В тому, що поїду саме до Румунії, сумнівів не було вже давно. Але був перед вибором, в які власне гори тим разом піти. Специфікою майбутньої прогулянки мало було те, що це мала бути прогулянка з власною дружиною на пару днів. Так що зайвий спорт виключався. Мабуть з місяць пішов, перед тим як пав остаточний вибір - Фагараш ( Muntii Fagarasului ). Довго вагався, чи лізти туди чи ні. Трохи мене перелякали звіти 2 українських груп, що там були. Що технічно важко, що треба снарягу тощо. Кияни, наскільки я памятаю, там взагалі категорійний гірський зробили. Звіти деяких поляків теж не додавали оптимізму. Але пейзажі на фотках в інтернеті та певна перспектива зайти на Moldoveanu таки спокусили мене. Дав лінки на фотки дружині, запитав, підеш туди. Відповідь позитивна. Справа вирішена. З тої купи інформації, яку переробив, виходило, що усі технічно складні ділянки знаходяться в районі Negoiu - Serbota . Отже вирішили туди не лізти, тим більше, що й часу б не було. Район Bilea - Lac відпав в звязку з тим, що він розрахований на матрасників. Залишається район Podragu , від якого і до Moldoveanu рукою сягнути.
Теорію на тему масиву Фагараш я опускаю, бо її в інтернеті валом, а ще краще купити книжку-путівник - Transylwania - twierdza Karpat - видавництва Bezdroza , 2003 рік. Не хочу тут робити дармову рекламу, але путівник дійсно вартий своєї ціни. Крім інших гір (включно з Роднянськими Альпами і Румунською частиною Мармарошів) детально розписані усі маршрути по Фагараш, вказані часи переходів, тощо. Як мінімум 2 екземпляри цієї книжки на Україні є, можна і поксерити. Хоча, на момент купування цього путівника, мій маршрут вже був повністю запланований.
Добирання повністю був заплановане уживаючи мапи Румунії і сайту Румунської залізниці (www.cfr.ro).
Отже моя схема. О 7 ранку 12 серпня мали прибути автобусом з Дніпропетровська до Сучави. О 17.23 з вокзалу Suceava Nord відправляється наш потяг. Практика виглядала так. Автобус запізнюється на 7 годин (сім)!!! Дружина ледве вмовила мене не писати скаргу на компанію-перевізника (?Денисівка?). Рейсовим автобусом вже встигнути на потяг абсолютно нереально, маршруток в упор не видно. Вибір такий, або брати таксі, або платити за готель у Сучаві і втрачати день. Беремо одразу ж на автовокзалі таксі. Платимо по 50 грв від особи. Менше ніж за 2 години ми вже у центрі Сучави (на кордоні від румунів жодних клопотів, де-факто потрібні тільки паспорти, теоретично потрібно більше, кого цікавить, питайте у консульстві). Міняємо гроші (1 Euro/36000 Lei) і на цьому ж самому таксі вертаємось на вокзал. На вокзалі обмінників немає (за словами таксиста). На потяг встигаємо. Після попередніх 3 разів їзди потягом 1765 Iasi - Timisoara , вже зарікся, більше я другою класою без резервації місця в ньому не поїду. Купуємо квитки до Sibiu , перша класа з резервацією нам коштувала десь по 500 000 (перша коштує півтори рази дешевше). Доїзд виглядає так:
Gara Suceava Nord потяг 1765 відправлення о 17.23
02.34 прибуття на станцію пересадки Vintu de Jos
03.49 потяг з Vintu de Jos до Sibiu
06.03 - прибуття до Sibiu.
Далі заплановано було потягом о 07.50 виїхати з Sibiu і о 09.15 прибути в Ucea. Але в звязку з тим, що треба було зарядити телефон, їдемо з Sibiu о 12.04 (о 13.41 13 серпня ми в Ucea ). Ціна проїзду десь 25000. Далі треба дістатися до Victoria . Пішки в спеку по асфальту - жодна атракція. Коло вокзалу вже стоїть автобус ( minibus Mercedes ) до Victoria , і як тільки прибув потяг з боку Fagaras , автобус поїхав. Автобусне сполучення Ucea - Victoria досить регулярне. Іхати там десь хвилин 20. Ціна 18000. Маркування починається ще від станції Ucea , добре кидається в очі і в Victoria . В робочий день автобус їде до Хімзаводу, раджу їхати власне туди, а не висідати в районі автовокзалу.
