількох метрах від нас є поворот. Надалі була добра накатана дорога аж до г.Трояска- погодні умови добрі- помірний туман. Біля г.Трояска знову збились з дороги- не могли відшукати дорогу до г. Татарука- блукали близько години із-за сильного туману. В цей час зустріли працівників рятувальної служби, котрі запропонували спускатись із цього хребта донизу, а після підніматись на гребінь, що веде до г.Татарука, оскільки в даних погодних умовах важко віднайти дорогу. Ми вже збирались скидати висоту так як було доволі пізно. Але через деякий час, при N-ому проходженні одного й тогож відрізку дороги, одиніз учасників походу відійшов в сторону близько на 2м. для оправлення природної надобності і виявив потрібну нам стежку, що йде по хребті до г.Татарука. На г.Татарука ми піднялись о 19.00 та знайшли записку групи із м.Москви від 1 серпня. При спуску із г.Татарука, йдучи в сильному тумані, ми вирішили заночувати на полонині в годині ходу від пер.Околе. Вибравши місце для ночівлі- зупинились.
Підсумок дня.
Знову нам припіднесла подарунок природа- сильний туман, але ми це випробування витримали завдяки карти, компасу та випадковостям, котрі приходять на допомогу в найскрутніші хвилини. На протязі всього дня, особливо в скрутні хвилини, настрій у учасників походу був напрочуд піднесений.
ДЕНЬ СЬОМИЙ 8 серпня 2005р.
Маршрут: Полонина під г.Татарука – пер.Околе
Час руху:10:00 – 11:00 Ходовий час: 1 година
Прокинулись о 7:00. Виявилось що іде сильний дощ. Топограф із завхозом пішли у розвідку доки готувався сніданок так як видимість була нульова. Повернувшись та поснідавши почали збирати табір. О 10:00 вийшли на маршрут та за 40 хвилин спустившись на пер.Околе вирішили не підійматись на г.Братківську так як нас попередили про крутість підйому і ми вирішили не ризикувати в дощ. А також відпочити. Спати кожен ліг коли захотів. Вечеря була о 19:00. Підсумок дня: Хоча ми на день почали відставати від графіка але всі члени групи погодились із тим що не потрібно ризикувати. Та група потребує відпочинку після важкого фізичного та психологічного навантаження попередніх днів. ДЕНЬ ВОСЬМИЙ 9 серпня 2005р. t° Маршрут: пер.Околе – пер.Легіонів Час руху:10:00 – 20:30 Ходовий час:10 годин Кілометраж - Прокинулись о 7:00. Не дуже поспісшаючи почали готувати сніданок да збирати табір. Досить прохолодно та густий туман. Але о 10:00 вийшли на маршрут і почали підійматись на г.Братківську. Дув дуже шквальний вітер, тому нам в цілях безпеки довелось дістати основну мотузку та надалі йти у зв’язці. Разом із туманоп такий захід ще більш ускладнив орієнтування, так як орієнтувальники втратили можливісь робити розвідку. Але не зважаючи на це об 12:00 ми піднялись на вершину. Довго не засиджуючись почали рух далі через холод. Пішли ми по вузькій стежці що рухалась вздовж кордону. З цього моменту стадо легше рухатись так як на цьому шматку шляху семеро членів нашої групи вже були під час походу ІІ категорії складності. Але наше становище почало погіршуватись, добре шо не надовго, на переході між Братківською та Гропою вітер дуже посилився і навіть мало не здуло метереолога групи коли він намагався перескочити із каменя на камінь його віднесло на відстань близько трьох метрів доки не навантажилась мотузка. В цей час виявилось що одночасно літописець та топограф загубили напевне що в стланнику свої годинники. І з цих пір годинник залишився лише у керівника. Але після тоо як ми пройшли траверсом Гропу ми зустріли групу із Києва що спустилась із г.Дурня та повідомили нам що далі погода покращується. Тому ми із новим ентузіазмом порадлись і вирішили спробувати збільшити темп щоб встигнути дійти до перевалу Легіонів. І об 14:30 піднялись на г.Дурня. І відразу почали спуск по стланнику. Так ми спускались на протязі близько години.да лі ще через годину звернувши на стовбчику ?52 дійшли до стовбчка ?52/11 де влаштували обід у вигляді перекусу, і остаточно вирішивши спробувати дійти до перевалу Легіонів почали рух далі після 10 хвилин відпочинку. Далі продовжували рух суворо по кордону. Єдине на щ потрібно звернути увагу так це те що після стовпчика 55/1 дорога йде вліво і лише маленька стежка яку важкувато помітити підіймається через зарослі вгорру до 55/2. Досить швидко ми спустились на перевал і об 20:30 вже стали табором прямо на перевалі.
