Звіт про гірський похід 1 к.с. Центральним Кримом

Зміст

1. Довідкові дані про туристський спортивний похід.
1.1. Докладна нитка маршруту.
1.2. Зміни маршруту та його причини.
1.3. Склад групи.
2. Організація туристського спортивного походу.
2.1. Загальна ідея походу.
2.2. Варіанти під?їзду та від?їзду.
2.3. Аварійні виходи з маршруту та його запасні варіанти.
3. Графік руху та технічний опис проходження маршруту.
3.1. Графік руху.
3.2. Технічний опис проходження маршруту.
4. Розрахунок категорії складності спортивного походу.
5. Підсумки, висновки і рекомендації.
6. Додатки.
6.1 Перелік особистого спорядження.
6.2 Перелік групового спорядження.
6.3 Склад аптечки.
6.4 Продуктова розкладка.
6.5 Список використаних матеріалів.

1.1. Докладна нитка маршруту
З 29.12.2007 по 5.01.2008 група туристів турклубу НТУУ КПІ ?Глобус" здійснила гірський похід першої категорії складності у районі Центрального Криму. За десять ходових днів було пройдено 114 км за наступним маршрутом: с. Перевальне – Чатир-Даг – пер. Кватирка (1А) - пер. Ангарський (н/к) – дж. Верса – р. Демерджі (Права) – т/с Демержи (Хаос) – ур. Джурла – вдсп. Джур-Джур – ущ. Хапхал (р. Улу-Узень) – пер. Тирке Центр. (1А) – т/с Сх.Су-Ат – пер. Лікон (н/к) - т/с Чігенітра - пер. Великі Ворота (н/к) - пер. Малі Ворота (н/к) - пер. Калістон (н/к) - пер. Алакат-Богаз (н/к) - дж. Павло-Чокрак - пер. Н. Шелен - т/с Поворотне - с. Соллар.

1.2. Зміни маршруту та його причини

Фактично пройдена нитка маршрута відрізняється від заявленої наступним:
1. Не було пройдено заявлений у МКК перевал Хаос (1А*) через погані погодні умови, замість цього здійснено обхід перевала через пер. Сідло Демерджи (н/к),
2. Через погану видимість (туман) не було здійснено заявлений у маршруті перехід через Карабі-Яйлу, бо сенсу в цьому не було – заявлений варіант маршруту від пройденого відрізнявся тільки більшою видовищністю, а за відсутності видимості та наявності вітру орієнтування на плато було б ускладнене та перехід по Карабі міг виявитися фізично затяжким (холод, вітер, туман, сніг) як для учбового походу. Замість заявленого було здійснено обхід Карабі по-під південними схилами (тур. маршрут ?166),
3. Замість траверсу хр. Каракол було здійснено перехід пер. Н. Шелен - т/с Поворотне. Група не втратила ніякого досвіду від такої зміни маршруту, але була виведена з-під впливу поганої погоди, що панувала протягом передостаннього дня.

1.3. Склад групи

2. Організація туристського спортивного походу

2.1. Загальна ідея походу

Метою даного походу була підготовка групи для більш серйозних походів – літнього походу 2ї категорії складності на Північному Тянь-Шані або на Західному Кавказі. Маршрут сплановано як лінійний, загальним напрямком із південного заходу на північний схід центральної частини гірського Криму. Більшість перешкод має осипний та скельно-осипний характер, тому проходження такого маршруту повинно давати учасникам первинні навички пересування гірським рельєфом. Перелічені чинники за задумом мають дати можливість отримання досвіду та навичок, достатніх для наступного проходження осипних та сніжно-осипних перевалів рівня складності 1А-1Б у великих горах.

2.2. Варіанти під?їзду та від?їзду

Початковою точкою маршрута є зупинка рейсового тролейбусу "с. Перевальне", котру ще часто ідентифікують як "кінцева зупинка 1го тролейбуса" та "На кругє" (мається на увазі поворотне коло 1го тр.). Сюди можна дістатися тролейбусом (маршрут "Сімферополь – Ялта") або маршрутним таксобусом, що проходить тією ж дорогою, але коштує дорожче. Кінцеві зупинки і тролейбусів, і маршрутних таксобусів, знаходяться на відстані 150м від залізничного вокзалу м.Сімферополь, куди дуже зручно діставатися потягом з м.Києва. Інтервал курсування тролейбусів – 20-30хв, квитки можна придбати у касах, що розташовані на кінцевій зупинці, або у водія (що дешевше). Вартість квитка складала порядку 5 грн на людину з багажем.