Тепер вертаюся трохи назад. У Vintu de Jos як водиться зустрічаємо поляків. А квиток у нас вже з самої Сучави і до Сібіу першої класи. Потяг з Vintu de Jos до Sibiu це фактично електричка. Прибуває потяг. Ми знаходимо свій вагон з одиничкою і сідаємо до нього. Поляки теж повинні були бачити велику жирну одиничку на вагоні (тим більше що в Польщі така ж сама система). Але або їм аж так не хотілося вірити, що українці можуть мати квиток 1 класи, або аж так не хотілося складати товариство колоритним місцевим у 2 класі, що вони сіли до нас. Треба було бачити їх очі, коли прийшов кондуктор, нас ясна річ залишив на наших місцях, а їм запропонував перейти до сусіднього вагону.
Силою обставин, дружина мала бути постійно на зв'язку. Дякуючи цьому відвідали Сібіу, про що я абсолютно не шкодую і настійливо раджу зробити то само. Дуже цікаве і файне місто, але опис виходив би за рамки тематики сайту. За інфо по Сібіу відсилаю до путівника. Кому цікаво, мобілку (акумулятори) ми попросили зарядити ...на пошті.
Далі по плану мало бути так: Cabana Arpas - Cabana Turnuri - Cabana Podragu , якщо буде погода - радіалка на Moldoveanu .
Детально маршрут описувати не буду, бо він детально є описаний в путівнику. Спробую написати лише то, чого в путівнику немає.
Вікторія то зовсім не забите гірське селище, а нормально розвинуте місто (хоч і дуже мале) з американським хімзаводом.
Якщо висідати з автобусу коло прохідної хімзаводу (там де він розвертається), тоді треба повернути праворуч (пройти вздовж будки воєнізованої охорони, і далі йти між сіткою-огорожею заводу і бараками). Далі спуститися в балку, перейти через хиткий місток і піднятися в степ. А тут вже на вас чекає грунтовка і маркування (цілий час червоні трикутники).
Cabana Arpas НЕ працює. Чому, на як довго, не знаю.
О 16.00 приймаємо рішення далі не йти і ставимо намет неподалік Cabana Arpas .
Наступного дня (14 серпня) доходимо до Cabana Turnuri , 1520м. Третина шляху це грунтовка, потім довгий траверс практично без набору висоти. Весь набір висоти припадає фактично на останню годину (одразу від дороговказу). На усьому відрізку від Cabana Arpas до Cabana Turnuri місць на намети я не бачив.
Кому цікаво, Cabana Turnuri - останнє місце де є стабільний сигнал (це я про мобілки). Далі вже можна займатися тест-драйвом антен.
Хазяїн Cabana Turnuri нормально розмовляв англійською. Можна було переночувати, поїсти і попити. Ми скористалися тільки з останньої можливості ;).
В меню були супи, омлети, мамалига і ще там щось, з напоїв - натуральна кава, чай, сік, ром і 3 різних пива. Так що з собою пиво можна не тягнути. До Turnuri і Podragu продукти завозять віслюками, тому ціни з націнкою, але аж так страшно не є. В Cabana Podragu всі ціни рази в півтори вищі, вибір більший. В кабані ми залишили на зберігання частину наших речей (безкоштовно), тим самим визначивши, що вертатися теж будемо цим же шляхом.
Того дня далі ми вирішили не йти, дуже нам сподобалися пейзажі, що нас оточували. Водоспад Cascada Podragu - супер. Навколо досить чисто, мабуть через те що багато наметів тут не поставиш.
Наступного дня (15 серпня) після коротенького і дуже легкого переходу доходимо до Cabana Podragu , 2136 m . Види просто...!!!