Підсумок дня:
День був фізично дуже важким тому група чесно заслужила добрий відпочинок та за наказом керівника отримала від завгоспа по банці незбираного молока на намет. Настрій помітно покращився мабуть тоу що в кінці дня ми побачили майже безхмарне небо та прекрасне сонце. Чого дуже довго чекали із початку походу.
ДЕНЬ ДЕВ’ЯТИЙ 10 серпня 2005р.
Маршрут: пер.Легіонів – хр.Тавпіширка – г.Сивуля – г.Кінець Горгану.
Час руху: 10:00 – 20:00
Ходовий час: 10 годин
Чергові прокинулись о 6:00 і об 7:00, коли був готовий сніданок, прокинулась решта групи. Сніданок був прикрашений трав’яним чаєм та порціями чорники приготовленими лікарем групи, за що група була йому дуже вдячна. І об 10:00 із чудовим настроєм ми почали підійматися вгору по кордону від перевалу Легіонів на хр.Тавпіширка. За півтори години о 11:40 ми піднялись на гребінь. (Цікаво що підчас підйому ми знайшли в лісі снаряд певне часів другої світової війни.) Погода не дуже прохолодна та безвітрянна, але досить туманно. Далі надиво швидко та без втоми ми рухались по кордону доки об 15:30 не дійшли до г.Сивуля. Де залишили завгоспа групи, що був на вершині декілька разів, готувати сніданок і почали сходження на вершину. Об 16:10 ми піднялись на вершину. На вершині знайшли записку МАРСу що рухалась по маршруту ІІ к.с. Перед нами відкрився справді чудовий краєвид. Туман вже давно розсіявся і це перша вершина за остані декілька днів на якій не було туману. Для 4 членів групи підйом на Сивулю був очікувани вже на протязі 3 років так як у попередніх походах вони не могли дійти до вершини через погодні умови. Спустились ми доволі швидко і о 16:35 вже спустились. Трохи перепочили, пообідали. І о 17:10 почали рух далі по кордону. За графіком руху ми повинні були ночувати саме на місц обіду, але вирішили не втрачати часу і кращ пройти далі. Ру по кордону був як завжди досить швидким та одноманітним. Тішили періодичні кущі чорники. При підйомі на г.Кінець Горгану. Ми рухались через стланник але він був настільки розчищеним що не спричиняв помітних труднощів. Тому вже о 18:50 ми вийшли на вершну. Видимість прекрасна. Ми чітко бачили стовпчик на г.Сивуля. Далі стланник був взагалі вирізаний тому ми швидко спустились до стовпчика ?25 де і заночували. При цьому мали можливість спостерігати прекрасний захід сонця за г.Овул. Повечерявш о 22:00 лягли спати.
Підсумок дня:
День був чудовим. Пройшли доволі вагомий шматок шляху. Кепівник почав дивуватись як групі вдається так швидко рухатись. Лікаря занепокоїл скарги казначея на болі в серці. Але досить скоро вони пройшли.
ДЕНЬ ДЕСЯТИЙ 11 серпня 2005р.
Маршрут: ст. ?25 – ст. ?39/1
Час руху: 12:00 – 18:00
Ходовий час: 6 годин
Прокинулись о 8:00. ЗЗовні йшла сильна гроза. Тому керівник вирішив перечикати зважаючи на досить не малу висоту та близість епіцентру грози. Коли дощ почав вщухати ми о 12:00 зібрали палатки і почали рух знову ж таки по кордону. За пів години ходу дощ припинився і настала прекрасна погода. Тому по рівній стежці без веких зусиль ми дітались до стовпчика 32/2 де помітили величезну “плантацію” чорники. Яка і стала нам обідом. Затримавшись всього на півтори години рушили далі і об 18:00 ми були на стовпчику 39/1 де і вирішили заночувати так як на карті не було придатного місця для ночівлі далі по маршруту на протязі 10 кілометрів.
Підсумок дня
На протязі дня не відбулось нічого цікавого. Ввечері група прекрасно відпочила. Поспілкувалась. Прикро що лікар під час сушіння ненароком спалив свою основну пару взуття.
ДЕНЬ ОДИНАДЦЯТИЙ 12 серпня 2005р.
Маршрут: ст.?39/1 – г.М.Кепута – г.Берть – г.В.Кепута – г.Буштул – пер.Руський – г.Попаддя.