Кінцева точка маршруту – с. Соллар – знаходиться в 5км від траси Сімферополь-Керч, по якій постійно курсують маршрутні таксобуси та рейсові автобуси з Керчі, Судака та Феодосії до Сімферополя. Від?їзд звідси не складає будь-яких проблем – треба дістатися траси та зачекати, доки не зупинисться один з рейсових автобусів, що прямують на Сімферополь. Під'їхати нам коштувало 10 грн з людини.

2.3. Аварійні виходи з маршруту та його запасні варіанти

Заявлена нитка маршруту: с. Перевальне – Чатир-Даг – пер. Кватирка (1А) - пер. Ангарський (н/к) – т/с Хаос – пер. Хаос (1А*) – г. Демерджі Пд. – ур. Джурла – дж. Чобан-Чокрак – вдсп. Джур-Джур – пер. Тирке Центр (1А) – т/с Сх Су-Ат – Карабі-яйла – пер. Великі Ворота – т/с Кок-Асан – пер. Н Шелен – с. Синьокам'янка

Запасні варіанти:
Підйом через пер. Сідловина Демержи замість проходження пер. Хаос – на випадок несприятливих погодних умов.

Обхід Карабі-Яйли траверсом з південного боку у разі поганої погоди на яйлі.

Аварійні виходи з маршруту:
пер. Ангарський, с. Генеральське, с. Рибаче, с. Привітне, с. Громовка

3. Графік руху та технічний опис проходження маршруту
3.1. Графік руху

3.2. Технічний опис проходження маршруту

День 1, 29.12. Сімферополь - с. Перевальне - нижнє плато Чатир-Дагу.

ф. 1.1 Маршрут 126

До Сімферополя добираємося на поїзді ?28 в 11:00, докуповуємо батарейки і об 11:30 вже їдемо в тролейбусі ?51 до с. Перевальне. О 12:20 виходимо "на кругу" в Перевальному – місце розвороту тролейбуса ?1. Йдемо по поворотному кругу вздовж тролейбусних дротів на С3, звертаємо наліво на першому повороті. Далі – рух по сільській вулиці до таблички, що вказує про початок тур. маршруту 126. Рухаємося по дорозі (ф 1.1), що переходить в стежку і о 13:45 виходимо на хребет (44°49'38,604''N, 34°18'30,132E), паралельно якому йде "ішача стежка".

ф. 1.2 Орлина Ущелина (ліва частина фото), перехід до нижнього плато Чатир-Дагу

ф. 1.3 Місце ночівлі біля Онікс-Туру

Погода зимова, сніжний покрив вже починаючи з висоти 500 м стає суцільним і сягає кількох сантиметрів, температура с табільно мінусова, близько -3°..-4°. Обабіч стежки складені тури. Над нижнім плато Чатир-Дагу на висоті половини підйому на верхнє плато висить хмара, з якої намагається йти рідкий сніг.

В 14:45 недалеко від тріангулятора 1016,6 м робимо обід з видом на Орлину ущелину (ф 1.2), по якій повільно ходить туман. Вітру практично нема, хмари не ворушаться, видимість сягає 5 км.

Після обіду продовжуємо підйом та за десять хвилин виходимо на нижнє плато. Ішача стежка впадає у накатану автомобільну дорогу, котра тягнеться зі сходу на захід, починаючись біля бази Онікс-Тур, повз котру ми проходимо о 16:05.

Проходимо трохи на південь від бази по дорозі та стаємо на стоянку о 16:20 у локальній ямці (ф 1.3).

Вночі ледь проглядаються зорі, вдалині світиться червоно-жовтим "око Сімферополя". Топимо сніг, сколюємо його з куща шиповника, збираємо плоди на чай. На плато вночі помітне пожвавлення, вештаються нетверезі люди, палять фейерверки та вигукують сепаратистські гасла, але в цілому досить затишно. Температура вночі -4,5°. Лягаємо в 19:00 і з перемінним успіхом намагаємося перейти на новий режим відбоїв-підйомів.

День 2, 30.12. Нижнє плато Чатир-Дагу - пер. Кватирка 1А - пер. Ангарський (н/к) - т/с Демержи (Хаос)
Запланований на 5:00 підйом чергових відбувається о 4-й ранку через непереведений з казахського літнього часу будильник на GPS, тому їмо та скінчуємо збори ще до впевненого сходу сонця.