В Cabana Podragu теж можна поїсти/пити/спати. Обслуга розмовляє англійською. Cabana дуже велика, на 100 місць. Ввечері вмикають генератор і є струм, отже без проблем, наприклад, можна акумулятори підзарядити. Перевал Curmatura Iezerului , вершина Tarita 2419м., що височить над озером - то взагалі шматок Кавказу. Озеро Podragu теж супер, не виглядає як калюжа. Єдиний мінус, пропускна здатність цирку є дуже великою і він нагадує прохідний двір. Місць на намети море. В звязку з тим, сміття там більш ніж треба, особливо під самою кабаною. Для власників мобілок з добрими антенами: якщо дуже довго пошукати, то можна знайти пару місць діаметром метр на метр, де можна порозмовляти. На головному хребті, всупереч сподіванням, ситуація не краще. Кому дуже буде треба, зможу показати ті місця (на фото).
Того ж дня прогулялися на хребет, щоб подивитися на озеро Podragel (перевал Curmatura Dentre Lucuri ). Види, якщо дивитися на захід, просто вбивають.
Ввечері була така злива з градом, що половина мешканців наметів швиденько попереселялися до кабани, а у нас була можливість порядного тест-драйву нашого намету. Ми залишились сухими.
Наступний день (16 серпня) - радіалка на найвищу вершину Південних Карпат і заразом Румунії - Moldoveanu (2544 м.). В технічному плані перехід дуже легкий. Технічно складних (в певному сенсі) ділянок було 2. Перша - на траверсі, вже недалеко Vistea Mare / Moldoveanu був невеликий скельний виступ і треба було використовувати руки, але, в разі чого, далеко летіти там не було куди. Друга - перемичка між Vistea Mare та Moldoveanu . На більшості фотографій цієї складної ділянки на перемичці не видно. Там вже є куди летіти, мене навіть трохи здивувало, що там немає ані ланцюгів, ані жодного іншого страхування. Якщо є можливість, то краще цю перемичку проходити без наплічників. Взагалі-то і на Vistea Mare я не бачу великого сенсу драпатися з наплічниками. До речі підйом на Vistea Mare (2527 м.) фізично для мене був досить виснажливим. Вершина Moldoveanu оформлена скромно, далеко не так помпезно, як Говерла. Краєвиди такі собі. З Curmatura Dentre Lucuri види мені набагато більше сподобалися.
Наступного дня (17 серпня) робимо перехід Cabana Podragu - Cabana Turnuri - Cabana Arpas - Victoria . O 20.15 сідіаємо в Вікторії на автобус до Ucea . O 23.40 сідаємо до Рапіду (по 418000) і вранці ми вже на Чорноморському пляжі в Costinesti . Але Чорне море - то вже поза тематикою сайту.
Кілька кінцевих уваг. Жодних нац.парків/заповідніків в Фагараш немає, випас худоби дозволений. В звя'зку з чим турист може робити все що йому заманеться, а вівці пожрали усі квіти, та й траву теж.
На пройденому відрізку стан знакування ідеальний. Часто видно навіть 2 наступні знаки. Є зимові, альтернативні відрізки шляху, там знакування є замонтоване на високих стовпах. Але ми зустріли поляків, які зустріли інших поляків, які мали великі труднощі з орієнтуванням в долині Simbata , і навіть змінили маршрут.
Туристичний рух дуже інтенсивний (але на щастя не настільки інтенсивний як в Татрах). Десь половина туристів, то румуни, яких одразу можна відрізнити по снарязі. Інша половина - європейський інтернаціонал. Дуже часто нам траплялися пари і навіть одиночки. Ідеальний стан маркування не дає шансів хвилюватися з поводу втратити стежку, тому спокійно можна йти вдвох чи самому.
Краєвиди в Фагараш не поступаються татранським, але ти не маєш тих обмежень, що в Татрах, можеш собі ходити де хочеш, купатися в ріках і озерах (що я багаторазово і робив). До Кавказу (навіть Західного) Фагараш таки недотягує, але з іншого боку на плюс йде можливість подорожувати без зорганізованої групи, можна піти на пару днів, немає навантаження на нерви.
Увага! На данний момент для в'їзду до Румунії потрібні візи.