Час руху: 7:30 – 21:00
Ходовий час: 13 годин 30 хвилин
Прокинулись о 6:00. Майже миттєво приготували сніданок та вийшли на маршрут о 7:30. Відразу почався рух вгору та він закінчився коли ми о 8:00 пвднялись на г.М.Кепута. Далі звернули по стежці вліво та почали рух по стланнику де дуже впала швидківсь руху. Об 9:15 на розі стежок ми залишили завгоспа із речами та рушили на г.Берть на яку піднялись за годину. За 45 хвлин ми повернулись до речей і об 11 рушили далі. За годину ми вийшли на г.В.Кепута. І знявши записку 3 різних груп із міст Харкова, Києва та Ужгорода і трохи перепочивши почали рух далі. Настрій не дивлячись на прекрасну погоду почав швидко падати. Але із дещо істеричним сміхом ми об 13:30 вийшли на вершину г.Буштул. Цікаво що на карті вона позначена стовпчиком ?49, а насправді тур складено біля стовпчика 49/1. На вершині ми влаштували легкий перекус І за пів години рушили далі. Давалась в знаки надзвичайна втома від руху в стланнику майже без стежки. Але все таки ми спускались донизу і доволі успішно. Зовсім не радувала величезна вирубка лісу. Спустившись до кошар ми знову почали підйом нагору на стовпчик ?52 де зробивши тривалий привал об 15:30 почали спуск на пер.Руський. Спочатку ми його не впізнали. На ньому вирубали повністю весь ліс. І при підйому до г.Попаддя на протязі близько 2 кілометрів лісу взагалі немає. Піднявшись о 17:30 до стовпчика 62/11 де ми повинні були ночувати вирішил рухатись на протязі цого та наступних днів якомога далі так як ми при реєстрації в КРС повідомили що вийдемо на зв’язок 15 серпня, а вже було 12 серпня. Тому ми рушили далі. По кордону дійшли до стовпчика?63/5 де звернули вліво на стешку з якої після 2 сипухи довжиною приблизно 50 метрів потрібно звернути вправо на стежку щщо за хвилин 5 ходу виводит на сідловину перед г.Попаддя що знаходить ся зліва. Тут керівник оголосив вільний хід і ми почали підйом на вершину який закінчили об 19:30. Знайшли записку групи із м.Тернополя Відразу почали спуск донизу по кордону. І за півтори години (сильно далась взнаки втома) розбили табір біля стовпчика?2/4 біля таблички “Вода 200 метрів”. Відразу після вечері об 22:00 лягли спати.
Підсумок дня:
День був дуже важким. Група почала працювати на другому диханні особливо після пер.Руського. Спочатку впав настрій та сили через стланник. Всі члени групи одностайно для себе пообіцяли намагатись більше по тому стланнику не ходити без дуже поважної причини. Хіба що при керівництві групою. Керівника вразила чергова розсудливість групи з приводу реєстрації в КРС, та психологічна стійкість членів групи при проходженні чарез хребет без назви.
ДЕНЬ ДВАННАДЦЯТИЙ 13 серпня 2005р.
Маршрут: ст?2/4 – хр.Горгани – оз.Синевір – сідловина під г.Озерна.
Час руху: 7:00 – 18:30
Ходовий час: 11 годин 30 хвилин
Кілометраж – 29км.
Підйом о 5:30. Швидко приготували сніданок та о 7:00 рушили по маршруту. Відразу почався спуск донизу. Через 10 хвилин ходу подолали невеличкий буревій. Потім після набору висоти на г.Верх Чорної Ріки ст.?5. ми рухаємося далі по водороздільному хребту. Зорієнтуванням не виникло жодних проблем так як рель’єф майже одноманітний, мається на увазі рух по хребту. Стежку добре видно, одне, що трохи ускладнює рух групи, так це багнюка та невеликі буревії. За три години з короткими привалами по 10 хвилин ми прийшли до ст?15. Після тридцятихвилинного відпочинку та легкого сухого перекусу ми рушили далі по хребту по прикордонних стовпчиках у відповідному напрямку. Десь між 19 та 20 стовпчиками, через сорок хвилин ходу, ми втратили орієнтування, чомусь наша стежка круто пішла на схід і донизу. Група зупинилась, поміркували і вирішили йти просто за азимутом А°=270° на захід. Після двох годин блукань по схилах та лісі вийшли на нормальну лісову дорогу, а далі у с.Слобода. Трохи перепочивши на березі Слобідської Ріки (яка для нас була величезною радістю через відсутність річок на протязі всього походу) ми об 13:10 пішли далі по дорозі, вниз по течії річки. Об 14:30 вийшли до турбази Синевір, тут у колибі ми добре пообідали цивілізованою їжею. А також, добре відпочивши ми об 17:00 рушили далі до оз.Синевір. За 20 хвилин вийшли на озеро, рухаючись навколо озера проти годинникової стрілки, через метрів 150 крута стежка вправо вгору, по ній ми і почали рух доки за 30 хвилин об 18:00 вийшли на сідловину хребта, на розу стежок. Тут ми і зупинились на ночівлю.