О 9:36 підходимо до входу у видолинок (ф. 2.1) - це початок перевалу Кватирка. Координати крапки входу - N 44°45'39,24'' ; E 34°18'41,436''. Погода не змінюється, періодично навалює туману із снігом.

Видно, що у видолнику суцільний сніговий шар глибиною від 30 см (контури каміння не проглядаются) - одягаємо повні бахіли, скручуємо трекінгові палиці та дістаємо льодоруби. О 9:50 починаємо спуск у видолинок із самостраховкою льодорубом, обираючи маршрут так, щоб у разі зриву відбулося захоплення ростучими нижче деревами та не було протяжного просковзування по схилу. Ділянка спуску - 25° - 30м, 15..20° - 200м.

ф. 2.2 Скельний прохід на нижню полицю

ф. 2.1 Місце спуску у видолинок пер. Кватирка

Підходимо до клиновидного проходу до нижньої полиці (ф. 2.2). На крутому 40-50° 10м фрагментові спуску до нижньої частини проходу спресований шар снігу, акуратне проходження із самостраховкою льодорубом вимагає значних зусиль, але через те, що імовірний зрив повністю екранується краями скельного пасма та гімнастичною страховкою від злізшого першим керівника, вирішуємо нічого додатково не провішувати. Далі коротка сходинка драйтулінгу на самому виході до полиці і, в решті-решт о 10:24 вся група опиняється на полиці над нижнім скельним ярусом.

Рухаємося по полиці 600м на північ до місця, де можливе сходження з полиці (N 44°45'59,58'' ; E 34°18'52,308'') та спускаємося до маркованої дороги, що поєднує Тисовий кулуар та Ангарський перевал. Спуск довжиною 500м, 25-20° ускладнюється хаосом із скель та уламків деревини, прихованих під снігом, тому рухаємося досить повільно і дістаємося дороги за 30 хвилин.

ф. 2.3 На Ангарському Перевалі

ф. 2.4 Пер. Хаос 1А*

На дорозі зустрічаємо групу дітей із загартованим керівником епохи планового туризму, котрий, подивившись на наші бахіли, балаклави та льодоруби і поправивши єрмак за плечами, промовив, що в Криму так не ходять. Розходимося у різні боки, та дойшовши о 12:26 до Ангарського перевалу, робимо обід на галявині, трохи не доходячи до турбази. Від тролейбусної зупинки "Ангарський перевал" (ф. 2.3) підіймаємося натоптаною дорогою, що починається за спорудою зупинки 10м паралельно трасі та звертаємо на стежку, що найбільш схожа за азимутом на необхідну нам до дж. Верса, через 20хв проходимо повз пам'ятник першим будівникам дороги. Коло нього на роздоріжжі звертаємо на грунтову дорогу вправо, рухаємося ще десь хвилин з 30, переходимо через металеву трубу з водою та виходимо на галявину, набираємо шипшини на чай та переходимо до лавандових полей. Звідси, згідно звітам, можна побачити пер. Хаос, але хмари повністю перекривають осип на схилах Демержи, і побачити нічого не вдається (ф. 2.4).Підходимо ближче на стоянку Демержи (її ще називають т/с Хаос) близ укріплення Фуна, знаходимо трохи промерзле каптоване джерело у вигляді металевої труби та осідаємо тут на ночівлю о 14:40.

Через туман і хмари не видно ані перевалу Хаос, ані власне схилів Демержи, і навіть важко уявити, що десь у декількасот метрах є щось схоже на велику осип. Тому, доки група облаштовує бівак, керівник, озброївшись GPSом та роздрукованими світлинами перевалу, проводить глибоку розвідку. В результаті розвідки з'являється впевненість в існуванні сипухи, але шлях підйому ідентифікувати не вдається.

День 3, 31.12. т/с Демержи (Хаос) - сідл. Демерджи - вдсп. Джурла - вдсп. Джур-Джур

ф. 3.1 Привал на пер. Хаос, вид на т/с Хаос

Підйом чергових о 5:00, вихід о 7:21. Над перевалом висить непроглядний туман, погода така ж, як і попереднього дня. Рух за розвіданим напрямом. У 8:12 група зупиняється на осипу під великим каменем (скелею) (ф. 3.1) та починається розвідка. Виділяються 3 групи по 2 людини, котрі розходяться траверсом (2 групи на Пн-З скельного виходу, одна група обходить скельний вихід із Пд-Сх сторони). О 8:50 усі групи збираються докупи та визначається, котра з груп найбільш впевнена у розвіданому шляхові. Рух продовжується - траверс під скелею на Пн 100м, підйом дрібним осипом 30° 50м, стрімка ділянка підйому 45° 20м, група зупиняється на полиці (9:32).

ф. 3.2 Спуск з пер. Хаос, вид в сторону т/с Хаос

Розвідується імовірна сідловина, виявляється, що вона "нікуди не веде" - за фальшивою сідловиною тягнеться непролазний горизонтальний хаос з великих камяних брил та деревини. Погода псується, все сильніш починає йти сніг. О 10.15 повторна розвідка траверсом на Пн-Зах, в результаті якої було знайдена ще одна неправильна сідловина. Спускаємось вниз по шляху підйому (ф. 3.2).О 12:05 обід під перевальним зльотом, недалеко від місця ночівлі. Під час обіду туман розтягує на декілька хвилин і можна, користуючись фото з опису, зрозуміти, де насправді знаходиться перевал Хаос (справжня сідловина виявилася посередині між розвіданими).

ф. 3.3 Лікування

Кінчаємо обід і о 12:40 рушаємо стежкою по типу "дорога" (маршрут 130 на новому атласі "Союзкарти") до сідловини Демерджи. Близько 14:40 трапляється нещасний випадок: дівчина-учасниця, підслизнувшись на обледенілій ділянці дороги, розсікає собі брову і розбиває ніс (ф. 3.3). Промиваємо рану перекисом водню, застосовуємо гемостатичну губку для зупинки крові, постраждалу укладуємо на килимок, закутуємо в спальник. Коли утворюється тромб (кров перестає сочитися), робимо марлевий тампон на брову і досить надійно прикріпляємо його тканевим пластирем. Продовжуємо рух, виходимо до вдсп. Джурла і по дорозі, позначеної в тому ж таки атласі як 138я, йдемо до вісп. Джур-Джур. Від самого вдсп. Джура перші 1,5-2 км стежки по лісу абсолютно не проглядаються під снігом (навіть немає натяку на наявність стежки), маркування немає. Достатньо типова для зимового Криму ситуація. Впритул до ск. Шан-Кая стежка регулярно зникає, особливо на пологих ділянках в лісі, потім перетворюється в добрячу дорогу. До Джур-Джуру виходимо о 18:40, стаємо на стоянку вище водоспаду на лівому (ор) березі, готуємось до зустрічі Нового року.

День 4, 1.1. вдсп. Джур-Джур - пер. Тирке Центральний 1А - дж. Сулух-Оба

ф. 4.1 Група біля початку перевального кулуару

Через святкування Нового року підйом відкладається на 1 годину пізніше відносно звичного часу (6:00). Вихід о 8:40.

О 9:53 підходимо до місця, з якому необхідно сходити із стежки і рухатися до перевалу по азимуту. Координати - 44°48'34,1''N;34°26'51,1''E. Погода ясна, сонячно, з боку моря повільно підповзає туман, рушаючись з нашою швидкістю. Видимість чудова, тому виходимо чітко до початку перевального злету (44°48'54,648''N; 34°26'19,3560''E) о 12:26. В кулуарі натрапляємо на ділянку зі змерзшимся фірном і не пропускаємо можливості з задоволенням потренуватися в ходінні в кішках. Долаємо відрізок 30 м 25° в кішках, виходимо вліво на рекомендовану у [1] полицю і влаштовуємо обід.

ф. 4.2 Кулуар пер Тирке Ц., вид на ущ. Хапхал

ф. 4.3 Група на сідловині пер. Тирке Ц.

О 13:10 рушаємо лівим (по ходу руху) бортом кулуара (ф. 4.2), рух по траві та снігу – ділянка траверса 50м до 35°, далі до виходу на сідловину підйом по самому логічному шляху (50-70м, 25°-40°). Весь час самостраховка за допомогою льодоруба. О 14:05 виходимо на сідловину (ф. 4.3).

Прямісінько від перевалу по кінній дорозі виходимо на ґрунтівку, по котрій рухаємося до спуску з плато в напрямку дж. Сулух-Оба. Спуск знаходимо не відразу, бо дорога в північній частині Тирке-яйли покрита снігом. О 15:13 починаємо спуск, видимості стежки немає, проте о 16:00 доходимо до дж. Сулух-Оба і стаємо на ночівлю. Джерело хоч і замерзло, але дає необхідну кількість води. Готуємо їжу на примусах, паралельно весь вечір безуспішно намагаючись розвести вогонь (дрова наскрізь промезли).