Підсумок дня:
День пройшов майже одноманітно. Цікаве було лише те що за останні 8 днів ми вперше побачили річку, але не мали часу помитись, чого дуже хотілось. На прикінці ми взнали про доволі неприємний факт, що у фотографа знову прорвалась плівка у фотоапараті і ми втратили всі фотографії із цього та наступного дня. І як назло усі інші члени групи вже використали свої плівки раніше і надія була лише на плівку фотографа. Тому ми не отримали жодної фотографії із цих двох днів.(Зате через місць на день туризму подарували йому новий фотоапарвт в замін нами ж викинутого “Києва”). Тішить що група не розслабилась дійшовши до національного парку Синевір.
ДЕНЬ ТРИНАДЦЯТИЙ 14 серпня 2005р.
t° 20-25°
Маршрут: г.Озерна – г.Кам’янка – с.Стригальня
Час руху: 7:00 – 18:30
Ходовий час: 11 годин 30 хвилин
Кілометраж - 23
Підйом об 6:00. За годину приготували сніданок та з 7:00 почали рух на гору Озерна. Настрій добрий, хороше відпочили вночі ми вирішили йти на вершину у лоб. Подолавши доволі крутий схил покритий не густим лісом та альпікою, ми через одну годину і 35 хвилин виперлись на вершину Озерної. Трохи відпочивши о 9:00 ми рушили по стежці на хребту у південному напрямку. Після сорока хвилин ходу, подолавши місцями стланник ми втратили стежку і вийшли на схил донизу, де рухаючись уще 20 хвилин рідким лісом зупинилися у витоків річки Студенний Звар. Зробивши розвідку ми знайшли добру стежку яка веде у напрямку хр.Каменка. Післячого о 10:30 група рушила у цьому напрямку, де стежка постійно небирає висоту. Через 50 хвилин ходу ми вийшли на розу стежок, які: одна – ліворуч йде у напрямку на г.Камянка; друга – праворуч йде у напрямку с.Стригальня. Залишивши, тут на розі стежок, свої речі та керівника, група налегку побігладо г.Кам’янка. Але рухові заважав густий стланник, без наплічників намбуло дістатися до вершини Камянки неважко. Ми зупинилися о 12:30 на вершині, записок біля тура не знайшли, тому довго не затрималися, залишили свого листа, ми повернулися до своїх речей та керівника групи, який на той час приготував нам смачний обід. Добре пообідавши та відпочивши ми о 15:00 рушили по стежці праворуч у напрямку с.Стригальня, де через годину ходу група вийшла на вододіл з якого ліворуч у долині розташувалося село. Після десятихвилиного відпочинку група, вже по добрій грунтовій дорозі спустилася до магазину с. Стригальня. Тут ми відчули втому, але треба йти далі, тому іще через годину ходу ми вийшли на розу доріг: Міжгір’я -–Синевір. Пройшовши у напрямку Міжрір’я з пів кілометри, переправившись по містечку через річку Воловець група о 18:30 зупинилась на ночівлю. Ввечері відбою не було. Вдосталь попоївши традиційного для останнього дня наших подорожей плову та поспілкувавшсь біля багаття згадуючи всі курьозні моменти походу порозходились спати.
Підсумок дня
День вже був доволі важкуватим так як група почала себе психологічно розслабляти так як це вже кінець маршруту. Ввечері настрій сильно впав, ми зрозуміли що завтра потрібно вже поветатись додому. І чекати знову цілий рік щоб на якихось 14 днів вирватись із міської суєти, знову рік не можна буде відпочити від шуму та гаму цивілізації, знову ми роз’їдемось хто куди. І будемо лише згадувати ці миттєвості що прожили разом у напруженні, холоді та неспокої але які є безумовно найкращими миттєвостями у світі.
ДЕНЬ ЧОТИРНАДЦЯТИЙ 15 серпня 2005р.
t° 25-30° Маршрут: с.Стригальня – м.Воловець
Час руху:12:00 – 14:00
Ходовий час:2 години
Без підйому кожен встав близько 9:00. Сніданок ми влаштували об 10:00, зібрали намети та об 11:00 вирушили до м.Міжгір’я вздовж автотраси, виконуючи правила руху та безпеки. І вже об 12:10 ми були на автовокзалі, склавши свої речі до купи, оходили по Міжгір’ю, попили кави, пообідали. Після обіду домовившись з водієм бусіка за 200 гривень ми переїхали з Міжгір’я до Воловця. Відправили телеграму в Ясинянське КРС та у Вінницьку МКК освіти про закінчення походу. Ввечері сіли на потяг Ужгород-Вінниця та 16 серпня 2005р. ранком повернулися до Вінниці