День 5, 2.1. дж. Сулух-Оба - т/с Су-Ат - пер. Лікон (н/к) - т/с Чігенітра

ф. 5.1 Південні схили Карабі у тумані

ф. 5.2 Захід сонця на т/с Чегенітра

Підйом чергових о 5:00, вихід о 7:40. виходимо на вкритий лісом хребет і рухаємося паралельно йому на північний схід. Дорога доволі легко читається, але часто завалена деревами. О 18:47 добираємося до т/с Су-Ат, о 9:09 біля вказівника "Карабі - Су-Ат" звертаємо на схід, в сторону т/с Ай-Олексій. Не доходячи до самої стоянки біля квартального стовпчика (N 44°45'54,048'' E 34°15'54,0'') о 9:46 звертаємо на дорогу, що прямує в сторону пер. Лікон і о 10:32 виходимо на перевал. По добре видимій маркованій стежці дістаємося до дж.

Придорожнє об 11:41. Погода похмура, скелі Карабі затягнуто хмарами (ф. 5.1). Рухаємося по стежці (166 по атласу "Союзкарти") далі до т/с Чегенітра, на яку встаємо о 14:32. Час до сну проводимо біля вогнища, облаштованого відбивачами тепла. Проглядається зеленувата трава, хоч на термометрі -8. Намагаємось сушити спальники, але вони миттєво вкриваються товстим шаром інію. По темному збираємо шипшину і варимо напій з нього (ф. 5.2).

День 6, 3.1. т/с Чігенітра- пер. Великі Ворота (н/к) - пер. Малі Ворота (н/к) - пер. Калістон (н/к) - пер. Алакат-Богаз (н/к) - дж. Павло-Чокрак

ф. 6.1 Пер. Великі Ворота

ф. 6.3 Група на пер. Малі Ворота

ф. 6.2 Група на пер. Великі Ворота

Підйом чергових як зазвичай, вихід о 7:25. продовжуємо рухатися по маркованій, майже автомобільній дорозі (маршрут 175) (ф. 6.1).

О 9:24 опиняємося на сідловині пер. Великі Ворота (ф. 6.2). Погода ясна. На сідловині помітні сліди недавньої стоянки лижних туристів. Спускаємося широкою дорогою на північний-схід. О 9:42 сходимо з неї на ледь помітну марковану стежку. Рухаємося далі по ній, переходимо на правий (ор, і по ходу руху) борт долини. О 10:02 виходимо на пер. Малі Ворота. З пер. Малі Ворота починається траверс хребта, початок в 5 метрах на Пн-Сх від сідловини перевала позначено маркером. Доходимо до початку траверса г. Хриколь в 10:29. Тут слід звернути з дороги на засипану снігом стежку, яку ми не відразу знаходимо, спустившись вниз в південно-східний бік на 10 метрів. О 10:44 починаємо траверс, рухаючись спершу по стежці, що по мірі просування в глибину лісу поступово зникає. Об 11:22 виходимо по азимуту на сідловину пер. Каллістон. Далі по добре видній дорозі, позначеної на карті як 177 маршрут, доходимо до дж. Вересь-Чокрак и о 12:19 стаємо на обід.

ф. 6.4 Т/с Н. Кок-Асан

Доволі прохолодно, тому обід займає півгодини. Погода все так же сонячна, проте на небі скупчуються перисті хмари. О 13:11 виходимо на пер. Плакат-Богаз і від нього по стежці з червоним маркуванням чітко на північ. Стежка добре проглядається навіть під товстим шаром снігу, за виключенням останніх 1,5 км.

На підході до т/с Н.Кок-Асан знову доводиться йти по азимуту.

Від т/с Н.Кок-Асан, котру ми проходимо о 14:26 (ф. 6.4), йдемо по маркованому синім маркером маршруту до т/с В.Кок-Асан. Стежка часто зникає, погода псується – навіть в лісі відчувається вітер, йде сніг. О 15:45 (за 15 хвилин до заходу сонця), керуючись чуттям, доходимо до дж. Павло-Чокрак і стаємо на стоянку. Знаходимо сушняк і завалюємо його, забезпечуємо таким чином себе дровами фактично до самого ранку.

Температура, не дивлячись на погану погоду, -10 – нижче, ніж при ясному зоряному небі кількома днями раніше.

День 7, 4.1. дж. Павло-Чокрак - пер. Н. Шелен - т/с Поворотне

ф. 7.1 Технічна зупинка на хребті

ф. 7.2 На пер. Н.Шелен

Підйом чергових як зазвичай, вихід о 7:30. погода все та ж – вітер, сніг. Від непомітного вказівника "на Сахарную Головку" починаємо підйом до траверса хребта, що тягнеться на схід. Траверсуємо хребет в безпосередній близькості від гребеня, йдучи по межі лісу. Помітні сліди групи, пройшовшої вчора по хребту. По мірі підйому на хребет вітер і сніг набирають силу. О 9:04 підходимо до г. Сорі. Через заметіль робимо привали лише в захищених від вітру місцях (ф. 7.1). О 9:22 проходимо попри ск. Аю-Кая. Тут сила вітру така, що для втримання рівноваги на нього слід опиратися. О 10:25 підходимо до місця, де за показами ЖПС на карті знаходиться розвилка дороги в сторону пер. Н. Шелен.

Довірившись карті, спускаємося на 100 метрів в ліс по азимуту і на протязі 40 хвилин розвідуємо стежку (марковану або хоча б яку-небудь). Не знайшовши жодних натяків на неї, рухаємося вже по лісу паралельно хребту і о 10:54 виходимо на ґрунтовку, що веде в бік пер. Н. Шелен південніше самого перевалу. Далі, рухаючись цією стежкою на північ, о 12:27 виходимо до пер. Н. Шелен, а о 14:13 стаємо на стоянку біля с. Поворотне.

День 8, 5.1. т/с Поворотне - с. Соллар - траса Сімферополь-Керч

ф. 8.1 Чекаючи на автобуса

Підйом о 5:00, вихід о 7:50. входимо в с. Поворотне і, про всяк випадок (здогадуючись про правильну відповідь), взнаємо в місцевих, що до траси Сімферополь-Керч нічого не ходить. Проходимо залишок нашого маршруту пішки за 3 год 30 хв. На трасі через деякий час зупиняємо автобус до Сімферополя.

4. Розрахунок категорії складності спортивного походу

На нашу думку:
1. За технічною складністю проходження групою пер. Кватирка відповідає роботі на снігово-осипному перевалі складності 1А.
2. За технічною складністю та перепадом висот (+420/-218м від вдсп. Джур-Джур до дж. Сулух-Оба) виконане нами проходження перевалу Тирке Центральний відповідає роботі на трав?янисто-сніжно-осипному перевалі складності 1А.
3. Технічна складність та перепад висот (+338/-174м від дж. Суук-Су до підніжжя г. Хриколь) при проходженні пер. Великі ворота та пер. Малі ворота, а також пер. Калістон, Алакат-Богаз, Лікон та сідло Демержи відповідють перевалам без категорії.

Отже, маємо проходження 2х перевалів складності рівня 1А та 6х перевалів н/к в поході протяжністю 114км. Таким чином, категорія складності спортивного походу відповідає заявленій – гірському спортивному походу першої категорії складності.

5. Підсумки, висновки і рекомендації

Історично склалося так, що пройдений маршрут із варіаціями використовується для підготовки молодих груп до походу великими горами влітку. Це означає, що учасники можуть ще не мати досвіду пересування по схожому на високогірний рельєфу (сніг та осипи) та подолання труднощів, повязаних із холодом узимку, а керівник може, наприклад, мати досвід керівництва лише походом 1 к.с. у травні по Криму. Тому наступні рекомендації орієнтовані на групи такого рівня.

По-перше, орієнтування взимку набагато складніше: на маршруті часті тумани та глибокий незайманий сніговий шар у заліснених ділянках, тому користуватися антропогенними орієнтирами вдається рідко – стежки у лісі сніг ховає дуже якісно (зазвичай можна виявити лише розбиті "машинні" дороги, колії), також щезає нанесене на каміння маркування маршрутів. Маркування на деревах за відсутності стежок не дуже допомагає, бо стежка губиться після першого знайденого маркера.

За таких умов краще рухатись або вже знайомою місцевістю, або готуватися до напів-азимутального руху лісом, або ж використовувати GPS. Також стають у нагоді атлас "Союзкарти" - той, що із нанесеною координатною сіткою та роздрукована та заламінована "Генштабівка" 500-метрівка, бо у останньої більше роздільна здатність щодо відображення рельєфу за допомогою горизонталей.

Ще одна важлива порада: маршрут проходить трьома яйлами та хребтом між дж. Павло Чокрак та пер. Н. Шелен, на кожній з цих ділянок можна втрапити у пургу. Цілком імовірна ситуація, коли за наявності вітра та снігу необхідно перетнути яйлу та, наприклад, знайти місце спуску. Якщо у керівника є досвід контролю людей та маршруту у таких погодних умовах, то така ситуація не є чимось негативним для навчального походу, навпаки, вона буде корисним та запам'ятним випробуванням.

Якщо досвіда такого немає, то краще оминати яйли за поганої погоди. Також, навіть фізично та морально підготованій групі буде дуже важко переносити пургу без відповідного спорядження, тому вкрай необхідно потурбуватися про суцільний вітрозахист – у кожного з групи повинна бути якісна штормовка, балаклава та вітронепробиваємі синтетичні рукавички.

Якщо похід є першим в житті зимовим для більшої частини людей, то треба приділяти увагу холодовій виснаженості групи, котра, через вологий субтропічний клімат берегу Чорного моря, чатує навіть при відносно високих температурах зимового Криму.

Щоб відновити сили, на стоянках треба розводити ватру, коли можливо. Для цього слід подумати заздалегідь, як скласти багаття з вогких дров. Пилка, сухе пальне, свічки для розпалу – все це стане у нагоді, не варто дуже сподіватися на бензин як засіб розпалки. По наближенню часу стоянки слід починати шукати сушину – цілком сухе дерево, і ставати на ночівлю біля нього. Без дотримання останнього правила ватра може бути геть неможливою – окремо лежача деревина часто промерзає зсередини, і на марні спроби розпалювання цілком реально втратити увесь вечір.

Щодо тих труднощів маршрута, за рахунок котрих він набуває категорійності у гірському туризмі: пер. Кватирка (1А) – нескладний перевал 1А, при проходженні якого можна досить безпечно потренуватися у користуванні льодорубом. Краще ставити цей перевал на початок маршруту, щоб поступово нарощувати складність технічних перешкод.

Перевал Тирке Центральний (1А) добре описаний у [1] та [7]. Наголошу, що проходження перевалу від р. Улу-Узень (в нашому випадку – від вдп. Джур-Джур) займає багато сил, тому не слід планувати масш табних переходів на день із цим перевалом (напр, див. графік руху нашої групи). Також у з цих описів можна побачити, що відшукання перевалу на місцевості досить проблематичне, особливо за обмеженої видимості, з чим я також погоджуюсь. Тому рекомендую використовувати GPS із введеними попередньо координатами крапки початку перевального кулуару. Координати є у технічному опису проходження перевалу (п. 3.2).

6. Додатки

6.1 Перелік особистого спорядження

Зеленим кольором відмічена та вага, котру людина зазвичай несе на собі не у рюкзаку.

6.2 Перелік групового спорядження

ф. 6.2.1 Учасник із походним дідухом

Деяки висновки щодо групового спорядження: на похід група мала 5 балонів з газом по 450 грам і 4 літри бензину. Газ брався з розрахунку 50 грам на людину в день (приготування їжі з ранку), це склало 50*8*6=2400 грам газу на весь похід.

Бензину було взято на вечірні готовки 4 літри або 3000 грам, по 62 грами на людину в день. Цифри наведені з розрахунку на те, щоб топити сніг при кожному приготуванні їжі. Але сніг ми топили лише 2 рази - в на першій та останній ночівлях. Через це реальні витрати газу були меншими за заплановані - всього 1560 грам газу, що склало 260/8~33 грами на людину в день. (Примітка: після перезаправки балонів перед походом в кожному балоні було по 450 + додаткових 70 грам газу. Тому два балони ми так і не використали). Бензину ми використали приблизно 1,3 літри або 1000 грам. Менші витрати бензину пояснюються тим, що з 7 вечірніх готовок бензин використовувався лише три рази (1 раз - багаття + бензин), в інших випаках вдавалося готувати їжу на багатті, причому багато бензину було витрачено під час приготування вечері перед Новим Роком.

Під час приготування їжі використовували склотканину розмірами 0,7*1,5 метри, чого було замало, щоб повністю накрити казанок. Відрізу 1*1,5 метри було б для цього достатньо.

Група брала з собою лавинні стрічки, але вони знадобилися лише для прикрашання ялинки.

Скоріше за все, товщина снігового покриву на пройденому маршруті, характерна для кримської зими, не потребує використання лавинного спорядження взагалі.

Було 2 палатки - трійка Ferrino Syncro (офіційно двійка) і п'ятірка Снаряженіє Мста+ (офіційно четвірка). Палатки показали себе непогано, хоча нагоди випробувати їх на сильному вітрі так и не трапилося. Враховуючи зшивки на трьох, особливо тісно не було.

На групу бралося 6 зимових спальників, з яких робилися зшивки. Було чотири ПанАльп Бівака, один Баск Санлайт і один Пінгвін Експерт. Труднощі зі зістьобуванням були в зшивці Експерт+Бівак - нижні блискавка дуже туго входила в собачку, і в сшивці Санлайт-Бівак (хоча Баск Плейсід зістьобується з Санлайт і Бівак без проблем). Температуру зшивки тримали добре, ніхто не мерз. Конденсат був, але переважно на зовнішній поверхні спальників і в палатці. Нарікання викликало тільки внутрішня бавовняна тканина в одному з Біваків, була постійно сируватою.

Льодоруби, кішки, каски – must have. Системи та мотузки не знадобилися, але вони і бралися про всяк випадок. Стали в нагоді балаклави - 4 го січня був сильний вітер зі снігом, без них було б сутужно. Також знадобилися бахіли. В нас їх було 3 моделі - з використанням галоші, з підошвою з кордури і спроба замтнити бахіли шматками тканини і мотузочками. Бахіли кордура+оксфорд 210 були легшими, але не всі дожили до кінця походу цілими - одна пара прорвалася просто під час переходів по снігу, інша пара із оксфордовими вставками на носках та п'ятці (під скоби кішок) розповзлася саме по цих вставках. Варіант тканини+мотузочки виявився найневдалішим - "бахіли" постійно сповзали і під кінець учасник йшов без них.

Трекінгових палиць не було у троьх учасників, і двоє з них використовували дерев'яні палиці (ф. 6.2.1). Трекінгові палиці окрім зменшення навнтаження на спину, необхідні також і для підтримання рівноваги в глибокому снігу, сильно виручають.

Карімати бралися такі - 2 Термарест Ріджрест, 1 Термарест Ріджрест Делюкс, 1 Артіах Лайт+, 1 чорний товстий і 1 іжевка. Їх було достатньо, щоб не мерзнути, ніхто на холод не жалівся.

Лавинна лопата знадобилася лише для зручного набирання снігу в казанок. Можливо, необхідність лавинного спорядження у груповому можна визначати, знаючи про наявність (відсутність) лавинонебезпечних ділянок на маршруті (їх у Криму не так вже й багато) та заздалегідь спостерігаючи стан снігового покрову протягом декількох тижнів перед виїздом.

З ремнабору знадобилася лише голка з ниткою для підшивання бахіл.

6.3 Склад аптечки

6.4 Продуктова розкладка

Рекомендації та зауваження:
* сушене м?ясо треба готувари разом з топленим маслом;
* бажано брати більш різноманітні сорти чаю (ми взяли тільки чорний грінфілд, який під кінець походу набрид);
* до карманки не вистачало цукерок?смоктачок;
* в зимову пору року краще готувати більше супів, хоча б через день на вечерю.

6.5 Список використаних матеріалів

1. Звіт про гірський туристський спортивний похід першої категорії складності по Центральному Криму, здійснений з 12 по 21 лютого 2007 року, кер. Ніконов А.
2. Отчет о зимнем горном экспериментальном походе первой категории сложности в Крыму, кер. Тетяна Моянська, 2006р.
3. Звіт про зимовий гірський експериментальний похід першої категорії складності по Криму, кер. Артем Соколов, 2003р.
4. Паспорт пер. Кватирка, по проходженню Богданом Савчинським
5. Паспорт пер. Хаос (1А*), Смилянец Н., Соколов. А., Багаев Д.
6. Паспорт пер. Хаос (1А*), Моянская Т.В., Павлов А.В., Кушниренко Ю.В.
   Описание дано по прохождению в январском походе 1 к.с. 2006 г.
7. Перевал Тирке Центральный (1А), Щербатей А. М.
   Описание дано по прохождению групой в составе 5 чел. 5 января 2007 г. в горном походе 1 к.с. Маршрутная книжка 99/06
8. Микола Закаладаєв, "Перевали Гірського Криму". Електронна версія книги знаходиться тут: http://www.tkg.org.ua/node/2802